Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.
VI. Стадія реалізації управлінського рішення, спрямованого на управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності. Його реалізація здійснюється звичайними для управління організаційними засобами, як правило, без використання специфічно кримінологічних. Щодо заходів виконавського рівня цієї діяльності, то вони часто реалізуються із застосуванням кримінологічних методів і засобів, передусім заходів стосовно виявлення причин і умов злочинних проявів та запобігання їх дії (впливу). VII. На стадії аналізу результатів виконання управлінського рішення застосовуються ті самі аналітичні, у тому числі кримінологічні, засоби (методи), що і при аналізі об'єктів системи управління антикримінальною діяльністю на стадії їхнього діагностування перед розробленням управлінського рішення. § 3. Теорія кримінологічного прогнозування. Його функція як засобу управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності та злочинним проявам Людині, як мислячому індивіду, властиве передбачення майбутнього для того, щоб визначити та спланувати свої наступні дії. Пророцтва волхвів, передрікання чаклунів відомі з давніх-давен. Із розвитком науки передбачення отримало можливість ґрунтуватися на пізнаних об'єктивних закономірностях розвитку природи і суспільства, стати науковим. Нині виокремлюють три рівні (або види) передбачення. Перший — це передвіщення, що здійснюється на буденному рівні на основі знання знакових подій (явищ) та інтуїтивних здібностей. Другий — прогнозування, яке ґрунтується на наукових засобах, як правило, кількісних параметрах, закономірностях їхньої зміни, що відбивають об'єктивні тенденції нинішнього та майбутнього стану об'єкта передбачення. Третій — планування, яке поряд із прогнозуванням зміни об'єкта прогнозу передбачає діяльність, що слід згідно з цими змінами здійснити тепер і в майбутньому. Сутність та особливість прогнозування полягає у тому, що це таке наукове передбачення, яке ґрунтується на конкретній теорії та із застосуванням наукових методів відображає обґрунтовані закономірності та зв'язки об'єкта прогнозу, має своїм результатом 390 прикладний висновок (оцінку). Будь-яка наука, і кримінологія не виняток, має прогностичну функцію. Вона значною мірою реалізується через прогнозування майбутнього стану предмета певної науки (його складових). Прогностична функція науки ґрунтується на можливостях і здібностях наукового пізнання процесу упереджуючого мислення, у тому числі обумовленого суспільними змінами. Ця властивість прогнозування надала йому роль засобу будь-якої галузі соціального регулювання, у тому числі у сфері управління діяльністю щодо боротьби зі злочинністю.
Існує багато класифікацій прогнозів. Одна з основних поділяє їх на соціальні, спрямовані на передбачення динаміки та якісних змін суспільних процесів, явищ, подій, та індивідуальні, що прогнозують активність окремої людини, здебільшого діяльнісну. У широкому розумінні індивідуальне прогнозування є також соціальним, оскільки активність, у тому числі діяльність людини, відбувається у суспільстві. За галузевою ознакою та предметом передбачення розрізняють політичне, економічне, науково-технічне, демографічне, екологічне, кримінологічне прогнозування. Кримінологічне прогнозування здійснюється щодо процесів, явищ, фактів, що є предметами кримінології або мають кримінологічне значення. Розглянемо основні поняття та характеристики кримінологічного прогнозування. Передусім відзначимо, що кримінологічне прогнозування не зводиться лише до прогнозування злочинності, яким воно звично обмежувалося протягом тривалого часу1. Нині стало зрозуміло, що кримінологічне прогнозування здійснюється й стосовно інших частин предмета кримінології, а також інших процесів, явищ фактів, діянь, що мають кримінологічне значення2. Однак і донині воно, крім визначення майбутнього стану злочинності, іноді поширюється лише на зміну факторів, що впливають на нього. Нерідко ще предмет криміно- 1 Кримінологія. Загальна і Особлива частини: Підруч. / За ред. І. М. Дапьіпиііа. — С 127. 2 ДаньшинІ. Кримінологічне планування заходів протидії злочинності та її прогнозування / Вісн. Акад. правових наук України. - 2004. - № 4 (39). - С. Ш;Джужа О. Яка кримінологія потрібна сьогодні // Право України. — 2000. — № 6. — С 95.
