Відповідальність державних службовців.

За ст.38 ЗУ«Про державну службу» особи, винні у порушенні законодавства про державну службу, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із чинним законодавством.

Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов’язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:

- попередження про неповну службову відповідність;

- затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду. (ст.14 ЗУ «Про державну службу»)

За ст.30 ЗУ«Про державну службу» державна служба припиняється у разі:

- порушення умов реалізації права на державну службу; - недотримання пов’язаних із проходженням державної служби вимог; - виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі; - відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги; - неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів.

Згідно ст 3. ЗУ «Про боротьбу з корупцією» державні службовці за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією, несуть адміністративну відповідальність на підставі цього Закону. Питання про кримінальну, цивільно-правову та матеріальну відповідальність за корупційні діяння та правопорушення, пов’язані з корупцією, вирішуються відповідно до вимог чинного законодавства (у вигляді штрафу від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення корупційних діянь народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, якщо вони не містять складу злочину,тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Управління державною службою.

Для проведення єдиної державної політики та функціонального управління державною службою утворюється Головне управління державної служби при Кабінеті Міністрів України. (ст.6. ЗУ«Про державну службу») З метою визначення шляхів, засобів і форм реалізації основних напрямів державної політики у сфері державної служби, об’єднання усіх зусиль державних органів щодо підвищення ефективності державної служби створюється міжвідомчий дорадчий орган — Координаційна рада з питань державної служби в державних органах. (ст.8. ЗУ«Про державну службу»)

Головне управління державної служби при Кабінеті Міністрів України:

прогнозує і планує потребу державних органів та їх апарату в кадрах;

забезпечує разом з іншими державними органами реалізацію загальних напрямів політики у сфері державної служби в державних органах та їх апараті;

розробляє і вносить на розгляд Кабінету Міністрів України проекти нормативних актів з питань державної служби в державних органах та їх апараті;

розробляє, координує і контролює здійснення заходів щодо підвищення ефективності державної служби в державних органах та їх апараті;

здійснює методичне керівництво проведенням конкурсного відбору державних службовців в державних органах та їх апараті;

організує навчання і професійну підготовку державних службовців державних органів та їх апарату;

контролює дотримання визначених цим Законом умов реалізації громадянами права на державну службу;

організує, координує та забезпечує умови для розвитку наукових досліджень з питань державної служби. (ст.7. ЗУ«Про державну службу»)

Поняття механізму адміністративно-правового регулювання та його складові частини.

Механізм адм.-прав. регулювання сусп. відносин - це сукупність адм.-прав. засобів, за допомогою яких справляється вплив на відносини, що виникають в процесі здійснення вик. влади.
До структури механізму адм.-прав. регулювання входять такі елементи: 1) норми АП; 2) адм.-прав. відносини; 3) акти тлумачення норм АП; 4) акти реалізації адм.-прав. норм і відносин.

Адм.-прав. норма - це обов'язкове, формально визначене правило поведінки, що встановлено та охороняється Укр. державою для організації і регулювання сусп. відносин, які виникають, розвиваються та припиняються у процесі здійснення вик. влади та відповідальності у сфері держ. та комун. управління.
Структура адм.-прав. норми: - гіпотеза; - диспозиція; - санкція.

Адм.-прав. відносини - це система прав та обов'язків органів вик. влади, посад. осіб і службовців, громадян та ін. суб'єктів, а також взаємозв'язок між ними в результаті здійснення вик. влади, надання держ. управл. послуг та відповідальності у сфері держ. управління.

Обов'язковим правилом для виникнення адм.-прав. відносин є участь у них обов'язкового суб'єкта, що наділений відповідними юридично-владними повноваженнями (орган вик. влади, його посад. особа).

Поняття адміністративно-правової норми.

Адміністративно-правова норма — це обов'язкове пра­вило поведінки, яке встановлене і охороняється державою, метою якого є регулювання суспільних відносин, що ви­никають, змінюються і припиняються у сфері державного управління.

Особливості, характерні для адміністративно-правових норм:

- в них закріплюються відносини по керуван­ню, державному контролю і нагляду, а також внутріш-ньоорганізаційній діяльності.

- метод впливу адміністративно-правових норм є імперативним, вольовим, державно-владним. Одна із сторін у відносинах, що регулюються даними нормами, завжди представляє державу, а відповідальність за їх недо­держання настає перед державою.

- виконання приписів адміністративно-право­вої норми гарантується державою за допомогою засобів: а) організаційних, до яких належать видання норм, ство­рення умов для їх застосування, матеріально-технічне забезпечення тощо; б) роз'яснювальних, до яких належать доведення змісту норми до адресата, підкреслення її значущості та неминучості відповідальності тощо; в) сти­мулюючих, до яких належить застосування різного роду заохочувальних заходів до тих, хто точно виконує приписи норм; г) примусових, до яких належить притягнення до відповідальності перед державою.

- кожна адміністративно-правова норма є органічною частиною всієї галузевої системи і поза цією

системою діяти не може.

Провідною соціальною метою адміністративно-право­вих норм є організація управлінських відносин. Цілі адміністративно-право­вих норм:

∙ інформаційні — досягненням яких забезпечується не­обхідний зв'язок суб'єкта і об'єкта управління;

∙ охоронні — спрямовані на забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні.

∙ заохочувальні — забезпечується творча активність учасників адміністративно-правових відносин, розвиток їх ініціативи і самостійності у розв'язанні завдань державно­го управління;

∙ соціально-моральні — забезпечується формування у громадян, державних службовців, службовців органів міс­цевого самоврядування відповідної правосвідомості та ставлення до праці, громадського порядку, громадської безпеки, правил співіснування.

Реалізація цільових установлень досягається за допомо­гою виконання нормами адміністративного права певних функцій (лат. гшікііо — виконання). Функціями адмініст­ративно-правових норм є:

∙ забезпечення ефективної діяльності органів держав­ного управління;

∙ забезпечення честі, гідності, прав, свобод і здоров'я особи;

∙ охорона системи суспільних відносин матеріальної і нематеріальної сфер;

∙ виховна;

∙ взаємодії з нормами інших галузей права;

∙ взаємодії з неправовими соціальними нормами (мо­раль, звичаї, корпоративні норми).