Дисциплінарна та матеріальна відповідальність

Види юридичної відповідальності у трудових правовідносинах:

1. дисциплінарна – настає за вчинення працівником дисциплінарного проступку (порушення службових обов’язків, трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку) чи за невиконання або неналежне виконання ним своїх трудових обов'язків і полягає в застосуванні до порушниківдисциплінарних стягнень;

2. матеріальна:

- настає за майнові збитки, заподіяні підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на працівника трудових обов'язків і полягає у покритті шкоди відповідною сумою грошей або рівноцінним майном;

- настає за шкоду, заподіяну працівнику каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, зв'язаним із виконанням трудових обов'язків.

 

Законодавство України про працю встановлює такі види матеріальної відповідальності:

1. Обмежена - працівник, який заподіяв шкоду, несе відповідальність перед власником у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

2. Повна – повне відшкодування заподіяних збитків.

3. Підвищена, або кратна – передбачена за шкоду, заподіяну підприємству, установі чи організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або витратою окремих видів майна та інших цінностей тощо.

Матеріальна відповідальність може бути покладена на працівника незалежно від притягнення його до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Підприємство несе відповідальність перед працівником за шкоду, заподіяну каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, зв'язаним із виконанням трудових обов'язків (травми, професійні захворювання, які сталися під час виконання трудових обов'язків). Відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, складається з:

1) виплати втраченого заробітку або відповідної його частини залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;

2) виплати в установлених випадках одноразової допомоги;

3) компенсації витрат на медичну й соціальну допомогу;

4) компенсації за моральну шкоду.

 

Відповідно до ст 147 Кодексу законів про працю України за статутами про дисципліну є такі види дисциплінарних стягнень:

1. Догана – офіційно виражена негативна оцінка ставлення до роботи, результатів праці окремих осіб. Тягне за собою негативні наслідки для працівника особистого характеру а саме:

- моральні: втрата довіри з боку адміністрації, трудового престижу, авторитету.

- матеріальні: позбавлення премії або її зниження, відмову в наданні одноразової матеріальної допомоги, зняття надбавки по оплаті праці тощо.

2. Звільнення – припинення дії трудового договору.

Поряд із дисциплінарними можуть застосовуватись й інші заходи матеріального впливу, зокрема, позбавлення повністю або частково: премій; одноразової винагороди, яка виплачується за підсумками роботи за рік; додаткової відпустки у відповідному році, яка надається за безперервний стаж.

Порядок накладання і зняття дисциплінарних стягнень. Застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження, призначення на посаду) даного працівника. Застосовуються безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше 1 місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше 6-ти місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмового пояснення (у разі відмови правопорушника дати такі пояснення складається про це акт за підписом трьох працівників підприємства). При обранні виду стягнення керівник повинен врахувати:

- ступінь тяжкості вчиненого проступку;

- заподіяну ним шкоду;

- обставини, за яких вчинено проступок;

- попередню роботу працівника.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Стягнення до трудової книжки не заносяться. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, тобто дисциплінарне стягнення має юридичну силу (дію) протягом одного року. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення року з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за клопотанням трудового колективу.

Дисциплінарне стягнення, накладене відповідно до ст. 147 КЗпП України, може бути оскаржене в загальному порядку розгляду трудових спорів. Керівник має право замість застосування дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.

Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів:

Трудовий спір - це розбіжність між адміністрацією підприємства, установи, організації і працівником з питань застосування діючих нормативно-правових актів про працю (спори про оплату праці, надання відпустки, переведення на іншу роботу).

Індивідуальні трудові спори розглядаються::

- комісією з трудових спорів;

- районним (міським) судом;

Колективні трудові спори розглядаються:

- примирювальною комісією;

- трудовим арбітражем.

Для розв'язання трудових спорів на кожному підприємстві, де є не менше як 15 працюючих, обираються спеціальні комісії по розгляду трудових спорів (далі КТС). Вони обираються на загальних зборах трудового колективу, причому самі збори визначають чисельність, склад і строк повноважень комісії.

Порядок розгляду трудового спору.

1. Працівник може звернутися до комісії з трудових спорів у 3-місячний термін з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Заінтересований у вирішенні трудового спору працівник подає до КТС заяву.

2. Комісія з трудових спорів зобов'язана розглянути трудовий спір у 10-денний строк з дня подачі заяви.

3. Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у 3-денний строк після закінчення 10 днів, передбачених на їх оскарження.

