Відокремлення адміністративних правопорушень від злочинів і дисциплінарних проступків.

Злочин (ст. 11 КК) - передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.(ст.9)

Дисциплінарний проступок — це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) працівника, яке посягає на трудову дисципліну в підприємстві, установі, організації шляхом не­виконання або неналежного виконання працівником своїх обов'язків, зловживання або перевищення прав, порушення заборон чи обмежень.

Відокремлення адміністративних правопорушень від злочинів здійснюється за такими критеріями:

1) ступінь суспільної небезпе­ки. Керуючись саме цим критерієм, законодавець відно­сить одні діяння до проступків, інші — до злочинів, і включає їх склад до відповідних кодексів.

За цією ознакою правопорушення буде введенно до складу КпАП або КК.

2) Злочин — це діяння, яке передбачене кримінальним за­коном. Адміністративний проступок — діяння, передбаче­не нормою адміністративного права. Склад будь-якого злочину може бути встановлений лише законом. Склад ад­міністративних проступків - як законами, так і підзакон-ними актами.

3) За скоєння адміністративних правопорушень і злочинів встановлені різні за юридичною природою, характером втрат, які заз­нає правопорушник, важкості наслідків заходи державного примусу.

За скоєння адміністративних правопорушень передба­чені адміністративні стягнення передбачені ст.24,24-1 КпАП та ін зкон. та нормат актами.

За скоєння кримінальних злочинів передбачені пока­рання (ст.51 КК) – найтяжчі заходи, що застосовуються до правопорушника, і свтановлюються тільки законом.

Згідно зі ст. 23 КпАП адміністративне стягнення є мі­рою відповідальності і застосовується з метою виховання правопорушника і попередження правопорушень. Тому заборонні норми КлАП сформульовані таким чином, шо карається саме правопорушення, а не винна особа, до якої застосовується покарання.

Згідно зі ст. 50 КК, покарання - захід примусу, що полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, виправлення, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання тягне за собою судимість

4) кримі­нальні справи розглядають тільки суди, і лише суд визна­чає і призначає те чи інше покарання за злочин. Право розглядати адміністративні справи КлАП надає понад ЗО суб'єктам (статті 218—244).

5) пріоритет кримі­нальної відповідальності. У ч. 2 ст. 9 КпАП чітко встановлено, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, як­що ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою кримінальної відпо­відальності.

6) Проступок і злочин розрізняються також за способом скоєння діяння, формою провини, мотивом правопору­шення та іншими ознаками.

Ступінь суспільної небезпе­ки адміністративних і дисциплінарних правопорушень практично рівнозначний. І ті й інші є незлочинними правопорушеннями. їх розслідування, застосу­вання санкцій за їх скоєння здійснюються в процесі вико­навчо-розпорядчої діяльності.

Суть відмінностей між ними у такому:

1) неоднакова правова природа й нормативна база. Адміністративні проступки зафіксовані в законодавстві про адміністративні правопорушення, яке в даний час кодифіковане. Тут дано поняття адміністратив­ного правопорушення, описані конкретні їх склади, вста­новлена підвідомчість, детально регламентуються процесу­альні питання.

Дисциплінарні ж проступки прямо або опосередковано називаються в нормативному матеріалі адміністративного, трудового, виправно-трудового та інших галузей права. Визначення дисциплінарного проступку є тільки в науко­вій літературі. Опис конкретних складів дисциплінарних проступків, за досить рідкісними винятками, наприклад прогул (п. 4 ст. 40 КЗпП), відсутнє.

2) суб'єктом дисциплінарного проступку є член трудового колективу (робітник, службовець), а суб'єктом контролю і примусу — керівник цього колективу.

3) дисциплінарний проступок складається з по­рушення тих зв'язків, що покладені на особу як на члена трудового колективу й у зв'язку з його роллю в цьому ко­лективі. Тому дисциплінарна провина — завжди порушен­ня наявної в організації дисципліни.

Адміністративне ж правопорушення полягає в пору­шенні загальнообов'язкових правил, встановлених для всіх громадян незалежно від того, де вони працюють і яку ви­конують роботу.

4) за дисциплінарні проступки санкції до винного застосовуються керівником того колективу, чле­ном якого є правопорушник, або вищестоящим начальником. (147-1 КзпП) За адміністративні правопорушення стяг­нення накладаються суб'єктом функціональної влади.

5) за дисциплінарні проступки накладаються дисциплінарні стягнення. Відповідно до ст. 147 КЗпП це догана і звільнення. Даний перелік стягнень не вичерп­ний. За адміністративні правопорушення накладаються ад­міністративні стягнення. їхній перелік (також не вичерп­ний) міститься в ст. 24 КпАП. Інші, крім перелічених у да­ній статті, адміністративні стягнення, на відміну від дис­циплінарних, можуть бути встановлені винятково законодавчими актами. Відповідно до чинного законодав­ства (ст. 15 КпАП) за адміністративне правопорушення може бути накладене дисциплінарне стягнення.

Відповідальність неповнолітніх, посадових осіб, військовослужбовців.

 

У ст. ст. 13-15 КпАП установлені особливості адміністративної відповідальності посадових осіб, військовослужбовців.

До неповнолітнього у віці від 16 до 18 років за здійснення адміністративних правопорушень застосовуються заходи, передбачені ст. 24-1 КпАП. В окремих випадках неповнолітні згідно ч. 2 ст. 13 КпАП можуть нести адміністративну відповідальність на загальних підставах (у випадку здійснення дрібного розкрадання, порушення окремих правил дорожнього руху, дрібного хуліганства, стрілянини з вогнепальної, холодної метальної або пневматичної зброї в населених пунктах, злісної непокори, порушення правил поведінки з вогнепальною, холодною або пневматичною зброєю й бойовими припасами). Однак і в цих випадках не виключається застосування заходів, передбачених ст. 24-1 КпАП. Виключення становлять справи про злісну непокору (ст. 185 КпАП). До неповнолітнього не може бути застосований адміністративний арешт.

Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недотриманням установлених правил у сфері охорони порядку керування, громадського порядку, природи, здоров'я населення й інших правил, забезпечення виконання яких входить у їхні службові обов'язки (ст. 14 КпАП), тобто вони підлягають відповідальності не стільки за порушення певних правил власними діями, скільки за нерозпорядливість, незабезпечення виконання цих правил іншими особами, зокрема підлеглими.

За ст.15 КпАП військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядово­го і начальницького складу органів внутр. справ підлягають відповідальності за адм. правопорушення за дисциплінар. статутами. Тільки за порушення окр. правил (безпеки дорожнього руху, рибальства, мисливства тощо) вони несуть А. в. на заг. підставах., однак за ці провини до них не можуть бути застосовані такі стягнення, як виправні роботи й адміністративний арешт.

При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань військовослужбовцями строкової служби штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. До зазначених осіб як міра адміністративного стягнення застосовується попередження.