Місійпа роль українського друкованого слова за океаном

Учителі- Понад сто років тому перші емігранти з

емігранти українських земель їхали в пошуках кращої

як піонери Д°^л' У невідомі їм і тривожні заокеанські

видавничого світи, беручи з-поміж найнеобхідніших у

руху ^; дорозі речей грудочку рідної землі, а не-

рідко — й томик Шевченкового "Кобзаря" чи Біблії. Потрапивши в чуже оточення, не знаючи тамтешніх законів, звичаїв та мови, будучи в переважній більшості малописьменними, розпорошеними на великих відстанях, вони потребували доброго і надійного порадника, учителя, носія бодай якоїсь інформації про рідну сторону, чогось такого, що могло б їх просвічувати й об'єднувати.

Таку роль перебрали на себе перші україномовні періодичні друковані органи та книги.

Як засвідчують архівні матеріали, українське друкарство на американському континенті засновували не професіонали. Були то молоді хлопці, здебільшого з числа учителів, яким безумовно бракувало професійного журналістського і видавничого досвіду. Але в їхніх неспокійних серцях нуртували любов до цієї справи і любов до України.

Коли тепер перегортаєш десятки, сотні книг, виданих нашими земляками за океаном у різний час, то нерідко на їх сторінках неможливо віднайти, скажімо, рік видання. Про час виходу таких книжок можна дізнатися хіба що вивчаючи рекламні оголошення про збір накладу чи повідомлення на газетних шпальтах про надходження у продаж того ти іншого видання.

Перші видавці навіть не знали про загальні правила оформлення, кажучи сучасною мовою, вхідних і вихідних даних книги. Вони тоді й не замислювалися, що творять історію і що самі потраплять своїми діяннями в нашу історію. Вони просто працювали для людей, дбаючи про їхній духовний і національний поступ, закликаючи їх своїми виданнями пам'ятати свою далеку Батьківщину, мову і звичаї своїх батьків.

 

Місійпа |міль українського друкованого слона

Початки 3 причин, про які йшлося вище, досі оста-

українських точно не встановлено, яку саме українську

друків на книжку, надруковану на канадській землі,

канадській можна вважати першою. Професор І. Бо-

землі берський, для прикладу, стверджує, що

такою є "Християнський Катехизм "— 40-сторінкова брошура, що побачила світ 1904 року за підтримки і благословення "Незалежної Грецької Церкви". Ця дата, до речі, зазначена на книзі. Інший канадський дослідник, доктор М. Марунчак, українським канадським першодруком вважає "Учебник англійської мови" (обсяг — 330 сторінок), який написали Іван Бодруг та Михайло Щербінін. Цей своєрідний українсько-канадський підручник побачив світ наприкінці 1904 року з датою 1905-го. В англійському варіанті він має довшу назву — "Ruthenian-English Glossary or Dictionary or English Manual for Ruthenians ". На користь цього твердження свідчить збережений до наших днів оригінал договору "Канадійської Північно-Західної Видавничої Спілки" з авторами, датований 10 березня 1904 року із зобов'язанням видавництва випустити книгу в світ 1904 року.

На жаль, жоден примірник цієї книги не зберігся. Маємо лише її передрук 1912 року. А ще — досить оригінальний текст рекламного оголошення, який уміщувався у перших числах "Канадійського Фармера" 1906 року, зверненого до українців:

ХРИСТИЯНЬСКИИ КАТЕХИЗМ ДЛЯ УЖИТКУ ШКІЛЬНИХ ДІТЕЙ І МОЛОДЕЖИ

CHRISTIAN CATECHISM FOR THE USE OF SCHOOLCHILDREN AND YOUNG PEOl'LE.

"Ви цілком не сотворите гріха, ні ви, ні ваші діти, коли купите собі собі учебник англійської мови. Се не пів "кега" пива у Вінніпегу аби викинути одного доляра, випити за

Winnipeg 1904. t доправ „KinjNt«oro «■pucp»". — Ргіз--:-

І Іоріна українська книжка

на канадській землі —

"Християнський катехизм"

428 УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПРАВА В КАНАДІ

пару годин та й пропало. Се книга за 1.50, котрої Вам треба на кождім кроці, як потрібно їсти й одягнутися... Дуже біда на чужині мізерному бідакові, що не знає мови народа, з котрим мусить жити".

Дехто з учених діаспори початок заснування українського книговидання в Канаді відносить до 1907 року. Очевидно, підставою для цього не зовсім умотивованого твердження стало ось таке рекламне представлення в газеті " Канадійський Фармер" брошури "Вільний Світ", випущеної того ж року "Українською Вільнодумною Федерацією": "Пам'ятайте, що се перша книжечка, яка до сеї пори появилася на Канадійській Україні".

До речі, багато шпальт перших українських часописів у Канаді наповнені саме благородною ідеєю добротворення, чистих і чесних намірів її засновників щодо сіяння просвіти і знань серед українців, об'єднання їх в одну свідому й активну спільноту. Показовим у цьому плані є ось цей витяг — звернення до читача, опублікований у першому числі "Українського Голосу":

"... Та і наша доля в заморській країні не облята медом, не обсипана золотом. І нам нелегко приходиться лупати каміне, корчувати ліси, сушити мочари. Ми не застали тут колачів на вербах, а мусимо так само тяжко працювати, щоб з голоду не згинути, а до сего ми тут чужі, ми ще не знаємо тутешніх законів... Ми повинні шанувати людську гідність і не бути рабами інших народів, а показати себе, що й ми народ. Та щоб ми могли обстоювати за собою, ми повинні вчитись. Встид і сором буде нам, непросвіченим...".

' їхали наші земляки за океан зосібно русинами, буковинцями, галичанами, волиняками, наддніпрянцями, лемками, чернігівцями. їхали такими тому, що й сама наша Україна була тоді розшматована, роздерта поміж сильнішими сусідами — Росією, Польщею, Австро-Угорщиною, Румунією. Історично несправедливе слово "рутеніш", "рутенійці" надовго стало ознакою свого національного "я" серед чужинців. Та поступово, впевнено і гідно ставали переселенці з українських теренів у далеких європах і канадах саме українцями. Ставали значною мірою тому і завдяки саме своєму рідному друкованому слову.

 

ІІсріІІІІ ХШІ.ІЛ СМІфіЩІЇ