Фізіологічні основи використання племінних плідників

Відбір племінних плідників для племпідприємств та пунктів штучного осі- меніння. Племпідприємства та пункти комплектують чистопородними та високо­класними плідниками планових порід. Поряд з цим племпідприємства можуть вико­ристовувати плідників інших порід для підвищення молочної продуктивності чи для промислового схрещування на товарних фермах.

Тварини повинні походити з безпечних по заразних захворюваннях господарств, бути клінічно здоровими, добре розвиненими, типовими для породи, мати міцну кон­ституцію без екстер'єрних вад. Особливу увагу звертають на розвиток у них сім'яни­ків, їх симетрію (асиметрія сім'яників є ознакою односторонньої гіпоплазії), стате­ву активність з оцінкою прояву статевих рефлексів під час пробного статевого акту, якість виділюваної ними сперми та заплідненість самок.

За продуктивністю предків, в першу чергу матерів, бугаї-плідники повинні бути кращі закріплених за ними корів.

Барани-плідники повинні відповідати вимогам класу еліта і прийнятому в зоні на­прямку вівчарства. Бажано, щоб вони належали до 4-5-ти неспоріднених між собою ліній, хоча, при потребі, можуть використовуватись і нелінійні барани з високими продуктивними якостями.

Кнури-плідники повинні бути чистопородними, планових порід, класу еліта та еліта-рекорд, а жеребці-плідники - типові для породи і відповідати вимогам не нижче першого класу. Всіх плідників племпідприємств щорічно бонітують і оцінюють за якістю нащадків.

Бугаїв починають використовувати з 12-місячного віку. Частота використання плідників залежить від їх віку, фізіологічного стану, умов утримання, рівня та якості виділюваної сперми. Оптимальний режим експлуатації плідників повинен забезпечу­вати баланс між добовою продукцією сперміїв, їх резервом у хвостовій частині при­датків сім'яників та виділенням їх у складі еякуляту (табл. 6). У молодих бугайців до 18-тимісячного віку беруть один еякулят на 5 днів або по два еякуляти через кожних 7-10 днів, а у дорослих бугаїв отримують сперму один раз на 4-5 днів, дуплетом.

Таблиця 6 Вид тварин Добова продукція сперміїв, млрд Запаси сперміїв у при­датках сім'яників, млрд Кількість сперміїв у еякуляті, млрд Бугай 2,5-4,8 60-92   Кнур 14-17 170-200   Баран 5-7 200-300 4,5 Жеребець 5-7 150-200

 

Виходячи із кількості спермодоз, що можуть бути отримані з одного еякуляту, мож­на вирахувати норми закріплення тварин за одним плідником. Так, при середньому на­вантаженні на бугая протягом року можна заготовити від нього 15 000-30 000 спермо­доз, від кнура, відповідно, 600-800 спермодоз, барана - 1 000-1 500 спермодоз, що до­статньо для осіменіння 5 000-10 000 корів, 200-250 свиноматок і 650-850 вівцематок.

Сперму від бугаїв та баранів отримують так званою дуплетною садкою з інтер­валом 3-7 хвилин. Проміжки між взяттям сперми від різних плідників повинні не перевищувати 15 хвилин.

Після заповнення міжстінного простору вагіни гарячою водою (60-70 °С) її помі­щають в спеціальну шафу-термостат. На час одержання сперми температура у вагіні повинна бути в межах 40-42 °С, тиск 40-60 мм рт. ст.

Внутрішню поверхню вагіни змащують стерильним білим чи жовтим вазеліном, але, оскільки від нього гумова камера швидко руйнується, то краще користуватися одним із крохмально-гліцеринових розчинів В. О. Пасічника або ж трагакантною, си­ліконовою змазкою чи гліцериновим середовищем для розрідження сперми.

Для захисту сперміїв від температурного шоку у міжстінний простір спермо- приймача у штучній вагіні для бугая та барана заливають теплу воду з температурою 30-35 °С.

З метою кращого закріплення умовних рефлексів і збереження високої активності плідника одержують сперму завжди в один і той же час (не раніше 2 год. після годівлі та водопою). У манежі необхідно підтримувати тишу; присутність сторонніх осіб не­допустима.

Перед одержанням сперми від бугая роблять йому 15-20-хвилинну проводку. До місця взяття сперми його підводять лише тоді, коли там уже стоїть зафіксована тварина і повністю підготована штучна вагіна. Після одержання сперми бугаям дають у стійлі смачний корм. У окремих зарубіжних центрах для підвищення статевої активності бугая і якості еякуляту одержання сперми проводять в присутності корови в охоті.

