Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Методологія і методи кримінологічної науки
Як зазначалося, другою складовою та джерелом методології кримінологічної науки, що належить до галузі суспільних наук, є методологічні закономірності та особливості їхнього спрямування на певному історичному етапі розвитку суспільства. Серед них у сучасному українському суспільстві загально визнаються такі: —критичне переосмислення заідеологізованих із часів панування комуністичної ідеології методологічних основ суспільних наук, подолання матеріалістичного монізму, економічного детермінізму, вульгарно абсолютизованого протиставлення матеріального ідеальному та інших догматично-формальних схем у розумінні обумовленості, сутності та прояву суспільних феноменів, зокрема протиправності та злочинності; —утвердження гуманізму, пріоритету особи, людини і громадянина, громадянського суспільства перед державою, забезпечення вільного користування природно властивими людині правами і свободами, їх захист від обмежень та будь-яких посягань, у тому числі розширення використання з цією метою кримінологічних засобів; —демократизація політичної та правової системи, політичної та правозастосовчої практики, послідовне відтворення в них корінних інтересів народу України, передусім його сподівань на вільний, незалежний, всебічний розвиток на шляхах цивілізації; —забезпечення верховенства права, його обов'язкової реалізації, насамперед через суспільну обумовленість, наукову обґрунтованість, соціальну, в тому числі кримінологічну, ефективність законотворення, правової, правозастосовчої та правоохоронної системи; —методологічне спрямування всього комплексу суспільних наук, зокрема кримінологічної науки, на створення багатоаспектної і у цьому розумінні загальної «теорії демократичної трансформації і розвитку державно організованого українського суспільства»1, співвіднесення цієї теорії та опрацьованих на її основі моделі розвитку країни та системи його забезпечення, у тому числі правовими та кримінологічними засобами, з більш широкими «соціальни- ми цілями, гуманістичними ідеалами, етико-правовими цінностями суспільства, як складного, багатовимірюваного, діалектичного і динамічного цілого»1, визначення зазначених теоретико-програм-них та проектних розроблень як методологічної основи трансформаційних перетворень усіх суспільних сфер, у тому числі тих, які є предметом кримінологічної науки;
— усвідомлення методологічно визначального висновку стосов — значне поглиблення розроблення методологічних проблем Згідно з названими загальними філософськими методологічними засадами та закономірностями і напрямами розвитку методології суспільних наук уточненню та удосконаленню підлягають методологічні і методичні положення власне кримінологічного опрацювання, які, як зазначалося, є третьою («внутрішньою») складовою методології кримінологічної науки. І в цій частині є ряд не-визначених і невирішених методологічних проблем, що підлягають вирішенню українською кримінологією. Про них йтиметься у § 3 цієї глави. Тут лише є потреба зауважити, що нерідко ще методологія кримінологічної науки прямо ототожнюється з методологією кримі-
1 Селівапов В. М. До проблеми розроблення концепції розвитку вітчизняної юридичної науки // Право України. - 2001. - № 7. - С 11. 94 Селівапов В. М. Право і влада суверенної України. — К., 2002. — С. 371.
95 Глава 3 нологічного наукового дослідження1. Проте для такого ототожнення немає підстав. Воно, на нашу думку, пов'язане зі зведенням багатофункціональної наукової кримінологічної діяльності лише до її пізнавальної функції, проявом якої є кримінологічне дослідження. Методологія науки, наукової діяльності як теоретико-концептуальної основи пізнання визначає здебільшого і головним чином принципи, правила, методи здійснення пізнавальної функції науки. Разом із тим, методологія науки, наразі кримінології, створює загальну методологічну основу для здійснення й інших її функцій, зокрема політичної, ідеологічної, соціокультур-ної, освітянської, конструктивно-проективної тощо. Однак наукова діяльність щодо здійснення цих функцій і, відповідно, її методологія далеко не в усьому тотожні пізнавальній діяльності та її методології. Методологія науки, наразі кримінології, на рівні більш високого узагальнення, переважно в частині загальних філософських світоглядних та пізнавальних засад, теоретичного визначення діалектичного методу та методологічних правил його реалізації, створює єдину методологічну основу для наукової діяльності за всіма її функціональними напрямами. Разом із тим, реалізація кожного з цих напрямів, спираючись на зазначену єдину методологічну основу науки, вимагає опрацювання та використання методологічних та методичних положень, специфічних саме для цього функціонального напряму наукової діяльності. Особливе положення серед них, у тому числі й щодо методологічної ролі, займає пізнавальна наукова діяльність. Вона, як відомо, має різні стадії, починаючи від початкового вивчення та аналізу ознак свого предмета, емпіричних знань щодо нього і аж до визначення його узагальнених абстракцій та теоретичних закономірностей. Теоретичні знання, у тому числі із загальної теорії кримінології та її окремих теорій, вчень, категоріальних закономірностей, понятійних визначень, а також емпірична інформація, здобуті в процесі здійснення пізнавальної функції наукової діяльності, стають надбанням кримінологічної науки в цілому та водночас теоретичним фундаментом і особливо емпіричним підґрунтям для здійснення інших 1 Курс кримінології. Загальна частина: Підруч.: У 2 кп. / За заг. ред. О. М. Джужи. — Кн. 1. — С 11-12; Кальман А. Г., Христич И. А. Словарь криминологических и статистических терминов. — Харьков, 2001. — С. 49. 96 Методологія і методи кримінологічної науки функцій кримінологічної науки. Діяльність щодо них у цьому випадку посередньо користується методологічними положеннями пізнавальної діяльності, що реалізовані у здобутих нею теоретичних і емпіричних знаннях. Разом із тим, реалізація цих знань за напрямами, що відповідають іншим функціям кримінологічної науки, потребує додаткового визначення відповідних методологічних та методичних положень, форм, методів, засобів їхнього здійснення. На цих напрямах стає зрозумілою обмеженість зведення методології науки, наразі кримінології, лише до методології пізнання та необхідність більш широкого її визначення як методології наукової діяльності, один із напрямів якої — пізнавальний. Наприклад, завдяки методології пізнання, шляхом відповідного дослідження визначаються положення теорії запобігання злочинності, прикладні висновки та рекомендації щодо їхнього застосування. Однак реалізація цих положень і рекомендацій, організація на їхній основі діяльності з запровадження зазначених наукових розроблень у практику потребує також певного методологічного та методичного забезпечення, яке становить частку методології кримінологічної науки.
Навіть у межах здійснення однієї, скажімо, пізнавальної функції кримінологічної науки, різні її форми, приміром дослідницька та прогностична, вирізняються не лише застосовуваними методами і методиками, а й взагалі науковою методологією у межах, звичайно, методології кримінологічної науки. Відмінності методології та методів наукового кримінологічного прогнозування розглядатимуться у відповідних главах Курсу. § 2. Методи кримінологічної науки Центральне місце у будь-якій науковій методології, у тому числі методології кримінологічної науки, посідають методи наукового пізнання. Визначення методів пізнання — одна з неодмінних умов виокремлення науки як самостійної системи наукових знань, свідчення достатнього розвитку її теорії, зокрема теоретичного обґрунтування напрямів і способів набуття нових знань цієї науки. Вчення про методи науки — складова її теорії. Між ними існує органічний взаємозв'язок. Розвиток теорії веде до розширення та удосконалення методів пізнання. Застосування останніх та отри- 97 Глава 3
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-08-16; просмотров: 35; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.135.198.49 (0.006 с.) |