Предмет і система дисципліни “Судові та правоохоронні органи України”, її співвідношення з іншими юридичними дисциплінами

 

В рамках навчальної дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” вивчаються основні питання щодо організації і діяльності судових, правоохоронних та правозахисних органів нашої держави, а саме: завдання цих органів, принципи їх побудови та основні засади діяльності, їх структура, повноваження тощо.

Дана дисципліна вивчається на перших роках навчання в усіх юридичних вищих навчальних закладах та на факультетах. Вона є своєрідним вступом до вивчення інших профілюючих юридичних дисциплін, матеріальних і процесуальних галузей національного права. Без опанування знаннями щодо організації діяльності судових органів, органів прокуратури, внутрішніх справ, податкових органів та органів безпеки, без вивчення їх завдань та повноважень неможливо засвоїти порядок їх діяльності, застосування ними норм права та зрозуміти порядок їх взаємовідносин один з одним з метою вирішення загальних завдань забезпечення законності і правопорядку в державі.

Предмет будь-якої навчальної дисципліни перш за все визначається колом тих питань і проблем, які вивчаються в її рамках. До таких питань і проблем в рамках дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” відносяться: характеристика судової влади і правоохоронної діяльності, відомості про органи, що здійснюють правоохоронну діяльність та реалізують судову владу, їх структуру і повноваження тощо.

Таким чином, предметом дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” є положення про основи організації, систему, завдання, функції, повнова­ження і принципи діяльності судових та правоохоронних органів, а також статус посадових осіб, що працюють у цих органах.

Систему будь-якої навчальної дисципліни складає перелік тем, що в ній вивчаються. Отже, система дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” складається з тем, в яких розглядаються загальні питання, пов’язані із поняттям, змістом і порядком реалізації судової влади, а також із поняттям правоохоронної діяльності, характеристикою органів, що її здійснюють, аналізом принципів, що лежать в основі їх побудови та функціонування.

Дисципліна “Судові та правоохоронні органи України” є одним з початкових курсів, що дає вихідні знання про судову владу і правоохоронну діяльність, а також органи що їх реалізують та здійснюють. Ці знання перебувають у тісному зв’язку і взаємозалежності із відомостями, що надаються студентам юридичних вузів при вивченні деяких суміжних навчальних дисциплін.

Тісний зв’язок дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” простежується із курсом конституційного права. Так, у нормах конституційного права закріплено побудову механізму всієї нашої держави і, зокрема, таких важливих її інститутів, як суд і прокуратура, які в державному апараті займають специфічне положення. Конституційне право визначає основні положення, які характеризують місце і роль правоохоронних органів у державному механізмі, їх взаємодію з органами законодавчої і виконавчої влади. Деталізуючи ці положення, дисципліна “Судові та правоохоронні органи України” містить більш докладні, розгорнуті відомості щодо суду та правоохоронної системи, конкретизує їх структуру, склад та повноваження.

Дисципліна “Судові та правоохоронні органи України” також неподільно пов’язана із загальною теорією держави та права, яка є теоретичною базою для всіх інших правових наук, оскільки вивчає походження, сутність держави та права, поняття та зміст законності і правопорядку, методи їх забезпечення, в тому числі й через систему правоохоронних органів. Дисципліна “Судові та правоохоронні органи України”, розвиваючи ці положення, на основі знань загальної теорії держави та права вивчає вже конкретні правоохоронні органи та їх місце в механізмі нашої держави.

Курс “Судові та правоохоронні органи України” пов’язаний також із дисципліною “Адміністративне право”, особливо з питань організаційного забезпечення діяльності судів та їх устрою, а також діяльності Міністерства внутрішніх справ України. В курсі “Адміністративне право” організаційне керівництво судами вивчається серед інших галузей державного управління, а в дисципліні “Судові та правоохоронні органи України” воно висвітлюється як специфіка керівництва Міністерства юстиції. Міністерство внутрішніх справ України в даному курсі вивчається в плані його внутрішньої організації, а в дисципліні “Адміністративне право” вивчається його діяльність серед інших галузей державного управління.

Кримінальне право виконує функцію охорони всіх правовідносин у випадку суспільно-небезпечного посягання на них. Воно вивчає норми кримінального закону, а також практику застосування цих норм правоохоронними органами та судом. Для правоохоронної діяльності кримінальне право має виключно важливе значення як система правових охоронних норм, що є напрямком спрямування правоохоронної діяльності, і як вчення про застосування кримінально-правових норм, які за своїм змістом переважно є охоронними.

Деякі питання організації судових і правоохоронних органів вирішуються в нормах таких галузей права як кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне, фінансове та інших. І якщо в рамках курсу “Судові та правоохоронні органи України” вивчається організаційний устрій судових і правоохоронних органів, то в названих дисциплінах засвоюється, з урахуванням отриманих знань, вже сам порядок діяльності суду з розгляду цивільних, адміністративних, господарських та кримінальних справ, а також прокуратури – по здійсненню нагляду за законністю.

