Проведення практичних занять з програмою курсу „Кримінальне право” для студентів ОНЮА

Вивчення кримінального права України слід почати з уважного ознайомлення з програмою курсу „Кримінальне право” для студентів ОНЮА і цими методичними рекомендаціями, завданнями і планами практичних занять.

Вивчення розділів (тем) курсу повинно ґрунтуватися на знанні чинного кримінального законодавства – Кримінального кодексу України (далі – КК). Вивчення конкретного виду злочину (і його складу) за спеціальною літературою повинно бути нерозривно пов’язано і відбуватися паралельно з вивченням відповідних норм КК.

Слід мати на увазі, що з метою вдосконалення чинного кримінального законодавства до нього можуть вноситися зміни та доповнення, за якими необхідно спостерігати і оперативно вносити до своїх текстів КК.

Окрім чинного кримінального законодавства потрібно вивчати постанови Пленуму Верховного Суду про практику застосування законодавства про відповідальність за певні категорії злочинів чи окремі види злочинів. Такі постанови публікуються в журналах „Право України”, „Вісник Верховного Суду України”, а також в систематизованих збірниках: „Збірниках постанов Пленуму Верховного Суду України”. Необхідно вивчити також судову практику з конкретних справ, матеріали якої публікуються в журналі „Право України” та інших юридичних виданнях.

Під час вивчення цього курсу студенти повинні пам’ятати, що норми Загальної та Особливої частин кримінального права перебувають у неразривному зв’язку.

Загальна частина містить положення, які стосуються усіх злочинів, передбачених Особливої частиною, а саме: підстави кримінальної відповідальності, поняття злочину, відповідальність за закінчений і незакінчений злочин, співучасть у злочині, поняття та систему покарань, загальні засади призначення покарання, підстави та порядок застосування примусових заходів медичного та виховного характеру і т. ін.

Особлива частина в її практичному застосуванні потребує при притягненні особи до кримінальної відповідальності за вчинений злочин досліджувати норми Загальної частини. Наприклад, обов’язково необхідно встановити чи має винна особа ознаки суб’єкта злочину – осудність, досягнення встановленого законом віку (розділ IV Загальної частини КК).

Тільки комплексне вивчення питань курсу із урахуванням повної відповідності та узгодженості норм Загальної та Особливої частин кримінального права може забезпечити успішне вивчення курсу.

З метою кращого засвоєння конкретних видів злочинів, які утворюють зміст того чи іншого розділу Особливої частини кримінального права, рекомендовано дотримуватись певної послідовності під час їх вивчення:

а) місце даного виду (складу) злочину в системі Особливої частини кримінального права;

б) з’ясування поняття (визначення) конкретного злочину відповідно з кримінальним законом;

в) юридичний аналіз складу даного злочину (аналіз об’єкту, об’єктивної сторони, суб’єкту, суб’єктивної сторони);

г) види цього злочину (частини статей КК);

д) відмежування досліджуваного злочину від суміжних складів.

З’ясування поняття конкретного злочину передбачає запам’ятовування і відтворення його основного змісту та вміння студента вказати на його суттєво необхідні (конструктивні) ознаки. Так, під час визначення поняття розбою необхідно вказати, що це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. Особливої уваги потребує юридичний аналіз складу конкретного злочину, оскільки студенти, як свідчить досвід, саме тут допускають велику кількість помилок. До найбільш розповсюджених належать наступні:

1. Характеристика об’єктивної сторони часто дається поверхово, без глибокого аналізу усіх ознак. Іноді студенти не відмежовують матеріальні і формальні склади злочинів, в результаті чого до змісту об’єктивної сторони формальних складів злочинів в якості обов’язкових ознак включаються наслідок і причинний зв’язок.

2. До суттєвих недоліків, що мають місце під час аналізу суб’єктивної сторони, належить змішування окремих форм вини. В ряді випадків студенти мають труднощі під час відмежування інтелектуального елементу вини від вольового. Особливо часто студенти замість розкриття змісту умислу чи необережності щодо даного конкретного складу злочину обмежуються відтворенням їх визначення, що міститься в ст. ст. 23–25 КК. Серйозну увагу потрібно звертати на існуючі в науці кримінального права склади злочинів з так званою змішаною (подвійною, складною) формою вини. В тих випадках, коли законодавець в якості обов’язкових ознак або кваліфікуючих обставин передбачає певний мотив і мету злочину, під час аналізу суб’єктивної сторони їх необхідно розкрити.