Добова продукція сперміїв, запаси сперміїв у придатку та кількість сперміїв, виділюваних у еякуляті (за М. І. Полянцевим)

Отримують сперму від бугая суворо за графіком, щоб плідники, від яких у цей день не беруть сперми, не збуджувалися, їх випускають на прогулянку. При групових прогулянках плідників не дозволяють стрибків їх один на одного.

Умови утримання та використання плідників повинні забезпечити нормальне їх здоров'я та високу статеву активність якомога довший час. На племпідприємствах необхідно проводити заходи з профілактики гальмування статевих рефлексів, а у ви­падках захворювання плідників їх необхідно своєчасно лікувати. При цьому катего­рично забороняється проводити ветеринарні обробки в манежах чи в станку для взят­тя сперми; для цих цілей спеціально обладнують станок в дворі.

Підготовку баранів-плідників до парувального сезону розпочинають за 1-1,5 мі­сяця до початку осіменіння овець. За цей час їх привчають до садки на штучну вагіну, вивчають якість їхньої сперми і проводять заходи по звільненню придатка сім'яника від старих мертвих сперміїв. З цією метою у них отримують спочатку по два еякуля­ти через 5-6 днів, а тоді по два еякуляти через два - три дні до тих пір, поки об'єм еякуляту не буде складати 1-1,5 мл з оцінкою не нижче Г-9. Якщо серед баранів ви­являться мляві, малоактивні у статевому відношенні, то їх виділяють в окрему групу, покращують їм умови годівлі та утримання і проводять заходи, спрямовані на активу­вання статевих рефлексів. Для цього ж випускають їх у загін з 2-3-ма вівцематками у стані охоти і при появі статевого збудження отримують сперму на штучну вагіну чи дозволяють їм природний акт. Ці прийоми повторюють декілька днів підряд, спо­чатку в загоні, а потім на пункті штучного осіменіння, поки не відновиться статева активність у баранів. Разом з вівцями у загін до баранів можна підпускати енергійних баранів-пробників з підв'язаними фартухами; при появі статевого збудження у мало­активних баранів їм дозволяють зробити садку, видаливши попередньо пробників.

Статеве навантаження на дорослих баранів у період проведення штучного осіме- ніння повинно складати 2-3 садки на день і лише в окремих випадках - при добрій годівлі і утриманні - до чотирьох садок. Перші два еякуляти звичайно отримують "дуплетною" садкою ранком після годівлі і 1-1,5-годинної прогулянки; третій (й ін­коли четвертий) еякулят беруть у другій половині дня. Від молодих баранів за сезон осіменіння отримують 10-12 еякулятів.

У випадку зниження статевої активності плідників, їм надають відпочинок.

Баранів взимку утримують у чистих сухих групових станках по 5-6 голів з пло­щею станка не менше 2 м² на кожного. Цілий світловий день, влітку - цілу добу бара­ни перебувають у загонах. Вранці і ввечері їх випасають, лише у негоду їх заганяють у приміщення.

Молодих кнурів починають привчати до садки на чучело з 6-8-місячного віку, дозволяють їм не більше 2-х садок на декаду; з 8-10-місячного віку, при досягненні ними 130-140 кг маси тіла у них починають брати сперму. У перший парувальний сезон від кнура отримують по дві садки на тиждень.

Дорослих кнурів можна використовувати помірковано (одна садка на три дні про­тягом парувального сезону) або інтенсивно (одна садка на два дні з наданням 8-10-ден- ного відпочинку після одного місяця використання).

Кнурів утримують в індивідуальних чи групових станках, взимку в чистих, світ­лих приміщеннях, а влітку - в добре обладнаних таборах з навісом.

Від жеребців можна отримувати у парувальний сезон один і, в дуже рідких випад­ках, два еякуляти на день; через кожних 6 днів їм надають одноденний відпочинок.

В усіх випадках одержану сперму оцінюють під мікроскопом і при погіршенні її якості плідникам надають відпочинок з покращенням умов годівлі та утримання.

Жеребців утримують у просторих світлих денниках розміром 16-18 м², без прив'язі.

Важливою умовою тривалого збереження здоров'я і відтворної здатності плідни­ків є щоденний активний моціон. Для цього організовують вільно-вигульне групо­ве утримання на пасовищі, групові прогулянки, примусовий моціон (на спеціальних майданчиках, у кільцевому коридорі).

Необхідно забезпечити постійну чистоту плідників. Для цього бугаїв щоденно чистять, а влітку миють під душем чи купають в огороджених водоймах. Перед взят­тям сперми замивають забруднені місця теплою водою з милом, періодично розчища­ють і обрізають у них копита.

Баранів оберігають від забруднення дорожнім пилом, цупкими та колючими пло­дами рослин. Регулярно розчищають копита, підстригають вовну навколо очей і за­бруднену вовну на калитці.