Норми прокурорського нагляду регулюють не тільки організацію, але і діяльність прокуратури, у зв’язку з чим в рамках курсу “Судові та правоохоронні органи України” висвітлюється лише її будова, а порядок діяльності прокуратури вивчається детально в окремій дисципліні.

Місце курсу “Судові та правоохоронні органи України” в системі інших юридичних дисциплін визначається його предметом. Неможливо глибоко і всебічно засвоїти діяльність судових і правоохоронних органів, вивчаючи окремі галузі права, попередньо не усвідомивши їх побудову та організаційну структуру.

Значення курсу для вивчення інших юридичних дисциплін визначається, по-перше, тим, що він є дисципліною правового характеру, оскільки в ній вивчаються юридичні установи держави, організовані на основі права. Галузі і норми, що визначають будову судових та правоохоронних органів, знаходяться у взаємозв’язку з іншими галузями права і цим створюють основу для взаємозв’язку правових наук, а отже – і юридичних дисциплін. Значення дисципліни для вивчення інших – юридичних визначається ще й тим, що вона має характер вступного курсу, який передує вивченню багатьох інших. Перш ніж вивчати будь-яку з галузей права та їх реалізацію в діяльності різних, в тому числі й правоохоронних органів, треба вивчити й зрозуміти устрій самих цих органів. Зрозумівши устрій судових та правоохоронних органів, можна глибоко та правильно засвоїти їх роботу із застосування права, забезпечення законності та правопорядку.

§ 2. Сутність правоохоронної та правозахисної діяльності держави

 

Діяльністю держави та її органів охоплюється багато сфер державного та суспільного життя. Вирішення проблем, пов’язаних із забезпеченням нормального функціонування економіки в цілому, її галузей і конкретних господарських організацій, проведення зовнішньої політики, створення умов для розвитку культури, науки і освіти, підтримання обороноздатності та правопорядку, охорона безпеки держави, а також інші функції – такий зміст цієї різноманітної діяльності.

Одне з центральних місць в цій діяльності займає виконання завдань саме по забезпеченню правопорядку і законності, захисту прав і свобод людини, охороні прав та законних інтересів державних і недержавних органів, трудових колективів, боротьбі з правопорушеннями та злочинними проявами. Ці завдання – предмет турботи в першу чергу держави та її органів.

Для більшості державних органів діапазон їх діяльності не замикається на вирішенні названих вище завдань. У них на першому плані завдання іншого характеру – вирішення поточних та перспективних питань господарського будівництва, культури, науки і освіти, підтримання обороноздатності та забезпечення державної безпеки, реалізація зовнішньої політики тощо. Деякі функції з охорони правопорядку та законності вони виконують нібито додатково, поряд зі здійсненням своїх основних повноважень.

Забезпеченням безпосередньо законності та правопорядку займається значно менше органів, які існують головним чином для виконання саме цієї ролі. Їх називають правоохоронними органами. Інші ж органи можуть виконувати, поряд зі своїми основними, також і правоохоронні функції – в якості додаткових.

Щоб зрозуміти сутність критеріїв, якими слід керуватися при віднесенні тих чи інших органів до правоохоронних, необхідно, перш за все, усвідомити ознаки правоохоронної діяльності.

Перша ознака проявляється в тому, що у процесі здійснення цієї діяльності можуть застосовуватись юридичні заходи впливу. До них прийнято відносити заходи державного примусу та стягнення, регламентовані законом. Наприклад:

— якщо скоєно злочин, то винуватій особі може бути призначено покарання, встановлене кримінальним законодавством, чи інші заходи впливу, які дозволяються законом;

— якщо завдано шкоду майну, що не тягне кримінальної відповідальності, то на винувату у цьому особу може бути покладено обов’язок відшкодування цієї шкоди;

— якщо за укладеною цивільно-правовою угодою не виконано обов’язки, то можливе застосування майнових санкцій;

— якщо, хтось керував автомобілем в нетверезому стані, то його можна позбавити посвідчення водія тощо.

Серед заходів юридичного впливу важливе місце відводиться також заходам попередження протиправних дій та їх профілактиці, яка допускається у встановлених межах.

Другою істотною ознакою правоохоронної діяльності є те, що застосовувані в процесі її виконання юридичні заходи впливу повинні суворо відповідати припису закону чи іншого правового акту. Тільки норми права можуть бути основою застосування конкретного заходу впливу і чітко визначати його зміст. Орган, який застосував такий вплив, зобов’язаний пунктуально виконувати відповідне розпорядження. Іншими словами, рішення, що приймаються у процесі здійснення правоохоронної діяльності, мають правозастосовний характер і не встановлюють нових норм права; вони приймаються на основі застосування норм, що вже є чинними. Наприклад, засуджуючи особу за вчинення злочину, суд призначає їй покарання, виходячи з меж, встановлених санкцією кримінального закону.