Як чинник кардинальних :шін в організації

Редакційно-видавничої справи

Як випливає з попереднього параграфа, Йоган Гутенберг помер у злиднях і фактичному забутті сучасниками. Такою, мабуть, є доля багатьох геніїв, талановитих, принципових і чесних особистостей, заслуги яких, за свідченням тієї ж історії, поціновуються суспільством, на жаль, лише після завершення їхнього земного життя.

По смерті першодрукаря залишилися його дивовижні витвори, а ще — учні, послідовники, які після погрому в Майнці розійшлися по всіх краях, стверджуючи і примножуючи силу дітища свого Учителя. Цікаво, що одним з перших відновив Гутенбергову друкарню у Страсбурзі його учень Йоган Ментель, де незабаром видрукував справжні книжкові фоліанти — велику за розмірами Біблію латинською мовою, а також твори світських авторів, з-поміж яких — Вергілія.

Поширення За даними "New Encyclopedia" Функа і

друкарства Вагнала (США), лише протягом першого

в Європі півстоліття від часу виходу в світ Гутенбер-

гового першодруку (1450-1500 роки) в світі було видруковано способом, запропонованим німецьким винахідником, понад шість тисяч назв книг. А за підрахунками російського дослідника В. Люблінського, загальний наклад таких видань за цей період міг сягнути 12 млн примірників ("На заре книгопечатания". Ленінград, 1959). Звичайно, що найшвидше нова справа пускала корені в країнах, що межували з Німеччиною. Наведена нижче таблиця наочно демонструє темпи та географію покриття великих і малих європейських міст друкарнями протягом другої половини XV століття.

Крупним центром випуску і світової торгівлі книгами стала до кінця XV століття, скажімо, італійська Венеція. Перший друкарський прес було тут встановлено 1469 року, і вже До 1500 року в місті нараховувалося понад 400 друкаргв. З ^ЦІЄі кількості варто згадати імена братів Йогана та Вінделі-

ПК

початий друкарства її світі

Ствердження друкарства в Свроні і світі

 

Кількість міст, Кількість

Країна Рік заснування _де працювали друкарень у цих

Друкарств друкарні містах

 

Німеччина
Італія
Франція
Голландія
Іспанія	1474 •
Англія

на Спірів. Так, протягом лише одного року (1476) вони надрукували 17 назв книг, з-поміж яких — "Божественна комедія" Данте, "Сонети" Петрарки.

Наведений приклад спростовує поширену раніше тезу, шо в перші десятиліття свого існування західноєвропейське друкарство "працювало" виключно на релігійні потреби. Справді, друкарі країн Північної Європи випускали переважно Біблії, Псалтирі, Молитовники. Проте епоха Просвітництва внесла свої корективи не лише в роботу майстрів пензля, скульпторів, архітекторів, а й друкарів. Італійці, скажімо, друкували здебільшого твори римських та грецьких класиків, оповідання світських письменників сучасності. З'явилися такі види друкованої літератури як памфлет, полемічний трактат, відозва.

Відмінності Відомо: щоб надрукувати якийсь текст на

технології будь-якому матеріалі, потрібно мати під

друкарства руками кілька складних за конструкцією

на Заході і рецептурою виготовлення засобів:

і Сході • шрифт (вирізаний з дерева чи вилитий

з металу); • кольорову суміш (чорнило, фарбу), здатну змащувати літери, а відтак залишати їх відбиток на папері, пергаменті, папірусі, тканині;

• самі ці матеріали;

• прилад для нанесення фарби;

• форму для впорядкованого розміщення шрифтового матеріалу;

• прилад для притискування паперу до форми.

 

Маючи такі засоби, можна розробляти і вдосконалювати свою технологію. Та, яка була запропонована Йоганом Гутенбергом, дещо відрізнялася від технології друкарів Близького і Далекого Сходу.

Які ці відмінності?