391 Глава 9 логічного прогнозування ототожнюють з об'єктами останнього, розглядають поряд із завданнями, діями та зводять до переліку його об'єктів1. Не завжди при визначенні предмета кримінологічного прогнозування позначається його цільове призначення. З урахуванням наведених положень та застережень можна визначити, що предметом кримінологічного прогнозування є про цес пізнання майбутнього стану явищ, фактів, діяльніших про явів, що становлять предмет кримінологи або мають криміно логічне значення, з метою забезпечення управління діяльністю у сфері їхнього функціонування. Із наведеного вище визначаються об'єкти кримінологічного прогнозування. До таких слід віднести насамперед злочинність у всіх її проявах, станах та взаємодіях (умовно — «об'єкти злочинності»), а також детермінанти злочинності, її «фонові» та обумовлюючі чинники, особистість злочинців, діяльність щодо запобігання та протидії злочинності, управління цією діяльністю (умовно — «інші кримінологічні об'єкти»). Кримінологічне прогнозування в системі управління анти-кримінальною діяльністю має своїм функціональним призначенням головним чином передбачувальне діагностування стану цієї управлінської системи як діяльності у сфері функціонування кримінологічних об'єктів, у тому числі самої такої діяльності з урахуванням прогнозованих змін об'єктів злочинності. Наведене реалізується через такі функції кримінологічного прогнозування: а) визначення майбутнього ймовірного стану, в тому числі зміни об'єктів злочинності, її детермінантів, «фонових» та обумовлюючих чинників, особистості злочинців; б) прогностична оцінка кримінологічного значення цих змін; в) передбачення потрібних відповідних змін антикримінальної діяльності та системи управління нею; г) створення кримінологічного обґрунтування управлінського рішення для відображення необхідних змін системи управління з огляду на прогнозовані зміни, а також на постійні орієнтири у вигляді мети, стратегії, правових норм діяльності щодо запобігання та протидії злочинності. 1 Нежурбіда С І. Щодо питання про предмет кримінологічного прогнозування // Актуальні проблеми політики. — Одеса, 2004. — Вий. 20. — С. 254. 392 Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності... У літературі запропоновано поділяти кримінологічне прогнозування на пошукове, яке виявляє зміну його об'єктів і абстрагується при цьому від норм та інших управлінських рішень щодо цих об'єктів, та нормативне, яке здійснюється з огляду на існуючі норми, ідеали, цілі цієї діяльності1. У такому поділі вбачається штучність. Діяльність щодо об'єктів кримінологічного прогнозування, як правило, унормована, до того ж значною мірою на законодавчому рівні. Зміна зазначених об'єктів прогнозується з урахуванням умов, в яких вона відбувається, в тому числі обов'язкових нормативних умов. Нинішня та майбутня зміна останніх повинна братися до уваги та певним чином враховуватися при прогнозуванні. Таким чином, зміна об'єктів та нормативних умов, в яких вона відбувається, нероздільні. Інша річ, коли йдеться про прогнозування майбутньої дії норми, прийняття якої передбачається, та кримінологічних наслідків її прийняття, в тому числі щодо його впливу на зміну криміногених та антикриміногенних чинників. Такий вид прогнозування є елементом кримінологічної експертизи проектів нормативно-правових актів, яка розглядається в окремій главі Розділу 3 Курсу.
З урахуванням наведеного визначимо поняття кримінологічного прогнозування. Це — засіб діагностування у формі передбачення майбутнього стану явищ, процесів, фактів, діяльніших проявів, що складають предмет кримінології або мають кримінологічне значення та відіграють роль об'єктів прогнозування. Останнє здійснюється з метою врахування прогнозу їхніх змін для забезпечення адекватного коригування управління діяльністю щодо запобігання та протидії суспільно-небезпечному функціонуванню цих об'єктів. Прогноз злочинності як різновид кримінологічного прогнозування має об'єктом злочинність у всіх її проявах і зв'язках, спрямовується на передбачення її майбутніх змін з метою відповідного удосконалення управління діяльністю щодо запобігання та протидії кримінальній активності на її соціальному та індивідуальному рівнях. Згідно з цим розрізняють соціальне та індивідуальне кримінологічне прогнозування та, відповідно, прогнозування злочинності і злочинної активності окремої особи. 1 Бандурка А. М.,ДавыдепкоЛ. М. Зазнач, праця. — С 127-128. 393 Глава 9 Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...
