Поняття, завдання та види досудового розслідування

 

По порушеним, у зв’язку із вчиненням злочинів, кримінальним справам з метою швидкого і повного їх розкриття, викриття винних осіб і віддання їх до суду, проводиться досудове розслідування.

Діяльність відповідних органів держави по розслідуванню злочинів врегульована нормами кримінально-процесуального права і є складовою частиною кримінального процесу. Без розслідування був би неможливим швидкий і правильний розгляд кримінальних справ у суді, оскільки судовий розгляд кримінальних справ, як правило, потребує значної підготовчої роботи по збиранню та перевірці всіх матеріалів і даних, які підтверджують факт злочину і його вчинення конкретною особою.

Виконання цієї складної і відповідальної роботи по розкриттю злочинів і виявленню осіб, що їх вчинили, покладається законом на спеціальні державні органи – органи досудового розслідування.

Досудове розслідування – це регламентована кримінально-процесуальним законодавством діяльність спеціально уповноважених органів держави по виявленню злочинів та осіб, які їх вчинили, збиранню, перевірці, всебічному, повному, об’єктивному дослідженню та оцінці доказів, виявленню причин і умов вчинення злочинів з метою встановлення об’єктивної істини по справі, забезпечення правильного застосування закону, а також охорони прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Завданнями органів досудового розслідування є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинуватий не був покараний.

Органи досудового розслідування покликані забезпечувати дієвість принципу невідворотності покарання за скоєний злочин. Складним і відповідальним завданням в боротьбі зі злочинністю є забезпечення того, щоб ні один випадок злочину не залишився нерозкритим. До завдань органів досудового розслідування входить не тільки розкриття злочинів, виявлення і притягнення до відповідальності винуватих в його скоєнні або реабілітація невинуватих, але й дослідження причин та умов, які сприяли скоєнню злочину, і вжиття заходів до їх усунення. З цією метою органами досудового розслідування проводиться значна профілактична робота, направлена на попередження і припинення злочинних діянь.

Для виконання завдань, поставлених перед органами досудового розслідування, вони наділяються законодавцем спеціальними повноваженнями, які закріплені у Кримінально-процесуальному кодексі.

Основна діяльність органів досудового розслідування полягає в збиранні доказів винуватості (або невинуватості) особи у вчиненні злочину. Якщо органами досудового розслідування будуть зібрані докази винуватості особи, то ці органи, виклавши свої висновки в обвинувальному висновку, направляють матеріали справи через прокурора, який наглядає за законністю розслідування, до суду, який у свою чергу остаточно вирішує питання про винуватість особи у вчиненні злочину і визначає міру покарання.

Виходячи з викладеного можна виснувати про значну роль досудового розслідування. Від його оперативності, своєчасності і об’єктивності багато у чому залежить законність, обґрунтованість і справедливість судового вироку. Високоякісне та вміле проведення розслідування дає суду можливість правильно розібратися в сутності вчиненого злочину, ступені винуватості або невинуватості підсудного, обрати справедливу міру покарання, а також вирішити всі інші питання, пов’язані з постановленням вироку.

Досудове розслідування поділяється на дві форми – дізнання та досудове слідство. Між органами дізнання і досудового слідства є як схожість, так і відмінність.

Загальні їх риси полягають в наступному: 1) вони виконують одні і ті ж самі завдання відносно різних видів кримінальних злочинів; 2) при наявності ознак злочину зобов’язані порушити кримінальну справу в межах своєї компетенції; 3) здійснюють свою діяльність на основі одного кримінально-процесуального законодавства; 4) в своїй діяльності дотримуються однієї процесуальної форми.

Основні відмінності полягають у тому, що: 1) дізнання і досудове слідство проводяться різними органами; 2) у певних випадках дізнання передує досудовому слідству; 3) слідчий і особа, яка провадить дізнання, мають різний обсяг процесуальних повноважень; 4) різними є також строки провадження дізнання і досудового слідства.

