ТОП 10:

Глава 3. Суди загальної юрисдикції



§ 1. Поняття та характеристика судової системи загальних судів

Для здійснення специфічної форми державної діяльності – відправлення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства – в нашій державі існує ціла система судових органів. Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Правовою основою побудови та діяльності системи національних судових органів є Конституція України, Закон України “Про судоустрій і статус суддів” та Закон “Про Конституційний Суд України”.

Систему судів загальної юрисдикціїможна визначити як сукупність судів України, об’єднаних між собою єдиною метою, завданнями, принципами організації і діяльності і очолюваних одним, загальним для всіх, Верховним Судом України.

Систему судів загальної юрисдикції складають:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди;

3) вищі спеціалізовані суди;

4) Верховний Суд України.

Для створення найбільш повного та точного уявлення про особливості побудови і функціонування системи судів загальної юрисдикції виділимо наступні її характеристики:

— суди загальної юрисдикції є органічною частиною загальної державної судової системи;

— система судів загальної юрисдикції характеризується ознакою єдності побудови та функціонування;

— вона побудована за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності;

— всю цю систему очолює Верховний Суд України.

Сукупність судів загальної юрисдикції утворює їх цілісну систему тому, що вони поєднані між собою організаційними та функціональними зв’язками. Організаційні зв’язки регулюються законодавством про судоустрій, а функціональні – законодавством про судочинство (процесуальним правом).

Система судів загальної юрисдикції є не простою сумою судових органів, а цілісним організмом, де всі ланки пов’язані між собою точно визначеними в законі повноваженнями (компетенцією). Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується єдиними засадами організації та діяльності судів; єдиним статусом суддів; обов’язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом; забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування судами (судом) касаційної інстанції норм матеріального права; обов’язковістю виконання на території України судових рішень; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України; вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

Відповідно до Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів” система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Принцип територіальності означає, що, починаючи з району, в кожній адміністративно-територіальній одиниці нашої держави утворюються місцеві суди, яким підвідомчі усі справи, що виникають у межах цієї території. У назві місцевого суду використовується назва населеного пункту, в якому він знаходиться. Суд, який створений у конкретній адміністративно-територіальній одиниці, є вищим по відношенню до судів тих адміністративних одиниць, які входять у цю більш крупну територіальну одиницю. Так, по відношенню до районних судів безпосередньо вищими будуть суди тих міст, які мають районний поділ і яким ці райони підпорядковані в адміністративному відношенні.

Зміст принципу спеціалізації полягає у тому, що відповідно до специфіки юрисдикційних повноважень суди поділяються на загальні (яким підсудні кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення) та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій (яким підсудні адміністративні та господарські справи). Відповідно до закону у судах різних судових юрисдикцій може також запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ цієї юрисдикції.

Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної Законом України “Про судоустрій і статус суддів” системи судів, потреба поліпшити доступність правосуддя або зміна адміністративно-територіального устрою.

Кількість суддів у суді визначається Державною судовою адміністрацією України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду, з урахуванням обсягу роботи суду та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів.

§ 2. Ланки судової системи та судові інстанції

В основу побудови системи судів загальної юрисдикції покладений розподіл судів на ланки відповідно до адміністративно-територіального устрою нашої держави. Іншими словами, з організаційної точки зору, суди пов’язані між собою як органи різних ланок судової системи.

Під ланкою слід розуміти сукупність однотипних судів, які мають однакову структуру, організаційну побудову та повноваження і діють на рівнозначних територіальних утвореннях.

За цією ознакою суди загальної юрисдикції поділяються на суди трьох ланок:

Першу ланку утворюють: 1) місцеві загальні суди – районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди; 2) та місцеві спеціалізовані суди: а) місцеві господарські суди – господарські суди Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; б) місцеві адміністративні суди – окружні суди, що утворюються в округах відповідно до Указу Президента України.

Другу ланку утворюють: 1) апеляційні загальні суди – апеляційні суди областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим; 2) та апеляційні спеціалізовані суди – апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до Указу Президента України.

