Характеристика процесів регулювання.

Отже, саме регулювання забезпечує виконання поточних заходів, пов'язаних з усуненням відхилень від заданого режиму функціонування організаційної системи виробництва. Здійснюється вона в процесі керування спільною діяльністю людей на основі контролю й аналізу цієї діяльності.

Функція облік діяльності здійснюється для одержання всеосяжної інформації про стан діяльності. Виконується шляхом виміру, реєстрації й групування дані, які характеризують об'єкт керування. Розрізняють оперативний, бухгалтерський і статистичний облік.

Сутність функції аналіз діяльності полягає в комплексному вивченні діяльності за допомогою різноманітних аналітичних і економіко-математичних методів для об'єктивної оцінки діяльності; виявленні причин наявного стану, динаміки й закономірностей розвитку об'єкта керування; виявленні взаємозв'язків цього об'єкта з різними факторами, кількісній оцінці ефективності діяльності, визначенні вузьких місць у розвитку об'єкта керування й можливих шляхів поліпшення його стану але ін.

Важливе завдання аналізу - з'ясувати ступінь життєздатності підприємства, її можливість протистояти зовнішньому й внутрішньому факторам, що дестабілізували. Менеджери повинні гарне володіти способами вироблення ефективних стратегічних рішень, які б забезпечували виживання підприємства у важливих економічних ситуаціях і довгостроковий комерційних успіх.

Функція регулювання детермінується нормативністю: у поле її зору перебуває будь-яке відхилення від норми. Зміни в самім виробництві фіксуються завдяки диспетчирезації, що є специфічною формою оперативною регулювання.

Диспетчеризація - система безперервного контролю й оперативної регулювання ходу виробництва з метою забезпечення виконання виробничого плану відповідно до розробленого й затвердженого графіка. Диспетчеризація - заключний етап оперативного керування виробництвом на підприємстві.

Основною метою диспетчеризації є оперативне керівництво роботою всіх підрозділів підприємства, які займаються виробничо-господарською діяльністю.

Диспетчеризація включає в себе наступні види робіт:

" безперервний облік і контроль, збір інформації про хід виконання розроблених і прийнятих для виконання календарних графіків виробництва;

" виявлення відхилень від установлених планових завдань і аналіз причин відхилень;

" прийняття заходів щодо ліквідації й наступного попереджені відхилень від плану;

" координація поточних робіт взаємозалежних ланків виробництва для забезпечення ритмічності робіт відповідно до графіки;

" керівництво оперативною підготовкою виробництва.

Всю поточну роботу по диспетчеризації на підприємстві виконує центральна диспетчерська служба, що очолює головний диспетчер підприємства, а в цехах може бути диспетчерське бюро до складу якого входить 2-3 диспетчера (старший і змінний).

Організація диспетчерської служби залежить від типу виробництва, характеру й масштабів виробництва, виробничої структури підприємства.

На підприємствах, де є автоматизовані системи керування виробництвом, використаються розроблені модулі по оперативному керуванні виробництвом.

До основних функцій модуля слід ставляться:

1. Керування процесом запуску-випуску продукції відповідно до виробничої програми й технологією виробництва;

2. Внутрішньозаводська (міжцехова) диспетчеризація матеріальних потоків у виробництві.

3. Оперативний облік виконання оперативної програми.

4. Детальний контроль незавершеного виробництва.

Таким чином, функції координації й регулювання управлінської діяльності застосовуються менеджерами всіх рівнів і забезпечують погодженість надійність і оперативність управлінської діяльності для досягнення мети.

Успішна діяльність підприємства значною мірою залежить від ефективності регулювальних заходів, що покликані усунути недоліки в роботі й запобігти потенційним втратам. Виявлення в процесі контролювання недоліків, відхилень, збоїв є необхідним, але не достатньою умовою стабілізації діяльності підприємства. Адже без розроблювання діючих заходів щодо їхнього усунення й прийняття відповідних управлінських рішень ситуація в організації не може покращитися.

У табл. 7Ж охарактеризовані процеси регулювання в організації на конкретних прикладах.

Висновки по лекції.

Для забезпечення ефективної діяльності працівників не­достатньо лише визначити завдання, організувати робоче місце, забезпечити оплату праці тощо. Всі ці процеси не результативні, якщо не реалізовується такий управлінсь­кий процес, як контролювання, який дає змогу виявити існуючі в організації проблеми та причини їх виникнення.

Контроль – це процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спостереження за її діяльністю та усунення відхилень, які при цьому виникають. Контроль може бути спрямований як на окремий вид діяльності організації, так і на всю їх сукупність.

Існують різні ознаки класифікації систем контролю. Деякі із сфер контролю є загальними для всіх менеджерів незалежно від рівня і сфери їх діяльності:

4) напрямки діяльності підлеглих;

5) задоволеність працівників роботою;

6) виконання параметрів бюджетів.

Решта об’єктів контролю є специфічними для відповідних рівнів та сфер менеджменту.

Функція регулювання детермінується нормативністю: у поле її зору перебуває будь-яке відхилення від норми. Зміни в самім виробництві фіксуються завдяки диспетчирезації, що є специфічною формою оперативного регулювання.

Контроль у складі функцій менеджменту є протилежним полю­сом щодо функції встановлення мети і логічним продовженням дій керівника: коли поставлена мета, то слід переконатися, чи можна її взагалі досягти. І хоч контроль є необхідним, однак він, як і влада, зумовлює передусім негативні емоції. Для багатьох людей контроль здебільшого означає обмеження, примус, відсутність самостійності, все те, що пов'язується в нашій свідомості з обмеженням прав особи.

Деякі види діяльності важко піддаються кількісній оцінці. У таких випадках менеджеру доводиться шукати суб’єктивні вимірники. Зрозуміло, що вони мають суттєві недоліки, але це краще, ніж зовсім не мати стандартів та ігнорувати функцію контролю.

Виявлення у процесі контролювання недоліків, відхилень, збоїв є необхідною, але не достат­ньою умовою стабілізації діяльності підприємства. Адже без розроблення дієвих заходів щодо їх усунення та прийняття відповідних управлінських рішень ситуація в організації не може поліпшитись.

Успішна діяльність підприємства значною мірою за­лежить від ефективності регулювальних заходів, що по­кликані усунути недоліки в роботі та запобігти потен­ційним втратам. Залежно від характеру перешкод або недоліків, виявлених у процесі контролю в керованій системі, регулювання може направлятися на конкретний блок (планування, організування або мотивування).

Координація означає синхронізацію дій усього колективу, інтеграцію їх у єдине ціле, тобто це процес розподілу діяльності в часі, приведення окремих елементів у таке сполучення, що дало б можливість найбільше ефективно й оперативно досягати поставленої мети.

Координація здійснюється за горизонтальним і вертикальним напрямком. Завданням вертикальної координації є налагодження ефективних зв'язків і збалансованості в роботі структур і підрозділів, які займають різні ієрархічні рівні. Горизонтальна координація забезпечує взаємозв'язок менеджерів різних підрозділів, які займають різні ієрархічні рівні.

Завдання для самостійної підготовки з теми.

Для комплексного розуміння суті та змісту функцій контролю та регулювання доцільним є вивчення наступних питань:

1. Внутрішній та зовнішній контроль

2. Управління за відхиленнями

3. Система контролювання виробничих процесів

4. Системи контролю

5. Інструменти операційного контролю.

6. Контроль поведінки працівників в організації

7. Підсистема фінансового аналізу в системі контролю підприємства.