Категорії «управління» та «менеджмент».

Там, де необхідно певним чином вплинути на об'єкт або систе­му з метою їх впорядкування чи переводу з одного стану в інший, вживається термін «управління». Термін «управління» широко прак­тикується в граматиці, кібернетиці, фізиці, економіці, технології. Принципи управління проявляються у державному керівництві, управлінні економікою, виробництвом, технічними засобами, коме­рційними структурами і т.п.

У широкому розумінні, управління - це цілеспрямована коор­динація суспільного процесу відтворення, що охоплює управління матеріальними об'єктами, процесами і людьми. Управління людьми ще називається соціальним управлінням. Ця особлива функція соці­ального управління виникла з самої природи суспільного процесу праці.

Для того, щоб досягти загального результату, необхідно зро­бити так, щоб людина співвідносила власні бажання з вимога­ми виробництва, прикладаючи зусилля для досягнення постав­лених перед нею цілей, рухатися в потрібному напрямку.

За такого підходу соціальне управління — це вплив на люди­ну, внаслідок якого вона робить не те, що хоче, а те, що потрібно. Управляти людиною означає задавати їй правильний напрямок діяльності і добиватися від неї потрібного результату.

При цьому варто зауважити таке.

По-перше, поняття соціального управління (менеджменту) прийнятне лише для людини, оскільки лише вона може діяти правильно або неправильно. Механізм в принципі не може діяти неправильно: він завжди діє однаково, відповідно до власної конструкції або заданої програми. Наприклад, якщо кажуть, що система працює неправильно, тоді мають на увазі, що вона діє не так, як чекали, як хотілося. Дії людини визна­чаються свободою її волі. Вона сама вирішує, що правильно, а що — ні. Обидві ці альтернативи присутні в її свідомості, і на­прямок, в якому вона буде рухатися, визначається тільки її вибором. Тому соціальне управління (менеджмент) — це завж­ди прямий або опосередкований вплив на поведінку людини.

По-друге, управління не можна плутати з примусом. Від­мінність полягає в тому, що примус не передбачає свободи волі, у такому разі людина позбавлена будь-якого вибору. Людину можна примусити діяти так чи інакше, але як тільки примусо­вий вплив зникає, вона знову розпочинає рухатися у власному напрямку.

По-третє, важливо розрізняти управління (забезпечує пра­вильний рух до поставленої мети) і підприємництво (власне цілепокладання). Відмінність полягає в тому, що управління завжди має справу з людиною, тому воно не є специфічним щодо предметної сфери, в якій людина діє. Підприємство завжди пов'язане з діяльністю в конкретній предметній сфері. Таким чином, підприємство продукує, задає цілі й визначає страте­гію, а управлінець перетворює цю стратегію в програму дій і забезпечує її реалізацію, добиваючись від усіх працівників єди­ної спрямованості руху.

Термін «менеджмент» походить від англійського і означає управ­ляти, керувати, стояти на чолі, завідувати, вирішувати проблему.

Поняття "менеджмент" є досить загальним і трактується по-різному. У ньому зведені воєдино дуже різні принципи, ролі, види діяльності та функції. Найчастіше використовується це поняття в двох значеннях: як функціональне поняття, що охоп­лює господарські процеси та функції, котрі характеризують діяльність підприємства (закупівля, виробництво, збут тощо), і як організаційне поняття, що характеризує суб'єктів, які приймають рішення, їхню роль у діяльності підприємства (правління, начальник цеху, майстер). Загалом домінує функ­ціональний підхід, котрий окреслює завдання діяльності та господарські процеси, тоді як другий підхід зосереджує увагу на ролі менеджерів різних організаційних рівнів.

Поняття менеджмент має міжгалузевий характер і дуже складну семантику. Досить часто слово менеджмент використо­вується як синонім до керівництва або управління підприємством.

Менеджмент — цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.

На рис 1А (додаток А) показано співвідношення між поняттями «управління» та «менеджмент».