Третю ланку утворюють: 1) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ; 2)Вищий господарський суд України; 3) Вищий адміністративний суд України; 4) Верховний Суд України, який є одночасно і найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.

На відміну від організаційної побудови системи судів загальної юрисдикції, окремим елементом якої є судова ланка, взаємозв’язок судових органів у сфері їх діяльності визначається також використанням такого поняття як “судова інстанція”. Іншими словами, за функціональною ознакою, системі судів загальної юрисдикції характерні також зв’язки, які обумовлені тим, що кожен суд виконує одну чи декілька видів судової діяльності, тобто судових функцій – суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій.

Судова інстанція визначає повноваження окремо взятого суду при розгляді конкретної справи, позначає самостійну стадію, через яку проходить конкретна справа в різних судах.

Судом першої інстанції називається суд, який уповноважений вперше приймати рішення по суті основних питань конкретної справи. З кримінальної справи це питання винуватості чи невинуватості підсудного у вчиненні злочину, а також про застосування чи незастосування кримінального по­карання і конкретної його міри. З цивільної справи її сутність становлять питання доведеності чи недоведеності пред’явленого позову, а також тих юридичних наслідків, які повинні наступити.

В системі судів загальної юрисдикції виконувати функції судів першої інстанції можуть місцеві та апеляційні суди (крім апеляційних спеціалізованих судів), а також Вищий адміністративний суд України.

Під судом другої інстанції (апеляційної) розуміється суд, який перевіряє законність та обґрунтованість винесеного судом першої інстанції вироку, ухвали, постанови чи рішення, які не вступили в законну силу. Як суди апеляційної інстанції діють апеляційні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, апеляційні господарські та апеляційні адміністративні суди – щодо рішень, постановлених відповідними місцевими судами. У певних випадках, визначених процесуальним законом, Вищий адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку, як суд апеляційної інстанції, судові рішення окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

З метою забезпечення стабільності судових актів, суд, який виніс рішення по справі, не може самостійно відмінити чи змінити його. Рішення і вироки більшості судів першої інстанції протягом встановленого строку не вступають в законну силу (по кримінальним справам – 15 діб з моменту винесення, в цивільних справах – 30 діб) і можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Таким чином, апеляція є однією із форм оскарження рішень судів першої інстанції, основною рисою апеляційного розгляду справи є перегляд вищим судом суті рішення нижчого суду шляхом нової перевірки розглянутих раніше і знову наданих доказів. Метою апеляційного оскарження є максимальне наближення правосуддя до виключення судової помилки при розгляді конкретної судової справи. Особливістю апеляційного розгляду справи, є те, що вона, як правило, розглядається колегією у складі трьох суддів (у той час, як у першій інстанції зазвичай рішення по справі приймається одним суддею). Колегіальний розгляд забезпечує більш ретельне дослідження матеріалів справи і прийняття максимально продуманого та обґрунтованого рішення. До того ж, судді апеляційних судів, як правило, більш досвідчені та кваліфіковані у порівнянні із суддями судів першої інстанції, що забезпечується встановленими вимогами для кандидатів на посади цих суддів.

Апеляційне провадження може бути розпочате на підставі апеляційної скарги або подання прокурора.

Під судом третьої інстанції (касаційної) розуміється суд, який перевіряє законність та обґрунтованість вироків, ухвал, постанов і рішень апеляційного суду, постановлених ним в апеляційному порядку і як судом першої інстанції, а також вироків, ухвал, постанов місцевих судів. Судове рішення може бути переглянуто у касаційному порядку вищими спеціалізованими судами або Верховним Судом України.

У касаційному порядку можуть бути перевірені тільки вироки і рішення суду, які уже вступили в законну силу, тобто строк для апеляційного оскарження вже минув або після оскарження вони залишені в силі апеляційною інстанцією.

Касаційні скарги і подання на вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку і як судом першої інстанції, можуть бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення чи оголошення ухвали або постанови. У касаційному порядку також можуть бути перевірені вироки та постанови місцевих судів. Касаційні скарги та подання на судові рішення цих судів можуть бути подані протягом шести місяців з моменту набрання ними законної сили.

