Аналіз структури міжнародної торгівлі

 

Структуру міжнародної торгівлі розглядають у двох ракурсах: як торгівлю окремими групами товарів і як систему методів організації реалізації товарів на світовому ринку.

Товарна структура міжнародної торгівлі — це частка тих чи інших товарів у світовому товарообігу. Сюди відносять основні групи товарів: продовольство(включаючи напої та тютюн), сировина, мінеральне пальне, продукція переробної промисловості(машини, устаткування, хімічні товари, метали, текстиль).

Товари на світовому ринку мають штрихові коди — це належність товару до певної товарної групи, кодування його властивостей та якості за допомогою штрихових позначок. Код України 482. Україна вступила до Міжнародної асоціації товарної нумерації в Європі (ЕАN) в 1995. У 1996 році вийшла Постанова КМУ "Про введення штрихового кодування товарів", а з 1997 року введено обов'язкове кодування національних товарів.

Структура міжнародної торгівлі за формами міжнародної торгівлі:

1. Традиційна торгівля — це торгівля між суб'єктами за традиційними правилами: гроші — товар.

2. Торгівля продукцією у рамках кооперації — це спосіб реалізації продукції між суб'єктами міжнародної виробничої кооперації, яка здійснюється, як правило, за трансфертними цінами у пільговому режимі.

3. Зустрічна торгівля — це сукупність міжнародних торговельних угод, при укладанні яких закупівля продукції супроводжується зворотнім постачанням товарів, з метою досягнення балансу експортно-імпортних операцій:

а) бартер — це оцінені і збалансовані товарообмінні операції за єдиним договором-контрактом без грошового еквівалента;

б) зустрічна закупівля;

в) компенсаційні угоди — це довгострокові угоди (10—20 років), при яких покупець оплачує вартість товарів постачанням інших товарів або наданням послуг, а при необхідності різницю доплачує грошима;

г) кліринг — це система безготівкових розрахунків за товари, цінні папери та послуги, яка базується на зарахуванні взаємних вимог і зобов'язань;

д) угода "світч" — передача зобов'язань, угоди з багаторазовим перепродажем товарів;

е) угода "оффсет" — це поєднання обміну товарів та послуг з вкладанням капіталу, який використовується головним чином для підтримки реалізації товарів на світовому ринку: для реклами, для покращення упаковки.

4. Біржова торгівля — це оптова торгівля масовими товарами, що мають стійкі та чіткі якісні параметри, при посередництві бірж. Коньюнктура біржової торгівлі та ситуація на фондовій біржі є одним з найважливіших і достатньо достовірних показників динаміки світових товарних та валютних ринків.

Товарні біржі бувають:

- Спеціалізовані:

Лондон, Нью-Йорк — кольорові метали.

Чикаго, Лондон, Вініпег, Мілан — зерно.

Нью-Йорк, Чикаго, Ліверпуль, Бомбей — бавовна.

Нью-Йорк, Лондон, Гамбург, Париж — кофе, какао.

- Універсальні:

Чикаго — зерно, соя, бройлери, срібло, золото.

Лондон — кофе, какао, цукор, каучук.

5. Міжнародний аукціон — це спосіб міжнародного продажу окремих партій товару або окремих предметів, що по черзі виставляються для огляду, і які переходять у власність покупця, що запропонував найвищу ціну. Види аукціонної торгівлі: публічний (гласний) аукціон, негласний аукціон, голландський аукціон.

Аукціони бувають: спеціалізовані, універсальні, примусові (реалізується майно різного роду боржників, або конфіскованого майна).

Найвідоміші у світі міжнародні аукціони знаходяться в Лондоні, Нью-Йорку, Калькутті, Монреалі, Амстердамі, Санкт-Петербурзі (хутро), Москві (коні).

