Форми і методи міжнародної торгівлі

 

Міжнародну торгівлю можна класифікувати по ряду критеріїв.

I.Класифікація МТ по напрямках торгівлі:

У міжнародній торгівлі здійснюється 4 основних види зовнішньоторговельних операцій:

1. експортні: продаж іноземному контрагенту товарів з вивозом їх за кордон;

2. імпортні: придбання у іноземного контрагента товарів з їх ввозом з-за кордону;

3. реекспортнi: продаж з вивозом за кордон раніше імпортованих товарiв, які на територiї країни не піддавалися переробці;

4. реiмпортнi: придбання з увозом через кордон раніше експортованих товарiв, які там не піддавалися переробці.

У свою чергу можна деталізувати названу класифікацію стосовно, наприклад, до експорту. Розрізняють зокрема:

* вивіз готової продукції для її остаточної реалізації (цей вид експорту є найбільш традиційним і самим масовим);

* вивіз вітчизняних товарів, особливо сировини і напівфабрикатів, для переробки за кордоном під митним контролем з наступним поверненням (ця форма здобуває в сучасних умовах значного поширення);

* до експорту відносять також випадки тимчасового вивозу за кордон вітчизняних товарів (на виставки, ярмарки, тощо) з наступним їх поверненням, а також вивоз тимчасово завезених іноземних товарів (на аукціони, виставки, ярмарки);

* специфічною формою експорту є постачання в рамках ТНК, а також вивіз продукції в порядку прямих виробничих зв'язків, насамперед у машинобудуванні.

Якщо глянути на експорт з точки зору формування управлінської і маркетингової стратегій фірми, то ми одержимо ще як мінімум дві його можливі класифікації. З одного боку, розрізняють пасивний і активний експорт. Перший з них передбачає періодичний вивіз надлишків продукції з митної території країни у випадку їхнього виникнення. Другий має місце тоді, коли фірма не тільки ставить, але і реалізує мету розширення масштабів здійснюваних нею операцій за рахунок реалізації продукції на конкретному закордонному ринку чи декількох таких ринках.

З іншого боку, існує непрямий і прямий експорт. У першому випадку передбачається використання послуг незалежних посередників - агентів по експорту, збутових фірм і т.п. У другому випадку фірма-виробник продукції сама безпосередньо здійснює експортні операції.

II.Класифікація МТ у залежності від об'єкта торгівлі:

1. торгівля промисловими товарами;

2. торгівля сировинними і сільськогосподарськими товарами;

3. торгівля послугами.

У свою чергу торгівля промисловими товарами має такi форми:

* торгівля товарами споживчого призначення;

* торгівля машинами й устаткуванням.

У залежності від ступеня завеpшеностi виробничого циклу остання поділяється на:

- постачання машин і устаткування в готовому до експлуатації вигляді;

- постачання машин і устаткування в розібраному вигляді (насамперед для зниження мита);

- комплектні поставки (постачання продукції у вигляді завершеного технологічного циклу. Як компоненти цієї угоди виступають: НДДКР, технічна допомога в проектуванні, постачання матеріалів і устаткування для будiвництва об'єкта, участь у будівництві, передача ліцензій і “ноу-хау”, гарантійні випробовування та пуск об'єкта в експлуатацію).

Важливим елементом міжнародної торгівлі машинами й устаткуванням є технічне(сервісне) обслуговування проданих виробів. Сервіс буває:

- передпродажний: передбачає вивчення вимог потенційних покупців, внесення змін у конструкцію у вiдповiдностi з побажаннями клієнтів;

- пiсляпpодажний:

- гарантійний - постачальники здійснюють пуско-наладочнi роботи, надають консультативну допомогу, забезпечують експлуатацію виробу відповідно до заданих параметрів;

- післягарантійний - пеpiодично здійснюється поточний і капітальний ремонт, а також забезпечення запчастинами, може бути проведена модернізація устаткування.