 

§ 2. Органи дізнання, їх завдання, система та повноваження

Дізнання є найбільш простим різновидом (формою) розслідування злочинів.

Під дізнанням розуміється сукупність оперативно-розшукових та процесуальних (слідчих) дій, які здійснюють спеціально уповноважені на те адміністративні органи і посадові особи з метою своєчасного виявлення ознак злочину та осіб, що його вчинили, а також для попередження та припинення злочинів. Органи дізнання, порушивши кримінальну справу, як при наявності ознак злочину, що не є тяжким, так і по тяжкому злочину, проводять оперативно-розшукові і слідчі дії.

Так, при наявності ознак злочину, що не є тяжким або особливо тяжким, орган дізнання порушує кримінальну справу і, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до встановлення особи, що його вчинила. Після цього орган дізнання, додержуючись строків не більш як десять днів, починаючи з моменту встановлення особи, що вчинила злочин, виносить постанову про передачу справи слідчому, яку представляє прокурору для затвердження. Якщо особа, що вчинила злочин, не встановлена, то дізнання по справі зупиняється. Дізнання може бути зупинено лише після провадження всіх необхідних і можливих слідчих дій для встановлення особи, що вчинила злочин. Після зупинення перебігу строку дізнання, орган дізнання продовжує приймати заходи до встановленню цієї особи.

У випадку порушення органом дізнання справи про тяжкий або особливо тяжкий злочин справа має бути передана слідчому після виконання невідкладних слідчих дій, в строк не більше десяти днів з моменту порушення кримінальної справи. Якщо по справі про тяжкий або особливо тяжкий злочин, переданій слідчому, не встановлена особа, що його вчинила, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії по цій справі і повідомляє слідчого про їх результати.

Слід відзначити, що оперативно-розшукова робота органів дізнання регулюється не нормами кримінально-процесуального права, а Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність”. Дані, отримані в результаті оперативно-розшукових заходів, самі по собі не мають значення доказів і не можуть фігурувати у справі, якщо вони не перевірені і не закріплені процесуальними (слідчими) діями за правилами кримінально-процесуального законодавства.

Повноваження органів дізнання визначені у Кримінально-процесуальному кодексі. На органи дізнання покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину та осіб, що його вчинили. У кожному випадку виявлення ознак злочину орган дізнання зобов’язаний в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу та вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання. При виявленні особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, орган дізнання має право затримати її на строк, що не перевищує 72 години.

У процесі розслідування кримінальної справи орган дізнання проводить: огляд, обшук, виїмку, освідування, затримання і допит підозрюваних, допит потерпілих і свідків в суворій відповідності з вимогами кримінально-процесуального законодавства.

Із сказаного слід зробити висновок, що органи дізнання в своїй діяльності по підготовці матеріалів зобов’язані дотримуватися кримінально-процесуальних норм. Отже, не випадково кримінально-процесуальний закон пред’являє в рівній мірі до суду, прокуратури, слідчого і до особи, що проводить дізнання, вимоги про всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи. Цим забезпечується не тільки доброякісність матеріалів дізнання, але і законність їх діяльності з обов’язковим дотриманням конституційних прав громадян.

Кримінально-процесуальне законодавство встановлює вичерпний перелік органів дізнання. Відповідно до ст.101 КПК України органами дізнання є:

1. міліція;

2. податкова міліція;

3. органи безпеки;

4. начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання, а також командири (начальники) військових частин, з’єднань, начальники військових установ;

5. командири кораблів;

6. митні органи;

7. начальники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів;

8. органи державного пожежного нагляду;

9. органи прикордонної служби;

10. капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні;

11. командири підрозділів Державної спеціальної служби транспорту.

Ніякі інші органи держави і посадові особи не правомочні порушувати кримінальні справи і проводити дізнання.

