Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
Содержание книги
- Поняття, предмет і система кримінології. суспільний феномен здебільшого на абстрактно-соціологічному рівні
- Поняття, предмет і система кримінології. ності. Тобто значна частина кримінології виходить за межі юридичних наук
- Поняття, предмет і система кримінології. теорії з окремих проблем (віктимної поведінки, запобігання крадіжок
- Поняття, предмет і система кримінології. КріхМ системи кримінологічних знань існує їхня структура
- Поняття, предмет і система кримінології
- Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
- Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
- Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
- Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
- Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
- Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
- Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
- Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
- Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
- Даних про кількість наукових розроблень
- Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
- Методологія і методи кримінологічної науки
- Методологія і методи кримінологічної науки
- Методологія і методи кримінологічної науки
- Методологія і методи кримінологічної науки
- Методологія і методи кримінологічної науки
- Методологія і методи кримінологічної науки
- Методологія і методи кримінологічної науки
- Методологія і методи кримінологічної науки
- Злочинності по групі областей у 2002 р.
- Теорія детермінації злочинності. Причину кожної ланки вважають причиною кінцевого результату — злочинності або
- Теорія детермінації злочинності. діяльнісній активності, вперше виявляються у процесі відображення нею зовнішнього
- Теорія детермінації злочинності. соціальної типовості, соціальної абстракції
- Теорія детермінації злочинності. мовлюють детермінаційний процес, з'ясована їх дійсна роль: причини чи умови
- Теорія детермінації злочинності. розв'язання суспільних протиріч
- Теорія детермінації злочинності. ку. Функціональну роль (призначення) кожного з названих різновидів детермінантів
- Теорія детермінації злочинності. ють спрямовуватися в першу чергу і головним чином запобіжні зусилля
- Теорія детермінації злочинності. (безпосередній) причині, якою є дефекти психології індивідуумів
- Теорія детермінації злочинності. ціальними викривленнями, що обумовлюють корисливу мотивацію
- Теорія детермінації злочинності
- Індивідуальні психологічні риси
- Умови та механізм злочинного прояву. критичні зауваження щодо неправильного розуміння цього процесу
- Умови та механізм злочинного прояву. Різних випадках є неоднаковою, але не у спричиненні злочинного вчинку
- Умови та механізм злочинного прояву. такими самими підставами та у подібній послідовності типологія механізму злочинних
- Умови та механізм злочинного прояву. Конкретно опредмеченим інтересом1, ідеальною підставою і його виправданням2
- Умови та механізм злочинного прояву. Нього. Формування криміногенної, А згодом і кримінальної мотивації є результатом
- Умови та механізм злочинного прояву
- Умови та механізм злочинного прояву. До умов, що визначили обставини вчинення злочину, сприяли йому
- Теорія запобігання злочинності. Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- Теорія запобігання злочинності. му числі вітчизняних, матеріалах, використовувалися терміни «боротьба»
- Теорія запобігання злочинності. та з відродженням у Радянському Союзі у 60-ті роки кримінології отримало теоретичне
- Теорія запобігання злочинності. обумовлюючим комплексом становить його центральну частину
- Теорія запобігання злочинності. 4. Серед форм обмеження права на вільний розвиток особи поряд із заходами
- Теорія запобігання злочинності. Проте ця робота не була завершена на союзному рівні і не закінчена досі в умовах
- Теорія запобігання злочинності
О. І. Гацихо та ін. За визначенням учасників конференції Київська філія ВНДІ СРСР за 10 років існування перетворилася на провідну кримінологічну установу України та зайняла гідне місце серед закладів кримінологічної науки Радянського Союзу.
Проте декому в Україні, передусім окремим керівним працівникам ЦК Компартії, що, як тоді було прийнято говорити, «курирували» діяльність правоохоронних органів та розвиток суспільних наук, було не до вподоби зростання авторитету Київського Філіалу ВНДІ. У його аналітичних документах серед умов, що сприяли злочинності, називалися недоліки в роботі партійних і державних установ з організації запобігання їй та протидії. Викликало невдоволення незалежне становище керівництва Філіалу,
Учасники науково-практичної конференції 1981 р. у Київській філії ВНДІ МВС СРСР:
В. Ф. Захаров, А. І. Долгова, 1.1. Карпець, Ф. Г. Бурчак, І. Д. Гладуш, А. П. Закалюк, С А. Тарарухін, О. І. Гацихо, І. М. Даньшин (перший ряд)
О. О. Ковалкін, С В. Трофімов, М. І. Майоров, Л. В. Багрій-Шахматов, М. Я. Сегай, В. І. Попов, М. М. Короткий та ін. (другий ряд)
68
який був безпосередньо підпорядкований союзному Міністерству внутрішніх справ, що не давало змоги «прибрати його до рук» на республіканському рівні.
За таких умов новий міністр внутрішніх справ СРСР В. В. Фе-дорчук, недавній можновладець з України, де він очолював Комітет державної безпеки та мав тісні стосунки з партійним керівництвом, несподівано на початку 1984 р. висловився за ліквідацію Київського Філіалу ВНДІ. Як стало відомо, єдиним аргументом на обґрунтування цього раптового рішення був висновок, що «відомча наука повинна бути тільки в Москві». Керівникам відповідних підрозділів МВС СРСР та ВНДІ важко було заперечувати категоричному висновку міністра. Єдине, що вдалося заподіяти, — це продовжити існування Філіалу із значно скороченим штатом протягом року, але в 1985 р. його було ліквідовано, а на його базі створено науково-дослідну лабораторію з підпорядкуванням її Київській вищій школі МВС СРСР. Зазначені вище функціонери ЦК Компартії України не приховували свого задоволення від подібного вирішення долі провідної і фактично єдиної в республіці наукової кримінологічної установи.
Читачі Курсу, очевидно, помітили, що значний обсяг поданого матеріалу присвячено діяльності КНДЛ — Київського Філіалу ВНДІ. Це пояснюється тим, що, по-перше, тематика, кількість досліджень та отриманих результатів цієї установи значно перевищували показники інших закладів в Україні. По-друге, організація, науково-методичне та інформаційно-емпіричне забезпечення її досліджень відповідали сучасним вимогам, обумовлювали надійну репрезентативність висновків і вигідно відрізнялися від поширеної на той час практики проведення досліджень лише на підставі аналізу друкованих джерел. По-третє, дослідження КНДІ-Філіалу мали, як правило, прикладну спрямованість, їхні результати пропонувалися до реалізації лише після надійного дослідного випробування, що забезпечувало їхнє своєчасне та більш повне впровадження. По-четверте, і це головне, у Філіалі завдяки багаторічним зусиллям був системно підібраний, підготовлений та збагачений власним науковим досвідом колектив фахівців, кваліфікація більшості яких відповідала вимогам сучасної кримінологічної установи. Розпорошення цього колективу є
69
Глава 2
|