Морфологічні особливості статевих органів самців свійських тварин

Статеві органи самців представлені двома сім'яниками з придатками і сім'япрово­дами; групою додаткових чи як їх ще називають придаткових залоз; статевим членом (прутнем). Фізіологічне призначення статевих органів полягає в утворенні сперміїв і введенні їх у геніталії самки; виробленні статевих гормонів. Виконання цих функцій забезпечується характерними для кожного виду тварин специфічними особливостями будови статевих органів та відмінностями динаміки статевого акту.

Сім'яник (testis, didymis, orchis) - парна складна трубчаста залоза, яка заклада­ється у поперековій ділянці черевної порожнини плода в кінці внутрішньоутробного чи на початку постнатального періоду і разом з придатком сім'яника опускається на сім'япроводах у пахову область, а звідтіль через паховий канал у мішок сім'яника, зо­внішнім шаром якого є калитка. Затримання сім'яників у черевній порожнині (крип­торхізм) призводить до імпотенції самців.

Сім'яники статеводозрілих тварин виконують дві функції: генеративну (утворен­ня чоловічих статевих клітин - сперміїв) і секреторну (вироблення чоловічих стате­вих гормонів - тестостерону, неактивних сполук андрогенного ряду - андростерону, дегідроандростерону, адреностерону, невеликих кількостей естрогенів та інгібіну фо- лікуло статину).

Розносячись з током крові по організму, статеві гормони обумовлюють появу вто­ринних статевих ознак - міцних рогів, масивної шиї, грубішого голосу, буйної пове­дінки і т. п. Видалення ж сім'яників (кастрація) робить самців неплідними і зупиняє розвиток у них вторинних статевих ознак на тій стадії, у якій вони були до кастрації.

Сім'яники бугая, барана та цапа мають форму видовженого еліпсоїда, у жереб­ця - яйцеподібну, у кнура - овально-бобоподібну, у пса - овальну; на них розрізняють два кінці - головчастий і хвостатий, два краї - придатковий і вільний і дві поверх­ні - латеральну і медіальну.

На головчастому кінці сім'яника виділяється голівка придатка сім'яника, сюди входять судини та нерви, які беруть участь у творенні сім'яного канатика. На проти­лежному хвостатому кінці є сильне потовщення - хвіст придатка, з якого виходить сім'япровід. До придаткового краю сім'яника прикріплюється брижа і прилягає тіло придатка, що з'єднується з сім'яником з його медіальної поверхні.

Ззовні сім'яник вкритий серозною, що щільно зрослася з білковою оболонкою (tunwa albuginea testis), яка на головчастому кінці занурюється в товщу сім'яника і утворює середостіння або гайморове тіло. Від нього відходять сполучнотканинні перегородки - трабекули, які, скеровуючись до білкової оболонки, ділять паренхі­му сім'яника на велику кількість пірамідальних дольок. У кожній такій дольці є 1-5 звивистих (покручених) каналиків довжиною 30-50 см і діаметром 0,15-0,2 мм, у яких безперервно і хвилеподібно, починаючи від статевого дозрівання, відбувається утворення сперміїв. У сполучній тканині навколо цих канальців є групи секреторних

Рис. 12. Статеві органи самців: А - жеребця; Б - бугая; В - барана; Г - кнура: 1 - нирки; 2 - сечопроводи; 3 - сечовий міхур; 4 - сім'яник; 5 - при­даток сім'яника; 6 - калитка; 7 - сім'яний канатик; 8 - спермопроводи; 9 - міхурцеві залози; 10 - простатична залоза; 11 - тазова частина статевого члена; 12 - цибулинні (куперові залози); 13 - статевий член (пеніс); 14 - тіло статевого члена; 15 - кінцева частина (голівка) пеніса; 16 - препуційний мішок.

 

клітин Лейдіга, що виробляють стероїдні сполуки. У ділянці середостіння звивисті каналики переходять у прямі, а далі об'єднуються у сітку сім'яника (rete testis). З неї виходить 10-30 сильно покручених сперміовиносних каналиків (ductus efferens), які на верхньому полюсі сім'яника переходять крізь білкову оболонку у голівку придатка сім'яника.

