Методи дослідження у менеджменті.

Методологічною основою менеджменту є загальнотеоретичні та специфічні методи наукового пізнання: конкретно-історичний, системно-ситуаційний, структурно-функціональний, операційний, оптимізаційний, динамічний, започатковані від загальної теорії розвитку систем, теорії організації та управління, інформації, самоуправління, теорії господарського механізму.

Розглянемо наступні методи досліджень.

1. Діалектичний метод. Вивчає явища в розвитку, а саме — взаємозумовлений і суперечливий розвиток явищ дійсності.

2. Конкретно-історичний метод. Передбачає вивчення досліджуваного явища в розвитку з урахуванням причин, умов і чинників, які зумовили зміни, тенденції розвитку явища тощо.

3. Системний метод. Постає як сукупність методологічних засобів, процедур, прийомів, спрямованих на дослідження складних об'єктів з урахуванням усіх наявних взаємозв'язків та динамічних характеристик.

4. Аналітичний метод. Полягає в розчленуванні цілого на частини і розгляданні їх як цілого. Використовують стосовно складних явищ та об'єктів.

5. Балансовий метод. Використовують для вимірювання впливу чинників на узагальнюючий показник. У його основі складання балансів, які є аналітичною формою порівняння планових і звітних показників, надходжень і витрат, активів і пасивів. Цей метод дає змогу проаналізувати відповідність показників у вартісних і кількісних величинах, виявити відхилення та причини, які зумовили такий стан речей.

6. Методи моделювання (вербального, фізичного, аналогового, математичного). Застосовують їх за умови, коли неможливо через складність взаємозв'язків дослідити розвиток об'єкта під впливом різноманітних чинників. У таких ситуаціях ефективні імітаційні моделі, які мають бути адекватними та максимально наближеними до особливостей об'єкта і реалій його буття.

7 Експертні методи. їх використовують за умови, коли неможливо кількісно визначити певні параметри. До них належать органолептичні методи, тобто визначення в кількісній формі результатів суб'єктивного сприйняття спеціалістами (експертами) ознак чи властивостей оцінюваного явища.

8. Економіко-математичні методи. До них відносять методи вивчення випадкових або імовірнісних явищ. Завдяки їм виявляють закономірності серед випадковостей. До цієї групи належать методи елементарної математики (диференційне, інтегральне та варіаційне обчислення); методи математичного аналізу (вивчення одномірних та багатомірних статистичних залежностей); методи математичної статистики (виробничі функції, міжгалузевий баланс тощо); економетричні методи (лінійне, нелінійне, блочне, динамічне програмування); методи математичного програмування (метод випуклого програмування, сіткове програмування, управління запасами тощо); методи економічної кібернетики (системний аналіз, імітаційні методи); методи теорії ймовірностей та ін.

9. Соціологічні методи (анкетування, інтерв'ювання, тестування). Ґрунтуються на соціологічних опитуваннях вибірки цільових респондентів.

У процесі наукового дослідження управління виробничою діяльністю широко використовуються спеціальні фото хронометражні спостереження для визначення витрат робочого часу на здійснення управлінських та суто виробничих операцій, а також способів і прийомів виконання окремих робіт. При вивченні багатьох актуальних питань (організаційної побудови організації, структури управління, зовнішнього середовища) широко використовуються розрахунки, різноманітні моделі, графіки, діаграми, схеми, моделі індукції, дедукції, аналізу, синтезу, порівняння, асоціації, інтуїції, евристичні.

Висновки по лекції.

У широкому розумінні, яке певною мірою узагальнює різні точки зору, менеджмент – це одночасно система наукових знань, мистецтва та досвіду, втілених у діяльності професійних менеджерів для досягнення цілей організації шляхом використання праці, інтелекту і мотивів поведінки інших людей. У вузькому розумінні, яке у нашому випадку переслідує конкретну мету – вивчення дисципліни “Менеджмент”, цю категорію можна визначити як процес планування, організацію, мотивацію й контролю організаційних ресурсів для результативного та ефективного досягнення цілей організації.