6. Міжнародні торги (тендери) — це змагальна форма закупівлі, при якій покупець оголошує конкурс для продавців з різних країн на товар чи послугу, які б відповідали певним техніко-економічним даним. Існують відкриті, закриті та одиничні тендери. Найбільше тендери розповсюджені на світовому ринку машин і устаткування.

7. Міжнародний ярмарок — це великий, періодично діючий і відкритий ринок, що проводиться у визначеному місці і пору року (час), і в установлений термін. Метою ярмарку є: укладання угод, демонстрація зразків товарів, обмін науково-технічною інформацією, ділові переговори.

8. Міжнародна виставка — це демонстрація досягнень в області науки та техніки однієї або декількох країн на території іншої країни з метою зацікавити суб'єктів МЕВ для підписання протоколів про наміри торгувати, обміном науково-технічною інформацією, проведенням ділових зустрічей.

9. Консигнаційна торгівля — це продаж товарів за кордон, коли власник товару передає їх продавцю для продажу з його складу.

Територіальна географічна структура узагальнює дані про масштаби міжнародної торгівлі країн, що належать до однієї частини світу або укрупненої групи країн (розвинуті країни, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою).

Організаційна географічна структура узагальнює дані про міжнародну торгівлю або між країнами, що належать до інтернаціональних торговельно-політичних об'єднань, або торгівлю між країнами, що виділені в певну групу за вибраним критерієм (країни — експортери нафти, країни - цілковиті боржники тощо).

Географічна структура міжнародної торгівлі сформувалася під впливом світогосподарського поділу праці, тобто поглибленого міжнародного поділу праці й розвитку науково-технічної революції (табл.2.1)

Таблиця 2.1

Географічна структура світової торгівлі товарами за окремими регіонами в 2009р.

Експорт	Регіон	Імпорт
Обсяг	Обсяг
млрд дол.	%		Млрд. дол.	%
12490,0	100,0	Світ	12682,0	100,0
1602,4	12,8	Північна Америка	2178,0	17,2
458,9	3,7	Латинська Америка	442,9	3,5
5016,0	40,2	Європа	5161,5	40,7
4587,6	36,7	Європейський Союз	4732,7	37,3
451,6	3,6	СНД	333,1	2,6
303,4	2,4	Російська Федерація	191,8	1,5
383,9	3,1	Африка	405,2	3,2
689,7	5,5	Ближній Схід	493,9	3,9
3887,7	31,1	Азія	3667,8	28,9
580,7	4,6	Японія	552,0	4,4
1201,5	9,6	Китай	1005,7	7,9
162,6	1,3	Індія	250,0	2,0

Перше місце за обсягом експорту та імпорту на світовому ринку посідає Європа друге – Азія, третє займають країни Північної Америки.

Товарна структура міжнародної торгівлі формується під впливом конкурентних переваг, котрі мас народне господарство країни. Конкурентні переваги є у випадках, коли в країні ціни на експортні товари (або внутрішні ціни) нижчі від світових. Відмінності в цінах зумовлені різними витратами виробництва, котрі залежать від двох груп чинників.

Першу групу чинників формують природні конкурентні переваги. До них відносяться природно-географічні: клімат, наявність мінеральних копалин, родючість грунтів тощо.

Другу групу (соціально-економічних) формують набуті конкурентні переваги. Ці чинники характеризують науково-технічний і економічний рівень розвитку країни, її виробничий апарат, масштаби і серійність виробництва, виробничу та соціальну інфраструктуру, масштаби науково-дослідних робіт. Вони визначають конкурентні переваги, що були надбані в процесі розвитку народного господарства.

У торгівлі товарами характерною тенденцією є зростання частки ваги торгівлі продукцією обробної промисловості (близько % вартісного обсягу світового експорту) і скорочення частки сировини й продовольства (близько %). У продукції обробної промисловості провідне місце належить устаткуванню і транспортним засобам (близько 50% експорту товарів цієї групи), а також хімічним товарам, чорним та кольоровим металам, текстилю. Серед сировини та продовольчих товарів найбільшу роль відрізняють продовольство й напої, мінеральне паливо та інша сировина (таб.2.2).

