Тема 34. Злочини проти громадського порядку та моральності

Загальна характеристика та види злочинів проти громадського порядку та моральності.

Характеристика злочинів проти громадського порядку.

Характеристика злочинів проти моральності.

Під час вивчення цієї теми студенти повинні з’ясувати і запам’ятати наступні положення.

Злочини проти громадського порядку та моральності – злочини передбачені Розділом XII Особливої частини КК. Об'єднуються діяння у розділі, головним чином, за ознаками родових об'єктів цих посягань, якими і виступають громадський порядок і моральність.

Громадським порядком називається сукупність суспільних відносин, що створюються для забезпечення охорони громадського спокою, громадської моральності як умови суспільного життя людей.

На громадський порядок посягають діяння, передбачені статтями 293-296 КК.

Громадською моральністю називаються суспільні відносини, які утворюються на засадах загальнолюдських цінностей (добра, істини, справедливості) і вимагають від особи певної поведінки та забороняють поведінку, що не є відповідною до цих цінностей.

У житті суспільства громадська моральність є найголовнішим регулятором поведінки людей, вона є підґрунтям права і законодавства. На охорону громадської моральності спрямовані норми статей 297-304 КК.

Об'єктивна і суб'єктивна сторони посягань, відповідальність за які передбачають статті Розділу XII, дуже різноманітні і характеризуються як дією, так і бездіяльністю, вчинюються як умисно, так і необережно.

За видовим об’єктом ці злочини можна поділити на два види:

1. злочини проти громадського порядку (ст. 293–296);

2. злочини проти суспільної моральності (ст. 297–304).

Особливу увагу слід звернути на аналіз наступних складів злочинів.

Масові заворушення (ст. 294 КК) – злочин, що полягає у організації масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях.

Безпосереднім об'єктом злочину є громадський порядок. Масові заворушення характеризуються участю в них великої кількості осіб незалежно від наявності чи відсутності попередньої змови й заздалегідь розробленого плану злочинних дій. Суспільна небезпечність масових заворушень полягає у створенні небезпеки для життя і здоров'я громадян погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя. Перебування у натовпі без участі у вчиненні вказаних вище суспільно небезпечних дій не утворює складу злочину.

Масові заворушення мають такі ознаки:

- участь у них значної кількості людей;

- дії юрби скеровані не проти окремого потерпілого (підпри­ємства, організації, особи), а мають спрямованість проти існую­чого правопорядку, що виражається в протистоянні законним органам державної влади, і зовнішнім проявом цього є на­сильство над людьми, погроми, підпали, знищення майна та інші вказані вище дії.

- кількість учасників заворушення не обмежена, до них мо­жуть приєднуватися інші учасники, а окремі від них відходити.

Організація масових заворушень - це діяльність, спрямована на підшукування і підготовку осіб для участі в масових заворушеннях, а також керівництво такими діями, що направлені на збудження у людей негативного ставлення до законної влади та існуючого в державі правопорядку і громадської безпеки та на підбурювання натовпу для вчинення насильства над правослухняними громадянами, погромів, підпалів, знищення майна, озброєного опору представникам влади, захоплення будівель або споруд, насильницького виселення громадян.

Під насильством над особою слід розуміти всі можливі форми насильницьких дій - нанесення ударів, побоїв, тілесних ушкоджень, мордування, незаконне позбавлення волі, незаконне введення в організм іншої особи проти її волі наркотичних засобів, грабіж, поєднаний з насильством, розбій тощо.

Погроми, підпали і знищення майна - це способи приве­дення майна у стан повної непридатності для використання або його пошкодження. Такі дії можуть приводити до руйнування приміщень, що займають державні чи громадські установи, приватні власники та ін.

Підпали вважаються закінченими, коли вчинені дії призвели до загоряння майна, незалежно від того, згоріло воно чи ні, з причин, які не залежали від волі винного. На відміну від під­палів, погроми мають свої відповідні наслідки.

Під захопленням будівель і споруд слід розуміти протиправний насильницький доступ у приміщення і його зайняття повністю чи частково з метою, перешкоджання чи виключення можливості їх використання законним власником чи користу­вачем за функціональним призначенням. Спосіб захоплення - відкритий, таємний чи з використанням обману, з подоланням перешкод або опору чи без нього – значення для кваліфікації злочину не має.

Під насильницьким виселенням громадян слід розуміти про­типравне і незаконне позбавлення права проживати в наданому чи їм належному на законних підставах жилому приміщенні.

Опір представникам влади полягає в активній протидії співробітникам міліції, СБУ, військовому патрулю, вартовому, депутату та іншим представникам влади, що мають право застосо­вувати примусові заходи до правопорушників. Опір може здійснюватись із застосуванням вогнепальної чи холодної зброї або інших предметів (палиці, каміння, металевих прутів тощо).

Активна участь у масових заворушеннях - це безпосередня участь осіб в насильстві над іншими громадянами, в погромах, підпалах, озброєному опорі представникам влади.

