Вивертання і випадіння піхви (contorsio etprolapsus vaginae)

Під випадінням піхви розуміють вивертання її стінки через статеву щілину назо­вні (результат інвагінації верхньої стінки піхви), що часто спостерігається у корів і рідше у інших тварин (рис. 71). Випинається звичайно верхня стінка, бо вона більш рухома. Нижня ж стінка трохи фіксована в своєму положенні сечівником та сечовим міхуром, який в свою чергу фіксується зв'язкою, прикріпленою другим кінцем до нижньої черевної стінки.

Слід відзначити, що у сук і кішок це захворювання буває не тільки в період вагіт­ності, але й під час тічки.

За ступенем випадіння розрізняють:

- неповне (часткове) випадіння, коли лише частина піхвової стінки випадає на­зовні;

- повне випадіння піхви, коли вся піхвова трубка разом з шийкою та тілом матки випинається з вульви у вигляді кулястого тіла (рис. 72).

Причини. Основною причиною є зниження загального тонусу організму і як ре­зультат - розслаблення фіксуючого апарату піхви, розриви навколопіхвової клітко­вини. Сприяє виникненню захворювання нестача в організмі вітаміну В, внаслідок чого в тканинах статевих органів затримується велика кількість води та знижується тонус вегетативної нервової системи. Схильність до захворювання у вагітних тварин виникає при стійловому утриманні їх на похилій підлозі, при відсутності активного моціону, неповноцінній годівлі, старечих змінах в організмі, підвищенні внутрішньо­черевного тиску, при двійнятах і т. п.

Окремі автори вважають випадіння піхви спадковообумовленим, тому в ряді країн не залишають для племінних цілей нащадків від таких корів.

Симптоми. При частковому випадінні піхви в останній третині вагітності при ле­жачому положенні тварини відмічають невелике червоне випинання з піхви, розміром від курячого яйця до кулака. При вставанні тварини випнута частина піхви звичайно втягується. Пізніше, з наближенням родів, розміри випнутої частини піхви зростають і вона вже не втягується при стоянні тварини.

При повному випадінні з піхви виступає велике червоне кулясте тіло верхівкою якого є шийка матки. Слизова оболонка з блискучої яскраво-рожевої поступово стає синьо-червоною з ознакою венозного застою, вона легко забруднюється, висихає, на ній з'являються ссадна, тріщини, що призводять до розвитку гнійно-запальних про­цесів та вогнищ некрозу, інколи повне випадіння піхви супроводжується вивертанням сечового міхура, при цьому з вульви виступають два кулястих випинання: верхнє - піхва, нижнє - сечовий міхур, на поверхні якого помітні отвори сечопроводів.

У свиней вивернута слизова оболонка має не­рівну поверхню. У важких випадках виступає назовні піхвова частина шийки мат­ки, яку видно в середині ви­вернутих тканин у вигляді вузлика. При повному ви­падінні піхви може випада­ти і пряма кишка.

Піхву, що випала назо­вні, можна спостерігати як під час лежання, так і під час стояння тварини. Загальний стан тварини не порушується. Коли ж на слизову оболонку попадає кал і сеча, у тва­рини виникає подразнення. В цей час вона виявляє біль, вигинаючи спину і підтягую­чи живіт. При надмірних потугах може випасти сечовий міхур.

Коли захворювання триває довго, розвивається запалення вивернутої слизової оболонки піхви. Від довгого перебування зовні вона підсихає, тріскається, може трав­муватися тваринами, що стоять поруч чи будь-якими предметами.

Прогноз. Якщо у корів, кіз і овець загальний стан буває задовільним, то лікування завжди дає ефект. А у тих тварин, що мало ходять, а більше лежать і у яких випадіння піхви наступило задовго до родів, прогноз обережний, бо у них можуть виникнути ускладнення (змертвіння слизової оболонки, уремія, запалення очеревини).

У свиней при випадінні тільки піхви прогноз сприятливий. Якщо незадовго перед родами випадіння піхви ускладнилося ще й випадінням прямої кишки, тоді прогноз обережний.

У сук і кішок прогноз сприятливий.

Лікування. В першу чергу слід відрегулювати годівлю, зменьшити кількість об'є- мистих кормів. При частковому випадінні піхви корову ставлять на щит із дошок, який кладуть на підлогу так, щоб задня части­на тіла стала вищою від передньої на 15­20 см. Це послаблює внутрішньочерев­ний тиск на тазові органи. Пряму кишку слід періодично очищати від калу.

Рис. 71. Схематичне зображення випадіння піхви: І - нормальний стан, ІІ - випинання дорзальної стінки піхви, ІІІ - випа­дання піхви: 1 - статева щілина, 2 - порожнина піхви, 3 - сечовий міхур; пунктиром позначено слизову оболонку.

Рис. 72. Випадіння піхви у корови А - неповне; Б - повне.