Основні складові та сфери менеджменту зображено на рис 3А (додаток А).

Завдання для самостійної підготовки з теми.

Враховуючи багатомірність категорій “менеджмент” і відсутність єдиного загальноприйнятого її визначення, для глибокого засвоєння матеріалу цієї теми необхідно розглянути погляди різних авторів на трактування терміну «менеджмент» природу і сутність менеджменту як соціального управління, опрацювати рекомендовані за цією темою літературні джерела.

Важливим етапом у вивчення даної теми має стати з'ясування змісту та особливостей менеджменту як виду професійної діяльності. Перш за все варто звернути увагу на специфічні риси управлінської діяльності, які відбиваються у характері та змісті такої діяльності, її цільовій орієнтації, предметі та результатах.

Суттєві зміни в середовищі функціонування організації, формуючи основні положення сучасної управлінської парадигми та висуваючи нові вимоги до сучасних менеджерів, до їх освіти, практичних навичок, підготовки. З цієї точки зору, доцільно звернути увагу на перспективну модель менеджера, основні характеристики якої вказують на пріоритети у підготовці студентів як майбутніх менеджерів.

Враховуючи, що процес управління здійснюється на основі поділу управлінської праці, слід з¢ясувати особливості діяльності менеджерів різних рівнів (вищого, середнього, нижчого) та функціональних сфер (виробництво, фінанси, персонал, маркетинг, облік, інновації тощо). Управлінську діяльність можна також розглядати і крізь призму тих ролей, які відіграють менеджери в організації. Тому, в процесі вивчення останнього питання теми важливо розібрати зміст кожної з десяти ролей, які за результатами своїх досліджень, визначив Г. Мінцберг.

1. Розгляньте існуючі погляди на трактування терміну «менеджмент».

2. Розкрийте сутність і характерні особливості менеджменту як соціального управління.

3. Ідентифікуйте проблеми і вимоги сучасного менеджменту.

4. Сформулюйте ключові положення сучасної управлінської парадигми.

5. З’ясуйте групи якостей, необхідних професійному менеджеру.

6. Виокремте особисті якості, що мають бути притаманні менеджеру.

7. Сформуйте перспективну модель менеджера, з урахуванням вимог середовища ведення бізнесу.

8. Охарактеризуйте підприємництво як сферу менеджменту.

9. Окресліть відмінності між менеджером і підприємцем.

10. Розгляньте класифікацію ролей менеджерів в організації.

 

Тема 2. Історія розвитку менеджменту. Закони, закономірності та принципи менеджменту. (2 год.)

2.1. Мета та завдання лекції:

Друга тема курсу органічно доповнює першу. Її засвоєння дозволить поглибити уявлення про сутність менеджменту з позиції історії розвитку науки управління та змісту основних концепцій менеджменту. Вивчення теми має на меті з’ясування передумов виникнення науки управління, особливостей і логіки її розвитку та здобутків, у вигляді законів, закономірностей та принципів управління, які мають важливе теоретичне та практичне значення. Навчальними завданнями теми є наступні:

- з`ясувати логіку розвитку науки управління та формування її сучасних перспектив;

- критично дослідити ключові ідеї класиків менеджменту;

- розкрити сутність інтегрованих (синтетичних) підходів до управління як бази для розробки сучасних концепцій та моделей менеджменту;

- ідентифікувати закони, закономірності та принципи сучасного управління;

- показати взаємозв’язок законів, закономірностей та принципів менеджменту.

План лекції.

1. Школа наукового менеджменту.

2. Теорії «людського фактора» в управлінні (Р. Оуен, Е. Мейо, М. Фоллет, Д. Мак-Грегор).

3. Інтегровані підходи до управління.

4. Закони та закономірності менеджменту.

5. Принципи менеджменту.