По-перше, у способі закріплення перевернутих літер. У Китаї їх утримували шнурками, перепущеними через спеціальні отвори кожної літери, або ж глиною. Європейці досягнули такої техніки лиття літер, що

ВОНИ СТИСКувалиСЯ ПО боках за Ручний друкарський нерстат

допомогою пресів у межах металевого лотка формату заданої сторінки. Така технологія вимагала особливої філігранності передусім у виготовленні шрифтів. Якщо якась буква була більшою, або меншою від сусідніх бодай на частку міліметра, така матриця могла розсипатися у процесі її наповнення і фіксації. Коли ж її вдавалося все ж утримати під час виготовлення відбитків, ширина текстових шпальт виходила нерівною.

По-друге, у способі одержання відбитків. На Сході папір притискували до форми вручну за допомогою плоских дерев'яних заготовок, у Європі для цього вже використовували прес на зразок такого, який поширювався у виноробстві.

По-третє, у рецептурі виготовлення фарб. Східні друкарі барвники розчиняли у воді, тоді як у Західній Європі від самого початку для розведення фарби брали олійну основу. За такої умови текстові відбитки не "вигорали" від часу, а виявляли здатність протягом століть не змінювати відтінків свого кольору.

Противники Незважаючи на те, що після винаходу Гу-

Друкарства тенберга Західна Європа швидко вкрилася

цілою мережею досі небачених специфічних цехів і підприємств, продукт, який

ПОЧАТИМ ДРУКАРСТВА 15 СІЯТІ

і'|)ДЖРііия друкарства п Сиропі і світі

 

виходив звідти, — друковану книгу — не скрізь і не завжди зустрічали прихильно. Наведемо кілька промовистих історичних прикладів.

1485рік. Німеччина. Архиєпископ-курфюст міста Майнца, де зародилося друкарство, звернувся до магістрату Франк-фурта-на-Майні з вимогою суворого контролю всіх книжок, привезених до цього міста на ярмарок, і негайного вилучення та знищення тих, які, на думку архієпископа, мали підозрілий зміст. Як результат, незабаром у цих містах були створені спеціальні органи, які піддавали суворій перевірці усі книги, що друкувалися там чи завозилися для продажу. Це були прототипи перших у Європі цензурних комітетів, які згодом почали виникати й в інших містах Європи. А першим цензурним циркуляром майнцького архієпископа стала заборона друкувати Біблії народною, так званою живою, мовою.

Кінець XVстоліття. Франція. У Парижі серед міщан поширюються друковані листівки, в яких критикуються дії матері майбутнього короля Франції Людовіка XIV Антуанети Австрійської та її радника кардинала Мазаріні. Зокрема, найбільші заворушення викликали дві брошури, випущені майже одночасно в двох різних друкарнях столиці Франції. Архівні матеріали зберегли ім'я одного з цих друкарів — Мар-ло — та назву його брошури — "Охоронець постелі королеви". Начальникові таємної поліції Ла Турнелю швидко вдалося розшукати двох друкарів і арештувати. Другого дня вони були засуджені до страти через повішення. Вирок мав виконуватися неподалік тодішньої королівської резиденції — Лувру — публічно, на очах тисяч парижан. На одного з друкарів уже було накинено зашморг, як раптом він голосно звернувся до натовпу: надруковані в брошурі вірші стосуються не королеви, а ненависного парижанам Мазаріні. Повіривши словам друкаря, розлючений натовп враз змів охорону, кинувся до шибениці й звільнив з-під рук катів сміливих друкарів.

1566 рік. Росія. Перша друкована книга в цій країні — "Апостол", випущений у світ 1564 року російським першодрукарем Іваном Федоровим, розлючує не лише тамтешніх релі-гійників, а й боярську верхівку. Друкар звинувачується в єретицтві. Однієї ночі сп'янілий натовп спалює друкарню Федорова, а його самого разом з помічником Петром Мсти-славцем назавжди вигонить з Москви. Пізніше, через десять

 

років, сам Іван Федоров у післямові до львівського "Апостола" назве причину свого вигнання з Москви: "Зависть и ненависть (оть многіхь началь-никъ и священноначальникъ, и учитель), сія убо насъ от земля и отечества, и от рода нашего изгна, и в ины страны незнаемы пресели".