При повному випадінні необхідно вправити випинання і зафіксувати так, щоб не допустити повторного випадін­ня. Перед вправленням рекомендується перевірити ступінь наповнення сечово­го міхура. Якщо він дуже повний, треба звільнити його від сечі через катетер. До вправлення піхви приступають, коли

тварина стоїть з піднятим тазом. Наводять туалет випнутих тка­нин - очищають механічно і об­ливають слабкими холодними дезінфікуючими розчинами (пер­манганат калію 1: 500, 0,5 %-им розчином таніну, 2 %-ним розчи­ном галуну), обсушують чистим рушником чи марлею, загортають мокрою серветкою чи рушником, змоченими одним із вказаних де­зінфекторів і поступово руками вправляють у таз в напрямі вгору і вперед. Якщо натужування тва­рини перешкоджає вправленню, то слід зробити парасакральну або сакральну епідуральну блокаду. У корови, щоб вона не вигиналася, треба відтягувати складку шкіри на спині.

Іноді піхву легко можна вправити під час руху тварини. Якщо вказаним методом вправити піхву не вдалось, і тварина не перестає натужуватися, їй роблять сакрально- епідуральну або парасакральну блокаду.

Після вправлення треба ввести руку в піхву, щоб вирівняти її складки. Щоб змен­шити подразнення і скорочення тканини, корисно промивати піхву 1 %-им розчином новокаїну з антибіотиками.

Щоб запобігти повторному випадінню піхви, треба поставити тварину в стійло, де підлога має нахил наперед і обмежити можливість зміни положення тварини.

Крім того, накладають на піхву фіксаційну петлю, яку притягують до попруги або шлеї. Таку фіксацію застосовують тільки в тих випадках, коли випадіння піхви стало­ся в самому кінці вагітності (рис. 73).

Якщо піхва випадає задовго до родів, тоді на вульву накладають шви. Для цього поле операції дезінфікують і накладають три шви: один ближче до дорзального кута статевої щілини, другий в середині і третій нижче, але з таким розрахунком, щоб у тварини нормально відбувалося виділення сечі. Шви не повинні бути натягнуті, але закладені глибоко в тканину, щоб запобігти розривам. У випадках звичного повного випадіння піхви доцільно проводити її підшивання. Краще в такому випадку наклада­ти шов за Я. Злонкевичем - проводять нитку в глибші тканини соромітних губ вздовж статевої щілини і її кінці зв'язують у нижньому куті статевої щілини.

9.7. Позаматкова вагітність (graviditas extrauterina)

Як вказано вище, запліднення відбувається у верхній третині яйцепроводу. Зиго­та, що утворилася при цьому, рухається по яйцепроводу в напрямку матки, де відбу­вається її подальший розвиток.

Дуже рідко запліднення і розвиток зиготи може статися в розірваному фолікулі або на каймі яйцепроводу. Іноді зигота затримується в яйцепроводі і, не дійшовши до порожнини матки, продовжує розвиватися тут. Можуть бути й такі випадки, коли ран­ній зародок випадає з яєчника або з кайми яйцепроводу в черевну порожнину, де і роз­вивається. Такі відхилення у розвитку зародка називають позаматковою вагітністю.

Позаматкова вагітність спостерігається дуже рідко, але буває частіше у багато­плідних, ніж у одноплідних тварин.

Причини. Теоретично можна уявити, що зародок прикріпився і став розвиватися у яйцепроводі внаслідок його недостатньої скоротливої функції. Крім того, перешко­дою до просування зародка в порожнину матки можуть бути стенози, перегини і за­палення яйцепроводів.

Щодо причини яєчникової вагітності, то вона може виникнути коли спермії попа­дають у граафів міхурець, який щойно розірвався, а яйцеклітина чомусь затрималася в ньому.

Перебіг. Затримання зародка у яйцепроводі (трубна вагітність) завершується роз­ривом яйцепроводу, бо його стінки не настільки еластичні, щоб протистояти тискові ростучого зародка. Розрив яйцепроводу супроводжується великою кровотечею в че­ревну порожнину, що часто може спричинити смерть тварини. Якщо ж смертельної кровотечі і не наступило, то через розрив яйцепроводу зародок попадає у черевну порожнину (вторинна черевна вагітність), де умови для його розвитку мало придатні. Необхідні йому поживні речовини зародок дістає завдяки контакту з очеревиною.

У рідких випадках зародок, потрапивши зразу в черевну порожнину, починає там розвиватися (справжня черевна вагітність), прикріпившись до очеревини або брижі кишечника.

При позаматковій вагітності ембріон у більшості випадків гине, далеко не дій­шовши свого зрілого стану. Після загибелі він розсмоктується або муміфікується та інкапсулюється сполучнотканинною оболонкою, що виглядає, як пухлина.

Діагноз. Зажиттєва діагностика позаматкової вагітності дуже утруднена. Єдиною ознакою її є поява потуг при відсутності плода у матці. Треба відзначити, що з появою потуг шийка матки відкривається.

Трубну вагітність у великих тварин можна визначити тільки ректальним дослі­дженням. При цьому виявляється ампулоподібне розширення яйцепроводу.

Лікування. Видалити ембріон можна тільки хірургічним способом.