Кримінально-процесуальна діяльність органів дізнання передбачає:

— прийняття, реєстрацію, розгляд, перевірку заяв та повідомлень про злочини і пригоди, вжиття щодо них необхідних заходів і прийняття рішень відповідно до вимог ст.97 КПК України – про порушення кримінальної справи, відмову в порушенні кримінальної справи, передання матеріалів за належністю;

— провадження дізнання у кримінальних справах відповідно до вимог, передбачених Главою 10 Кримінально-процесуального кодексу України;

— досудову підготовку матеріалів у протокольній формі відповідно до вимог Глави 35 КПК України;

— проведення слідчих дій при виконанні доручень чи окремих доручень слідчого або іншого органу дізнання у порядку ст.ст.114, 118 КПК України;

— участь у проведенні окремих слідчих дій, проваджуваних слідчими тощо.

З перелічених видів процесуальної діяльності органу дізнання власне дізнанням вважається лише самостійна процесуальна діяльність органу дізнання в межах порушеної кримінальної справи, яка провадиться за правилами, встановленими чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Закон відрізняє органи дізнання від особи, яка проводить дізнання. Органами дізнання є або установа в цілому (з числа установ, що вказані в переліку), або керівник цієї установи. Не всі працівники цих установ можуть проводити дізнання. Цю діяльність здійснюють лише особи, уповноважені на це органом дізнання. Наприклад, у Збройних Силах України орган дізнання – командир частини, який має право самостійно проводити дізнання, але, як правило, призначає для цього військового дізнавача з числа офіцерів частини або може доручити проведення дізнання будь-якому офіцеру частини. Особа, яка проводить дізнання, не є процесуально самостійною, всі рішення у справі виносяться від імені начальника органу дізнання.

Більшість із вказаних органів дізнання проводить його тільки по окремим категоріям справ або на певній території, або в якихось спеціальних умовах:

Командири (начальники) військових частин, з’єднань, начальники військових установ проводять дізнання тільки по справах про всі злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, а також по справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв’язку з виконанням службових обов’язків або в розташуванні військової частини, з’єднання, установи чи на військових об’єктах.

Начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання – у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов’язків або в розташуванні військової частини.

Командири кораблів проводять дізнання у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків під час походу за межами України;

Органи безпеки проводять дізнання у справах про особливо небезпечні державні та інші злочини, віднесені законом до їх компетенції.

Начальники установ виконання покарань та слідчих ізоляторів уповноважені проводити дізнання у справах про всі злочини, вчинені в розташуванні установ виконання покарань засудженими та іншими особами, а також про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинених співробітниками установ виконання покарань (особами начальницького складу, робітниками і службовцями) як в межах, так і поза розташуванням установи.

Митні органи уповноважені проводити дізнання по справах про контрабанду.

Органи державного пожежного нагляду виступають в якості органів дізнання по справах про пожежі і порушення протипожежних правил.

Органи прикордонної служби – підрозділи прикордонних військ, на які покладена охорона сухопутного і морського державного кордону, здійснюють дізнання по справах про незаконне переправлення осіб через державний кордон та у справах про використання завідомо підроблених документів при перетинанні державного кордону.

Капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні є органами дізнання по справах про всі злочини, вчинені на кораблі під час находження судна поза межами держави.

Податкова міліція проводить дізнання у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також у справах про приховування валютної виручки.

Командири підрозділів Державної спеціальної служби транспорту проводять дізнання у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Державної спеціальної служби транспорту у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків або в розташуванні відповідного підрозділу Державної спеціальної служби транспорту.

Перераховані органи наділені правом проводити дізнання по визначеним категоріям справ або у визначених умовах, однак, дізнання для них не є основним видом діяльності. З необхідністю розслідування злочинів ці органи стикаються лише в окремих випадках і, у такому разі, вони виступають органами дізнання, а їх діяльність регулюється нормами кримінально-процесуального закону. Крім норм Кримінально-процесуального кодексу відповідні органи при провадженні дізнання керуються також відомчими інструкціями, які визначають порядок проведення дізнання у певному відомстві. Так, Інструкція “Про провадження дізнання у Збройних Силах України”, затверджена наказом Міністра оборони № 465 від 27.07.2006 визначає порядок провадження дізнання у Збройних Силах України, а Положення “Про органи дізнання в системі МНС України”, затверджене наказом МНС України № 187 від 27.04.2004 – відповідно у системі органів Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи тощо.