Придаток сім'яника (epididymis) складається з голівки, тіла і хвоста придатка; сперміовиносні каналики тут об'єднуються в сильно покручену протоку придатка (ductus epididymis), що сягає у коня довжини 72-86 м і, дещо розширившись, пере­ходить у сім'япровід (сперміопровід). Останній разом з судинами і нервами та вну­
трішнім підіймачем сім'яни­ка утворює сім'яний канатик (funiculus spermaticus), що по піхвовому каналу проходить у черевну порожнину, дося­гає сечового міхура, над яким сім'япроводи утворюють ам- пулоподібні розширення. Біля шийки сечового міхура спер- міопроводи об'єднуються в загальну еякуляторну протоку (du^us ejaculatoris), що впа­дає у сечовивідний канал (се­чівник), перетворюючи його в сечостатевий канал (cana- lis urogenitalis). Пройшовши по дну тазової порожнини і обігнувши сідничну вирізку, сечостатевий канал досягає

кавернозних тіл прутня, розташовується між ними в уретральному жолобі і закінчу­ється на передньому кінці голівки статевого члена.

Сім'яники разом з придатками розміщені у мішку сім'яника, утвореному калит­кою, парним підіймачем сім'яника та парною загальною піхвовою оболонкою.

Калитка (scrotum) є шкірно-м'язовим випинанням черевної стінки, що захищає сім'яники від дії зовнішніх факторів і виконує терморегулюючу функцію.

Калитка складається з: 1) вкритої дрібними волосками, багатої на потові та сальні залози шкіри, щільно зрощеної з основою м'язово-еластичної оболонки, що ділить загальну порожнину калитки на дві половини, у яких розміщується по одному сім'я­нику з придатком та сім'яним канатиком; до м'язово-еластичної оболонки прилягає зовнішній мускул-підіймач сім'яника; 2) загальної та спеціальної піхвової оболонок з розміщеною між ними і з'єднаної з черевною порожниною піхвовою порожниною.

У баранів та бугаїв калитка відвисла, тому температура в її порожнині нижче тем­ператури тіла на 3-5 °С. У холодну погоду калитка скорочується і сім'яники тісно прилягають до черевної стінки. У гарячу погоду сім'яники опускаються, віддаляю­чись від тулуба, сприяючи віддачі тепла в атмосферу шляхом конвекції та випромі­нювання і зменшуючи в той же час одержання тепла від черева. Одночасно зростає площа калитки і починається потовиділення.

Рис. 13. Схема будови сім'яника: 1 - звивисті канальці; 2 - прямі канальці; 3 - чудова сітка; 4 - вивідні канальці; 5 - голівка придатка; 6 - тіло придатка; 7 - хвіст придатка.

Істотну роль у терморегуляції відіграє також тісний анатомічний зв'язок між ар­теріальними і венозними судинами у сім'яному канатику. Сім'яна артерія тут оточена густим мереживом анастомозів гілок внутрішньої сім'яної вени, що містить значно холоднішу венозну кров.

Додаткові статеві залози. До додаткових статевих залоз належать міхурцеві, пе­редміхурова, цибулинно-сечівникові та уретральні залози; їх секрети сприяють про­суванню сперміїв по сім'япроводу та збереженню їх життєздатності.

Міхурцеві залози (glandulae vesiculares) - парні, розташовані над шийкою сечового міхура з боків ампул сім'япроводів. Кожна залоза відкривається на сім'яному горбику уретри спільним із сім'япроводом отвором. У бугая, барана, цапа вони досить щільні, з горбкуватою поверхнею, у кнура - гладенькі, у жеребця мають форму мішків з рівною поверхнею. У секреті залози містяться великі концентрації білка, ліпідів, фруктози, глюкози, сорбіту, інозиту, аскорбінової, цитринової кислот, амінокислот, неорганічного фосфору та інших речовин, конче необхідних для забезпечення енергетики спермія.