Міжнародна торгівля сировинними і сільськогосподарськими товарами в залежності від форм, якi використовуються для організації продажу, дiлиться на:

* біржову;

* небіржову.

На міжнародних біржах реалізуються масові, сировинні, однорідні, взаємозамінні товари. В даний час їх близько 70 (зернові, живі тварини і м'ясо, кольорові і дорогоцінні метали, олiйне насiння і продукти його переробки, текстильна сировина, тощо). На бiржову торгiвлю припадає близько 15-20% міжнародної торгівлі. Найбільші міжнародні біржові центри зосереджені в США, Англії, Японії. На долю цих країн приходиться більш 90% обороту біржової торгівлі.

До небіржових сировинних товарів відносяться руди чорних і кольорових металів, вугілля, нафта, газ. Угоди по цих товарах здійснюються по коротко- і довгострокових контрактах найчастіше через різних посередників

Деякi сировинні товари реалізуються на міжнародних аукціонах (хутро, вовна, шкіри, чай, тютюн, овочі, риба, квiти). Головні центри торгівлі хутром: Hью-Йоpк, Санкт-Петербург, Монреаль, Лондон, Стокгольм. Міжнародні чайнi аукціони функціонують у Калькутті, Коломбо, Найробі, Лондоні, Сінгапурi. Торгівля тютюном здійснюється в Hью-Йоpку, Амстердамі, Бремені.

Особливості світової торгівлі послугами обумовлені специфікою послуг на відміну від матеріальних товарів. Послуги виробляються і споживаються головним чином одночасно і тим самим не підлягають збереженню. Більшість послуг реалізується при безпосередньому контакті виробника і споживача (за винятком послуг за допомогою ЕОМ). Сфера послуг краще захищена державою від iноземної конкуренції. А такі послуги як транспорт, зв'язок, наука, освiта, медицина в багатьох країнах у значній мірі реалізуються держсектором. Далеко не усі види послуг можна використовувати на світовому ринку, наприклад, комунальні чи побутові послуги; але їхня наявність (якість) у тій чи іншій країні може приваблювати іноземців (туристів) для одержання медичних послуг, послуг освiти, культури, спорту, індустрії відпочинку, тощо.

Часто торгівля послугами супроводжує торгівлю товарами, особливо машинами, устаткуванням, і сприяє збiльшенню продажу цих товарів.

Основними видами послуг, що пропонуються на світовому ринку, є:

* фрахт (міжнародні морські транспортні послуги);

* послуги іншими видами транспорту (залізничним, автомобільним, трубопровідним, авіаційним);

* оренда машин і устаткування. Цей вид послуг на міжнародній арені став широко поширюватися в 50-60-ті роки ХХ сторіччя. Причинами його поширення є насамперед високі ціни на складне устаткування; крім того для споживачів з'являється можливість в умовах швидких темпів НТП замінити устаткування без великих фінансових витрат на його придбання, а виробники збiльшують обсяги збуту продукції в умовах жорсткої конкуренції на світовому ринку.

Розрізняють наступні види оренди машин і устаткування:

- pентинг (короткострокова оренда до 1 року); об'єктами такої оренди виступають транспортні засоби, туристичне оснащення, будівельна і сільськогосподарська техніка;

- хайpинг (середньострокова оренда від 1 до 2-3 років);

- лізинг (довгострокова оренда від 3-5 до 10-15 років). Об'єктами лізингу є промислове устаткування, технологічні системи, будівельно-монтажні комплекси, конторське устаткування. Лізингові послуги надаються банками, фірмами, спеціалізованими лізинговими компаніями.

Лізинг буває:

- оперативний (характеризується невеликим терміном контракту- до 5 років і неповною амортизацією устаткування за період оренди, після чого устаткування може стати об'єктом нового лізингового контракту чи повертається орендодавцю);

- фінансовий (характеризується більш тривалими термінами - до 15 років, амортизація всієї чи більшої частини вартості устаткування. По закiнченню терміну оренди орендар може купити об'єкт лізингу по залишковій вартості. Тому фінансовий лізинг розглядається, як форма довгострокового кредитування).