Найбільший об’єм роботи по розслідуванню злочинів серед інших органів дізнання виконує міліція. Їй надано право проводити дізнання по справах про любі злочини, якщо розслідування їх не віднесено до компетенції іншого органу дізнання. Це обумовлено наявністю у міліції широких повноважень для виконання покладених на неї завдань по охороні громадського порядку, власності, прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ і організацій від злочинних посягань, попередженню, припиненню і розкриттю злочинів.

Керівниками органів дізнання міліції є начальник міліції, він же Міністр внутрішніх справ, начальники УМВС областей, начальники міських управлінь внутрішніх справ, начальники районних відділів внутрішніх справ.

Міліція районної і міської ланки найбільш наближена до населення. Тому співробітники міліції цих установ, як правило, першими виявляють злочини і приймають заходи щодо їх розкриття. При цьому виникає необхідність в проведені слідчих дій для виявлення і затримання осіб, що скоїли злочин. Цим і пояснюється те, що міліція наділена правом порушувати кримінальні справи і проводити слідчі дії по більшості скоєних злочинів.

В міліції до проведення дізнання допускаються всі особи оперативно-начальницького складу, включаючи дільничних інспекторів міліції, які мають спеціальну освіту або досвід розслідування злочинів. У великих міськрайорганах внутрішніх справ створені відділи дізнання, введені штатні посади дізнавачів і старших дізнавачів.

В органах Служби безпеки провадження дізнання може бути покладено на будь-яку достатньо підготовлену особу із числа оперативно-начальницького складу.

В установах виконання покарань дізнання за наказом начальника установи проводиться однією із осіб начальницького складу, як правило із складу оперативних служб УВП.

Капітани морських суден можуть доручати проведення дізнання одному із своїх помічників або іншій особі з числа начальницького складу екіпажа судна.

Особа, що проводить дізнання, наділена правом самостійно приймати рішення про проведення необхідних слідчих дій і виконувати їх. Але якщо дізнання проводиться не керівником органу, а іншою особою за його дорученням, то рішення по важливим процесуальним питанням розслідування, в першу чергу по напрямках розслідування справи (щодо її порушення, зупинення, відновлення і закриття), про застосування заходів процесуального примусу (затримання, приводу, обшуку, накладення арешту на майно тощо) та іншим питанням, мають бути затверджені начальником органу. Таке затвердження не потрібно лише в таких випадках, коли в законі у зв’язку з прийняттям конкретного процесуального рішення йдеться не про орган дізнання, а про особу, що проводить дізнання.

Отже, поряд з органами дізнання в законі говориться також про особу, яка проводить дізнання. Це посадова особа, яка безпосередньо проводить розслідування в формі дізнання. Таким правом наділені керівники відповідних органів. Разом з тим вони можуть доручати проведення дізнання своїм підлеглим, які займають певне посадове положення. Коло таких осіб, що допускаються до проведення дізнання, в загальних рисах визначається відомчими підзаконними актами.

Міліція, як орган дізнання, здійснює роботу також по протокольній формі досудової підготовки матеріалів. Переважна кількість злочинів, по яким здійснюється така підготовка матеріалів, скоюється в умовах очевидності. Перевірка по ним не викликає труднощів, якщо вона розпочата і організована в суворій відповідності з законом. В судовому розгляді по більшості таких справ залишаються без змін обсяг і характер обвинувачення, а також юридична оцінка злочину. У зв’язку з чим, вироки, як правило, вступають в законну силу по збігу апеляційного строку і лише на невелику частину із них приноситься апеляційна скарга або протест.

Проведення дізнання з кримінальних справ і збір матеріалів по протокольній формі досудової підготовки матеріалів в системі МВС України покладені на органи дізнання, в тому числі на штатні підрозділи дізнання міськрайлінорганів внутрішніх справ.