Інстанційний взаємозв’язок судів виключає всякого роду підпорядкованість нижчих судів вищим. У судовій системі діє принцип незалежності суддів і їх підпорядкування тільки закону. Чинне законодавство чітко встановлює межі повноважень судів апеляційної і касаційної інстанцій, не допускаючи їхнього впливу на внутрішнє переконання суддів першої інстанції. Отже, основним призначенням інстанцій є забезпечення законності і обґрунтованості рішень, що приймаються судами України, неухильне дотримання і створення можливостей захисту прав людини, усунення порушень закону, а також відновлення справедливості.

Знання щодо побудови системи судових ланок та інстанцій, а також вміння у ній орієнтуватися допомагають вирішувати питання, які виникають при направленні кожної конкретної справи до визначеного суду – це питання про підвідомчість та підсудність судових справ.

Вирішуючи питання про підвідомчість необхідно з’ясувати – до компетенції якої підсистеми судової системи України належить розгляд конкретної справи, а саме: справа буде розглядатися Конституційним Судом України, загальними судами загальної юрисдикції або спеціалізованими судами (господарськими чи адміністративними) загальної юрисдикції.

З’ясовуючи підсудність кожної справи, необхідно встановити той конкретний суд в рамках визначеної судової підсистеми, до повноважень якого буде належати розгляд цієї справи по першій, апеляційній чи касаційній інстанції.

§ 3. Місцеві суди

Місцеві суди є першою, низовою ланкою судової системи. Вони складають переважну більшість судових органів і розглядають найбільшу кількість із загального обсягу судових справ. Будь-яка цивільна і господарська справа, незалежно від її складності може бути розглянута в місцевому суді. Переважна більшість кримінальних і адміністративних справ також підсудні місцевим судам. Таким чином, місцеві суди здійснюють правосуддя у формі цивільного, кримінального, господарського та адміністративного судочинства.

Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. Ці суди розглядають цивільні, адміністративні та кримінальні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Цивільне судочинство здійснюється шляхом розгляду справ по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових і житлових правовідносин, якщо хоча б однією зі сторін у спорі є громадянин, а також справ окремого провадження (визнання громадянина недієздатним, оголошення безвісти відсутнім, усиновлення дітей тощо). Як правило, сторонами у справах, що випливають із цивільних правовідносин, виступають фізичні особи між собою, юридичні особи з позовами до фізичних осіб або фізичні особи з позовами до юридичних.

Крім того, місцеві суди розглядають практично всі кримінальні справи (крім справ про деякі особливо тяжкі злочини та злочини проти основ національної безпеки України, які підсудні апеляційним судам).

Місцевим загальним судам, як адміністративним судам, підсудні: 1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Поряд із місцевими загальними судами, свою нішу у судовій системі, серед судів першої ланки, займають також і місцеві спеціалізовані суди, до яких відносяться місцеві господарські та місцеві адміністративні суди.

Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Господарське судочинство здійснюється шляхом розгляду справ по спорах, що виникають у процесі господарської діяльності між юридичними або фізичними особами, що отримали статус суб’єктів підприємницької діяльності. Так, наприклад, до підсудності місцевих господарських судів належать справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати України з питань, віднесених законом до їх компетенції. Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, які підвідомчі господарським судам.

Місцевими адміністративними судами є окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указу Президента України. Адміністративне судочинство здійснюється шляхом розгляду справ, що виникають у сфері державного управління і місцевого самоврядування, а саме: справи адміністративної юрисдикції – наприклад, по скаргах і заявах, що виникають із виборчого права; скаргах громадян на дії чи бездіяльність державних органів чи посадових осіб у сфері управлінської діяльності.

Так, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом, як адміністративним судом, або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

Місцевий суд завжди є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності, вперше. Місцевий суд складається із суддів місцевого суду, голови та заступника голови суду. Чисельність суддів у кожному місцевому суді визначається Президентом України за поданням Голови Державної судової адміністрації України, погодженим із Головою Верховного Суду України чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду, з урахуванням обсягу роботи суду та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті на утримання судів.

