Фізіологічні основи та техніка одержання сперми від плідників

Одержання сперми - перший найістотніший захід у системі штучного осіменіння тварин, який повинен забезпечити нормальний прояв статевих рефлексів у плідників з виділенням повноцінного, незабрудненого еякуляту. Техніка його проведення пови­нна бути простою, легко доступною, безпечною для здоров'я плідників, не викликати у них больових відчуттів.

При опрацюванні техніки штучного осіменіння було запропоновано багато мето­дів одержання сперми від самців, які базувалися головно на особливостях проявлення у них під час статевого акту безумовних статевих рефлексів. Проте умов для нор­мального прояву цих рефлексів і одержання повноцінної сперми вони не створювали. Тільки метод штучної вагіни дозволив вдало імітувати умови, що виникають у стате- вих органах самки під час коїтусу, і забезпечив таким чином нормальне проявлення статевих рефлексів у самців при одержанні сперми.

Відомі до цих пір методи одержання сперми можна умовно поділити на піхвові (власне піхвовий та губковий), уретральні (мастурбація, фістульний, спермозбирача, масажу ампул сперміопроводів, електроеякуляції та штучної вагіни) і хірургічні. При піхвових способах сперму отримують із піхви самки в стані охоти після спарування її з самцем; уретральні методи передбачають одержання сперми безпосередньо з уре­трального каналу самця.

Піхвові методи одержання сперми. Запропонований у кінці XIX століття піх­вовий або дзеркальний метод полягає у тому, що після природної садки плідника на самку, в її піхву вводили піхвове дзеркало і вибирали сперму за допомогою шприца, ложки чи просто рукою. Недоліками цього методу є необхідність мати у кожному ви­падку самку в охоті; допускається природний статевий акт, який не виключає небез­пеки перенесення заразних захворювань; виділена плідником сперма забруднюється секретами статевих органів самки і її не вдається зібрати повністю. Для свиней через анатомічні особливості будови піхви (вузька і довга) і введення під час коїтусу сперми безпосередньо в матку, цей метод цілком непридатний, хоча Е. Інгер та Н. Н. Михай­лов пропонують вводити у передню частину піхви свиноматки перед коїтусом сте­рильний тампон і збирати у мензурку сперму, що витікає під час еякуляції із статевої щілини.

У звірівництві піхвовий метод застосовують для отримання сперми від лисів, песців, соболів, норок. При цьому, зразу після коїтусу самок доставляють у тепле приміщення, де за допомогою теплих, стерильних товстостінних скляних трубочок з кулькою висмоктують сперму з передньої частини піхви.

На зміну піхвовому методу І. І. Іванов запропонував губковий метод, який віді­грав важливу роль у перші роки застосування штучного осіменіння. У піхву самки перед статевим актом за допомогою корнцанга вкладали знезаражену м'яку грецьку губку, яка вбирала у себе виділювану самцем сперму. Тоді виймали її і видавлювали спеціальним пресом. Проте, цьому методу властиві такі ж недоліки, що й попередньо­му. Крім того, губка, як стороннє тіло, може гальмувати статеві рефлекси і порушу­вати динаміку еякуляції. Складною є техніка підготовки губки, під час видавлювання сперми багато сперміїв травмуються. Тому нині цей метод не застосовується.

Хірургічні методи. У 1932 р. професор Л. С. Сапожніков запропонував операцію промежинної уретростомії при захворюваннях статевого члена у жеребців. Пізніше І. В. Глумаков застосував цю операцію для одержання сперми від бугаїв, а в 1936­1938 рр. її широко використовував Х. І. Животков у конярстві. Фістулу сечостатевого каналу (уретростомію) проводять з таким розрахунком, щоб нижній кінець її знахо­дився на рівні дна таза між сідничними горбами. Перед одержанням сперми корінь хвоста у жеребця забинтовують, а краї фістули протирають ватним тампоном, змоче­ним розчином борної кислоти, хлористого натрію чи 50-60° спирту. Жеребцеві до­зволяють зробити природну садку. Хвіст його при цьому відводять набік і до отвору фістули підставляють спермоприймач чи скляний стаканчик.

Недоліками цього методу є те, що не виклю­чається природний статевий акт, хоча сперма і не попадає у піхву; необхідно мати оперованих сам­ців і самок в стані охоти.