Як зазначалося, у процесі кримінологічного прогнозування діагностуванню повинні піддаватися не лише майбутній стан об'єктів злочинності, а й відповідно до цього стан діяльності щодо запобігання та протидії злочинності, в тому числі об'єктів управління цією діяльністю. При цьому виникає проблема визначення відповідності чинної та майбутньої системи антикриміналь-ної діяльності прогнозованим змінам об'єктів злочинності. Проблемна ситуація полягає у необхідності (за наявності можливостей) приведення цієї діяльності та системи управління нею у відповідність із прогнозованими змінами об'єктів, пов'язаних із злочинністю. Прогнозовані зміни останніх є первинними і ґрунтуються на прогностичному опрацюванні реальних даних та методично обґрунтованих розрахункових операціях із ними. Прогнозування зміни антикримінальної діяльності та управління нею є похідним від первинного, вторинним щодо нього, більшою мірою спроектованим через моделювання ймовірної конструкції (проекції). У процесі моделювання конструкції мають бути визначені: по-перше, адекватні зміни, яких потребує нинішня система зазначеної діяльності та управління нею; по-друге, міра відповідності її спроектованих змін прогнозованому стану об'єктів злочинності; по-третє, суспільні можливості забезпечення функціонування прогнозованої «проекції»; по-четверте, заходи оптимізації «проекції» згідно з сучасними та майбутніми ресурсними та іншими можливостями. Як видно, у кожному із названих завдань присутня проблема — проблемна прогностична ситуація, що має бути вирішена у процесі прогнозування, в тому числі прогнозного проектування.
Термін «проблемна прогностична ситуація» у сфері боротьби зі злочинністю, що значною мірою визначає основний метод кримінологічного прогнозування, вперше у радянській кримінології запропонував український кримінолог А. Е. Жалінський. На його думку, проблемна прогностична ситуація, яка є проблемою не лише кримінологічною, наразі відображає співвідношення між потребами організації боротьби зі злочинністю, які виявляються через систему об'єктів і цілей впливу на неї, і наявними можливостями управляючої системи. Виявлення та формування проблемних прогностичних ситуацій реально пов'язує прогностичну 394 діяльність з управлінською, коли прийняття управлінського рішення, вибір між можливими варіантами його змісту ґрунтуються на попереджуючому прогностичному мисленні1. Ця цікава методологічна ідея, скільки нам відомо, на жаль, не отримала подальшого розвитку. Є потреба у переведенні її з методологічного на методичний, а далі й операційний рівні. Питання ставиться про розробку певних шаблонів типових проблемних ситуацій, алгоритмів проектування їх розв'язання, опрацювання типових проектно-прогностичних рішень. Нині вже тривалий час висвітлення методичних засад кримінологічного прогнозування зазвичай обмежується переліком і дуже загальною характеристикою декількох відомих його методів, що зовсім недостатньо для потреб розвитку цього кримінологічного засобу і його практичного застосування. Очевидно, це є однією з причин обмеженого його запровадження у кримінологічну практику загалом, і в тому числі для потреб удосконалення управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності. Перехід до розгляду методології та методів кримінологічного прогнозування потребує повернутися до історичного аспекту останнього, зокрема у ракурсі розвитку його методологічного і методичного забезпечення. Кримінологічне прогнозування виникло понад півтора століття тому спочатку у вигляді прогнозування злочинності. Ідеї про його можливість та перші спроби практичного здійснення пов'язані із започаткуванням системної статистики злочинів. Персонально — з ім'ям бельгійського вченого Альфреда Кетле — родоначальника статистичного вимірювання та вивчення злочинності. Проте протягом майже століття прогнозування злочинності обмежувалося визначенням лише тенденції динаміки кількісних її показників. Поступово із розвитком теорії детермінації злочинності, наукових досліджень причин і умов останньої, прогнозування спочатку на теоретичному рівні, а згодом і у практичних спробах стало пов'язуватися із визначенням прогнозу зміни обумовлюючих її
1 Жалипский А. Э. Актуальные проблемы прогнозирования процессов борьбы с преступностью // Тр. Акад. МВД СССР «Методология и методика прогнозирования в сфере борьбы с преступностью». — М., 1989. — С. 36-37. 395 Глава 9 Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...