* туризм. Цей вид послуг дає сьогодні найбільший внесок у міжнародну торгівлю послугами. Майже 0,5 млрд.чол. щорічно перетинають кордони у якостi туристів. Під "іноземним туристом" розуміється людина, що відвідує іншу країну з будь-якою метою, крім оплачуваної професійної діяльності в цій країні. Міжнародний туризм поділяється на три основні різновиди: рекреаційний, науковий і діловий. На долю рекреаційного (відпочинок, лікування й ін.) припадає майже 70% усіх турпоїздок. Наданням туристичних послуг займаються фірми, що організують турпоїздки (пересування, житло, інформація й ін.), а також займаються продажем путівок і турів (туроператорськi фірми і туристичні агенства). Найбільше число поїздок відбувається між розвинутими країнами. У цій сфері велику роль вiдiграють дрібні підприємства, але одночасно відбувається процес концентрації виробництва і капіталу. У Західній Європі, наприклад, близько 20 туристичних компаній контролюють продаж 80% турів;

* інжиніринг (інженерно-консультаційні послуги по підготовці і забезпеченню будівництва складних об'єктів, а також безпосередньо процесу виробництва);

* сервісне обслуговування;

* соціальні послуги (наприклад, в сфері освiти, охорони здоров’я);

* інші послуги (банківські, страхові, інформаційні, посередницькі й ін. Їхня частка в структурі міжнародних послуг постійно зростає. Прикладом таких послуг є, наприклад, факторинг. Це новий вид послуг в галузі фінансування, призначений, у першу чергу, для підтримки малих і середніх фірм. Його надають спеціальні фактори-фірми, тісно пов'язані з банками, або якi є їхнiми дочірніми підприємствами. Сутність цієї діяльності полягає в тім, що фактор-фірма купує у своїх клієнтів їхнi вимоги до партнерів і на протязі 2-3 днів оплачує їм від 70 до 90% суми вимоги у вигляді авансу, а суму, що залишилася, за винятком комісійних за послуги, клієнт одержує після закінчення розрахунків.Фактор-фірми можуть регулярно інформувати своїх клієнтів про платоспроможність покупців, а також брати на себе гарантії за платежі в iноземних країнах. Завдяки наявності виходу в розгалужені комп'ютерні інформаційні системи великих банків, фактор-фірми добре інформовані про фінансовий стан багатьох підприємств, у тому числі і зарубiжних. Тому їм не важко визначити фінансовий ризик при покупці вимоги. У сфері експорту фактор-фірми можуть надати послуги по забезпеченню "тихого" і "відкритого" факторингу.

При"тихому" факторингу клієнт на підставі договору зі своїм фактор-банком регулярно повідомляє йому про всі укладені угоди, надсилаючи копії всіх експортних рахунків. Партнер експортера про це не знає. Якщо він не в змозі оплатити рахунок на протязi 60 днів після закiнчення терміну, експортер інформує його про поступку вимоги фактор-банку, що зі своєї сторони вживає різних заходів, включаючи пред'явлення позову до покупця через Мiжнародну факторингову організацію.

У системі "відкритого" факторингу експортер зобов'язаний вказати на своїх рахунках, що вимога продана фактор-фірмі. Якщо експортер не може одержати оплату, то фактор-фірма через 90 днів переводить експортеру всю суму рахунку. Вартість системи "тихого" факторингу - в інтервалі 0,5 - 1%, а "відкритого" - 0,7 - 1,5% суми рахунків. До цього також додається ринкова процентна ставка для кредитів по фінансуванню експортних угод.