До хірургічних методів можна також віднести кастрацію плідників з наступним видавлюванням сперми з придатків сім'яників. Сюди також від­носиться операція фістули сім'япроводів.

Після кастрації з відпрепарованих і подрібне­них придатків вимивають сперму розріджувачем, оцінюють їх і використовують для осіменіння. У окремих видів диких тварин можна проколювати голкою хвіст придатка сім'яника, добувати спермії, розріджувати середовищем і використовувати.

Уретральні методи. Якщо суть піхвових ме­тодів зводилась до збирання сперми з піхви самки після коїтусу, то при уретральних методах її отри­мують безпосередньо з уретри самця, користую­чись різними прийомами, пристосуваннями та приладами.

Ще на початку розробки методу штучного осіменіння сперму від жеребців отри­мували досить примітивним і надто грубим методом - жеребця насильно стягували з кобили під час еякуляції, перериваючи статевий акт, і збирали решту виділюваної сперми у мензурку чи іншу посудину.

У 1927 р. Ремолле запропонував вкладати рукою у глибоку частину піхви корови перед садкою гумову грушу, проте вона погано фіксувалася, часто зміщувалася і ста­тевий член бугая не завжди попадав у її отвір. У грушу може затікати сеча.

У 1931 р. В. К. Милованов з співробітниками запропонували м'які гумові спер- мозбирачі для бугая, барана та жеребця, які фіксувалися у піхві самки зовнішнім та внутрішнім кільцями. Цей тип спермозбирача вистилав піхву самки, починаючи від зовнішніх органів аж до шийки матки і дозволяв отримувати чисту сперму, без до­мішок слизу. Проте, спермозбирач погано фіксувався і, що найважливіше - низька температура його внутрішньої стінки гальмувала статеві рефлекси плідників.

Інший тип спермозбирача мав форму гумового мішка з твердим кільцем на від­критому кінці. Перед статевим актом його нагрівали у гарячій воді, змазували всере­дині вазеліном. Як тільки жеребець стрибав на кобилу, його статевий член відводили набік, накидали на нього спермозбирач, охоплювали щільно руками і притискали до крупа кобили.

Були також запропоновані спермозбирачі у вигляді широкогорлих скляних про­бірок, які фіксувалися у глибокій частині піхви. Проте, погана фіксація, низька тем­пература та необхідність мати на станціях самок в охоті для спаровування витіснили цей метод.

У 1925 р. Кейз, а згодом Міллер і Еванс запропонували отримувати сперму від бугаїв шляхом масажу ампул сім'япроводів через пряму кишку, виходячи з того, що під час статевого збудження самця частина сперміїв переміщується з хвоста придатка сім'яника в ампули сім'япроводів. Масаж ампул викликає їх судомне скорочення і по­рція сперми викидається назовні. При цьому вистригають попередньо шерсть навколо препуційного отвору, промивають порожнину препуція 1 %-им розчином хлористого натрію і підводять плідника до корови (щоб спермії з придатка сім'яника перемісти­лися в ампули сім'япроводів). Тоді в пряму кишку бугая вводять чисто вимиту, про­дезінфіковану і змащену вазеліном руку, знаходять шийку сечового міхура і розташо­вані над нею сім'япроводи. Роблять обережний масаж ампул спереду назад, протягом 2-3 хвилин. Через 1-2 хвилини з препуційного отвору виділяється сперма (без ерекції статевого члена), яку помічник збирає у підставлений спермоприймач, мензурку і т. п.

Цим методом можна користуватися лише у тих випадках, коли іншими методами не вдається отримати сперму (наприклад, при захворюваннях кінцівок, недостатньо­му прояві статевих рефлексів і т. п.), пам'ятаючи, що у ній змінене співвідношення сперміїв і плазми. При частих масажах прямої кишки може виникнути її запалення, а необережні маніпуляції в ній можуть навіть закінчитись пошкодженнями її та про- бодіннями.

Метод мастурбації (запропонував Дж. Амантеа) полягає у механічному подраз­ненні голівки статевого члена при терті її об препуційний мішок. Цей метод викорис­товується для одержання сперми у собак та лисиць.

Метод електроеякуляції дозволяє отримувати сперму від бугаїв, баранів, а також птахів без попереднього привчання самців. Він може використовуватися і для одер­жання сперми від диких тварин при гібридизації.

