Теорія детермінації злочинності. (безпосередній) причині, якою є дефекти психології індивідуумів

 

(безпосередній) причині, якою є дефекти психології індивідуумів, соціальних спільнот. Насправді Н. Ф. Кузнецова не обмежується лише безпосередньою причиною. «Якщо ж просуватися за криміногенним ланцюжком далі, — пише вона, — у зворотному хронологічному порядку, то розкриватимуться уже інші причинні зв'язки: причини «минулої (тобто названої вище. — Авт.) причи­ни», але не кінцевого результату — злочинності... ці явища, напри­клад, причини формування криміногенної психології, виступають як умови злочинності, а не як її причини»¹. Тут усе і змістовно і, що важливо, термінологічно відповідає теорії причинності. Причинне значення умов буття у спричиненні злочинності тут не відки­дається, а лише згідно з теорією причинності ставиться до відповідної йому ланки криміногенного ланцюга спричинення. О. М. Костенко ставить питання: чому «предметне буття людини» у цьому ланцюзі не може бути поставлене на інше місце — у «сусідню ланку» із злочинністю, де знаходиться її причина². На це запитання можна відповісти так: у цій безпосередній ланці знахо­дяться психологічні утворення, які лише одні продукують, поро­джують діяльнісні прояви, у тому числі злочинні, а умови буття таку продукуючу роль виконують не у цій ланці, а в тій, де форму­ються психіка, її елементи, відображаючи ці умови.

Слід зазначити, що конструкція, запропонована О. М. Костен­ком, не отримала поширення в українській кримінології, зокрема у виданих у наступні роки підручниках.

Як стверджувалося, існують й інші критерії класифікації де­термінантів злочинності. Так, за рівнем їх функціонування вони можуть поділятися на детермінанти вищого рівня, які детерміну­ють злочинність взагалі у значенні цілісної сукупності її су­спільного прояву. Наступний рівень — це системи детермінантів злочинних проявів певного виду, що об'єднуються у видовий різновид за спільними ознаками, скажімо, мотиву чи способу вчи­нення злочину (насильницького, корисливого), або статевої (чо­ловіки, жінки), вікової (неповнолітні, молодь) належності суб'єктів злочинних діянь, сфери вчинення останніх та ін. Нижчий рівень системи детермінації злочинності — це детермінанти окре-

¹         Кузнецова Н. Ф. Проблемы криминологической детерминации. — С. 13.

²          Костенко А. Н. Зазнач, праця. — С. 20.

216

мого злочинного прояву, які мають індивідуальну належність саме до нього.

Важливо усвідомлювати, що детермінанти злочинності трьох рівнів охоплюються єдиною системою її детермінації. Між ними існують взаємозв'язки та взаємовпливи за філософською зако­номірністю співвідношення загального, особливого і одиничного.

Наступним критерієм поділу детермінантів злочинності є сфе­ра їхньої дії. Вона визначається за сферою суспільних відносин, у якій виявляються ці детермінанти. Відповідно до цього можна виділяти детермінанти економічної, політичної, соціальної, управ­лінської, правової, у тому числі правоохоронної, та інших сфер. На­лежність детермінанта до тієї чи іншої сфери визначається його сутністю, яка відповідає основному змісту суспільних відносин цієї сфери. Важливо підкреслити, що детермінанти певної сфери, скажімо економічної, як і будь-які детермінанти, поділяються за рівнями (загальним, особливим, одиничним) та функціональним призначенням. Тому є підстави детермінанти кожної сфери поділя­ти на такі, що стосуються злочинності в цілому, окремого виду та окремого злочину. При цьому залежно від сфери вчинення остан­нього значення детермінантів саме цієї сфери в його обумовленні зростає. Наприклад, в обумовленні злочинів, що вчиняються у сфері економіки, першочерговий вплив спричиняють детермінан­ти, що належать до економічної сфери, хоча участь у детермінації цих злочинів також беруть детермінанти, які за своєю сутністю належать до інших сфер, скажімо до політичної, управлінської, соціальної тощо. Як зазначено, детермінанти кожної сфери поділя­ються за різним функціональним призначенням, тому можна виділяти причини злочинності в економічній сфері, якими є нега­тивні погляди, установки, інші соціально-психологічні утворення в суспільній свідомості та свідомості окремих осіб щодо питань, які мають економічний, матеріальний зміст (потреби, інтереси) і безпосередньо спричинюють злочини економічного характеру. Тут же можна виділяти умови економічної сфери, які за властивими умовам механізмами сприяють реалізації причин і вчиненню злочинів, а також корелянти цієї сфери, що мають зв'язки залеж­ності із злочинами у сфері економіки. Те саме щодо поділу за функціональним призначенням стосується детермінантів інших

