Загальна характеристика Конституції України, її місце в системі законодавства



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Загальна характеристика Конституції України, її місце в системі законодавства



Конституція - політичний нормативно-правовий акт держави (Основний Закон), який закріплює основи суспільною ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів. права та обов'язки громадян. Конституція України є основним джерелом права України.

Конституції класифікують на такі види:

За формою вираження:

1) писана конституція – один або декілька документів (законів), що визначені як конституція держави; писаною називають конституцію, якщо вона складається з декількох різних, але погоджених за змістом між собою документів (Конституція Швеції);

2) неписана конституція – це група політико-правових уявлень, концепцій, доктрин відносно організації державного життя в суспільстві, рідкісне явище в сучасному світі;

3) змішана конституція – основний закон держави, що органічно поєднує в собі елементи писаної і неписаної конституцій (Конституція Великобританії).

За способом прийняття:

1) даровані – підготовлені і введені в дію одноособовим актом диктатора, монарха;

2) народні конституції – це ті, що прийняті загальновизнаними, демократичними засобами. Вони в свою чергу діляться на конституції, прийняті парламентом, через референдум, конституційною асамблеєю (зібранням).

За порядком внесення змін і доповнень:

1) гнучкі – зміни вносяться засобами, встановленими для будь-якого іншого закону;

2) жорсткі – внесення змін і доповнень у жорстку конституцію передбачає наявність особливої процедури.

За часом чинності:

1) тимчасові – приймаються на певний термін або до настання певного випадку;

2) постійні – основний закон, прийнятий на невизначений термін.

За формою державного устрою:

1) федеративні;

2) конституції суб’єктів федерації;

3) конституції унітарних держав.

28 червня 1996 р. о 9 год 30 хв був прийнятий і набув чинності Основний Закон України. За класифікаційними ознаками Конституцію України можна визначити як:

- писану,

- кодифіковану,

- конституцію унітарної держави з автономним утворенням,

- жорстку конституцію: внесення змін і доповнень у Конституцію України вимагає не менше 2/3 голосів від конституційною складу Верховної Ради України,

- демократичну (народну): прийнята парламентом України від імені українського народу - громадян України всіх національностей. Конституція України складається з преамбули та 15 розділів (161 ст.).

 

 

Загальні засади конституційного ладу в Україні

 

І розділ Конституції “Загальні засади” закріплює основи конституційного ладу в Україні:

ст.1 - Україна визнається суверенною, незалежною і демократичною, соціальною, правовою державою,

ст.2 - територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою,

ст.2 - Україна є унітарною державою:

ст.5 - Україна є республікою;

ст.5 - носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування;

ст.3 - людина, її життя і здоров'я, честь, і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю;.

ст.3 - підпорядкування діяльності держави утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини;

ст4 - в Україні існує єдине громадянство;

ст.8 - закони та інші нормативно-правовіакти приймаються на основі Конституції України:

ст.8 - визнається і діє принцип верховенства права;

ст.11 - держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх народів і національних меншин;

ст.15 - основною засадою суспільного життя визнана його багатоманітність – політична, економічна та ідеологічна; жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова; держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України;

ст.13 - держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів,правовласності і господарювання, соціальну спрямованість економіки і визначає об'єкт права власності Українського народу (землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси;

ст.13 - право приватної власності є непорушним: усі суб'єкти права власності є рівними перед законом;

ст.14 - гарантується право власності на землю;

ст.16 - забезпечення екологічної безпеки є обов'язком держави;

ст.18 - у зовнішній політиці Україна проголошує принцип забезпечення своїх національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва із зарубіжними країнами за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права Це буде сприяти більш швидкому входженню України до світового співтовариства на рівноправних засадах;

ст.19 - правовий порядок ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

ст. 20 – визначає державні символи України.

 

 

Громадянство України як один із інститутів конституційного права

 

Громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках. Громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України. Відповідно до Закону України „Про громадянство” (18.01.2001р.) громадянство України набувається:

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок встановлення батьківства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання і дотримання Конституції та законів України;

2) зобов'язання припинити іноземне громадянство,

3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років;

4) отримання дозволу на постійне проживання в Україні;

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюєтьсянаосіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

6) наявність законних джерел існування Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

До громадянства України не приймається особа, яка:

- вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

- засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

- вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким злочином.

Документами, що підтверджують громадянство України, є:

1) паспорт громадянина України;

2) свідоцтво про належність до громадянства України;

3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

4) тимчасове посвідчення громадянина України;

5) проїзний документ дитини;

6) дипломатичний паспорт;

7) службовий паспорт;

8) посвідчення особи моряка;

9) посвідчення члена екіпажу;

10) посвідчення особи на повернення в Україну.

 

Громадянство України припиняється:

- внаслідок виходу з громадянства України (здійснюється за клопотанням особи);

- внаслідок втрати громадянства України (внаслідок вступу на службу в органи державної влади до іноземної держави без згоди на те державних органів України; якщо громадянство набуто внаслідок фальшивих документів; якщо особа, яка перебуває за межами України не стала на консульський облік протягом п’яти років);

- за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Особи без громадянства - особа, яку жодна держававідповіднодо свого законодавства не вважає своїм громадянином.

 

 

Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України

 

Поняття прав людини

Конституція України містить положення про те, що людина, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканість і безпека в Україні визначені як вища соціальна цінність, а права і свободи людини та їх гарантія визначають сенс і спрямування діяльності держави. Затвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов'язком держави.

За кожною особою визнається певний комплекс природних, невід'ємних прав та властивостей, які зумовлюються самим фактом існування людини і мають розглядатися як гарантія її гідності (ідея природного права).

Основні міжнародно-правові акти стосовно прав людини:

- Загальна декларація прав людини (ООН, 1948);

- Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (0011,1966);

- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ООН, 1966);

- Європейська конвенція про права і основні свободи людини (Рада Європи, 1950р.);

- Європейська соціальна хартія (Рада Європи, 1961);

- Заключний акт наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ) підписаний у Хельсінкі у 1975 р.;

- Конвенція про права дитини (ООН, 1989) та ряд інших.

В Конституції України закріплений світовий і національний досвід основоположних принципів у сфері прав людини і громадянина.


Рівноправність громадян

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв і обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24).



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.36.32 (0.007 с.)