Метод полягає у подразненні нервової системи самця переривчастим електричним струмом низької напруги і малої сили за допомогою спеціального приладу - електро- еякулятора.

Перші способи одержати сперму шляхом подразнення нервових закінчень елек­тричним струмом зробив Батоллі у 1922 р. на морських свинках. Пізніше, у 1934 р. цей метод застосували А. С. Серебровський і І. І. Соколовська у лабораторії штучного осіменіння інституту тваринництва "Асканія Нова" для отримання сперми від барана та цапа. У його первісному варіанті зафіксованому у станку баранові вводили у пряму кишку срібний електрод. Другим електродом служив пінцет Пеана, накладений на верхівку калитки. Джерелом струму служила батарея у 30 В. Під дією замикання і розмикання електричного кола ампули сім'япроводів скорочувалися і наявна у них сперма виділялася. Удосконалений згодом прилад складається із щупа (товстостінний гумовий зонд, на вільному кінці якого знаходиться 6 кілець - електродів) і понижую­чого трансформатора.

При одержанні сперми у пряму кишку плідника вводять зволожений фізрозчи- ном щуп електроеякулятора і здійснюють подразнення періодичними замиканнями на 5 сек. і розмиканнями на 5-10 секунд.

Для викликання еякуляції у барана застосовують електричний струм напругою від 4 до 8 В при силі струму 1,5-2 мА, а у бугая від 8-10 до 20-30 В і силі струму 500-700 мА.

При цьому наступає подразнення центру еякуляції, розташованого в попереко­вій частині спинного мозку, а також симпатичних і парасимпатичних нервів статевих органів, внаслідок чого настає еякуляція. Цей метод дозволяє отримувати сперму від плідників, які відмовляються або не можуть робити садку на штучну вагіну (дуже велика маса, старість, хвороби копит, ушкодження суглобів, зв'язок та м'язів тазових кінцівок, анатомічні дефекти та новоутворення статевого апарату, гальмування стате­вих рефлексів і т. п.).

Метод штучної вагіни є основним методом одержання сперми на станціях штуч­ного осіменіння, що дозволяє отримати від самця повноцінну сперму без сторонніх домішок.

Слід підкреслити, що штучна вагіна виявилася ефективною саме тому, що вона не шкідлива для здоров'я плідника; при її застосуванні виключається можливість пе­редачі інфекційних захворювань через статевий акт, його просто тут немає; в ній від­творюються умови, необхідні для нормального проявлення рефлексу еякуляції, тобто, тут відтворено подразники, що позитивно діють на чутливі нервові закінчення прут- ня. Такими нервовими закінченнями є:

> колби Краузе, що сприймають температурні подразнення. Одні з них (розмі­щені поверхово) - реагують на холод, інші (розміщені глибоко) - збуджуються під впливом тепла;

> поверхнево розміщені на прутні тільця Мейснера, чутливі на дотик;

> розміщені у товщі стовбура прутня та вісцеральному листку препуція тільця Фатер-Пачіні, що сприймають тиск;

> нервові чутливі закінчення, що сприймають біль.

Подразнення тілець Фатер-Пачіні викликає еякуляцію і, навпаки, подразнення ге­нітальних тілець та тілець Мейснера гальмує її.

Перша штучна вагіна була запропонована в 1923 р. італійським ученим Джузеппе Амантеа для одержання сперми від пса. Вона складалася з гумової груші, всередину якої наливали теплу воду, вставляли гумовий мішечок і закріпляли його за допомо­гою кільця. Другий, тонший мішечок, вкладений всередину першого, служив спер- моприймачем. В 1931 р. Фред Маккензі на Міссурійській дослідній станції (США) запропонував штучну вагіну для взяття сперми від кнура, що складалася з м'якої гу­мової трубки, з'єднаної з пробіркою. Трубку нагрівали у воді, змащували вазеліном і надівали на статевий член кнура під час садки. Проте вона швидко охолоджувалась, що діяло гальмівно на статеві рефлекси.

У 1932 р. в СРСР Н. В. Комісаров, В. І. Ліпатов та І. М. Родін запропонували штуч­ну вагіну, що дозволила відтворити у ній подразнення нервових закінчень статевого члена плідника, які необхідні для створення повноцінного еякуляту. Такими подраз­никами є: відповідна температура, відповідний тиск і слизька поверхня (рис. 22).