Суб'єктом злочину є особа, що досягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Хуліганство – злочин, передбачений ст. 296 КК, який полягає у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Безпосередній об'єкт злочину - громадський порядок як сукупність суспільних відносин, які забезпечують громадський спокій, нормальні умови праці, побуту і відпочинку людей. Слід мати на увазі, що ці суспільні відносини виникають, як правило, в громадських місцях, зокрема в місцях спільного проживання, праці, відпочинку, а також спілкування людей з метою задоволення різноманітних життєвих потреб.

Об'єктивна сторона хуліганства полягає у грубому порушенні громадського порядку, тобто у вчиненні активних дій. Обов'язковою ознакою злочину є наявність мотивів дій винного - явна неповага до суспільства, тобто очевидна, демонстративна зневага винного до встановлених у суспільстві правил поведінки. За змістом диспозиції частини першої коментованої статті, грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства може бути визнано лише таке порушення, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Вчиненим з особливою зухвалістю може бути визнане злочинне порушення громадського порядку:

- що виявляє явну неповагу до суспільства і супроводжується, наприклад, насильством із заподіянням тілесних ушко­джень або знущанням над особою, нанесенням їй побоїв або мор­дуванням, катуванням особи;

- діє тривалий час і вперто не припиняється;

- пов'язане зі знищенням чи пошкодженням чужого майна, зривом масового заходу (концерту, зборів, виборів, випускного вечора тощо), порушенням нічного відпочинку людей, тимчасо­вим припиненням нормальної діяльності підприємства, установи, організації чи громадського транспорту тощо.

Вчиненими з винятковим цинізмом можуть бути визнані хуліганські дії, що супроводжуються демонстративною неповагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад проявом безсоромності (непристойні рухи тіла, публічне оголення і демонстрування статевих органів, публічне вчинення добровільного статевого акту тощо), знущанням над хворими, старими, особами, які знахо­дяться в безпорадному стані.

Опір представникові влади виражається в активній протидії представникові влади чи представникові громадськості, які виконують свій службовий або громадський обов'язок щодо охорони громадського порядку, або громадянинові, який присікає хуліганські дії.

Громадянином, який присікає хуліганські дії, може бути як сам потерпілий від хуліганства, так і стороння особа. Умовляння потерпілого або вимоги сторонньої особи припинити хуліганство не можуть бути визнані присіканням хуліганства, оскільки при­пинення злочинних дій в такому випадку залежить лише від винної особи.

Під застосуванням зброї, ножа чи іншого предмета, спе­ціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, слід розуміти таке умисне використання їх властивостей, що уражають, при якому потерпілому завдаються тілесні ушкодження чи ви­никає реальна загроза їх заподіяння.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується наявністю умислу, а також обов'язкової ознаки хуліганства — мотивів явної неповаги до суспільства.

Суб'єкт злочину — фізична осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 14 років.

Наруга над могилою, іншим місцем поховання або тілом померлого – злочин, передбачений статтею 297 КК, який полягає у вчиненні певних дій, які посягають на суспільні відносини, пов'язані із збереженням пам'яті про померлих.

Може мати характер наруги над могилою, іншим місцем поховання, над тілом (останками, прахом) померлого, урною з прахом померлого, предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові).

Могилою є встановлене нормативними актами звичайне місце поховання на кладовищі. Іншим місцем поховання є та ж могила не на кладовищі, а в іншому місці (парку, лісі, полі тощо), а також колумбарій - спеціальне місце, відведене на кладовищі для поховання урн з прахом небіжчиків.

Об'єктивна сторона злочину полягає:

- у вчиненні наруги над могилою, іншим місцем поховання, над тілом (останками, прахом) померлого, урною з прахом померлого, тобто у будь-яких образливих для пам'яті померлих діях, зокрема розриванні могили, знищенні або зруйнуванні чи псуванні могили, квітника при могилі, пам'ятника, огорожі;

- у незаконного заволодіння тілом (останками, прахом) померлого, урною з прахом померлого, предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) (наприклад, викрадення квітів, вінків, деталей огорожі, пам'ятника чи відповідної меморіальної дошки тощо).

Дії, що характеризуються винятковим цинізмом (наприклад, відправлення природних потреб на могилі), також є наругою над могилою. За умови доведеності умислу винного на грубе порушення громадського порядку такі дії кваліфікуються за сукупністю злочинів, які наруга над могилою та хуліганство.

Злочин у формі наруги над могилою вважається закінченим з моменту вчинення самих дій.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотив вчинення злочину, крім хуліганського, на кваліфікацію дій винного не впливає.

Суб'єкт злочину - фізична осудна особа, яка на момент його вчинення досягла 16-річного віку.

Жорстоке поводження з тваринами – злочин, передбачений ст. 299 КК, який полягає в знущанні над тваринами, що відносяться до хребетних, вчиненому із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькуванні зазначених тварин одна на одну, вчиненому з хуліганських чи корисливих мотивів.

Об'єкт цього злочину - моральні засади суспільства в частині ставлення до тварин. Небезпека цього злочину полягає у тому, що жорстокість, проявлена щодо тварин, стає нормою, поведінки, поширюється і на взаємини з людьми, відіграє негативну роль у вихованні молоді.

