Загальна характеристика Конституції України, її місце в системі законодавства

Конституція - політичний нормативно-правовий акт держави (Основний Закон), який закріплює основи суспільною ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів. права та обов'язки громадян. Конституція України є основним джерелом права України.

Конституції класифікують на такі види:

За формою вираження:

1) писана конституція – один або декілька документів (законів), що визначені як конституція держави; писаною називають конституцію, якщо вона складається з декількох різних, але погоджених за змістом між собою документів (Конституція Швеції);

2) неписана конституція – це група політико-правових уявлень, концепцій, доктрин відносно організації державного життя в суспільстві, рідкісне явище в сучасному світі;

3) змішана конституція – основний закон держави, що органічно поєднує в собі елементи писаної і неписаної конституцій (Конституція Великобританії).

За способом прийняття:

1) даровані – підготовлені і введені в дію одноособовим актом диктатора, монарха;

2) народні конституції – це ті, що прийняті загальновизнаними, демократичними засобами. Вони в свою чергу діляться на конституції, прийняті парламентом, через референдум, конституційною асамблеєю (зібранням).

За порядком внесення змін і доповнень:

1) гнучкі – зміни вносяться засобами, встановленими для будь-якого іншого закону;

2) жорсткі – внесення змін і доповнень у жорстку конституцію передбачає наявність особливої процедури.

За часом чинності:

1) тимчасові – приймаються на певний термін або до настання певного випадку;

2) постійні – основний закон, прийнятий на невизначений термін.

За формою державного устрою:

1) федеративні;

2) конституції суб’єктів федерації;

3) конституції унітарних держав.

28 червня 1996 р. о 9 год 30 хв був прийнятий і набув чинності Основний Закон України. За класифікаційними ознаками Конституцію України можна визначити як:

- писану,

- кодифіковану,

- конституцію унітарної держави з автономним утворенням,

- жорстку конституцію: внесення змін і доповнень у Конституцію України вимагає не менше 2/3 голосів від конституційною складу Верховної Ради України,

- демократичну (народну): прийнята парламентом України від імені українського народу - громадян України всіх національностей. Конституція України складається з преамбули та 15 розділів (161 ст.).

 

 

Загальні засади конституційного ладу в Україні

 

І розділ Конституції “Загальні засади” закріплює основи конституційного ладу в Україні:

ст.1 - Україна визнається суверенною, незалежною і демократичною, соціальною, правовою державою,

ст.2 - територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою,

ст.2 - Україна є унітарною державою:

ст.5 - Україна є республікою;

ст.5 - носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування;

ст.3 - людина, її життя і здоров'я, честь, і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю;.

ст.3 - підпорядкування діяльності держави утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини;

ст4 - в Україні існує єдине громадянство;

ст.8 - закони та інші нормативно-правовіакти приймаються на основі Конституції України:

ст.8 - визнається і діє принцип верховенства права;

ст.11 - держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх народів і національних меншин;

ст.15 - основною засадою суспільного життя визнана його багатоманітність – політична, економічна та ідеологічна; жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова; держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України;

ст.13 - держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів,правовласності і господарювання, соціальну спрямованість економіки і визначає об'єкт права власності Українського народу (землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси;

ст.13 - право приватної власності є непорушним: усі суб'єкти права власності є рівними перед законом;

ст.14 - гарантується право власності на землю;

ст.16 - забезпечення екологічної безпеки є обов'язком держави;

ст.18 - у зовнішній політиці Україна проголошує принцип забезпечення своїх національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва із зарубіжними країнами за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права Це буде сприяти більш швидкому входженню України до світового співтовариства на рівноправних засадах;

ст.19 - правовий порядок ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

ст. 20 – визначає державні символи України.

 

 

Громадянство України як один із інститутів конституційного права

 

Громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках. Громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України. Відповідно до Закону України „Про громадянство” (18.01.2001р.) громадянство України набувається:

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок встановлення батьківства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання і дотримання Конституції та законів України;

2) зобов'язання припинити іноземне громадянство,

3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років;

4) отримання дозволу на постійне проживання в Україні;

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюєтьсянаосіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

6) наявність законних джерел існування Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

До громадянства України не приймається особа, яка:

- вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

- засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

- вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким злочином.

Документами, що підтверджують громадянство України, є:

1) паспорт громадянина України;

2) свідоцтво про належність до громадянства України;

3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

4) тимчасове посвідчення громадянина України;

5) проїзний документ дитини;

6) дипломатичний паспорт;

7) службовий паспорт;

8) посвідчення особи моряка;

9) посвідчення члена екіпажу;

10) посвідчення особи на повернення в Україну.

 

Громадянство України припиняється:

- внаслідок виходу з громадянства України (здійснюється за клопотанням особи);

- внаслідок втрати громадянства України (внаслідок вступу на службу в органи державної влади до іноземної держави без згоди на те державних органів України; якщо громадянство набуто внаслідок фальшивих документів; якщо особа, яка перебуває за межами України не стала на консульський облік протягом п’яти років);

- за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Особи без громадянства - особа, яку жодна держававідповіднодо свого законодавства не вважає своїм громадянином.

 

 

Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України

 

Поняття прав людини

Конституція України містить положення про те, що людина, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканість і безпека в Україні визначені як вища соціальна цінність, а права і свободи людини та їх гарантія визначають сенс і спрямування діяльності держави. Затвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов'язком держави.

За кожною особою визнається певний комплекс природних, невід'ємних прав та властивостей, які зумовлюються самим фактом існування людини і мають розглядатися як гарантія її гідності (ідея природного права).

Основні міжнародно-правові акти стосовно прав людини:

- Загальна декларація прав людини (ООН, 1948);

- Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (0011,1966);

- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ООН, 1966);

- Європейська конвенція про права і основні свободи людини (Рада Європи, 1950р.);

- Європейська соціальна хартія (Рада Європи, 1961);

- Заключний акт наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ) підписаний у Хельсінкі у 1975 р.;

- Конвенція про права дитини (ООН, 1989) та ряд інших.

В Конституції України закріплений світовий і національний досвід основоположних принципів у сфері прав людини і громадянина.

Рівноправність громадян

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв і обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24).