Вона складається з двостін- ного циліндра, в міжстінний простір якого наливається тепла вода і нагнітається повітря. На одному кінці вагіни закріплю­ється спермоприймач. Для кож­ного виду тварин запропоновано свою модель штучної вагіни, хоча всі вони побудовані за од­ним принципом і складаються з циліндра, що має патрубок для наливання води та нагнітання повітря; гумової камери; ебо­нітового краника або ж загвин­чуваної гайки у вагіні жеребця; спермоприймача та гумового спермоприймача у вагіні для же­ребця чи сполучної трубки для приєднання спермоприймача у вагіні для кнура; гумових кілець для закріплення камери на ци­ліндрі у вагіні для бугая, кнура, жеребця; водяного манометра з гумовим балоном чи кулями Рі- чардсона у вагіні для кнура кон­струкції О. В. Квасницького.

Для одержання сперми від бугая звичайно користуються штучною вагіною конструкції 1942 р., циліндр якої виготовле­ний з товстої гуми, в середину якого вставляють еластичну камеру, кінці якої завер­таються на краї циліндра і закріплюють гумовими кільцями. Один кінець штучної вагіни залишається відкритим, а до другого приєднують спермоприймач.

Правильно підготована штучна вагіна повинна мати температуру в межах 40-42 °С, слизьку внутрішню поверхню та тиск 50-60 мм рт. ст.

Г

Рис. 22. Штучні вагіни: А - для жеребця; Б - бугая; В - барана; Г - кнура.

Останнім часом з'явилися нові моделі вагін. Згідно І. І. Родіна, обмеження при­родних рухів кінця статевого члена бугая в штучній вагіні перешкоджає загинанню кінцевої частини його вбік (при природному спаровуванні кінець статевого члена бу­гая описує у піхві майже два повних оберти діаметром 10-14 см). Больові імпульси, що виникають при одержанні сперми на штучну вагіну, гальмують рефлекс еякуляції. Враховуючи це, І. І. Родін сконструював штучну вагіну з грушоподібним розширен­ням у верхній частині циліндра для вільного обертання кінцевої частини прутня.

За дослідженням про­фесора Д. Д. Логвінова, при опусканні штучної вагіни спермоприймачем вниз, після одержання сперми він забруднюється мікроор­ганізмами, що попали при цьому на внутрішню стінку камери і стікають разом з секретами уретральних за­лоз у спермоприймач, що знижує санітарну якість сперми. Для усунення цього недоліку автором вкороче­но циліндр штучної вагіни зразка 1942 р. і запропоно­вано спеціальну конусопо­дібну насадку з прозорого термостійкого скла з герме­тичним спермоприймачем, ---------------------------------------

що приєднується до нього.

У такій вагіні кінчик статевого члена під час парувального поштовху входить у про­світ насадки, не торкаючись її стінок, і сперма виділяється безпосередньо у спермо- приймач, не забруднюючись вмістимим препуційного каналу.

У багатьох країнах користуються вкороченими вагінами, з'єднаними із спермо­приймачем конусоподібною гумовою трубкою довжиною 17 см. Кінець статевого члена може вільно загинатися в боки у такій трубці.

Перед одержанням сперми на гумову трубку із спермоприймачем одягають спеці­альний чохол для збереження тепла.

В. В. Петропавловський та Н. А. Чабовська сконструювали штучну вагіну для бу­гая з електричним обігрівом.

Останнім часом знайшла застосування вкорочена штучна вагіна з поліетиленовим спермоприймачем.

Штучна вагіна для барана зразка 1942 р. відрізняється від вагіни для бугая менши­ми розмірами і має ебонітовий циліндр (рис. 22 В).

Для одержання сперми від жеребця користуються штучною вагіною зразка 1952 р. з алюмінієвим циліндром, який з одного кінця звужений у вигляді горловини, на яку надягають спермоприймач. Збоку циліндра припаяна металева ручка (рис. 22 А).

Рис. 23. Штучні вагіни для бугая: А - вкорочена з одноразовим спермоприймачем; Б - з балоноподібним роз­ширенням; В - для асептичного одержання сперми від бугая: 1 - корпус; 2 - насадка; 3 - спермоприймач.