чинників. Головною перепоною подальшого якісного розвитку кримінологічного прогнозування стала значна чисельність чинників, які самостійно та у взаємодії по-різному (з різною мірою залежності) чинять детермінуючий вплив на злочинність, окремі її складові, передусім на особу злочинця та безпосередню ланку обумовлення злочинних проявів. Подоланню зазначених труднощів мали сприяти декілька вирішальних чинників. По-перше, це поступове розширення в середині 60-х років XX ст. теоретичних знань та емпіричних досліджень у галузі пізнання причин і умов злочинності, отримання більшої кількості предметної інформації про них, пошук можливостей подавати їх характеристику у кількісних показниках. По-друге, на цей період припав розвиток на прикладному рівні методів математичної статистики, в тому числі для потреб відображення інформації про соціальні явища, зокрема кількісне визначення залежності між цими явищами та міри цієї залежності. По-третє, відбувся розвиток технічних електронних засобів, передусім ЕОМ, здатних одночасно виконувати багатофакторні обчислення за єдиною програмою, зокрема за програмами складного декількарівневого статистичного аналізу. Подальший розвиток кримінології, передусім прикладної частини вчення про детермінацію злочинності, а також суміжних із нею наук дали можливість на початку 70-х років XX ст. організувати в деяких провідних кримінологічних центрах країни, зокрема у Всесоюзному НДІ МВС, прикладну розробку проблем прогнозування злочинності та здійснення перших таких прогнозів. Поступово опрацьовувалися та використовувалися деякі методи прогнозування не лише злочинності та її складових, а й обумовлюючих чинників у комплексному вигляді, а також діяльності щодо боротьби з нею. Здійснення прогнозів злочинності в останню чверть XX ст. увійшло в практику правоохоронних органів, а в науково-дослідних установах, передусім системи МВС, поступово перетворювалося на комплексне кримінологічне прогнозування. Від короткострокових (на 2-3 роки) стали переходити до середнь-острокових (на 4-5 років) прогнозів. Розробляються теоретичні та методичні засади довгострокового (на 10 і більше років) кримінологічного прогнозування. В Україні в останні роки прогнозування злочинності увійшло в практику роботи Головного Штабу МВС як засіб предметної конкретизації та удосконалення системи управління діяльністю щодо боротьби зі злочинністю. Короткострокові прогнози безпосередньо виконує Кримінологічна лабораторія НДІ Національної академії внутрішніх справ (нині — Державного НДІ МВС України). На початку XXI ст. був започаткований прогноз кримінологічної ситуації у Україні, у процесі якого прогнозу піддавалися не лише показники злочинності, а й тенденції зміни її соціальних передумов та обумовлюючих чинників1. Таким чином, в Україні в останні роки прогнозування злочинності перетворюється на кримінологічне прогнозування. Аналіз нинішнього стану кримінологічного прогнозування в Україні на певному соціальному рівні дає змогу визначити його засадничі положення, наведені нижче. 1. Кримінологічне прогнозування набуло якостей науково-прикладної процедури передбачення тенденцій зміни кількісних показників та якісних характеристик злочинності, її детермінантів, ознак кримінологічної характеристики злочинів, особи злочинця, стану діяльності щодо запобігання кримінальним проявам. 2. Кримінологічне прогнозування перетворилося на прикладний засіб удосконалення управління, передусім опрацювання та планування системи заходів підвищення ефективності діяльності щодо запобігання та протидії злочинності. 3. За наявності необхідної кримінологічної інформації, науково-методичного забезпечення та професійної підготовки виконавців кримінологічний прогноз може дати відповіді (оцінки) з таких питань:
— тенденції зміни показників злочинності (стану, рівня, структури, динаміки) у прогнозований період; — ймовірність (відсоток вірогідності) прогнозу; — тенденції зміни чинників злочинності (кількісні та стосовно їх змісту); 1 Кулик О. Г. Кримінологічна ситуація в Україні та деякі чинники її розвитку // Наук. Вісп. Нац. акад. внутр. справ України. — 1999. — № 2. — С. 13-63.