217

Глава 5

Теорія детермінації злочинності

 

сфер: соціальної, управлінської та ін. Детермінанти — причини різних сфер об'єднуються у причинні групи, системи спричинення злочинності в цілому. Інколи крім критерію функціонального призначення застосовують ще й критерій значення у процесі детермінації. З чим це пов'язано? Було зазначено, що виникнення та формування негативних елементів суспільної свідомості та свідомості окремих осіб, які виступають як безпосередні причини злочинних проявів, як і будь-які інші суспільні процеси і явища, пов'язані з наявністю та реалізацією суспільних протиріч, зокрема їхніх негативних сторін. За своїм значенням суспільні протиріччя у філософії поділяються на корінні, головні, другорядні, а також на суперечності, що притаманні будь-якому розвитку і реалізуються у процесі останнього, та антагоністичні, які потребують спеціальних зусиль суспільства щодо їх подолання. Відповідно до цього де­термінанти, виникнення або реалізація яких пов'язані з певними суперечностями, також поділяють подібним чином. Тому інколи мова йде про корінні, основні та другорядні, головні та не головні причини злочинності, а також про головні, першочергові та друго­рядні, близькі та віддалені умови, що сприяють злочинності. Зага­лом такий поділ можливий, проте потрібно мати на увазі, що він відносний і не може порушувати функціональне призначення де­термінанта. Якою б другорядною не визнавалася причина, вона не втрачає свого причинного продукуючого призначення і не перетво­рюється в умову. Так само, якого б корінного чи головного протиріччя не торкалася умова, що сприяє злочинності, вона не перетворюється на її причину, не змінює свого обумовлюючого, але не спричинюючого призначення.

Уявлення про конкретний зміст детермінантів злочинності поповнимо розглядом їхньої системи щодо сучасної злочинності в Україні.

§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві У попередній главі наведено результати аналізу стану злочин­ності в Україні за останнє десятиріччя XX — перші роки XXI ст. Офіційна статистика свідчить про стабільну тенденцію скоро­чення злочинності в Україні, починаючи з 1996 р., яка переривала-

218

ся на короткий час і зовсім незначно (+1,5 %) у 2000 р. та більш помітно (+23,5 %) у 2003 р. У 2004-2006 pp. знову спостерігаєть­ся скорочення злочинності. Наведені зміни стану злочинності були в основному результатом маніпуляції у практиці реагуван­ня на повідомлення про злочини у 2003-2004 pp., зміни законо­давства, зокрема у 2005 р. Виявилося, що з 1996-1997 pp., коли започаткувалося скорочення злочинності, невпинно, з року в рік, значно зменшувалася питома вага заяв і повідомлень про злочи­ни, за якими порушували кримінальні справи. Разом з тим, у 2005 р. було справді досягнуто скорочення кількості деяких видів злочинів, передусім тяжких.

Разом з тим аналіз стану та тенденцій основних детермінантів злочинності та їхньої дії у зазначений період не засвідчував ради­кальних позитивних змін, а навпаки — показники багатьох цих детермінантів погіршилися і мали б викликати зростання злочин­ності. Наведене обумовило спочатку на рівні гіпотези, а потім і на рівні наукової перевірки та узагальнення висновок про те, що негативний, у тому числі криміногенний, зміст суспільної свідо­мості, що спричинює злочинність загалом у країні, окремих соціальних групах, регіонах, а також за основними напрямами кримінальної активності в аналізований період мав би стати більш виразним, небезпечним, зі зростаючим злочинним потенціалом.

Аналіз засвідчив, що чинники, які обумовлюють ймовірний більш високий рівень злочинності у названий період, передусім ті, що належать до «кримінально-потенційної» частки суспільної свідомості та зокрема її соціально-психологічного сегмента, залежно від предметного змісту, обумовлюваної ними мотивації та спрямованості кримінальної активності, можна поділити за типо­вими сукупностями на три основні групи:

1) детермінанти соціально-економічного, політичного, органі­заційно-управлінського, нормативно-правового, соціально-психо­логічного змісту, що обумовлюють злочинність та інші правопору­шення у сфері економіки, управління, службової діяльності;

2) детермінанти в основному соціально-економічного, а також відповідного йому соціально-психологічного, культурологічного, морально-етичного змісту, значною мірою продуковані чинника­ми першої групи, передусім матеріальними негараздами та со-

219

Глава 5