Предметом злочину є тварини, що належать до хребетних. Хребетні - це здатні рухатися і відчувати живі організми, які мають спинний хребет, утворений ланцюгом кісток або хрящів, що йде вздовж спини і містить у собі спинний мозок. Не мають кримінально-правового значення наявність чи відсутність у таких тварин господарів, їх перебування в стані природної свободи чи в неволі, господарське призначення, стан орга­нізму тощо.

Об'єктивна сторона злочину може виражатися у двох формах: 1) знущання над тваринами; 2) нацькування тварин одна на одну.

Обов'язковою ознакою складу злочину у першій із його форм, альтернативно, є ознака об'єктивної сторони - спосіб (застосування жорстоких методів), або ознака суб'єктивної сторони – хуліганський мотив. Проте ці дві ознаки можуть проявлятися одночасно.

Знущання, вчинене із застосуванням жорстоких методів, означає завдання тварині болю, страждань шляхом нанесення ударів, заподіяння ушкоджень, позбавлення їжі або води, впливу термічних факторів, хімічних речовин тощо. Жорстокі методи полягають в безжальному поводженні з твариною, тривалому впливі на неї з метою отримання хворобливого самозадоволення від спостерігання за стражданнями тварини.

Нацькування тварин одна на одну - це дії, спрямовані на те, щоб примусити битися, кусатися, іншим чином змагатися тваринам між собою.

Кваліфікований вид жорстокого поводження з тваринами має місце, коли такі дії вчинено у присутності малолітнього, тобто особи, яка не досягла 14-річного віку. При цьому потрібно, щоб винний усвідомлював факт присутності малолітнього, знав, що малолітній розуміє факт жорстокого поводження з тваринами.

Сутенерство або втягнення особи до заняття проституцією – склад злочину передбачений ст. 303 КК.

Сутенерством слід вважати дії особи щодо забезпечення заняття проституцією іншою особою.

Втягнення чи примушування особи до заняття проституцією відбувається шляхом обману, шантажу чи з використанням уразливого стану цієї особи, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства.

Відповідальність за втягнення малолітнього чи неповнолітнього в заняття проституцією чи примушування їх до заняття проституцією за цією статтею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, шантажу, уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності.

Проституцією вважається надання сексуальних послуг з метою отримання доходу. Під наданням сексуальних послуг слід розуміти здійснення нормальних статевих актів, задоволення статевої пристрасті в неприродних формах, вчинення будь-яких інших дій сексуального характеру (пов’язаних, зокрема з різноманітними формами сексуальних збочень) з різними партнерами і не на основі особистої симпатії, прязні. При цьому не має значення, вчиняються ці дії з особами протилежної статі чи однієї. Надання сексуальних послуг означає, що: 1) вчиняються дії, бажані для „замовника”, які приносять йому задоволення або користь; 2) особа, яка займається проституцією, має мету отримання від цього доходу. Тому заняття проституцією передбачає, що надання сесуальних послуг обумовлюється винагородою, здійснюється за плату. Причому домовленість про оплату має бути досягнута ще до вчинення сексуальних дій, хоча конкретна ціна може і не називатися.

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність – склад злочину, передбачений ст. 304 КК.

Об'єктом цього злочину є моральні засади суспільства у ставленні до виховання підростаючого покоління. Вони передбачають охорону неповнолітніх від негативного впливу, який може викликати бажання займатися діяльністю, що негативно сприймається суспільством.

Потерпілими від цього злочину є неповнолітні - особи чоловічої або жіночої статі, які не досягли 18-річного віку. Хоча в диспозиції ст. 304 КК вказівку на потерпілого зроблено у множині, кримі­нальна відповідальність настає і тоді, коли посягання вчинене і проти однієї такої особи.

Об'єктивна сторона злочину полягає у втягненні неповнолітніх крім злочинної діяльності також у пияцтво у заняття жебрацтвом у заняття азартними іграми.

Втягнення – це дії, внаслідок яких інша особа спонукається до певної поведінки, залучається до неї, в такої особи виникає бажан­ня поводитись певним чином. Причому, на відміну від примушування, особа згодом вчиняє бажані для винного дії за власною волею. Втягнення полягає у впливі на свідомість конкретного неповнолітнього завдяки переконуванню в доцільності, вигідності певної поведінки. Воно здійснюється шляхом умовлянь, залякування, підкупу, обману, розпалювання почуття помсти, заздрощів або інших низьких спонукань, розповідей про легкість і доступність певних дій, навчання способам та прийомам їх виконання тощо.

Втягнення у злочинну діяльність означає втягнення у вчинення одного чи кількох злочинів. Під пияцтвом розуміють неодноразове вживання спиртних напоїв. Заняття жебрацтвом – це система­тичне випрошування грошей у сторонніх осіб, а заняття азартними іграми – це систематична гра з метою отримання грошей чи інших матеріальних цінностей.

Суб'єктом втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність виступає осудна особа, яка досягла 18-річного віку. При цьому суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.