396 397 Глава 9 Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...
— передбачення згідно з цими тенденціями зміни кількості, структури та кримінологічних характеристик осіб, із числа яких поповнюються злочинці; — узагальнені висновки щодо загроз злочинності у часовому, територіальному, структурному (за видами) та особистісному вимірі, а також стосовно співвідношення цих загроз та небезпеки від них в основних сферах життєдіяльності суспільства; — потреби та конкретні адресати зміни (удосконалення) діяльності щодо запобігання та протидії злочинності і управління цією діяльністю. Узагальнення теорії і сучасної практики кримінологічного прогнозування в Україні на соціальному рівні засвідчує, що методичне його забезпечення уже тривалий час обмежується застосуванням трьох методів: найчастіше екстраполяції і рідше — моделювання та методу експертних оцінок. Метод екстраполяції побудований на застосуванні методів статистичного аналізу динамічних рядів для виявлення загальних тенденцій зміни об'єкта, що має кількісні показники, наразі злочинності, та їх продовження у майбутнє. Головними умовами застосування цього методу щодо кримінологічного прогнозування є відносна незмінність законодавства, практики його застосування, передусім практики реєстрації злочинів, а також відносна стабільність головних детермінантів, що обумовлюють злочинні прояви. За цих умов тенденцію динаміки злочинності за попередній час та нинішній період можна умовно продовжити (екстраполювати) на майбутнє. Екстраполяція дає можливість отримати ймовірне уявлення про майбутній кількісний стан злочинності, її зростання чи скорочення. З урахуванням того, що теорією і практикою підтверджено поширення на масу злочинів, вчинених за певний період на певній території, закону великих чисел, екстраполяцію показників злочинності визнають достатньою для її елементарного, тобто найпростішого, прогнозування. Екстраполяція, залежно від умов і способів її проведення, може бути простою, складовою та складною. За простої екстраполяції продовженню на майбутнє підлягає динамічний ряд кількісних показників злочинності в цілому: її рівня, коефіцієнтів інтенсивності (поширення на певну кількість населення), відносних показ- 398 ників динаміки (зростання або скорочення), в тому числі щодо базового періоду або порівняно з попереднім періодом. Складова екстраполяція проводиться щодо структурних частин злочинності — її видів, окремих частин, виділених за певною ознакою злочинності: місця, часу, суб'єкта, об'єкта, мотиву, способу вчинення злочину тощо. Складова екстраполяція дає змогу прогнозувати зміну показників найбільш поширених, небезпечних, інших видів злочинів, що представляють підвищений інтерес. Складова екстраполяція часто проводиться паралельно з простою з метою отримання додаткової інформації щодо загального прогнозу злочинності. Наприклад, для прогнозування показників її видів, що найбільш поширені або мають більшу динаміку зміни. Більш показовою є складна екстраполяція, за якої не лише виявляються додаткові прогностичні показники окремих видів злочинності, як за складової її форми, а й визначаються їх залежності, можливий майбутній вплив на прогнозовані показники злочинності в цілому. Завдяки цьому зазначені показники можуть певним чином корегуватися, уточнюватися порівняно з показниками простої екстраполяції. Метод моделювання у кримінологічному прогнозуванні застосовується за загальними принципами та умовами його використання для пізнання певних, як правило, системних соціальних процесів, явищ, відносин, щодо яких недостатньо інформації. Сутність цього методу полягає у створенні моделі, що відтворює системну структуру, зв'язки та закономірності об'єкта пізнання. Уявлення про останні є результатом попереднього системно-структурного вивчення об'єкта, отримання знання щодо названих його характеристик. При цьому знання про окремі з них може бути більш повним, про інші — неповним або навіть недостатнім, а щодо деяких — майже відсутнім. Під час побудови моделі об'єкта інформація щодо його структур з неповним, недостатнім або майже відсутнім знанням компенсується за рахунок загального знання щодо його сутності, функціонального призначення, внутрішніх зв'язків, закономірностей. На підставі цього компенсованого знання прогнозується ймовірний стан структур, не забезпечених належною інформацією. У процесі подальшого пізнання об'єкта інформація, отримана через