Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Умови та механізм злочинного прояву. такими самими підставами та у подібній послідовності типологія механізму злочинних
такими самими підставами та у подібній послідовності типологія механізму злочинних проявів. Знання механізму злочинного прояву, у тому числі індивідуального, має не лише теоретичне, а й практичне кримінологічне значення. Зокрема, для організації запобіжної діяльності, визначення у ній конкретних об'єктів профілактичного впливу, його засобів, виміру результатів проведеної роботи. § 2. Криміногенна орієнтація та кримінальна мотивація. Формування мотиві/ злочину Терміни «мотив» і «мотивація» на відміну від кримінального права, де вони відомі більше 100 років, порівняно недавно — з 70-х років XX ст. — почали вживатися у вітчизняній кримінології. Це було пов'язано з дослідженням психологічних механізмів обумовлення злочинної поведінки та запозиченням цих термінів із психології, до якої вони належать. Тривалий час, а фактично й досі, кримінологічні поняття мотиву і мотивації злочинної поведінки є дискусійними. Певний підсумок у їх розробленні підвело видання у Москві у 1986 р. колективної монографії «Криминальная мотивация». У ній було визнано, що кримінологічний аспект поняття мотиву злочинної поведінки найбільш повно відображений професором К. Є. Ігошевим. Він визначив його як «сформований під впливом соціального середовища та життєвого досвіду особи намір, який є внутрішньою безпосередньою причиною злочинної діяльності та відображує особистіше ставлення до того, на що спрямована злочинна діяльність»1. Неодноразово підкреслювалася конкретно-предметна визначеність мотиву як наміру здійснити конкретний діяльнісних прояв. Разом з тим К. Є. Ігошев вважав, що мотив злочину «отримує свою конкретну визначеність, психологічну форму та правове значення тільки у зв'язку з конкретними умовами життєдіяльності особи злочинця, з конкретними ситуаціями»2. Отже, до настання зазначених конкретних умов і ситуацій криміногенна, а перед нею антисуспільна та суспільно небезпечна мотивація на етапах її формування, а ще раніше орієнтації у напрямі кримінальної діяльності, не мають такої конкретної визначеності як у мотиві злочину, тобто вона існує, але її криміногенна функція (породження злочину) ще не сформована, не визначена. У зв'язку зі звертанням до категорій «мотивація» і «мотив» слід зупинитися на визначенні їх кримінологічного поняття, що має ґрунтуватися на уявленні про ці категорії у загальній психології, до предмета якої вони належать. Не так давно молодий український науковець А. В. Савченко на підставі досить ґрунтовного аналізу визначення цих понять у психології, кримінальному праві та кримінології не без підстав зробив висновок, що однозначність та певна узгодженість у цих питаннях відсутня у кожній з названих наук1. І це, на наш погляд, не випадково. Обидві зазначені категорії, передусім «мотив», похідною від якої є категорія «мотивація», належать до багатозначних за своєю сутністю та предметним змістом, через що єдине їх поняття не може бути опрацьовано. Так, щодо мотиву слід виокремити принаймні три підходи до визначення його сутності: функціональний, гносеологічно-детермінаційний, загальноособистісний (другий і третій тісно пов'язані через особу, але мають свої специфічні призначення). Щодо функції, яку відіграє мотив, майже немає сумнівів, що він є збудником, спонуканням особи до діяння і у широкому розумінні останнього — до діяльності. Тим самим, очевидно, безспірною є належність мотиву до детерміна-ційного процесу.
Однак щодо його походження і виникнення (гносеологічне розуміння), місця та значення у детермінаційному процесі єдності немає. Те, що мотив здебільшого розглядається як безпосередній збудник до дії дало підстави говорити, що він є внутрішньою найближчою причиною злочину, особистісним ставленням до нього2,
1 Игошев К. Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. — 2 Там само. — С. 68. 286 1 Савченко А. В. Мотив і мотивація злочину. — К., 2002. — С. 11-12, 35. 2 Игошев К. Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. — 287 Глава 7
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-08-16; просмотров: 30; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.218.194.84 (0.004 с.) |