Від кнура сперму отримують за допомогою штучної вагіни для бугая зразка 1942 р., вкороченої на 24-32 см (чи з вставленим поліетиленовим вкладишем) або з штучної вагіни конструкції Полтавського науково-дослідного інституту свинарства,
яка може бути водоналивною чи електричною (рис. 22 Г). Зовнішній циліндр (кожух для наливання води) у вагінах Полтавського НДІС металевий, двостінний. В нього вставляють власне вагіну - конусну металеву трубку із одягненою і закріпленою на її кінцях гумовою камерою (для цього використовують гумову камеру від штучної вагі- ни для барана). Тиск повітря у вагіні контролюють за допомогою водяного манометра (нормальним вважається тиск 45-50 см водяного стовпа).

Спермоприймачі у вагінах для бугая та барана бувають скляними, одно- чи дво- стінними. Одностінні можна використовувати при температурі повітря у манежі в межах не нижче 18-20 °С. У всіх інших випадках користуються двостінними спер- моприймачами, в міжстінний простір яких наливають теплу воду. У штучній вагіні для кнура використовують спеціальний пластмасовий градуйований спермоприймач з фільтром або ж широкогорлу скляну банку ємністю 500-1 000 мл. Останнім часом широке розповсюдження знаходять одноразові поліетиленові спермоприймачі.

Штучна вагіна для кроля складається із скляної кулі з двома отворами, навколо яких є виступи для фіксації гумової камери. Для заливання у вагіну теплої води на кулі є два патрубки з ебонітовими краниками. Спермоприймачем служить невеличка пробірка, що з'єднується з балоном гумовою трубкою.

У Болгарії сконструйовано штучні вагіни для півня та селезня. Каучуковий ци­ліндр вагіни для півня довжиною 5 см має лійкоподібну форму, з діаметром 5 см у широкій частині і 1,5 см - у вузький. Внутрішня камера вагіни виготовлена з еластич­ного каучуку. Штучна вагіна для селезня складається лише з основного циліндра.

Сперму від плідників отримують у манежі. Заводять у станок для взяття сперми від бугая добре вичищену підставну тварину (вола чи іншого бугая) і коротко її прив'язу­ють. Бажано, щоб тварина була міцного тілоскладу, дещо нижче від плідника, але не широка, тому що при різкому відведенні статевого члена бугая вбік будуть гальмува­тися статеві рефлекси. Можна також отримувати сперму на механічне чучело.

Плідника заводять в манеж для одержання сперми лише тоді, коли всі підготовчі операції завершені.

Рис. 24. Положення штучної вагіни при отри­манні сперми від бугая (фото В. С. Шипілова).

Технік по одержанню сперми стає з правого боку біля зафіксованої в станку тварини, обличчям до її заду, тримає у правій руці штучну вагіну під кутом 35-45 °, спермоприймач догори і уважно стежить за рухами плідника. Як тільки він починає ро­бити садку, технік захоплює швидко, але обережно, лівою рукою за кінець препуція і, відвівши прутень дещо вбік (не більш ніж на 30-35°), спря­мовує його в отвір штучної вагіни. Бугай при цьому робить енергійний поштовх крупом і виділяє сперму.

Технік по одержанню сперми повинен володіти чіткими навичками. Невміле, не­вчасне, чи навпаки, запізніле підставлення штучної вагіни до голівки статевого члена викликає гальмування статевих рефлексів. Особливо шкідливими є больові подраз­нення статевого члена, на якому, особливо на головці, є багато чутливих нервових закінчень, надмірне подразнення яких гальмує парувальний рефлекс та еякуляцію.

Знімають штучну вагіну з прутня не зразу, а під час опускання плідника: повер­тають її обережно спермоприймачем донизу, відкривають краник для виходу повітря, відокремлюють спермоприймач від вагіни і передають його у лабораторію, а вагі- ну - у мийну кімнату.

Звичайно сперму від бугая отримують "дуплетною садкою", тобто двічі підряд, з перервою 5-15 хвилин. Для цього на кожного бугая необхідно мати по дві вагіни. Другий еякулят одержують на другу вагіну.

Якщо сперму отримують на механічне чучело, то штучну вагіну розміщують з боку його, або вставляють її в чучело. Правда, відсутність нейросексуальних подраз­нень при цьому діє гальмівно на статеву функцію самців, а окремих просто не вда­ється привчити до садки на чучело. Кращі наслідки дає застосування механічного мобільного чучела конструкції П. І. Пакенаса.