 

§ 3. Завдання, компетенція і структура органів досудового слідства

 

У розслідуванні кримінальних справ, особливо на початковому етапі, дізнанню відводиться значне місце, однак основною формою розслідування є досудове слідство, під час якого проводиться всебічне, повне та об’єктивне дослідження обставин справи, виявляються обставини, які як викривають, так і виправдовують обвинуваченого, а також обтяжують або пом’якшують його вину.

Слідство називається досудовим тому, що при його провадженні не вирішується питання про винуватість особи, яку притягнуто до кримінальної відповідальності. Воно як би передує судовому слідству, яке проводить суд. Винуватим у вчиненні злочину може визнати тільки суд, але це не зменшує значення досудового слідства. Його якість і повнота є передумовою та необхідною складовою успішного розгляду справи судом. Якщо ця умова порушується і неповнота досудового слідства не може бути усунута у суді, то справа повертається судом для провадження додаткового розслідування.

Матеріали досудового слідства досліджуються у судовому засіданні, що дає суду можливість розібратися у всіх деталях кримінальної справи, остаточно вирішити питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого і винести обвинувальний чи виправдувальний вирок.

Безперечно, суд кладе в основу вироку тільки ті дані досудового слідства, які знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, але без повно та об’єктивно проведеного досудового слідства, є неможливим успішний судовий розгляд справи. Саме досудове слідство дає можливість швидко і кваліфіковано зібрати і зберегти всі докази, знайти особу, що вчинила злочин, підготувати всі матеріали кримінальної справи для їх аналізу і оцінки судом.

Таким чином, досудове слідство – це передбачена кримінально-процесуальним законодавством діяльність спеціально уповноважених осіб –слідчих по збиранню і дослідженню доказів, встановленню факту злочину і особи, яка його вчинила, з метою віддання обвинуваченого до суду.

Основними завданнями органів досудового слідства є:

1. всебічне, повне і об’єктивне розслідування обставин справи, при неухильному дотриманні чинного законодавства для того, щоб по кожній кримінальній справі було прийняте законне і обґрунтоване рішення;

2. в межах компетенції, передбаченої законом, застосування відповідних заходів по припиненню порушень прав громадян і інтересів суспільства;

3. забезпечення відшкодування збитків фізичним і юридичним особам, які постраждали від злочинів;

4. виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів, і застосування через відповідні органи заходів по їх усуненню;

5. відновлення честі, гідності і прав громадян, які постраждали від незаконного затримання, арешту, притягнення до кримінальної відповідальності тощо.

У своїй діяльності органи досудового слідства дотримуються наступних принципів:

1. Незалежність та процесуальна самостійність. Органи досудового слідства здійснюють свої повноваження незалежно від будь-якого відомчого або місцевого впливу.

2. Досудове слідство провадиться на принципах справедливості, гуманізму, рівності громадян перед законом незалежно від соціального, національного і расового походження, майнового, службового або іншого стану, віросповідання і політичних переконань.

3. При розслідуванні кримінальних справ органи досудового розслідування взаємодіють з іншими державними установами і громадськими організаціями, керуючись при цьому чинним законодавством, а у відносинах з компетентними органами інших держав – також міжнародними угодами.

У відповідності зі ст.102 КПК України, органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції, слідчі органів безпеки. Із цього переліку ми бачимо, що закон органами досудового слідства називає не установи, а посадових осіб, чим підкреслюється, що провадження досудового слідства – це виключна функція слідчих відповідних відомств.

Компетенція, або, точніше кажучи, підслідність справ слідчим кожної з чотирьох ланок системи органів досудового слідства, визначена кримінально-процесуальним законодавством (ст.112 КПК України).

Законодавець чітко розділив підслідність справ слідчих прокуратури, органів безпеки, органів внутрішніх справ і податкової міліції. По деяких категоріях справ досудове слідство проводиться тим органом, який порушив кримінальну справу. Більшість справ розслідується слідчими органів МВС.