Всі мінський друкар Ьрсполс, страчений завойовниками:іа випуск листівок із закликом до народу захистити Иітчизну

Кінець XVстоліття. Близький Схід. Духовні провідники ісламської релігії забороняють будь-де і будь-кому в мусульманському світі друкувати книги. Ця заборона, як відомо, діяла аж до XIX століття.

1671 рік. США. Історією збережений один цікавий документ, в якому зафіксовано "філософські" міркування губернатора американського штату Вірджинія Томаса Берклея з приводу "шкоди" друкарень. Це — фрагмент офіційного листа губернатора, надісланого ним до Лондона 1671 року¹: "Дякуючи Богові, у нас тут немає ані вільних шкіл, ані друкарень і, сподіваюся, що так буде ще довго. Наука породила на світ лише непослух, єретицтво та сектанство, а друкарство було слугою всіх цих страхіть. (Виділення авт. — М. Т.) Нехай береже нас Бог від того й другого!"

Кінець XVIII століття. Бельгія. Молодий підприємець Бре-полс засновує в маленькому бельгійському містечку Турнаут друкарню, основним видом діяльності якої є випуск у світ гральних карт. Одначе під час чергової спроби французів підкорити його країну молодий друкар зупиняє картярське виробництво й організовує випуск листівок із закликом до

Друкарство в Америці виникло значно пізніше від Європи. 1628 року слюсар за фахом Стівен Бей, прибувши до Массачусетса, виготовив так званий Кембриджський прес, яким і започатковано було тамтешнє друкарство. Через десять літ на цьому обладнанні було віддруковано значним накладом "Клятву вільної людини", а згодом — повну "Книгу Псалмів".

ІІОЧЛТКИ ДІ'УКЛІ'СТВЛ В СВІТІ

(/гін'|>дж°іііія друкарства в Сиропі і гніті

 

народу захистити Вітчизну. Саме це викликало ентузіазм у бельгійців, що дало змогу не допустити на свої землі завойовників. І саме це стало причиною страти молодого друкаря під час чергового переможного наступу французів, що стався через деякий час.

Отож, противниками поширення друкарської справи на зорі його виникнення були:

/. Релігійні кола

Раніше створення й поширення релігійних текстів через рукописні книги вважалося винятковою прерогативою монастирів, які не могли не перебувати під контролем церкви. Активне поширення друкарства, перетворення його в рід занять значної кількості світських людей зробило майже неможливим контроль за змістом релігійної літератури. Крім того, новий спосіб множення книг спонукав до появи нових жанрів і нових тем, з-поміж яких — полемічні твори, памфлети, які викликали найбільше занепокоєння в релігійних колах. Тому спроби приборкати друкарів, обмежити їхню діяльність, спрямувати у вузьке русло релігійних потреб виглядають закономірними.

2. Світська влада

Причини незадоволення владною верхівкою становленням друкарства були здебільшого такими, як і в першому випадку. Вельможі та їхні прислужники, переважно з числа диктаторів або невігласів, швидко переконалася в силі і небезпеці друкованого слова. Особливо, якщо воно не було підконтрольним і йшло врозріз з їхніми інтересами. Тому поява перших друкованих текстів, що були владі невгодними, призвела до масових і жорстоких санкцій проти друкарів.

3. Творці й прихильники рукописної книги

З виникненням і поширенням друкарства рукописна кни
га не відходить відразу на задній план. Навпаки, вона певний
час активно розвивається, знекровлюючись, щоправда, у
нерівній конкуренції зі своєю новоствореною посестрою.
Рукописання, як і друкарство, особливо в епоху Просвіт
ництва, стало для значної частини людей формою бізнесу:
продажна ціна рукописних книг була значно вищою від дру
кованих. Тому майстри-каліграфи й численні представни
ки їхніх цехів чинили на початку справжній опір своїм но
вим конкурентам...,,,,

Значення Нині, з висоти кількох столітьтріумфаль-

друкарстка: ного ходу планетою Земля друкарського

редакційно- винаходу, важко переоцінити його значен-

видавничий ^ня Для цивілізайційного поступу людства.