З наукового погляду менеджмент — це вміння використову­вати ті об'єктивні закони і закономірності, що виражають при-чинно-наслідкові зв'язки у сфері управлінської діяльності. Менеджмент розглядає підприємство не стільки як технологічну ланку суспільного виробництва, а передусім як соціально-ви­робничу підсистему ринкових відносин.

Менеджмент - це сукупність функцій, спрямованих на ефективне та результативне використання ресурсів для досягнення певних організаційних цілей.

Під ефективністю розуміють розсудливе й економне використання ресурсів. Результативністю називають прийняття правильних рішень і їх успішне виконання. Загалом організації, які досягли успіху, є як ефективними, так і результативними.

Соціальне управління включає в себе управління виробничою і невиробничою сферами. Таке управління охоплює відносини між двома системами - керованою і керуючою, тобто відносини між людьми стосовно організації спільної праці. Якщо управління - обов'язкова складова частина спільної праці, то його доцільно включати як складову частину продуктивних сил суспільства.

Однією з основоположних умов управління є взаємодія між двома суб'єктами, один із яких виступає в ролі суб'єкта управ­ління, а інший— у ролі об'єкта управління. Управлінська взає­модія відбувається лише за умови, коли об'єкт управління ви­конує команди суб'єкта управління, тобто коли здійснюється управління. Для цього необхідно: по-перше, наявність у суб'єк­та управління потреби та можливості управляти об'єктом управ­ління, подаючи для цього відповідні управлінські команди; по-друге, наявність у об'єкта управління готовності та можливості ці команди виконувати. Ці умови перетворюють можливість здійснення управління в реальність. Пізнання діалектичного взаємозв'язку суб'єкта й об'єкта управління дає змогу проник­нути в сутність та з'ясувати природу і можливості здійснення управління як соціального явища.

За напрямами реалізації функцій менеджмент поділяють на такі види:

· виробничий менеджмент — управлінський процес, спрямований на формування комплексної системи виробництва на засадах оптимального використання ресурсів з метою забезпечення необхідного рівня прибутковості;

· фінансовий менеджмент — управлінський процес, спрямований на формування системи залучення, ефективного розподілу та використання фінансових ресурсів організації;

· маркетинг — управлінський процес, спрямований на задоволення потреб споживачів шляхом створення пропозиції товарів і послуг, які мають матеріальну і споживчу цінність.

Менеджери, незважаючи на рівень, можуть працювати в різних підрозділах усередині організації. Менеджери з маркетингу працюють у сфері, пов'язаній із функцією маркетингу - переконання споживачів і клієнтів купувати товари й послуги організації (чи це будуть автомобілі Ford, журнали Newswеек, новини Аssociated Рress, польоти на Southwest Airlines, чи філіжанки "latte" в Strarbucks). їхні обов'язки - розробка нових продуктів, просування товарів на ринку і реалізація. Фінансові менеджери переважно мають справу з фінансовими ресурсами організації. Вони відповідальні за такі види діяльності, як бухгалтерський облік, менеджмент руху готівки та інвестицій.

Діяльність операційних менеджерів пов'язана зі створенням та керуванням виробничими системами, що виготовляють товари і послуги. Зазвичай, обов'язки операційних менеджерів - виробничий контроль, контроль матеріальних запасів, контроль за якістю, заводським обладнанням і вибором місця розташування підприємства. Менеджери людських ресурсів відповідальні за наймання та підвищення кваліфікації працівників, їх залучають до планування людських ресурсів, вербування і підбирання працівників, навчання та підвищення кваліфікації, вирішення питань оплати праці та системи доплат, формування систем оцінки та звільнення недисциплінованих і некомпетентних працівників. Загальні менеджери непов'язані з якимись певними спеціальностями менеджменту. Можливо, найліпшим прикладом посади загального менеджера є адміністратор лікарні або клініки. Адміністративні менеджери повинні бути обізнані з усіма функціональними сферами менеджменту, а не спеціалізуватися у якійсь одній галузі.

Сфери менеджменту: виробництво, фінанси, кадри, нововведення, облік, збут, зовнішньоекономічна діяльність.