Голова місцевого суду та його заступник призначаються на посади строком на п’ять років із числа суддів цього суду та звільняються з посад Вищою радою юстиції за поданням відповідної ради суддів. Суддя не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки підряд. Перебування судді на адміністративній посаді в суді не звільняє його від здійснення повноважень судді відповідного суду, передбачених цим Законом. Звільнення судді з адміністративної посади не припиняє його повноважень судді. Звільнення з посади судді, а також закінчення строку, на який суддю призначено (обрано) на адміністративну посаду в суді, припиняє здійснення ним повноважень на адміністративній посаді.

Компетенція голови місцевого суду охоплює:

1) представлення суду як органу державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;

2) визначення адміністративних повноважень заступника голови місцевого суду;

3) контроль ефективності діяльності апарату суду, внесення керівникові територіального управління Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

4) видання на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідного наказу;

5) повідомлення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про наявність вакантних посад у суді в десятиденний строк з дня їх утворення;

6) забезпечення виконання рішень зборів суддів місцевого суду;

7) контроль ведення в суді судової статистики, а також інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;

8) забезпечення виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду;

9) здійснення інших повноваження, визначених законом.

 

Голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. У разі відсутності голови суду виконання його обов’язків здійснюється відповідно до встановленого ним розподілу обов’язків щодо організації діяльності суду. Заступник голови місцевого суду здійснює адміністративні повноваження, визначені головою суду.

§ 4. Апеляційні суди

Апеляційні суди представляють собою другу ланку системи судів загальної юрисдикції. Вони є судами вищого рівня для місцевих судів і нижчими по відношенню до вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України. Апеляційні суди (суди другої ланки) діють як суди апеляційної інстанції щодо рішень місцевих судів і як суди першої інстанції в кримінальних справах, які віднесено процесуальним законом до їх підсудності. Підсудність цивільних справ у певних випадках, визначених процесуальним законом, може ухвалою суддів апеляційних судів або Верховного Суду України також передаватися апеляційним судам, як судам першої інстанції.

У національній системі судів загальної юрисдикції діють загальні та спеціалізовані апеляційні суди.

Апеляційними загальними судами є апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя та Апеляційний суд Автономної Республіки Крим.

Апеляційні загальні суди (крім Апеляційного суду України) зазвичай виступають судами другої (апеляційної) інстанції по відношенню до рішень місцевих судів, постановлених ними, як судами першої інстанції.

У випадках, визначених процесуальним законом, в рамках кримінального судочинства, загальні апеляційні суди розглядають окремі категорії справ, як суди першої інстанції. Так, у кримінальному судочинстві апеляційні загальні суди розглядають по першій інстанції справи про злочини проти основ національної безпеки України (посягання на територіальну цілісність України, державна зрада, шпигунство тощо), а також справи про злочини, за вчинення яких Кримінальним кодексом України передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі. Крім того, у випадках особливої складності або важливості справи, підсудної місцевому суду, апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей, міст Києва і Севастополя також мають право прийняти її до свого провадження.

Цивільні справи за загальним правилом у першій інстанції апеляційними судами не розглядаються. У той же час, підсудність цивільних справ, у яких однією із сторін є суд або суддя цього суду, визначається ухвалою судді суду вищої інстанції без виклику сторін. У справах про спір між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також у справах про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, підсудність визначається за клопотанням позивача на розсуд судді Верховного Суду України.

Апеляційними спеціалізованими судами є апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до Указу Президента України.

Апеляційні господарські суди є тільки апеляційною інстанцією, у першій інстанції справи вони не розглядають. Відповідно до Указу Президента України “Питання мережі господарських судів України” № 811/2010 від 12 серпня 2010 року на території України створено вісім апеляційних господарських судів (Дніпропетровський, Донецький, Київський, Львівський, Одеський, Рівненський, Севастопольський та Харківський), які розглядають апеляції на рішення місцевих господарських судів.