аспект Раптове вторгнення техніки в царину духу

кардинально змінило напрямок розвитку і матеріального виробництва в цілому, і матеріальної культури зокрема. У відкритті Йогана Гутенберга, звичайно ж, було більше позитивів на противагу тим обмеженим застереженням, про які йшлося вище.

Маємо тут справу з цілим рядом значеннєвих аспектів, які потребують ґрунтовного розгляду, але в цьому контексті їх варто лише окреслити: економічних, культурно-історичних, політичних, соціальних, наукових, мистецтвознавчих, мовних.

Змістове наповнення кожного з них можна легко зробити, розмірковуючи, скажімо, над цими влучними висловлюваннями видатних мужів різних епох і країн:

Академік В. Вернадський:

"Книгодрукування виявилося тим могутнім знаряддям, яке зберегло думку особи, збільшило її силу стократ... Ми можемо і повинні починати історію нашого наукового світогляду з відкриття книгодрукування".

Франсуа Рабле:

"Нині входу вишукане і вправне тиснення, винайдене в мій час за навіюванням Бога, тоді як гармати були вигадані за спонукою диявола".

Стефан Цвейг:

"Ні одному джерелу енергії не вдалося створити такого світла, який випромінює іноді маленький томик, і ніколи електричний струм не володітиме такою силою, якою володіє електрика, закладена удрукованому слові".

Віктор Гюго:

"Винайдення друкарства — видатна історична подія. У ній — зародок усіх революцій. Вона є зовсім іншим засобом вираження людської думки; мислення набуває нової форми, відкинувши стару... Воістину, друкарство — це та ж споруда, яка росте вгору нескінченними спіралями; у ньому таке ж переплетення мов, невпинна діяльність, невтомна

НОЧЛТКИ ДРУКЛРСТНЛ IS С.ШТІ

:}ііііитіііііія і:ші)длііііи. Рекомендована література

 

праця, завзяте змагання всього людства; в ньому — обітова-ний притулок для думки на випадок нового всесвітнього потопу, нового нашестя варварів. Це друга Вавілонська вежа роду людського".

У контексті ж редакційно-видавничої справи значення запровадження нового способу творення і множення текстів полягає в наступному:

1. Друкарство розпочало переломну добу в бутті
книги.

2. На відміну від рукописного книготворення тут поступово здійснюється спеціалізація працівників на окремих етапах підготовки і друкування книги, що пізніше призвело до відокремлення видавничих та друкарських процесів і паралельного розвитку двох взаємно залежних, але самостійних підрозділів — видавництв і друкарень.

3. Із збільшенням обсягу книговидань від друкарень поступово відокремлюються допоміжні виробничі підрозділи, які згодом розростаються в цілі підприємства, працюючи з друкарями за угодою, — словолитні, палітурні, граверні майстерні, папірні.

4. Відбулося спрощення і скорочення процесу книгови-робництва, здешевлення його вартості.

5. Закладалися нові принципи редагування і виправлення текстів.

6. З'явилися спеціальні видання, адресовані для редакторів, коректорів, правщиків.

7. Започатковувалися елементи одності, уніфікації
(висловлюючись сучасною термінологією, стандартизації)
тексту.

8. Окреслювалася типова для наслідування зовнішня конструкція і внутрішня структура друкованого продукту.

9. Утвердилися нові засади видавничої естетики.

 

10. Прискорився процес оформлення і ствердження правопису тієї чи іншої мови.

11. Виникла необхідність у підготовці кадрів друкарів і редакторів.

12. Слідом за творенням книг друкарство спонукало виникнення періодичних друкованих органів, а відтак і становлення журналістики і як однієї з форм суспільно-політичної діяльності, і як професії.