3. Говорячи про суб’єкта злочину, студенти іноді забувають положення ст. 22 КК, яка визначає вік, із досягненням якого можлива кримінальна відповідальність за даний вид злочину. В необхідних випадках потрібно назвати і розкрити ознаки спеціального суб’єкту (ч. 2 ст. 18 КК).

4. Під час аналізу кваліфікуючих ознак злочину студенти часто лише перераховують їх, тоді як потрібно розкрити зміст кваліфікуючих ознак досліджуваного злочину.

Студентам рекомендовано під час вивчення Особливої частини кримінального права України досліджувати історію становлення кримінально-правових норм України та порівнювати їх з кримінально-правовими нормами закордонних держав.

 

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ДЛЯ

ЦГЮ, САФ, ФА, СПФ, МПВ та ЮЖ

Тема 1. Поняття, завдання, функції, принципи кримінального права. Система кримінального права. Наука кримінального права

(САФ, ЦГЮ, ФА, СПФ, МПВ та ЮЖ – на самостійне вивчення з виконанням самостійної роботи)

1. Поняття та предмет кримінального права як галузі права, учбової дисципліни, науки.
2. Завдання та функції кримінального права, як галузі права.
3. Принципи кримінального права.
4. Система кримінального права.
5. Наука кримінального права та її співвідношення зі суміжними науками.

Тема 2. Кримінальний закон

(ЦГЮ, ФА, СПФ – 4 ГОДИНИ, МПВ та ЮЖ, САФ – 2 години)

ЗАНЯТТЯ №1

1. Поняття, ознаки та значення кримінального закону.
2. Структура та система кримінального закону.
3. Поняття та структура кримінально-правової норми.

4. Поняття та значення тлумачення кримінального закону.

Завдання:

1. Випішить до конспекту 3 – 4 статті Загальної частини КК та обґрунтуйте їх належність до цієї частини КК;

2. Випішить до конспекту 3 – 4 статті Особливої частини КК та обґрунтуйте їх належність до цієї частини КК.

3. Знайдіть 2 – 3 статті, які містять декілька частин, випишіть до конспекту визначення частини;

4. Знайдіть та випишіть до конспекту 4 – 5 кримінально-правових норми, які містять різні види диспозицій та санкцій.

 

ЗАНЯТТЯ №2

1. Загальні положення щодо дії кримінального закону у часі.

1. Зворотна сила кримінального закону.
2. Принципи дії кримінального закону у просторі та за колом осіб.
3. Видача осіб, які вчинили злочин (екстрадиція).

Задача № 1

Л. і Х. за вчинення хуліганства, пов’язаного з опором представнику влади, були засуджені 18 серпня 2001 р. за ч.2 ст.206 КК 1960 р. відповідно до 3 років позбавлення волі та до 2 років 6 місяців позбавлення волі. На вирок суду вони подали апеляцію з клопотанням зменшити їм міру покарання, яка була розглянута у вересні 2001 р.

Яке рішення має прийняти апеляційний суд?

Задача №2

Ч., який як особа без громадянства постійно проживав в Україні, поїхав до Румунії, де вчинив вбивство через необережність. Оскільки в Румунії не змогли притягти Ч. до кримінальної відповідальності й він повернувся в Україну, то правоохоронні органи Румунії звернулися до України з проханням про видачу Ч.

Варіант: Ч. був громадянином Росії.

Як слід вирішити справу?

Задача № 3

Громадянин України Щ. гостював у родичів у Кракові, де в ресторані заподіяв громадянину Польщі умисне тяжке тілесне ушкодження. В Польщі він затриманий не був і повернувся додому.

Варіант: Щ. був громадянином Росії і вчинив у Кракові умисне вбивство, після чого повернувся до України.

Як має вирішуватися питання про відповідальність Щ.?

Задача № 4

П., який не мав громадянства, відбув у Росії покарання за хуліганство і переїхав до України, де знову вчинив хуліганство, що супроводжувалось особливою зухвалістю. Дії П. було кваліфіковано за ч.3 ст.269 КК за ознакою попередньої судимості за такий злочин. П. оскаржив вирок як такий, що суперечить положенням КК України про відповідальність за злочин, вчинений за межами України, Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакту про громадянські й політичні права.

Як слід вирішити справу?