Апеляційні адміністративні суди також виконують функцію тільки апеляційної інстанції. Так, вони переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів, як адміністративних судів, та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку, як суди апеляційної інстанції. З 1 липня 2007 року відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень до Кодексу адміністративного судочинства України в нашій державі розпочали свою діяльність апеляційні адміністративні суди. Відповідно до Указу Президента України “Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів” № 1417/2004 від 16 листопада 2004 року на території України створено дев’ять апеляційних адміністративних судів (Вінницький, Дніпропетровський, Донецький, Житомирський, Київський, Львівський, Одеський, Севастопольській та Харківський).

Всі апеляційні суди – загальні та спеціалізовані – мають практично однакову структуру та наділені рівними повноваженнями. До складу апеляційного суду входять судді, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років, з числа яких призначаються голова суду та його заступники. В апеляційному суді, кількість суддів в якому перевищує тридцять п’ять, може бути призначено не більше трьох заступників голови суду.

У складі апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції. Так, у складі загальних апеляційних судів утворюються: 1) судова палата у цивільних справах; 2) та судова палата у кримінальних справах. У складі спеціалізованого апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції.

Судову палату очолює секретар судової палати, який призначається з числа суддів цього суду. Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про призначення секретаря судової палати приймаються зборами суддів апеляційного суду за пропозицією голови суду. Секретар судової палати організовує роботу відповідної палати, контролює здійснення аналізу та узагальнення судової практики у справах, віднесених до компетенції палати, інформує збори суддів апеляційного суду про діяльність судової палати.

На апеляційні суди відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” покладено виконання наступних повноважень:

1) розглядати справи відповідної судової юрисдикції в апеляційному порядку згідно з процесуальним законом;

2) у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядати справи відповідної судової юрисдикції як суд першої інстанції;

3) аналізувати судову статистику, вивчати та узагальнювати судову практику;

4) надавати місцевим судам методичну допомогу в застосуванні законодавства;

Повноваження голів апеляційних судів аналогічні повноваженням голів місцевих судів. Голова апеляційного суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

У разі відсутності голови апеляційного суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення – заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду – суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді. Заступники голови апеляційного суду здійснюють адміністративні повноваження, визначені головою суду.

§ 5. Вищі спеціалізовані суди

У системі судів загальної юрисдикції діють вищі спеціалізовані суди як суди касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ. Вищими спеціалізованими судами є: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

До складу вищого спеціалізованого суду входять судді, обрані на посаду судді безстроково, з числа яких призначаються голова суду та його заступники. У вищому спеціалізованому суді, кількість суддів у якому перевищує сорок п’ять, може бути призначено не більше трьох заступників голови суду.

У вищому спеціалізованому суді утворюються палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції. Судову палату очолює секретар судової палати, який призначається з числа суддів цього суду. Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про призначення секретаря судової палати приймаються зборами суддів вищого спеціалізованого суду за пропозицією голови суду. Секретар судової палати організовує роботу відповідної палати, контролює здійснення аналізу та узагальнення судової практики у справах, віднесених до компетенції палати, інформує збори суддів вищого спеціалізованого суду про діяльність судової палати.

Вищий спеціалізований суд має наступні повноваження:

1. розглядає справи відповідної судової юрисдикції в касаційному порядку згідно з процесуальним законом;

2. у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої або апеляційної інстанції;

3. аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику;

4. надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз’яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції.

Повноваження голови вищого спеціалізованого суду багато в чому аналогічні повноваженням голів місцевих та апеляційних судів, однак, голова вищого спеціалізованого суду додатково здійснює ряд наступних повноважень:

1) вносить пропозиції щодо утворення відповідних місцевих та апеляційних судів, зміни їх територіальної юрисдикції, а також щодо кількості суддів у них;

2) скликає пленум вищого спеціалізованого суду; вносить на розгляд пленуму подання про призначення на посаду секретаря пленуму; виносить на розгляд пленуму питання та головує на його засіданнях;

3) інформує пленум вищого спеціалізованого суду про стан правосуддя у відповідній судовій юрисдикції та практику вирішення окремих категорій справ.