Запитання і закдання для самоконтролю

Назвіть суспільно-політичні й економічні передумови виникнення друкарства.

Яким чином друкувалися тексти до появи рухомих літер?

Назвіть випадки використання штампів і печаток напередодні виникнення друкарства.

Що таке ксилографія?

Чим відрізняється метод набиття візерунків від ксилографічного способу множення текстів?

Якою є роль китайських винахідників у поширенні не рукописного способу множення текстів?

В чому полягає специфіка перших китайських друків?

Назвіть переваги й недоліки вирізьблення на дереворитах текстів та ілюстрацій з метою їх тиражування.

Чи можна вважати Фестський диск першим у світі друкованим текстом? Якщо так, то чому?

Завдяки якому винаходу ввійшов в історію видавничої справи китаєць Бі Шен? Чому цей винахід не прижився на Далекому Сході?

Якою є Ваша думка щодо дискусій учених з приводу першості в історії друкарства Лауренса Костера та Йогана Гутенберга?

Коротко охарактеризуйте друкарську діяльність Лауренса Костера.

Де й коли Й. Гутенберг змайстрував перший друкарський верстат?

В чому полягали "Гутенбергові нещастя "?

Коротко охарактеризуйте книжкові шедеври Йогана Гутенберга.

Як ширилася в Європі друкарська справа після смерті першодрукаря?

Які матеріали і засоби потрібні були давнім майстрам для друку?

Чи були відмінності в технології друкарства, запровадженого в Західній Європі й на Близькому та Далекому Сході? Якщо так, то які?

Назвіть чинники, які стримували розвиток друкарства у XV— XVIII століттях:

Значення друкарства в контексті цивілізаційного поступу людства.

Значення друкарства в контексті розвитку редакційно-видавничої справи.

12(i ІІОЧЛТКИ ДРУКАРСТВА 15 СВІТІ

Рекомендована література до теми

Баренбаум И. Е. Издательское дело и книговедение во Франции. - М., 1974.

Бунаков Ю. В. Книгопечатание и книгоиздательское дело в Китае//Китай. - М., Л., 1940.

Грінченко Б. Про книги: як їх вигадано друкувати. — К., 1908. -48 с.

Попов П. Друкарство: його початок і поширення в Європі. — К., 1925.-72 с.

Слободяник А. Віддарунок людству Йогана Гутенберга. // Друкарство. — 2000. — № 3.

Книжные сокровища мира: Из фондов Государственной библиотеки СССР. - М., 1989. - 224 с.

Владимиров Л. И. Всеобщая история книги: Древний мир, Средневековье, Возрождение. — М.: Книга, 1988. — 320 с.

Киселев Н. Неизвестные фрагменты древнейших памятников печати Германии и Голландии. — М., 1961.

Кузьма Орест. Як друкується книжку. — Станісавів-Коломия, 1921.-61 с.

Любинскш В. С. На заре книгопечатания. — Л., 1959. — 160 с.

Немировский Е. Л. Изобретение Иоганна Гутенберга. Из истории книгопечатания. Технические аспекты. — М.: Наука, 2000. — 660 с.

Розум О. Таємниці друкарства. Поліграфія: минуле, сучасне, майбутнє. — К.: Техніка, 1980. — 143 с

Флуг К. История китайской печатной книги Сунской эпохи Х-ХШ вв. -М.-Л., 1959.

Breza Vojtech. Tlaciarne na Slovensku. 1477—1996. — Bratislava, 1997.-214 s.

Knobloch H. Rund um das Buch. — Leipzig, 1973. — 160 s.

