Управління закордонними справами.

Цылы зовнішньої політики визначаються інтересами держави й, виходячи із цього, зовнішньополітична функція не може здійснюватися сама по собі, незалежно від визначальної внутрішньої діяльності, що чітко зафіксовано в Законі України «Про дипломатичну службу» від 20 вересня 2001 р. Виходячи із цього Закону відомий фахівець в області дипломатичної діяльності держави В.О.Зоріин класифікує державні органи зовнішніх відносин на дві окремі групи:

- центральні органи зовнішніх відносин держави;

- закордонні органи зовнішніх відносин держави.

У свою чергу група центральних органів розділяється ще на дві групи:

- органи загальнополітичного керівництва, чий статус визначається Конституцією України;

- органи спеціальних (галузевих, відомчих) відносин України з іншими країнами.

До центральних органів загальнополітичного керівництва, як визначає Конституція України, ставляться вищі законодавчі органи влади: Верховна Рада України; глава держави - Президент України; Кабінет Міністрів і, насамперед, Прем'єр-міністр України; Міністерство закордонних справ на чолі з міністром.

З огляду на, що Верховна Рада України має сесійний характер, вона не може вирішувати питання постійного представництва держави в міжнародних організаціях і керівництва ними, а також безперервне керівництво зовнішньою політикою, що здійснюється цілодобово й не може перериватися ні на мить. Ряд традиційних повноважень покладає тільки на главу держави, наприклад:

- призначення й звільнення послів і посланників;

- прийняття вірчих і відкличних грамот акредитованих у державі послів і посланників іноземних держав;

- безпосередньо зустрічається, веде переписку й переговори із главами інших держав, і представляє країну із всіх питань зовнішніх відносин.

Згідно ст. 102 Конституції України «Президент України є главою держави й виступає від його ім'я. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і воль людини й громадянина».

Повсякденне оперативне керівництво в сфері зовнішньої політики покладено на Кабінет Міністрів України, що не тільки намічає основні напрямки в цій роботі, а організує й контролює виконання прийнятих зовнішньополітичних рішень.

Так, згідно п. 1 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої й зовнішньої політики держави, виконання Конституції й законів України, актів Президента України. Безпосереднє керівництво зовнішньополітичними діями й дипломатичною службою держави Уряд здійснює через Міністерство закордонних справ, керівникові якого Уряд дає прямі доручення й стежить за їхнім виконанням.

Діяльність Міністерства закордонних справ України регулюється Положенням «Про Міністерство закордонних справ України», затвердженому Указом Президента України від 3 квітня 1999 р. зі змінами, доповненнями, внесеними Указом Президента України від 14 вересня 2000 року.

Згідно п. 1 Положення «Про Міністерство закордонних справ України» у редакції Указу Президента України від 3 квітня 1999 року Міністерство закордонних справ України (МЗС України) як центральний орган виконавчої влади є головним (ведучим) органом у системі центральних органів виконавчої влади по забезпеченню реалізації державної політики в сфері зовнішніх відносин України й координації заходів у цій сфері.

У своїй діяльності Міністерство закордонних справ України керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, а також цим Положенням.

У систему Міністерства закордонних справ України входять:

- дипломатичні представництва;

- консульські установи;

- постійні представництва Міністерства закордонних справ України;

- установи й організації, пов'язані з підготовкою, перепідготовкою, підвищенням кваліфікації кадрів.

Структура Міністерства закордонних справ, крім керівництва Міністерства, містить у собі:

- послів по особливих дорученнях і головних радниках;

- регіональні управління;

- функціональні управління;

- адміністративно-технічні управління.

Міністерство закордонних справ України очолює Міністр, якого призначає на посаду й звільняє з посади Президент України у встановленому законодавством порядку.

Міністр підкоряється безпосередньо Президентові України з питань, що ставиться до конституційних повноважень Президента України.

Він має заступників, які призначаються на посаді й звільняються з посад відповідно до законодавства України. Обов'язку між заступниками розподіляє Міністр.

Заступники Міністра виконують за дорученням Міністра окремі його функції й заміщають Міністра у випадку його відсутності або неможливості виконувати їм свої повноваження.