Передміхурова (простатична) залоза (glandulaprostata) складається із розміщеної на шийці сечового міхура і початковій частині сечостатевого каналу застінної час­тини, що відкривається чисельними вивідними протоками в уретру та розсіяної між слизовою та серозною оболонками тазової ділянки сечостатевого каналу пристінної частини залози, що відкриваються двома парними рядами в дорзальній стінці каналу. Виділяє залоза невелику кількість рідкого секрету слабо-кислої реакції, що містить амінокислоти, ферменти і такі біологічно активні речовини, як простагландини, що викликають скорочення матки. Тут високий вміст мікроелемента цинку, якому при­писують важливу роль у виведенні сперміїв зі стану анабіозу.

Цибулинно-сечівникові (куперові) залози (glandulae bulbo-uretrales) - парні, роз­міщені на виході з тазу каудальної частини сечостатевого каналу. Залози овальної фор­ми відкриваються 5-8-ю протоками кожна. Вони виділяють рідкий слизовий секрет.

Уретральні залози (залози Літре) розсіяні в товщі слизової оболонки вздовж се­чостатевого каналу. Вони виділяють рідкий секрет, що промиває перед еякуляцією сечостатевий канал від лишків сечі.

Секрети додаткових статевих залоз утворюють рідку частину сперми - плазму. Вони очищають сечостатевий канал від лишків сечі, розбавляють густу масу сперміїв і сприяють просуванню їх по статевих шляхах, виводять сперміїв із стану анабіозу і по­стачають їх поживними речовинами. Ці секрети містять всі ферменти і біологічно ак­тивні речовини, необхідні для забезпечення високої активності і живучості сперміїв.

Статевий член (прутень) - penis є органом парування. Він складається з кореня, тіла і голівки. Голівка прутня утворена одним венозним, а основа тіла - двома артеріаль­ними печеристими (кавернозними) тілами - видозміненими кровоносними судинами. Починається статевий член на горбах сідничної кістки двома ніжками (корінь), вкри­тими сідничнокавернозним м'язом, які, об'єднуючись, формують тіло прутня, що роз­міщується між загальними піхвовими оболонками сім'яників під черевною стінкою.

Печеристе тіло основи прутня вкрите білковою оболонкою, яка формує на вен­тральній поверхні тіла поздовжній сечостатевий жолоб, в якому розміщується се­чівник. Під час статевого збудження внаслідок наповнення каверн кров'ю прутень видовжується, потовщується і ущільнюється. Вільна частина прутня закінчується го­лівкою, характерною для кожного виду тварин. По дорзальній поверхні прутня прохо­дять кровоносні судини і нерви. Корінь та тіло прутня вкриті шкірною складкою, що
переходить і на голівку, утворюючи крайню плоть, або препуцій, що натягується на голівку прутня кружальним мускулом препуція. Зовнішній отвір препуція оточений волосками. На внутрішній поверхні препуція є багато залоз, що продукують особли­вий секрет - смегму, яка виконує роль змазки для голівки прутня.

Сім'яник та придаток сім'яника живляться кров'ю через гілки внутрішньої сім'яної артерії, а сім'япровід - через внутрішню сім'яну, пупкову та сечостатеву артерії; додат­кові статеві залози - через сечостатеву, внутрішню соромітну та промежинну артерії; тазова частина уретри - через гілки сечостатевої, внутрішньої соромітної, промежин- ну та бульбоуретральну артерії, а вільна його частина - через сідничо-кавернозну, гли­боку та дорсальну артерії статевого члена; калитка, піхвові оболонки та препуцій - по­стачаються гілками зовнішньої соромітної, зовнішньої сім'яної та дорзальної артерій статевого члена. Відпливає кров від статевих органів самця по аналогічних венах, які мають дещо більший діаметр, утворюють чисельні анастомози та венозні сплетіння.

Статеві органи самців іннервуються гілками соматичних (що йдуть від крижо­вого та поперекового нервових сплетінь) та вегетативних нервів (від пограничного симпатичного стовбура, черевно-аортального, каудального брижового підчеревного і тазового нервових сплетінь). Нервові закінчення статевих органів чутливі на дотик, біль, температуру і тиск.