Тема 5

КОНЦЕПЦІЇ ВИТОКІВ ВІТЧИЗНЯНОГО ДРУКАРСТВА

Російська (радянська) концепція

Концепція західних учених

Концепція Івана Огієнка

Концепція Ореста Мацюка і Якима Запаска

Узагальнення

наукових

концепцій

&

128 ■"■•-■,..... __________________ иоицкицГі витоківді'уііаі'стнл

Проблема з'ясування походження як рукописного, так і друкованого слова має для кожного народу принципове значення, оскільки йдеться про стан розвитку культури цього народу, його роль у загальноцивілізаційному поступі людства. Надто ж для українців. Адже сама історія української книги як найголовнішого чинника культури в умовах багатолітньої бездержавності нації дає, за словами Олександра Лотоцького, багато матеріалу для роздумів на тему про непереможність культурних прагнень народу, що пробудився до свідомого національного життя.

Сталося так, шо протягом тривалого часу, передусім з причин політичного характеру, розробка цієї важливої теми перебувала під особливо пильним контролем. На початку — державних чиновників Російської імперії, а згодом — і радянської. Історія українців, таким чином, писалася не вітчизняними вченими. До того ж, поза межами України, здебільшого в Петербурзі й Москві. І все ж у контексті об'єктивних пошуків витоків друкарської справи українці робили свої спроби, хоча не цілком вдалі і не завжди сміливі. Показовими у цьому плані є дослідження Михайла Максимовича та Миколи Костомарова.

Звідси — й існування двох, цілком протилежних, підходів, а отже й різного ступеня науковості концепцій щодо вивчення й інтерпретації зазначеної проблеми.

§ 1. Російська (радянська) концепція

За тоталітарного режиму колишньої радянської імперії концепція виникнення і розвитку українського друкованого слова розроблялася далеко не об'єктивно. В радянській науці домінувала затверджена в Москві ідеологічна схема, за якою українська освіта, наука, культура нібито завжди розвивалися лише в тісному взаємозв'язку з російською, до того ж, постійно вважалися другорядними, принагідними, позбавленими самостійних ознак. Ця схема у 30-х роках набула образної метафори у вигляді стовбура-дерева з трьома його відгалуженнями, що символізували єдність і взаємозалежність трьох слов'янських народів — російського, українського і білоруського.

 

Російськії (радянська) концепція

За такою образною теорією серцевину цього дерева — його стовбур, коріння якого сягало часів Київської Русі, — беззаперечно присвоювала Росія. А два його відгалуження, що проросли, за цією схемою, лише в XIV столітті, віддавалися Україні й Білорусі.

Ось чому протягом усіх підрадянських років початки виникнення української мови, літератури, культури в цілому, як і самої української історії, дозволялося розглядати саме з XIV століття. Все, що не "вписувалося" в таку ідеологічну схему, ще донедавна вважалося антинауковим, а отже, шкідливим. А політично незаангажовані вчені, які відважувалися своїми чесними і глибоко науковими розвідками прямо висловити своє бачення проблеми, оголошувалися лютими ворогами свого народу з наступною забороною їхніх творів. У відповідності до наведеної ідеологічної метафори протягом останніх більш ніж вісімдесяти років українські науковці змушені були повторювати в різних варіантах єдиний постулат щодо виникнення українського друкованого слова.

Сутність російської (радянської) концепції започаткування українського друкарства полягає в наступному: після заснування першої друкарні в Росії в 1564 році (рік виходу "Апостола" в Москві) перший російський друкар Іван Федоров (Федорович) через вісім років, прибувши через Білорусь в Україну, до Львова, засновує там друкарню і 1574 року видає "Апостола". Ця дата і визначалася початком заснування українського друкарства.

Таким чином, згідно з цією концепцією, друкарство на українські землі прийшло з Росії. Принесене воно було російським першодрукарем Іваном Федоровим (Федоровичем, Хведоровичем) після того, як прогресивний винахід ствердився в Москві. Виходило, що українці змогли долучитися до дивовижного витвору людського розуму — друкарського верстата — знову ж таки завдяки "старшому братові".