Міністр закордонних справ України:

- здійснює управління в сфері зовнішніх відносин України, направляє й координує діяльність інших органів виконавчої влади з питань, віднесеним до його ведення;

- здійснює керівництво Міністерством закордонних справ України, його представництвами на території України, Дипломатичною академією при Міністерстві закордонних справ України, іншими установами й організаціями, що ставляться до сфери його управління, а також забезпечує керівництво дипломатичними представництвами України за кордоном, консульськими установами України за кордоном, представництвами України при міжнародних організаціях;

- привласнює дипломатичні ранги радника першого класу, радника другого класу, першого секретаря першого класу, першого секретаря другого класу, другого секретаря першого класу, другого секретаря другого класу, третього секретаря, аташе й здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.

Для погодженого рішення найважливіших питань, що ставляться до компетенції Міністерства закордонних справ України, а також для визначення основних напрямків його діяльності, у Міністерстві закордонних справ України утворюється колегія в складі Міністра (голова колегії), заступників Міністра за посадою, інших керівників Міністерства закордонних справ України й ректора Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України.

Членів колегії затверджує й звільняє від обов'язків Кабінет Міністрів України по поданню Міністра. Рішення колегії проводяться в життя наказами Міністерства закордонних справ України.

При Міністерстві закордонних справ України діє Дипломатична академія, утомившись якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Для розгляду наукових рекомендацій і інших пропозицій щодо головних напрямків розвитку зовнішньої політики України, обговорення й вивчення найважливіших міжнародних проблем і інших питань у Міністерстві закордонних справ України може утворюватися Наукова рада з висококваліфікованих фахівців і вчених. Склад Наукової ради й положення про нього затверджує Міністр.

Міністерство закордонних справ України здійснює свої повноваження безпосередньо й через дипломатичні представництва України за кордоном, консульські установи України за кордоном, представництва України при міжнародних організаціях, представництва Міністерства закордонних справ України на території України, організації й установи, що ставляться до сфери його управління.

До центральних державних органів зовнішніх відносин ставляться також і інші міністерства й відомства (державні комітети), які за родом своєї діяльності безпосередньо причетні до міждержавних відносин. В Україні, наприклад, таким відомством є Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі. Йому, зокрема, доручено формувати склад торгово-економічних місій, які діють безпосередньо в складі дипломатичного представництва України за кордоном. У налагодженні міжнародних зв'язків активну участь приймають також Міністерства зв'язку, цивільної авіації, культури, внутрішніх справ, оборони, економіки, науки тощо. Вони не рівною мірою задіяні в міждержавних відносинах, але саме вони становлять систему державних органів зовнішніх зносин.

Закордонними органами Міністерства закордонних справ України є:

- дипломатичні представництва України;

- консульські установи;

- постійні представництва України при міжнародних оргранізаціях.

Дипломатичне представництво й консульські установи України за кордоном є постійно діючими установами України за кордоном, які здійснюють офіційні міжнародні відносини; здійснюють представництво України за кордоном.

Правовою основою дипломатичної служби в Україні є Закон України «Про дипломатичну службу» від 20 вересня 2001 р., у якому зазначене, що дипломатична служба спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики України, захищає національні інтереси України в сфері міжнародних відносин, а також права й інтереси громадян і юридичних осіб за кордоном.

Кадри дипломатичної служби становлять:

1) працівники, що займають штатні дипломатичні посади на постійній основі;

2) працівники, що займають штатні адміністративно-технічні посади на постійній основі;

3) працівники, що займають штатні дипломатичні й адміністративно-технічні посади на певний строк (строковий трудовий договір).

Надзвичайний і Повноважний Посол України, Постійний представник України при міжнародній організації призначаються на посаді й відстороняються від посад Президентом України по поданню Міністра закордонних справ України.

Укази Президента України із цих питань скріплюються підписами Прем'єр-міністра України й Міністра закордонних справ України.

Міністр закордонних справ України вносить Президентові України подання по кандидатурах про призначення на посаді Надзвичайного й Повноважного Посла України, Постійного представника України при міжнародній організації після консультацій у Комітеті Верховної Ради України по іноземних справах відносно кандидатур на ці посади.

Призначення на інші дипломатичні посади й звільнення від цих посад здійснюються відповідно до діючого законодавства.

Порядок призначення глави дипломатичного представництва України в країну його майбутнього перебування передбачає одержання від Уряду України згоди (агремана) на його призначення.

Глави консульських установ України всіх рангів призначаються Міністерством закордонних справ України, разом із цим ураховується й точка зору країни перебування. Якщо країна перебування згодна, то консул повинен одержати документ - консульський патент про допущення його до виконання службових обов'язків у зазначеному консульському окрузі. Оформляється шляхом жонатого. Консульський патент і жонатий необхідна тільки для глав самостійних консульських установ.