Порядок підготовки штучної вагіни і техніка одержання сперми від барана в осно­вному такі ж, як і бугая. Технік по одержанню сперми сідає навпочіпки з правого боку від зафіксованої в станку тварини і тримає штучну вагіну на рівні її тазу, притримую­чи пальцем спермоприймач. Як тільки баран зробить садку, спрямовують його стате­вий член в штучну вагіну. Характерний поштовх, що наступає слідом за цим, свідчить про еякуляцію.

При одержанні сперми від жеребця звичайно використовують кобил у охоті, хоча умовні рефлекси можна виробити і на кобил не в охоті або навіть на чучело. Щоб кобила не вдарила жеребця, їй одягають парувальну шлею. Хвіст кобили від ріпиці і до половини забинтовують і держать її за вуздечку. Два конюхи виводять жеребця на поводах "в розтяжку". Технік в цей час стоїть з підготовленою вагіною з правого боку кобили на відстані 6-8 кроків від неї. Садку жеребцеві дозволяють робити лише при добре вираженій ерекції статевого члена. Якщо ерекція не наступає, то жеребця під­водять спочатку до голови, а тоді до паху кобили і дозволяють обнюхати її. Як тільки жеребець зробить садку на кобилу, технік підбігає до нього і спрямовує його прутень у штучну вагіну. Після цього обома руками притискає вагіну до крупа кобили, при­тримуючи правою рукою спермоприймач. Слід мати на увазі, що внаслідок сильного збільшення об'єму статевого члена під час ерекції голівки може розірватися камера, а тому технік при надмірному підвищенні тиску у вагіні повинен відкрутити дещо гайку на вагіні, випустити частину повітря і води, і знов закрутити її.

Тривалість садки у жеребця 1-2 хвилини. Після закінчення еякуляції знімають ва- гіну з прутня жеребця лише тоді, коли він опустився. Відокремлюють спермоприймач і передають в лабораторію, де сперму зразу ж проціджують через марлеву серветку у теплу градуйовану мензурку.

Жеребці-плідники і кобили, на яких одержують сперму, повинні бути розковані.

Сперму від кнура отримують на чучело, яке може бути дерев'яним або металевим, з амортизуючим пристосуванням чи без нього. Відкидна стінка чучела дозволяє легко вкладати і виймати штучну вагіну, яка закріплюється в спеціальному заглибленні так, що вхідний отвір співпадає з отвором в задній стінці чучела. Для обігрівання штучної вагіни у гніздо чучела вмонтована електрична лампа. На бокових стінках чучела є упори для передніх ніг кнура.

Каркас металевого чучела зварюють з труб, обтягують його металевою сіткою так, щоб вийшов овал, накривають зверху мішковиною і поролоном та обшивають щільним матеріалом. У задній стінці чучела залишають отвір для штучної вагіни.

Запропоноване С. І. Сердюком чучело ССХ-2 ("станок для садки хряков") має дерев'яний корпус, обтягнений просоченою епоксидною смолою тканиною, що до­зволяє мити та дезінфікувати його. Крім того, штучна вагіна фіксується в ньому так, що може вільно обертатися навколо своєї поздовжньої осі і отже дещо нагадує умови, які виникають під час природного коїтусу.

Закріплюють чучело на дерев'яному помості, оббитому гумовим килимом з ребрис­тою поверхнею і ставлять його у кабіні так, щоб воно впиралося передньою частиною в стінку, що виключає спроби кнура зробити садку з передньої частини чучела.

Для одержання сперми від кнура його спершу потрібно привчити до садки на чу­чело. З цією метою чучело накривають шкурою свині, задню частину його можна змастити виділеннями з піхви свиноматки в стані охоти або спермою. Можна навіть дозволити плідникові покрити в манежі декілька свиноматок, а тоді ставлять з одного боку чучела свиноматку в охоті, а з другого підводять кнура. Роблячи спробу покрити свиноматку, кнур попадає на чучело.

Рис. 25. Одержання сперми від кнура. фурациліну (1: 5000).