Слідчі прокуратури розслідують справи про порушення виборчих, трудових та інших особистих прав та свобод людини і громадянина; злочини у сфері господарської діяльності; про порушення режиму охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; встановленого порядку відправлення правосуддя, а також у всіх справах про злочини, вчинені службовими особами, які займають особливо відповідальне становище тощо. Слідчі військової прокуратури розслідують кримінальні справи, підсудні військовим судам.

До ведення слідчих органів СБУ віднесено розслідування особливо небезпечних злочинів – проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

По справах про такі злочини, як приховування валютної виручки та ухилення від сплати податків, досудове слідство проводиться слідчими податкової міліції.

Провадження досудового слідства по всім іншим злочинам покладено законом на слідчих органів внутрішніх справ.

Слідчий є процесуально самостійною особою, наділеною достатніми повноваженнями для прийняття процесуальних рішень по справі, визначення шляхів розслідування, вибору засобів для встановлення істини тощо. Всі рішення по справі він приймає за своїм внутрішнім переконанням, що базується на оцінці зібраних доказів, і несе повну персональну відповідальність за їх законність та своєчасне прийняття. Він має право затримати і допитати будь-яку особу, підозрювану у вчинені злочину. Постанова слідчого з кримінальної справи, що знаходиться в його провадженні, винесена відповідно до вимог закону, обов’язкова для виконання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Слідчі зобов’язані перевірити всі можливі по справі версії, встановити та притягти до відповідальності всіх осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, що містять ознаки злочину. Слідчий має право допитувати свідків, призначати відповідні експертизи, проводити обшуки та огляди і виконувати всі інші необхідні дії, передбачені кримінально-процесуальним законодавством. Під час досудового слідства застосовуються необхідні заходи, які забезпечують відшкодування збитків, заподіяних злочином. Крім цього, органи досудового слідства повинні виявляти причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, і застосовувати заходи щодо їх усунення.

Слідчий працює у безпосередньому контакті з органами дізнання, особливо з міліцією. По справах, які розслідуються, він має право давати органам дізнання доручення і вказівки про проведення розшукових і слідчих дій, вимагати від органів дізнання сприяння у розслідуванні злочинів. Доручення і вказівки слідчого є для органу дізнання обов’язковими.

Керівництво слідством в органах прокуратури, податкової міліції, органах внутрішніх справ і органах безпеки здійснюють начальники слідчих підрозділів.

Прокурор здійснює керівництво роботою слідчих прокуратури та нагляд за додержанням законів у всіх слідчих органах. Вказівки прокурора і начальника слідчого відділу по кримінальній справі є обов’язковими для виконання. У той же час слідчий має право оскаржити вказівки начальника слідчого відділу прокурору, а вказівки прокурора – вищому прокурору.

Оскарження слідчим вказівок прокурора або начальника слідчого відділу про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або припинення справи зупиняє їх виконання. У цьому випадку прокурор або скасовує вказівки нижчого прокурора (начальника слідчого відділу), або доручає проведення слідства з цієї справи іншому слідчому.

Слід зазначити, що Концепцією судово-правової реформи передбачається створення єдиного слідчого апарату. Думається, що таке об’єднання органів досудового слідства сприятиме усуненню “розпилення” сил, паралелізму в роботі, а також посилить їх взаємодію з органами дізнання, що в результаті підвищить рівень ефективності досудового слідства в цілому.

Контрольні питання:

1. Розкрийте поняття “досудове розслідування”.

2. Визначте форми досудового розслідування.

3. Виявіть та проаналізуйте схожі риси і відмінності органів дізнання та досудового слідства?

4. На яких принципах будується діяльність органів досудового слідства?

5. Визначте структуру слідчого апарату.

6. Які вимоги ставляться до кандидата на посаду слідчого?

7. Розкрийте порядок провадження досудового слідства.

Victoria nulla est, quam quae confessos animo quoque subjugat hostes

Справжня перемога тільки та, коли самі вороги визнають себе переможеними