Кнурам роблять щоденну групову прогулянку на 1,5-2 км, влітку їх утримують у таборах і випасають на пасовищах з багаторічних бобових трав. Чистять їх трав'яни­ми щітками і купають у чистій водоймі чи під душем.

Жеребців чистять щоденно, замивають брудні місця водою, очищають копита від бруду. Один раз на місяць розчищають і обрізують копита.

При догляді за плідниками слід суворо дотримуватися правил техніки безпеки, пам'ятаючи, що різкі окрики, биття, болючі відчуття приводять до вироблення у них обо­ронних рефлексів. Тому при одержанні сперми потрібно підтримувати у штучній вагіні необхідну температуру, тиск та слизьку поверхню, не можна завдавати тварині болю.

Слід також дотримуватись чіткого розпорядку дня (години прибирання примі­щень, чищення тварин, годівля, моціон, одержання сперми), оскільки при його по­рушенні погіршується поведінка плідників, їх статева активність та якість сперми. Отримувати сперму слід не раніше, ніж через 2 години після годівлі та водопою і після моціону.

Важливою умовою отримання від плідників повноцінної сперми є нормована їх го­дівля, забезпечення їх потреб у білку, вітамінах, вуглеводах, макро- та мікроелементах.

Нестача у раціоні вітаміну А викликає розлад сперматогенезу, а при нестачі віта­міну Е виникає дегенерація епітелію сім'яних каналиків, що проявляється аспермією. Добрі наслідки дає згодовування плідникам трав'яної різки, зібраної своєчасно, із збе­реженням зеленого кольору, злаково-бобового сіна, трав'яного борошна, вітамінних та мінеральних преміксів, кормів тваринного походження (збиране молоко, сухий по­рошок знежиреного молока, курячі яйця, кров'яне, рибне та м'ясокісткове борошно).

Плідники завжди повинні бути заводської вгодованості, для чого їх двічі на місяць зважують, піддають клінічному огляду, проводять періодичні дослідження кормів та крові.

Кормові раціони складають для кожного плідника окремо з урахуванням його маси, вгодованості та режиму використання. Вони повинні бути різноманітними за набором кормів, фізіологічно та економічно ефективними. Взимку до раціону бугаїв включають 25-40 % (за поживністю) грубих кормів, 20-30 % соковитих і 40-50 % концентратів, а влітку головним компонентом раціону повинна бути трава (35-45 %), грубі корми (15-20 %) та концентрати. На 100 кг маси тіла їм згодовують по 50-400 г кров'яного борошна, а також 50-100 г риб'ячого жиру. У зимовий період на 100 г перетравного протеїну повинно бути 120-150 г цукру, а влітку - 70-110 г. Годують бугаїв тричі на добу з індивідуальних годівниць.

Баранів-плідників переводять на раціон парувального сезону за 1,5-2 місяці до його початку. В стійловий період їм згодовують 1,5-2,5 кг доброго сіна (частина бо­бового чи злаково-бобового, наприклад, з люцерни, конюшини, вико-вівса), 1,0-1,5 кг коренеплодів, силосу і 0,6-0,9 кг суміші концентрованих кормів (овес, ячмінь, просо, пшениця, макуха, шріт).

У пасовищний період їх випасають на природних чи культурних пасовищах і під­годовують концентратами у тих же кількостях, що і взимку.

Раціон для кнурів складається з різноманітних кормів з таким розрахунком, щоб вони не були дуже об'ємними і містили від 1,4 до 2,1 кг сухої речовини на кожних 100 кг маси плідника. Для підвищення повноцінності раціонів та нормалізації про­цесів травлення поряд з концентратами кнурам згодовують взимку соковиті корми - моркву червону, буряки цукрові чи кормові, картоплю, а також трав'яне борошно з ба­гаторічних бобових трав, а влітку - зелені корми. Всі корми згодовують подрібненими у вигляді густої мішанки вологістю 65-70 %.

Жеребцям-плідникам згодовують 1,8-2 кормових одиниці на 100 кг маси тіла. Якщо їх не використовують для осіменіння, то поживність їх раціону можна знизити до 1,6-1,8 корм. од. на 100 кг маси тіла. На кожну кормову одиницю в раціоні необ­хідно забезпечити 110-130 г перетравного протеїну, 6 г кальцію, 5-6 г фосфору і не менше 35 мг каротину. У позапарувальний період дають по 100 г перетравного про­теїну, 5 г кальцію, 4 г фосфору і 15 г каротину на одну кормову одиницю.

При одержанні сперми від плідників слід суворо дотримуватись технологічних вимог.