Голова вищого спеціалізованого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. У разі відсутності голови вищого спеціалізованого суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення – заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду – суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді. Заступники голови вищого спеціалізованого суду здійснюють адміністративні повноваження, визначені головою суду.

Для вирішення питань, пов’язаних із забезпеченням єдності судової практики у справах відповідної судової юрисдикції та інших організаційних питань у вищому спеціалізованому суді у складі всіх його суддів діє Пленум вищого спеціалізованого суду.

Повноваження Пленуму вищого спеціалізованого суду:

1) призначає за поданням голови вищого спеціалізованого суду з числа суддів вищого спеціалізованого суду та звільняє з посади секретаря пленуму вищого спеціалізованого суду;

2) узагальнює з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції практику застосування матеріального і процесуального закону;

3) заслуховує інформацію про стан правосуддя у відповідній судовій юрисдикції та практику вирішення окремих категорій справ;

4) приймає рішення про звернення до Верховного Суду України про направлення конституційного подання щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України;

5) затверджує Регламент пленуму вищого спеціалізованого суду;

6) за результатами узагальнення судової практики дає роз’яснення рекомендаційного характеру з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції;

7) затверджує положення про Науково-консультативну раду вищого спеціалізованого суду та визначає її персональний склад;

8) визначає персональний склад редакційної колегії друкованого органу вищого спеціалізованого суду;

Пленум вищого спеціалізованого суду скликається головою вищого спеціалізованого суду в разі потреби або на вимогу не менш як п’ятої частини від складу суддів вищого спеціалізованого суду, але не рідше двох разів на рік. Про день і час скликання пленуму його учасники повідомляються не пізніш як за десять днів до засідання. У цей же строк надсилаються матеріали щодо питань, які виносяться на розгляд пленуму. Засідання пленуму вищого спеціалізованого суду є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин від складу пленуму.

На засідання пленуму можуть бути запрошені судді судів відповідної спеціалізації, представники органів державної влади, наукових установ, громадських організацій, засобів масової інформації та інші особи. Постанови пленуму приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів членів пленуму, підписуються головуючим на засіданні пленуму та секретарем пленуму і публікуються в офіційному друкованому органі вищого спеціалізованого суду.

Секретар пленуму вищого спеціалізованого суду організовує роботу секретаріату пленуму, підготовку засідань пленуму, забезпечує ведення протоколу та контролює виконання постанов, прийнятих пленумом вищого спеціалізованого суду.

При вищому спеціалізованому суді з числа висококваліфікованих фахівців у галузі права утворюється Науково-консультативна рада. Її призначенням є попередній розгляд проектів постанов вищого спеціалізованого суду, підготовка яких потребує наукового забезпечення. Порядок організації та діяльності Науково-консультативної ради визначається положенням, що затверджується пленумом вищого спеціалізованого суду.

Кожен вищий спеціалізований суд має офіційний друкований орган, в якому публікуються матеріали судової практики вищого спеціалізованого суду та інших судів відповідної судової юрисдикції, матеріали з питань організації діяльності судів відповідної судової юрисдикції та інші матеріали.

§ 6. Верховний Суд

Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. До складу Верховного Суду України входять двадцять суддів – по п’ять суддів від кожної спеціалізованої юрисдикції (цивільної, кримінальної, господарської, адміністративної), з числа яких обираються Голова Верховного Суду України та його заступник.

Верховний Суд України має наступні повноваження:

1. переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом;

2. переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом;

3. надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;

4. звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Суддею Верховного Суду України може бути особа, яка має стаж роботи на посаді судді не менше п’ятнадцяти років або суддя Конституційного Суду України.

Суддя Верховного Суду України має наступні повноваження:

1) бере участь у розгляді справи в порядку, встановленому процесуальним законом;

2) бере участь у розгляді питань, що виносяться на засідання Пленуму Верховного Суду України;

3) аналізує судову практику, вносить у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства та його застосування.

До повноважень Голови Верховного Суду України належить:

1. представлення суду як органу державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, а також із судовими органами інших держав та міжнародними організаціями;







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-20; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.207.108.191 (0.021 с.)