 

III.Класифікація МТ по формах оплати:

1. торгівля на комерційних умовах (передбачає грошову оплату імпортованих товарів);

2. зустрічна торгівля (зовнішньоторговельні операції, умови яких передбачають зустрічні зобов'язання експортерів і імпортерів зробити повний чи частково збалансований обмін товарами. Імпортери завжди зацікавлені в розвитку зустрічної торгівлі, їх підтримують і уряди, тому що така форма стимулює розвиток національного експорту).

Різновидами зустрічної торгівлі є:

- бартерні угоди;

- викуп застарілої техніки при збуті нових моделей. Така форма торгівлі найчастіше застосовується при продажі автомобілів, сільгосптехніки, літаків, комп'ютерів, верстатів;

- комплектація імпортованого устаткування частинами і деталями вітчизняного виробництва;

- компенсаційні угоди (передбачають відшкодування кредитів постачаннями продукції, отриманої в результаті інвестування коштів);

- переробка давальницької сировини (фірма одержує сировину, виробляє з неї продукцію, а потім цією продукцією розраховується за сировину).

Особлива форма міжнародної торгівлі - міжнародні торги (тендер). Існування цієї форми пов'язане з тим, що законодавство багатьох країн дає дозвіл на розміщення державного замовлення на імпортні поставки тільки у випадку проведення міжнародних торгів.

Міжнародні торги являють собою форму торгівлі, при якій покупець проводить конкурс серед продавців на пiдписання угоди з тим iз них, хто запропонує найбільш вигідні умови. За допомогою торгів у даний час розміщають замовлення на постачання машин і устаткування, проведення наукових, проектних, дослідницьких, будівельних робіт.

Для організації торгів створюються тендерні комітети. Вони складаються з технічних і комерційних експертів. Комітети публікують оголошення про торги. Потім аналізуються заявки і пропозиції і ухвалюються остаточні рішення про розміщення замовлень.

Існують два різновиди міжнародних торгів:

1. Відкриті, де можуть брати участь усі бажаючі фірми. Загальні вимоги до їх учасників - наявність тендерної (технічної) документації, що повинна бути викуплена у тендерного комітету (звичайно її ціна в межах декількох тисяч доларів). Крім цього одночасно з подачею заявки фірма вносить гарантійну заставу на користь організації, що виступає замовником. Сума застави - від 1 до 5% загальної суми пропозиції. Фірмам, що програли торги, застава повертається. На відкритих торгах звичайно розміщаються замовлення на стандартне устаткування;

2. Закриті, на які запрошуються тiльки фірми, що мають досить високий авторитет на світовому ринку. Тут розміщаються замовлення на унікальне, складне устаткування чи об'єкти.

В даний час міжнародні торги особливо активно використовуються країнами, що розвиваються. Hа них припадає приблизно 80% тендерних торгів.

 

IV.Класифікація МТ по видах (методам здійснення) угод:

1. реалізація товарiв по прямих зв'язках, безпосередньо від виробника до споживача;

2. реалізація товарiв через посередників.

Сьогодні більш половини світового обороту товарів здійснюється через посередників, до яких належать незалежні від виробникiв і споживачів фірми, що беруть участь у обiгу товарів. Необхідність звертання до посередників обумовлена тим,що в багатьох підприємств вiдсутнiй досвід самостійного дослідження зовнішнього ринку, пошуку вигідних іноземних контрагентів, кваліфікованого здійснення зовнішньоекономічних розрахунків і т.п.

Основні види торгових посередників у МТ:

* прості посередники чи брокери - це торгові організації чи фізичні особи, що підшукують взаємозацікавлених продавців і покупців, і сприяють здійсненню угод. Торгують за рахунок і за дорученням клієнтів. Звичайно мають повноваження на здійснення разової угоди. Є посередниками на біржах, при фрахтуванні судів, продажу нерухомості великої вартості. За свої послуги брокер одержує обумовлену винагороду - від 0,25 до 3-5% від суми угоди;