На обгрунтування й закріплення такої тези спрямовані були й різноманітні заходи, які широко пропагувалися в Радянському Союзі, зокрема торжества з нагоди 400-річчя заснування російського друкарства (1964 рік) та 400-річчя українського друкованого слова (1974 рік). У цьому переконують дослідження П. Попова, О. Сидорова, А. Зернової, О. Дея та ін. З особливою помпезністю відзначалася перша дата. Цій події були присвячені ряд політичних і наукових

КОНЦЕПЦІЇ ВИТОКІВ ДРУКАРСТВА

заходів — урочисті збори громадськості столиці України, наукова сесія АН УРСР, наукова сесія Київського університету і такий же захід у вищій партійній школі. За матеріалами сесій було здійснене розкішне (в поліграфічному плані) видання книги з політично заангажованою назвою — "Українська книга. Збірник, присвячений 400-літтюросійського книгодрукування ".

Цікаво, що після розвалу Радянського Союзу, коли вчені колишніх радянських республік, в тім числі й українські, у нових, політично незаангажованих, умовах могли опрацювати й осмислити немало матеріалів з колишніх спецфондів і залучити їх до наукового обігу, позиція російських учених у цьому питанні залишилася практично незмінною. Незважаючи на опублікування в науковій періодиці ряду нових архівних документів ряд російських учених категорично не хоче визнавати факту появи українського друкованого слова раніше російського.

Як аргумент до цієї тези можна навести два приклади.

На Другій Міжнародній конференції (конгресі) із проблем славістики, що відбувалася в жовтні 1996 року на базі Андалузького міжнародного університету (місто Баєза, Іспанія) українським ученим була виголошена доповідь "До питання про концепцію виникнення і розвитку українського друкованого слова в контексті поширення друкарства у слов'янських народів". (В основу доповіді були покладені результати наукових пошуків вітчизняних і зарубіжних учених останнього часу, а також матеріали колишніх радянських спецфондів). Російські учені — учасники конгресу — піддали цей виступ обструкції за викладені аргументи щодо більш ранніх етапів виникнення українського друку і первинності його від росій-

р,„-ііі <ч.ка (радянська) иоііщмщія 13]_

ського. І цього разу аргументи для опонентів були "непереконливими". Слід віддати належне відомим ученим-славіс-там, учасникам конгресу з Польщі, Чехії, Болгарії, які цю українську концепцію не лише підтримали, а й захистили від надто заполітизованих виступів деяких російських колег¹. Інший приклад. Видана в Москві 1999 року накладом п'ять тисяч примірників енциклопедія "Книга "стала першим на пострадянському просторі ґрунтовним виданням, у передмові до якого задекларовані, як головний критерій діяльності редколегії, "достовірність, повнота і новизна інформації, що подається". Однак у контексті українознавчих статей та інформацій, яких тут подано немало, якраз ця новизна й достовірність нерідко ігноруються. Як і в радянських енциклопедіях, у цьому новому виданні все ще відчутний імперсько-великодержавницький дух. Домінуючою є думка: великороси весь час когось навчали, підтягували, збагачували, просвічували. Надто ж малоросів, набутки яких у царині культури й книжництва були другорядними, були "завдяки", а не "всупереч" старшому брату. Знову подається Іван Федоров, як український першодрукар. Знову жодного слова, навіть у гіпотетичному плані, про нововіднайдені аргументи, факти й нові імена. Знову вперте підкреслення ознаки України як території, а не нової держави вживанням прийменника "на" — на Україні. В жодній же іншій статті, присвяченій друкарству котроїсь із колишніх радянських республік, такого ставлення до держави, на кшталт "на Узбекистані", "на Естонії" чи навіть "на Білорусі" тут немає.

Концепція західних учених

Історичні факти засвідчують протилежне твердженню російських учених. А саме: друкарство в Україну прийшло не зі Сходу, а з Заходу, до того ж, задовго до виходу в Москві

¹ Детальніше про це див.: Тимошик Микола. До питання про концепцію виникнення і розвитку українського друкованого слова в контексті поширення друкарства у слов'янських народів // Jornadas Andaluzas de Eslavistika. Resumenes de ponencias у communicaciones. - Baeza (Espana), 1996. - P. 101-102.

9*