4. Якщо КТС задовольняє вимогу працівника, то керівник підприємства зобов'язаний виконати рішення КТС У разі невиконання рішення КТС, комісія видає працівникові спеціальне посвідчення, що маг силу виконавчого листа. Цей лисі пред'являється до районного (міською) суду, і тоді рішення КТС виконується примусово

5. Уразі незгоди з рішенням комісії з трудових спорів працівник або власник чи уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в 10-денний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії.

6. Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в 3-місячний термін з дня. коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються трудові спори:

1. тих працівників., де не обираються КТС;

2. про поновлення на роботі;

3. керівних працівників з питань звільнення, формулювання причин звільнення, переведення на іншу роботу, накладення дисциплінарних стягнень.;

4. власників (уповноважених ними органів) про відшкодування матеріальної шкоди;

5. про відмову в укладенні трудового договору:

- працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації.

- молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;

- вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноких матерів - при наявності дитини віком до 14 років:

- виборних працівників після закінчення строку повноважень;

- працівників, яким надано право повторного прийняття на роботу;

- інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір.

Запитання для самоконтролю знань

1. Що таке трудовий договір?

2. Дайте характеристику трудового контракту.

3. Які документи надає працівник для прийняття на роботу?

4. Які є підстави для розірвання трудового договору з ініціативи власника?

5. Що таке робочий час та його тривалість?

6. Назвіть види часу відпочинку.

7. Назвіть види заохочень і дисциплінарної відповідальності.

Лекція 7. Основи кримінального та адміністративного права України

 

7.1. Загальна характеристика кримінального кодексу України

7.2. Поняття злочину, його ознаки, склад злочину

7.3. Кримінальна відповідальність, та види покарань за кримінальним законодавством

7.4. Обставини, що виключають злочинність діяння

7.5. Система і джерела адміністративного права

7.6. Адміністративна відповідальність. Види адміністративних стягнень

 

Реферати

1. Особливості кримінальної та адміністративної відповідальності неповнолітніх

2. Державна служба: поняття, правовий статус державних службовців

3. Співучасть у злочині

Рекомендована література

1. Кримінальний кодекс України від 5.04.2001р. Офіційний текст. К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 3 – 55.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Парламентське видавництво, 2002. – 164 с.

3. Адміністративне право України / За ред. Ю. П. Битяка. –Харків: Право, 2001 – С. 5 – 47.

4. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. –К.: Юрінком Інтер, 2000. – С. 49 – 96.

5. Матишевський П. С. Кримінальне право України. Заг. частина: підручник – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С. 4 – 20.

6. Правознавство: Навч. посібник /За ред. В. Т. Гончаренко. – К.: Український інформаційно-правовий центр. – С. 458 – 521, С. 534 – 554.

7. Правознавство: Підручник; /За ред. В. В. Копейчикова. 7 вид., К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 622-649, С. 565 – 597.

8. Правознавство: Навч. посіб. / М. В. Варфоломеєва, В. П. Пастухов, В. Ф. Пеньківський, О. М. Піцан. –К.: Знання – Прес, 2001 – С. 208 – 321.

7.1 Загальна характеристика Кримінального кодексу України

 

Кримінальне право - це система встановлених вищим законодавчим органом норм, що визначають підстави і принципи кримінальної відповідальності, а також які суспільно небезпечні діяння є злочинними і які покарання належить застосовувати до осіб, котрі їх вчинили.

Основні завдання кримінального законодавства України (ст. 1 ч 1 Кримінального кодексу України) -

1) правове забезпечення охорони:

- прав і свобод людини і громадянина;

- власності;

- громадського порядку і громадської безпеки;

- довкілля;

- конституційного устрою України від злочинних посягань.

2) забезпечення миру і безпеки людства;

3) запобігання злочинам.

 

Для здійснення його завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили. Підставою кримінальної відповідальності (ст. 2) є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ККУ.

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

Новий Кримінальний Кодекс України (далі ККУ), прийнятий Верховною Радою України 5.04 2001 р., набрав чинності з 1.09.2001 р. Кримінальний Кодекс є правовим актом, де систематизовано визначені суспільно небезпечні діяння, що визнаються злочинами, і встановлюються конкретні міри покарання за їх вчинення.

Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки ККУ. Застосування кримінального закону за аналогією заборонено. Закон про кримінальну відповідальність має зворотну дію в часі:

- якщо скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо

- його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України;

- його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України.

Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України, не можуть дути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду.