Кам'япець-подільський як видавничий і книгознавчий центр унр

Урядові Під натиском більшовицьких військ Ди-

друковані ректорія УНР покидає Київ 2 лютого 1919

органи року. Із столиці на західні терени Україн-

ської держави починається евакуація всіх урядових структур, ряду культурно-освітніх установ та організацій. Значна частина національно свідомої інтелігенції також збирається в далеку і невідому дорогу. Після тимчасового перебування у Вінниці, Проскурові урядові установи облаштовуються в Кам'янці-Подільському — останній столиці, кажучи словами очевидця й учасника тих подій Івана Огієнка, "загуканої, обманеної, із рідної хати вигнаної комуністами Української держави".

До нової столиці передусім перебралося з Києва немало редакцій часописів державницького спрямування. Продовжували виходити й місцеві видання. Для прикладу, тільки протягом 1919 року тут налічувалося більше десяти газет: "Народна воля", "Останні новини", "Подольский край", "Визволення", "Новий шлях", "Наш шлях", "Український козак", "Галицький голос", "Боротьба", "Новини", "Трудовий шлях", "Свято Поділля".

Щоденна політична і економічно-літературна газета "Наш шлях", яку редагував приват-доцент університету Л. Бі-лецький, творилася на початку силами викладачів і співробітників цього навчального закладу і незабаром стала неофі-

І5МДЛШІИЧИИ РУХ ДОНИ VIII'

Кам'яниць-Подільським як видавничий центр УIIІ' 305

 

ційним органом міністерства освіти України. Тут надруковано немало розпоряджень (обіжників) і законів уряду УНР, підписаних міністром освіти І. Огієнком, які стосувалися реформи шкільництва, його українізації. З-поміж найважливіших — обіжник про обов'язкове навчання в Україні (1919. 11 червня), Закон про відкриття сільськогосподарського факультету при Ка-м'янець-Подільському державному українському університеті (1919. 20 червня), Закон про безплатне обов'язкове навчання всіх дітей України шкільного віку (1919. 22 червня).

Двотижневий педагогічний журнал "Освіта" друкував найголовніші розпорядження міністерства освіти що стосувалися порядку запровадження державної мови в усіх навчальних закладах держави, друку й поширення підручників.

Ще до прибуття в Кам'янець-Подільський урядових установ тут була створена певна видавнича і друкарська база. Незалежне видавництво "Дністер " існувало вже з 1911 року. Головною його продукцією були брошури на кооперативні теми, шкільні підручники. Тамтешнім видавцям вдалося навіть випустити в світ твори С. Руданського, якому особливо не везло на видання в Центральній Україні.

Університет 3 відкриттям у місті над Смотричем у жовт-

як центр ні 1918 року державного українського уні-

книгодруку верситету потужний видавничий осередок

формується при цьому навчальному закладі.

На початку університет не мав своєї друкарні, тому доводилося ректорові виступати замовником на друк у кількох видавництвах, зокрема у "Дністрі".

21 березня 1919 року починає свою роботу Кам'янець-Подільська філія знаного в Україні та поза її межами Українського видавництва в Катеринославі. Керувати нею було доручено професорові університету В. Біднову. Починати довелося з найголовнішого — пошуків коштів і рукописів. Форм залучення практикувалося немало. Про одну з них розповідає текст звернення, вміщений у кам'янець-подільській газеті "Новий шлях":

"Катеринославці! Правобережна філія Українського видавництва в Катеринославі, розпочавши свою видавничу діяльність

у м. Кам'янці, звертається до всіх земляків з гарячим проханням допомогти справі рідної культури, записавшись у спільники Правобережної філії. Розмір вкладів 100 крб. Правобережна філія приймає також вклади і позики від приватних осіб та інституцій: на півроку — 5 відсотків, на рік — 6 відсотків. Вклади-по-зички гарантуються складом та капіталом видавництва в сумі 500.000 крб.".

Таким чином, незважаючи на складну економічну і політичну ситуацію в Українській державі, працівники новоство-реного в Кам'янці-Подільському видавництва довели своє бажання і вміння працювати задля відродження української культури, зокрема такої її важливої складової, як видавнича справа. Незабаром з маркою філії тут почали виходити цікаві і потрібні книги. З-поміж них — окремі видання історичних творів А. Кащенка "На руїнах Січі", "Над кодацьким порогом", "Славні побратими", а також наукові розвідки викладачів університету — професора М. Хведоріва "Московсько-українська термінологія елементарної математики", Д. Дорошенка "Білоруси та їх національне відродження", В. Біднова "Що треба читати по історії України: коротенька історіографія України" та інші. Всі ці видання побачили світ вже в перший рік існування видавництва.

Знайдена була ще одна форма пожвавлення книговидавничої діяльності. При Раді студентських представників створювався видавничий відділ. У проекті статуту цієї студентської громадської організації в розділі четвертому — "Видавництво" — було записано наступне:

"Без підручників і більш — без українських підручників — найбільшої суми знання студент не придбає і розвою загальнонаціональної свідомості прислужиться найменше. А від цього підупадає значення Державного університету, як розсадника наукових ідей, як головного чинника національного розвитку, національної культури, національного поступу до об'єднання всіх розпорошених сил нації, до створення тривалого правного стану рідному краєві, який йому належить серед усіх держав світу.

Отже, виходячи з цих мотивів, Рада студентських представників вважає необхідним, аби на видавництво лекцій було відпущено Видавничому відділу Ради студентських представників 400.000 крб., на які він зможе видавати далі в більшому розмірі лекції професорів і тим самим забезпечить пекучу для студентства потребу в підручниках". 20 — 7-І 165

306 ШІДЛШІИЧИИ РУХ ДОБИ УІІР

Набранні] у Кигві,

В. Винниченко

але віддрукований уже у Відні

видавництвом "Дзвін"

твір Володимира Вишіиченка

Відродження нації

Частина ]

" Відродження нації"

Київ —Відень

В університеті засновуються періодичні часописи "Нова думка" і "Наше життя". Перший більше орієнтувався на публікацію сучасних творів красного письменства як світової, так і вітчизняної літератури. Із зарубіжних авторів у перших числах цього цікавого і, на жаль, не дослідженого науковцями часопису вміщені твори П. Верлена, Ф. Ніцше; з українських — Ю. Липи, В. Поліщука, В. Самійленка. Велику увагу редакція приділяла аналізу поточного літературного процесу, складанню для бібліотек вищих навчальних закладів бібліографії нових видань за галузями знань. Вміщувалися також і оригінальні твори студентів та викладачів університету, з-поміж яких — М. Драй-Хмари, Д. Бузька, І. Липи.

Редакційний портфель цього часопису, яким на початку керував Ю. Липа, як ніякий інший, був різноманітним і багатим. Адже в його творенні зголосилися брати участь не лише відомі вчені, літературознавці й письменники з університету, а й з урядових інституцій та організацій, що переїхали в 1919 році до Кам'янця. Це, передусім, такі визначні діячі українського руху як В. Самійленко, С. Сірополко, Л. Стариць-ка-Черняхівська, Є. Тимченко, М. Драй-Хмарата інші.

Акція рятування книг

Часопис "Наше життя" у контексті історії видавничої справи цікавий тим, що в ньому започатковувався постійний розділ "Книгознавство". Саме в публікаціях цієї рубрики планувалося робити серйозний

Кіім'яіі('Ці>-ііодііь<'і>і!іііі як ішдакші'ііііі центр УІІР 307

аналіз книговидавничої справи в Україні, яка лише формувалася, бо "все наше відродження базується на книжці і виключно від неї залежить вся наша будучність". Тому цілком природною була ініціатива часопису щодо формування при університеті своєрідної національної книгозбірні, особливо в період, коли Кам'янець-Подільський став столицею Української держави і коли в місті над Смотричем розгорнули діяльність евакуйовані з Києва десятки редакцій газет, журналів, видавництв. Дбаючи про те, аби в такому хаосі не загубився жоден друкований примірник, "отой "камінчик" або "цеглинка", з яких згодом збудується українське книгознавство", редакція часопису вирішує вмістити в першому числі текст спеціального звернення "До видавничих працівників Кам 'янця ". Варто навести окремі фрагменти з цього документа:

"... Приходиться констатувати факт відсутності в бібліотеці університету примірників усіх тих книжок, газет, листівок і т. ін., що на протязі двох років було видано в м. Кам'янці. На думку редакції, до університету повинні досилатися всіма місцевими видавництвами по два примірники всього того, що друкується в м. Кам'янці. Це виникає з того природного пієтету, з яким необхідно відноситися до вищої школи як до осередка студіювання думок всього людства. В університет ми повинні нести друковані свідки наших змагань...".

Редакція часопису мимоволі стала ініціатором порятунку значної кількості цінних книжкових видань минулих років у розгромлених панських маєтках Поділля. За рішенням ректора університету були організовані експедиції студентів і викладачів у міста й села краю з метою пошуків таких книг. І пошуки ці не були безуспішними. Так, в одному фільварку під Кам'янцем було знайдено значну кількість польських стародруків, комплект французької енциклопедії Вольтера.

Дізнавшись про таке починання університету, туди почали зносити книги мешканці міста. Серед подарунків виявилося справді немало рідкісних рукописних і друкованих шедеврів, про що нерідко й не знали їх власники. З-поміж таких книг — і примірник знаменитої Острозької Біблії 1581 року видання.

Опісля за дорученням ректора до Києва був відряджений університетський скарбник Ю. Гудзій із завданням зібрати книги з розгромлених більшовиками київських книгарень,

20*

ШІДЛШШЧШІ РУХ ДОІІИ МІР

Вида в" мчим імчіс-ртуяр

 

а також із фондів бібліотеки університету Св. Володимира та Київської духовної академії. Майже цілий вагон, завантажений такими книгами, прибув до Кам'янця-Подільського наприкінці зими 1919 року.

Фонд Архівні документи засвідчують про чималі

українськії)! труднощі, які виникли в Кам'янці-Поділь-

внданниитв ському з друкуванням книг після переїзду

туди уряду: брак коштів, паперу. Рятівну руку допомоги протягують своїм колегам видавці з Києва. Видавництво "Час" 1919 року виступає з ініціативою утворити при Кам'янець-Подільському університеті Фонд українських видавництв і зібрати для цього необхідні кошти. Цю ініціативу підтримують видавництва "Вер-нигора", "Дзвін", "Українська школа", "Сіяч", "Друкарь", приватне видавництво Є. Череповського. Невдовзі на цей Фонд надійшло 35 тисяч гривень.

§ 5. Видавничий репертуар

Види Видавнича продукція років Української

і тематика державності вражає своєю розмаїтістю і

видань високими накладами. Попит на українську

книгу був настільки великим, що заняття цією справою ставало прибутковим. Статистичні дані також засвідчують цю тенденцію. Якщо 1917 року у Східній і Центральній Україні було видано 747 назв українських книг, то 1918 року — 1084. 1919 року, коли значну частину території України зайняли більшовики і білогвардійці, у світ вийшло лише 665 книг. Варто окреслити цю розмаїтість за видами видань у такій послідовності відносно попиту:» навчальна література для шкіл, вищих навчальних закладів та самоосвіти;

• твори українських письменників-класиків, заборонені донедавна цензурою;

• твори сучасних вітчизняних письменників та переклади зарубіжних класиків;

 

• довідкова література (передусім двомовні термінологічні словники за галузями знань);!■;..

• газетна і журнальна періодика; г;;

• портрети, плакати;

• листівки, відозви;

• популярні видання з питань кооперації, економіки, сільського господарства.

Заходами видавництв "Всеувито", а згодом — "Книго-спілки", почалася реалізація видавничих проектів щодо видань творів українських і зарубіжних письменників-класиків, які вивчалися за новими програмами в школах. Скажімо, видавництво "Сяйво" конкретизувало цю ідею у власних серіях "Бібліотека української повісті", "Дешева бібліотека красного письменства", "Бібліотека всесвітньої літератури". Із значної кількості різножанрових новинок видавництва "Криниця", що на цей час уже мало й власну друкарню, варто виділити "Музичну бібліотеку" за редакцією О. Кошиця.

Забороінчіий радянською нладою критико-бібліографічний місячник "Книгарі."

Щодо фахової газетної і журнальної періодики, то тут варто найперше виділити критико-бібліографічний місячник "Книгарь", засновником і видавцем якого протягом 1917—1920 років був "Час". Про потребу й програмні цілі цього непов-

ВИДАВНИЧИЙ РУХ ДОНИ УМИ

Запитання і лаіиаіппі. Рекомендована література 31 1

 

ПРАКТИЧНА БІБЛІОТЕКА.
--------------- Ч. 1---------------------

Як друкується книжку

СТАНИСЛАВА - КОЛОМИЯ 1921.

ОРЕСТ КУЗЬМА