компенсацію, уточнюється, оптималь- 399 Глава 9 но наближується до реальної або змінюється згідно з отриманим новим знанням. У кримінологічному прогнозуванні метод моделювання застосовується не так часто, оскільки пов'язаний із попереднім детальним вивченням об'єкта, вмінням його системно дослідити та визначити як модель. Такими об'єктами можуть бути внутрішні закономірності та зв'язки злочинності, її детермінанти, в тому числі причини й умови. Під час моделювання вони часто отримують назву факторів, а процедура прогнозування — факторного методу або аналізу. Прогнозне моделювання за факторним методом може бути описовим, словесним, коли фактори, їх зв'язки із злочинністю та між собою описуються словами з відповідною аргументацією, яка не супроводжується математичним визначенням кількісних показників зв'язку, залежності тощо. Останнє потребує використання певних методів математичного аналізу, зокрема методу факторного аналізу, який може проводитися лише за допомогою фахівця в галузі математичної статистики1. У такому разі кримінологічне прогнозування за методом моделювання набуває якостей математичного моделювання. Цей метод тривалий час не отримав широкого застосування через його складність, яка, крім потреби математичного знання і електронної техніки з відповідною програмою, обумовлена, і можливо, у першу чергу, складністю виявлення та кількісного вимірювання факторів злочинності, передусім через їхню предметну невизначеність та відсутність переконливого знання щодо системи зв'язку між ними. Більш широко пропонується застосовувати у кримінологічному прогнозуванні метод експертних оцінок, зокрема за умов недостатності або відсутності інформації, або за неможливістю її кількісного виміру не лише в абсолютних, а навіть у відносних показниках. Експертна оцінка — це судження, як правило, фахівця щодо об'єкта, інформація стосовно якого є неоднозначною або суперечливою через її неповноту, недостатність знання, або навіть, коли є підстави передбачати суб'єктивну зацікавленість щодо змісту цієї 1 Паниотто В. И., Максимеїіко В. С. Количественные методы в социологических исследованиях. - К., 1982. Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності... інформації. Експертні оцінки можуть бути довільними, коли вони не обмежені варіантами відповіді, або програмованими, що пропонують декілька варіантів відповідей, з яких експерт має вибрати один, на його думку, більш адекватний істині. Експертні оцінки поділяють на індивідуальні та групові, що об'єднують відповіді декількох експертів. Групове отримання експертних оцінок доцільно проводити за єдиною експертною методикою, яка передбачає також методику інтегрування індивідуальних оцінок (відповідей) у групову. Формами отримання експертної оцінки є інтерв'ю, «круглий стіл», комісія, метод «мозкової атаки» та ін. Щодо використання окремих способів та процедур кримінологічного прогнозування за методом експертних оцінок докладніше йтиметься у главі «Кримінологічна експертиза» Книги 3 Курсу. Порядок та способи практичного застосування у цілях кримінологічного прогнозування методів екстраполяції та моделювання розглядатимуться в окремій главі Книги 3 Курсу. Практика кримінологічного прогнозування засвідчила доцільність комплексного застосування різних його методів. Спочатку воно здійснюється, скажімо, за методом екстраполяції з поступовим переходом від простої до складеної її форми, а за вміння визначати у кількісних показниках міру залежності та впливу на загальні показники злочинності відповідних показників її окремих видів — до складної екстраполяції. За можливості визначення та кількісного виміру детермінантів злочинності, їхнього зв'язку, прогнозування за методом екстраполяції може бути доповнене, а прогнозні показники — уточнені через застосування моделювання та факторного аналізу. Нарешті, прогнозні висновки, отримані методами екстраполяції та моделювання, можуть бути за наявності високофахових експертів піддані експертному оцінюванню та кримінологічній інтерпретації. Досі йшлося про кримінологічне прогнозування на соціальному рівні. Перейдемо до теоретичного обґрунтування та методології прогнозування індивідуального злочинного прояву. На відміну від соціальних прогнозів, які отримали широке застосування в науці та на практиці, індивідуальне прогнозування, і не лише в кримінології, поки що мало розроблене теоретично, а ще менше — у створенні та використанні прикладних методик.