 

 

Таблиця 2.2

Зростання обсягів світового товарного експорту і виробництва за основними групами товарів, %

Світовий товарний експорт	8,5	6,0	1,5
С/г продукція	6,0	5,0	2,5
Паливо та видобувна продукція	4,0	3,5	0,5
Обробна промисловість	10,5	7,5	2,0
Світове товарне виробництво	4,0	1,5	-0,5
Сільське господарство	1,5	2,5	3,0
Гірничодобувна промисловість	1,0	0,0	1,0
Світовий ВВП	3,5	3,5	1,5

 

У світовій торгівлі товарними видами продукції найвищі показники зростання має продукція обробної промисловості (6,0%). Світовий експорт палива та видобувної продукції досяг найменшого показника зростання (3,0%). Темпи зростання світового експорту в 2,0 рази перевищують зростання світового товарного виробництва.

Товарна структура в розрізі регіонів характеризується даними таблиці 2.3.

 

 

Таблиця 2.3

Структура світового експорту основної групи товарів за регіонами, 2009 р.

Регіон	Сільське господарство	Добувна промисловість	Обробна промисловість	Разом
млрд. дол	%	млрд. дол	%	млрд дол	%	млрд дол	%
Західна Європа	602,6	9,5	767,9	12,1	4953,6	78,3	6324,1
Азія		6,1	540,2	12,7	3447,8	81,2
Північна Америка	212,1	10,9	345,9	17,8	1389,2	71,3	1947,2
Латинська Америка	156,9	26,8	255,8	43,7	172,6	29,5	585,3
СНД	42,7	6,9		67,9	174,8	25,2	692,5
Африка	37,9	7,1	393,9	74,1	99,9	18,8	531,7
Близький Схід	24,2	2,4	756,5	75,6	220,3	22,0	1001,0
Разом	1341,4	8,8	3530,2	23,0	10458,2	68,2	15329,8

 

Наведені в таблиці дані свідчать про взаємозв'язки між рівнем економічного

розвитку країн і структурою їх зовнішньоторговельного обігу. Так, для країн Західної Європи, Північної Америки та Азії, які відносяться до промислово розвинутих і нових індустріальних країн і в яких переважають набуті конкурентні переваги, в структурі експорту переважає продукція обробної промисловості (82,2% обсягу зовнішньоторговельного обігу). А в країнах Близького Сходу та Африки, які володіють багатими природними ресурсами, досить висока частка видобувної промисловості. Країни СНД інтенсивно використовують свої природні конкурентні переваги, а тому в їхній товарній структурі, що відрізняється від середніх світових показників, висока частка продукції добувних галузей промисловості (відхилення від середнього показника становить 44,9%) і порівняно низька — продукції обробної промисловості (відхилення від середнього показника становить 43%).

Отже можна зробити висновок, що структура зовнішньої торгівлі вкрай нерівномірна. Мало того, тенденції її зміни ще більше посилюють цю нерівномірність. Підвищення ролі зовнішньої торгівлі в економіці кожної країни проходять при нестійких міжнародних торговельних зв`язках. Внаслідок цього в структурі товарообігу та в напрямках зовнішньоторговельних потоків постійно відбуваються зміни. При дослідженні статистичних даних то можна прослідкувати невідповідність країн-лідерів експорту та імпорту, так як розвинені країни набагато більше імпортують ніж експортують. Якщо ж розглянути відношення експорта до імпорту, то можна побачити, що країни, які активно розвиваються є чистими експортерами, тобто забезпечують світовий ринок своїми товарами, натомість імпортуючи незначні об’єми. А от для США країна майже вдвічі більше купує товарів ніж продає. Для світової торгівлі таке явище є нормальним, адже регіональна структура, товарні потоки та об’єми зовнішньої торгівлі постійно змінюються внаслідок трансформаційних чинників розвитку глобальної економіки.