Динаміка та сучасні тенденції розвитку світової зовнішньої торгівлі.

Зовнішня торгівля на сучасному етапі є надзвичайно динамічною. Це зумовлено в значній мірі розвитком спеціалізації та кооперації виробництва в міжнародному масштабі, скасування ряду обмежень у міжнародній торгівлі, високими темпами розвитку нових індустріальних країн. Панівні позиції в світовій торгівлі посідають розвинуті країни, найбільшими експортерами світу є: США, ФРН, Японія, Франція, Великобританія, Італія, Канада, Нідерланди, Бельгія.

Зовнішня торгівля на сучасному етапі перетворилась у важливу сферу економіки будь-якої крани, зростає її вплив на світовий економічний розвиток. Незважаючи на загальну тенденцію до зростання, міжнародна торгівля зазнає значних коливань, що зумовлено економічними, енергетичними кризами, нестачею сировини та іншими проблемами.

Підвищення ролі зовнішньої торгівлі в економіці кожної країни проходять при нестійких міжнародних торговельних зв’язках. Внаслідок цього в структурі товарообігу та в напрямках зовнішньоторговельних потоків постійно відбуваються зміни.

Сьогодні в міжнародному товаристві суттєво скорочується питома вага сировини і різко підвищується частка готових виробів. В таких країнах як ФРН та Японія частка готової продукції в експорті становить близько 90%. Але в багатьох країнах, що розвивається, та в країнах Східної Європи значну частину в експорті становлять продовольчі та сільськогосподарські продукти, сировина, паливо.

Високими темпами зростає міжнародна торгівля машинами і обладнанням, продукцією електротехнічної промисловості. В сучасному експорті дедалі більшого значення набуває наукоємна продукція. Це спричинило розширення торгівлі послугами, яка стимулює міжнародну торгівлю товарами.

Характерною рисою сучасного етапу є збільшення частки торгівлі індустріальних країн між собою, на неї припадає понад 70% всієї світової торгівлі.

Економічно менш розвинуті країни намагаються посилити свої позиції в світовій торгівлі шляхом її диверсифікації – тобто одночасним розвитком багатьох її напрямків та розширенням асортименту товарів.

На ринку мінерального палива питома вага промислово розвинутих країн в експорті склала 32,1 %, країн, що розвиваються, – 56,3, країн із перехідною економікою – 11,6%. Провідними експортерами палива залишаються країни ОПЕК (36,7%), Близького Сходу (22,6), Африки (12,3) і Латинської Америки (9,6%). В останні роки об'єм міжнародної торгівлі нафтою був майже рівний об'єму торгівлі всіма базовими ресурсами разом узятими. [ ].

Тенденції відзначеного росту не поширюються однаково на всі регіони світу, що розвиваються. Знижується питома вага у світовій торгівлі країн Близького Сходу у зв'язку з нестабільністю цін на нафту і загостренням протиріч між державами-експортерами рідкого палива. Нестабільно зовнішньоторговельне положення багатьох африканських держав, що відносяться до категорії найменш розвинутих у ряді країн, що розвиваються. Незважаючи на деяке підвищення питомої ваги у світовій торгівлі країн Латинської Америки їхнє зовнішньоторговельне положення характеризується недостатньою стійкістю.

Група нових індустріальних країн Азії неоднорідна за своїм складом. Її ядро складають так звані нові індустріальні країни — Південна Корея, Сянган (Гонконг), Тайвань і Сінгапур, що стали на шлях експортоорієнтованого росту в 60-х роках. Бурхливий розвиток експорту в даній групі держав спирався на стійкі і високі темпи внутрішнього економічного росту (7% у рік у середньому за останнє десятиліття). Структурні зрушення у внутрішній економіці в процесі індустріалізації обумовлювали прогресивні зміни в товарній структурі експорту.

Провідним світовим експортером продовольчих товарів є США, які займають особливо стійкі позиції в торгівлі пшеницею, кормовим зерном, рисом. До найбільших експортерів продовольства входять Франція, Нідерланди, Німеччина, Великобританія, Канада, Бельгія, Люксембург, Італія, Данія, а з країн, що розвиваються, – Бразилія. Частка країн, що розвиваються, в світовій торгівлі продовольством становить в експорті – 29,6, в імпорті – 24,8%, частка країн перехідної економіки відповідно – 3,1 і 5,1% [ ].

Зниження питомої ваги продовольства у світовому експорті зумовлено такими факторами: падінням цін на світовому ринку (до 2006 р.); періодичне погіршення платоспроможності і збільшення зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються (деякі з них повинні скорочувати закупки на світовому ринку, незважаючи на зростаючі потреби в сільськогосподарському виробництві і загострення продовольчої проблеми). Хоча в останні роки зважаючи на продовольчу кризу ціни на продовольчі товари почали підвищуватись.

Нерівномірно розвивається міжнародна торгівля текстилем і одягом, з 2004 по 2009 рр об’єми скоротилася майже в 2 рази – з 8,9 до 4,9%). Ситуація на ринку текстилю з середині 90-х років характеризується зближенням позицій індустріальних і розвиваючих країн. Швидке нарощування його виробництва і вивозу із країн, що розвиваються, призвело до того, що питома вага останніх в світовому експорті досягла 48,3%, вона майже зрівнялась з часткою промислове розвинутих країн. Світовими експортерами текстилю стали країни Азії (45%), Латинської Америки (2,2%), Африки (0,8%), країни перехідної економіки (2,4%). Таким чином, країни, що розвиваються, перетворюються в нетто-експортерів текстилю з позитивним сальдо в 5,3 млрд. дол.

Тому особливого значення набувають зрушення у товарній структурі світового товарообороту – зміщення центру тяжіння на обмін готовими виробами, який відрізняється більшою стабільністю. У цьому напрямку в останні десятиліття ідуть не тільки індустріальне розвинуті країни, але й країни, що розвиваються і постсоціалістичні країни Центрально-Східної Азії.

Помітно відстають у структурі світового експорту країни СНД. На даний момент припускається досить таки стійкий ріст світового товарообороту приблизно такими ж темпами, що і в останні два десятиліття, тобто на рівні 5-6% у рік незважаючи навіть на наслідки світової кризи.

Разом із законною торговою практикою набирають силу (особливо це стосується багатьох країн Південно-Східної Азії) кримінальні форми торгівлі (контрабанда, торгівля товарами із фальсифікованими торговими знаками і т.д.). Обсяг такої торгівлі досягає 60 млрд. дол. у рік.

Особливості розвитку міжнародної торгівлі на сучасному етапі:

• Підвищенні темпи зростання міжнародної торгівлі порівняно з темпами росту виробництва.

• Зміни в товарній структурі міжнародної торгівлі на користь готової продукції(особливо наукоємної) та послуг.

• Зростання ролі країн, що розвиваються в міжнародній торгівлі.

• Посилення ролі зовнішньоекономічної політики країн.

• Транснаціоналізація міжнародної торгівлі.

• Посилення ролі науково-технічного прогресу у розвитку міжнародної торгівлі.

Отже, міжнародна торгівля – одна з найважливіших складових частин міжнародних відносин, показники якої відображають не тільки рівень економічного розвитку країн, а й характер відносин між ними.