* повірники - діють на підставі договору доручення. Залучаються продавцем чи покупцем для здійснення угод від імені і за рахунок довірителя. У комерційній практиці повірників часто називають представниками, хоча останні не мають права підписувати які-небудь контракти від імені довірителя. Отже представник може перейти в розряд повірника, якщо з ним укладений договір доручення. Істотною частиною договору доручення є докладний виклад повноважень повірника по комерційним і технічним умовам угод;

* торгові агенти - діють на підставі агентського договору. Є посередниками, що здiйснюють операції для іншої особи (принципала) за його рахунок і від його імені. Агенти не купують товар у виробників (експортерів) і не перепродують його. Власник товару надає його їм для продажу. Торгові агенти забезпечують підготовку угод, але без права підпису контракту. Основні прямі обов'язки агента: вивчення кон'юнктури ринку, реклама товару, інформування принципала про всі зміни на ринку, обов'язкове узгодження продажної ціни в кожному конкретному випадку, передпродажний сервіс товару, щомісячний звіт про динаміку цін, щоквартальний звіт по основних видах робіт. Оплата агента, як правило, перевищує оплату інших посередників і досягає 8% від суми виторгу за товар. Іноді з агентом узгоджується дві ціни - постачання і реалізації. Різниця йде йому в оплату, якщо товар вдається продати по максимально високій ціні;

* комісіонери - діють на підставі договору комісії. Шукають партнерів і підписують контракти за рахунок постачальників-комітентів, але від свого імені. Беруть відповідальність за своєчасність постачання, фінансування й оформлення угоди. Для третіх осiб комісіонери є продавцями. Як правило, комісіонери перед продажем товарів повинні погоджувати з комітентом ціни, терміни постачань, умови кре дитiв, тощо.

Послідовність операцій за договором комісії приблизно наступна:

- відшукується комісіонер, що має досвід продажу на певному закордонному ринку;

- комітент укладає з комісіонером договір про постачання товарів на реалізацію;

- комісіонер знаходить покупця й укладає з ним від свого імені договір купівлі-продажу, сповіщаючи про це комітента;

- одержавши копію контракту комітент зобов'язаний виконати його умови;

- за результатами торгових операцій комісіонера одержує винагороду. Комісійні встановлюються у вигляді певного відсотка від вартості реалізованих товарів (1,5 - 5%);

* консигнатори - діють на підставі договору консигнації (різновид договору комісії). Консигнація - це надання товару в розпорядження консигнатора на певний строк для реалізації, при цьому власником залишається власник товару (консигнант). Таким чином, консигнатори за доручення консигнантів через свої склади (консигнаційні склади) здійснюють продаж товарів від свого імені, але за рахунок консигнанта. У договорах консигнації обов'язково вказуються терміни реалізації товарів, після настання яких товари, що залишилися, повертаються власникам. Консигнація буває зворотньою (усі непроданi товари повертаються хазяїну), частково зворотньою (встановлюється в процентному відношенні частка продукції, що повинна бути викуплена консигнатором) і незворотньою (консигнатор закуповує весь непроданий товар). На умовах консигнації реалізуються технічно складні товари: автомобілі, верстати, електродвигуни і т.п.

Послідовність дій при договорі консигнації наступна:

- підписання договору консигнації;

- доставка товару консигнаторові;

- продаж товарів на зовнішньому ринку;

- оплата за проданий товар;

- повернення частини нереалізованих товарів;

- розрахунки між консигнантом і консигнатором;

* дистрибьютори чи дилери - збутові посередники, якi від свого імені і за свій рахунок укладають угоди купівлі-продажу з експортерами й імпортерами. Юридично ці операції оформляються договорами купівлі-продажу. На цей вид посередництва припадає основний обсяг міжнародної торгівлі. У ролі дистрибьюторiв чи дилерів виступають торгові доми, спеціалізовані експортні чи імпортні фірми. У їхній якості сьогодні на світовому ринку діють найбільші транснаціональні торгові корпорації: “Нестле”, “Юнайтед брандз”, “Дель Монте”, “Чилевич”, “Каргилл”, “Iнтерфудс”і інші.