400 401 Глава 9 Що заважало цьому? Адже ідея індивідуального прогнозування злочинного прояву висловлювалася ще А. Кетле в середині XIX ст. По-перше, насторожене ставлення багатьох кримінологів до самої можливості передбачення індивідуальної поведінки особи, що складалося головним чином під впливом ідей «свободи волі» у поведінці особи, несумісних із передбаченням її діяльнісних проявів. По-друге, ймовірний характер індивідуальних прогнозів, які ґрунтуються на інтегрованому висновку щодо дії та взаємодії дуже великої кількості чинників, точну тенденцію розвитку яких важко і майже неможливо передбачити. Правда, ймовірним є будь-який прогноз, навіть соціальний. По-третє, тривала дискусійність щодо вибору і навіть до підходу у визначенні основного методу індивідуального прогнозування. Більшу поширеність набули спроби застосування факторного методу, використання якого ускладнювалося великою кількістю детермінантів індивідуальної поведінки, неможливістю одночасно інтегрувати і однозначно визначити їх прояв, взаємодію та результат, через що факторний метод не сприяв опрацюванню прикладної методики. Четверте — це мляве проникнення до кримінології кількісних методів, досягнень математичної статистики, без чого неможливий аналіз та прогноз дії численних чинників поведінки людини. П'яте і головне — це цілком виправдане уявлення про виняткову складність наукового визначення чинників індивідуальної активності людини, особливо антисуспільної та злочинної, які мають різну природу, роль, детерміністичне значення, сучасні обмежені можливості пізнання. Дослідження проблеми ускладнювалося тим, що її вирішення тривалий час вбачалося у сфері проникнення до психологічного механізму поведінки з його невизначеністю, обмеженими можливостями експериментальної перевірки. Поки трималися ідеї обґрунтування прогнозу поведінки на підставі психологічних чинників, просування вперед не було. За цих умов більшість фахівців кримінології періоду її відновлення в Радянському Союзі в 60-70-х роках XX ст., визнаючи ідею індивідуального прогнозування злочинної поведінки, обмежувалися констатацією його принципової можливості. На початку 70-х років, у тому числі в Україні (С. А. Тарарухін), було запропонова- 402 Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності... но методологічні ідеї індивідуального прогнозування на підставі прогностичного моделювання зовнішніх показників поведінки та внутрішніх мотивів і установок або за належністю особи до певної соціальної групи тощо. На VI Міжнародному конгресі ООН з проблем злочинності, що відбувся в 1970 р. у Мадриді, більшість кримінологів дійшла висновку про нагальність потреби індивідуального прогнозування вчинення злочину. В Радянському Союзі почали інтенсивніше досліджувати можливості та способи прогнозування рецидиву з боку раніше засуджених (Ю. В. Солопанов, О. П. Іващенко, в Україні — А. Ф. Зелінський). Стосовно вказаної категорії осіб це було порівняно легше за наявності більшого обсягу інформації у кримінальній справі, в тому числі такої, що підлягала формалізації, а також через можливість спостереження за засудженим протягом тривалого часу. На кінець 70-х років сформувалася тверда впевненість щодо можливості індивідуального прогнозування вчинення злочину і, разом із тим, про відносність, багатозначність, безперечну ймовірність такого прогнозу, виняткову складність його методичного і практичного опрацювання і застосування. На той час — друга половина 70-х років — до роботи з розроблення проблем індивідуального прогнозування злочинного прояву залучився й автор Курсу. Передусім потрібно було визначити методологічні засади індивідуального прогнозування. В основу їхнього розуміння було покладено діалектичну теорію розвитку, що передбачає принципову можливість пізнання індивідуального розвитку за детерміністичними та іншими зв'язками за принципом, згідно з яким у будь-якому сучасному є залишки минулого і зародки майбутнього. Зрозуміло, що складна сутність людини, різні за природою її компоненти, що індивідуально виявляються винятково у її функціях та поведінці, обумовлюють складність та специфіку методології їхнього пізнання і прогнозування, утруднюють його практичне здійснення, але не перетворюють на неможливе. Методологія прогнозування індивідуального злочинного прояву виявляється передусім у його принципах, основних прийомах і методах. Насамперед, потрібно виділити принцип системності. Він означає, що наукове передбачення цього різновиду індивідуальної поведінки є ланкою цілісної системи прогнозування люди- 403 Глава 9 Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...