До і після кожного одержання сперми чу­чело миють теплою водою з милом і витира­ють насухо рушником. Задню частину чучела протирають тампоном, змоченим в розчині

наслідки також дає використання комбінова­ного чучела, що складається з клітки, висотою 80 см для свиноматки в охоті і суміщених з нею двох посадкових подушок. Приступаючи до привчення кнура до садки на чучело, впус­кають у клітку одну - дві свиноматки у стані охоти і заганяють у манеж кнура. Контактую­чи через клітку з свиноматками, він збуджу­ється, що стимулює у нього садку на чучело.

На окремих свинокомплексах користуються дерев'яним чучелом для одночасного отримання сперми від двох кнурів. Статеве партнерство забезпечує взаємну стиму­ляцію статевої активності та позитивно впливає на рівень спермопродукції. Добрі

Вставляючи підготовлену вагіну в гніздо чучела, приєднують до патрубка вагіни конструкції О. В. Квасницького трубку від водяного манометра і нагнітають повітря (тиск повітря у вагіні не повинен перевищувати 40-50 см водяного стовпа).

Після одержання сперми штучну вагіну виймають з чучела, від'єднують спермо- приймач, накривають його стерильною серветкою і передають в лабораторію, де зра­зу ж проціджують через стерильну марлю.

Після одержання сперми штучну вагіну миють содовим розчином, ополіскують гарячою водою і висушують.

При одержанні сперми від кролика штучну вагіну підставляють рукою, проведе­ною в області промежини під круп самки чи чучела.

Для отримання сперми від птахів спочатку потрібно привчити самця до садки на самку, зафіксовану руками. Перед одержанням сперми від півня необхідно звільнити його клоаку від лишків калових мас і протерти її зовнішній отвір стерильною марле­вою серветкою. Після цього технік фіксує курку лівою рукою на високому столі, а в правій тримає штучну вагіну, а помічник підсаджує півня і як тільки у нього виникає парувальний рефлекс, технік підставляє штучну вагіну до його клоаки. Статевого чле­на у півня немає, тому еякуляція завершується дуже швидко одним поштовхом.

Можна отримати сперму від півня і без підставної курки. Для цього ставлять півня на стіл і, притримуючи лівою рукою в ділянці грудей, долонею правої руки масажу­ють 3-4 рази протягом декількох секунд всю його спину від останніх шийних хребців аж до кореня хвоста. Після того, як півень почне реагувати на масаж підійманням хвоста, зафіксувавши лівою рукою його кінцівки, беруть його під пахву і натискають легко правою рукою в каудальній частині тіла півня, що викликає випинання клоаки. Помічник в цей час підставляє до клоаки спермоприймач і пальцями іншої руки на­тискує на неї з обох боків, при потребі легко масажує. Це викликає ерекцію копуля- ційного органа на вентральній стінці клоаки і еякуляцію.

Можна також отримувати сперму від півня, сидячи на стільці, зафіксувавши його ноги між колін. При цьому способі правою рукою масажують нижню частину тіла півня, а лівою - поперекову частину. Коли півень починає реагувати на масаж підійманням хвоста і випинанням клоаки, отримають від нього сперму так, як вка­зано вище.

У селезня статевий член добре розвинений (10-12 см довжиною) і парувальний рефлекс та еякуляція тривають до 2-5-ти хвилин. Щоб полегшити введення статевого члена в штучну вагіну качку фіксують в розпластаному стані на краю стола.

К. Братанов запропонував досить простий метод отримання сперми від півня, се­лезня та гусака: самку витримують попередньо 36-48 годин на голодній дієті, про­мивають за допомогою гумової груші її клоаку фізрозчином, висушують, очищають ватним тампоном і дозволяють коїтус з самцем. Тоді надають птиці вертикальне поло­ження клоакою донизу і видобувають стерильною ложечкою вмістиме клоаки: пере­носять його на годинникове скло, оцінюють і використовують для осіменіння.

Для добування сперми від вбитих птахів-самців роблять розтин їх черевної по­рожнини і видавлюють сперму з ампулоподібних розширень їх сперміопроводів.

Щоб отримати сперму від індика, фіксують індичку в овальному заглибленні стан­ка-столика конструкції М. М. Асланяна і накривають її дротяною сіткою. Допускають до індички індика і після появи у нього статевого збудження роблять легкий обереж­ний масаж його живота в ділянці клоаки і під час виділення сперми (через 20-40 сек.) збирають її в теплий спермоприймач.

Можна отримувати сперму від півня також методом електроеякуляції, а від гусака за допомогою електричного спермозбирача.