ни, підсистеми передвіщений її активності та діяльності саме в тій частині, яка виявляється у злочинному прояві. Звідси обґрунтовується принципова поширеність стосовно зазначеного різновиду основних закономірностей і правил, що властиві всій системі. По-друге, принцип системності вимагає, у свою чергу, розглядати прогнозування індивідуальної злочинності поведінки як закінчену систему, всі елементи якої мають бути підкорені одній (результуючій) меті — забезпеченню ймовірного прогнозу злочинного прояву. Прогнозування індивідуального злочинного прояву підкорене також принципу наступності, який полягає у тому, що в процесі розроблення методики і організації прогнозування мають бути виявлені та адекватно сприйняті поняття, уявлення та закономірності, встановлені на цей момент наукою стосовно об'єкта прогнозування — злочинного прояву, в тому числі щодо його структури, механізму, зовнішніх ознак і характеристик. Важливішим щодо індивідуального прогнозування людського прояву в цілому, включаючи злочинний прояв, як і щодо будь-якого прогнозування, є принцип імовірності. Сутність його у тому, що при оцінці події, факту, істинність якого попередньо невідома, слід керуватися тією її інтерпретацією, яка здається найбільш вірогідною та прийнятою, на користь якої свідчать більш впевнені факти, навіть передбачувані. Видатний кримінолог сучасності В. М. Кудрявцев багато років тому вказав на декілька рівнів прояву ймовірності у злочинній поведінці, у тому числі на наявність у ній зв'язку між потоками інформації та волевим рішенням, який забезпечується «ймовірнісним механізмом» мозку, що сприймає певну систему, тенденцію, закономірності інформації ззовні та використовує її у передбачувальних цілях1. З імовірністю прогнозування індивідуальної поведінки пов'язані принципи відносності та багатозначності. Передбачення об'єктів, що формуються, розвиваються та проявляються за ймовірнісними закономірностями, не може бути абсолютним, із точністю до 100 %. Конкретне співвідношення у кожний момент діалектично пов'язаних між собою можливого та ймовірного, 1 Кудрявцев В. Н. Причинность в криминологии. — М., 1968. — С 120-124. 404 вірогідного і реального, міра ймовірності, що обумовлюється характером прогнозованого об'єкта, повнотою та якістю прогностично значущої інформації про нього, а також здатністю до її точного виміру, визначають рівень відносності результатів прогнозу, ступінь його наближеності до абсолютного. Імовірність виявляється не лише стосовно відносності результату, а й у можливості отримання різних його варіантів. Відображаючи об'єктивно існуючу багатоваріантність поведінки людини, що залежить від низки об'єктивних та суб'єктивних обставин, прогноз такої поведінки також не може бути однозначним. Він має певну відносну визначеність лише щодо цієї сукупності обумовлюючих його ознак, обставин, та й то — на певний момент. З плином часу можуть змінюватися не лише кількісні параметри результату прогнозу, що впливають на підвищення або пониження його надійності та міри ймовірності здійснення, але й висновок щодо суті прогнозованої поведінки.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-08-16; просмотров: 47; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.86.138 (0.065 с.) |