ТОП 10:

Структура світового господарства



 

Існування світового господарства як системного утворення виявляється через різноманітні структурні елементи. У залежності від критеріїв класифікації можна виділити такі підходи до визначення структури світового господарства:

I. Структура світового господарства по основним суб'єктам МЕВ (суб'єкти МЕВ це фізичні і юридичні особи, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність):

* підприємства, фіpми, тpанснаціональні коpпоpації, що діють на мікрорівні;

* національні держави, інтереси яких репрезентують різноманітні урядові органи;

* регіональні інтегpаційні об'єднання (ЕС, ЕАВТ, НАФТА, МЕРКОСУР і т.п.);

* міжнародні економічні оpганизації (МВФ, ГАТТ/СОТ, ЮНИДО, ЮНКТАД та ін.), що діють на глобальному рівні.

II. Структура світового господарства по основних сферах господарської діяльності:

* Виробничо­інвестиційна сфера - сукупність економічних відносин, що виникають в результаті міжнародної спеціалізації і кооперування на різних рівнях, а також міжнародного інвестування;

* Науково-технічна сфера - міжнародні науково-технічні комплекси, НДІ, лабораторії, різноманітні спільні проекти, а також світовий ринок технологій, патентів, ліцензій;

* Сфера міжнаpодної тоpгівлі;

* Міжнаpодна валютно-фінансова сфера.

III. Структура світового господарства за рівнем соціально-економічного розвитку держав:

Цей варіант класифікації використовується досить часто, у тому числі різноманітними міжнародними організаціями ( ООН, МВФ, Світовим банком), хоча оцінки цими організаціями груп країн у світовій економіці дещо відрізняються.

Основні параметри для класифікації:

А. Ступінь індустріального розвитку (економічний потенціал). У свою чергу цей параметр може бути характеризований системою показників, у числі яких:

* загальний обсяг ВВП або ВНП ;

* ВВП на душу населення (див. Додаток 1.);

* галузева структура національної економіки;

* виробництво основних видів пpодукции на душу населення;

* показники ефективності виробництва;

* показники порівняльної конкурентоспроможностї;

Б. Структура економічних відносин (або структура відносин власності);

В. Форми управління економікою (моделі господарського механізму);

Г. Рівень і якість життя населення:

* середньорічні прибутки на душу населення;

* структура особистих споживчих витрат;

* розвиненість сфери освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення;

* тривалість життя та ін.;

Д. Участь держави у міжнародному поділі праці:

* експортна/імпортна квота;

* структура експорту/імпорту;

* обсяг закордонних інвестицій і т.п.

Вищезгадані параметри є підставою для виділення таких груп держав у світовій економіці:

1. Промислово-розвинуті країни ( 25-30 високорозвинених держав, серед яких країни так званої “великої сімки” - США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Канада);

2. Країни, що розвиваються, ( біля 140 держав Азії, Африки і Пiвденної Америки);

3. Країни з перехідною економікою ( біля 30 держав колишнього СРСР, Центральної і Східної Європи та Азії, що переходять від командно-адміністративної системи до ринкової економіки);

4. Країни соціалістичного вибору ( декілька держав, що продовжують будувати чи заявляти про будівництво соціалізму на своїй території: Куба, КНДР, і зі значними застереженнями КНР і СРВ).

 

4. Протиріччя і закономірності розвитку світового господарства

 

Відомо, що протиріччя - це фундаментальне джерело всякого розвитку, у тому числі й у сфері економіки. Світове господарство не є винятком. Протиріччя формуються завдяки взаємодії різноманітних структурних елементів світового господарства. Вони виникають між суб'єктами МЕВ на всіх рівнях внаслiдок відносної економічної відокремленості цих суб'єктів, існування особливих економічних інтересiв.

Протиріччя світового господарства поділяють на:

1. Внутрішні - формуються усередині всіх підсистем світового господарства в процесі їхнього розвитку;

2. Зовнішні - обумовлені взаємодією всіх структурних елементів світового господарства з зовнішнім середовищем.

У залежності від причин виникнення протиріччя СГ можна класифікувати на:

1. протиріччя обумовлені взаємодією у світовому господарстві різноманітних форм власності (виявляються насамперед у міжнародній конкуренції);

2. протиріччя обумовлені неоднаковим рівнем розвитку продуктивних сил у різних країнах (різною забезпеченістю ресурсами, різною конкурентоспроможнiстю продукції);

3. протиріччя обумовлені взаємодією національних і інтернаціональних господарських механізмів, їхньою невідповідністю, неадекватнiстю.

У свiтовому господарствi на сучасному етапі відбувається формування механізму вирiшення протиріч:

* на мiкрорiвнi це досягається під час обговорення та пiдписання зовнішньоекономічних договорів або контрактів;

* на макрорівні протиріччя вирішуються під час підписання двох- або багатосторонніх міждержавних угод, у процесі контактів керівників держав і урядів;

* на глобальному piвнi протиріччя вирішуються в процесі діяльності piзноманiтних мiжнаpодних оpганизацiй.

Закони і закономірності СГ - це стійкі тенденції, суттєві причинно-наслiдкові зв'язки в розвитку світової економіки. У літературі стосовно до світового господарства виділяють такі закони і закономірності:

1. Закон відповідності міжнародних економічних відносин рівню і характеру світових продуктивних сил;

2. Закон пропорційності розвитку світової економіки ( існують структурні елементи світового господарства і об'єктивно обумовленi співвідносини між ними: промисловість і сільське господарство, матеріальне і нематеріальне виробництво, центр і периферія і т.п.);

3. Закон зростання продуктивності праці, підвищення ефективності виробництва;

4. Закон нагромадження - необхідність інвестувати частину одержаних прибутків із метою розвитку світової економіки;

5. Закон інтернаціоналізації виробництва - чинність закону виявляється в поглибленні міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва, у розвитку інтеграційних процесів, що сприяє підвищенню ефективності завдяки використанню в тому числі зовнішніх чинників економічного росту.

Формами прояву цього закону є, наприклад, міжнародні господарські об'єкти, спільні підприємства (СП), міжнародні транспортні й енергетичні системи, міжнародні інформаційні системи і т.п.;

6. Закон вартості. У світовому господарстві цей закон обумовлює формування світових цін;

7. Закон попиту і пропозиції;

8. Закон міжнародної конкуренції. На світовому ринку головною дiючою особою міжнародної конкуренції є транснаціональні корпорації.

Конкуренція на світовому ринку має ряд особливостей. Основні правила, якими керуються ТНК:

* зайняти місце лідера на світовому ринку або бути сильнішим у своїй ринковій ніші, зробити все можливе для усунення конкурентів ( принаймні більшості з них);

* набувати власності конкурентів за допомогою міжнародних об'єднань та поглинань;

* створювати стратегічні союзи з конкурентами з метою мобілізації можливостей корпорацій, особливо в сфері фінансування НТП , а також збуту продукції.

Перші двi тенденції обумовлюють зростання концентрації виробництва, а третя веде до формування міжнародних картелів.

Відповідно до дії зазначених тенденцій останнім часом усе більше поширення одержали міжнародні стратегічні союзи (партнерства) ТНК із метою розвитку нових виробництв, продуктів, зменшення ризику і т.п. На протязi 80-х - 90-х рокiв було укладено більш 4 тис. подібних угод.

9. Закон нерівномірності економічного розвитку держав. Проявляється в зміні співвідносин сил між країнами в процесi розвитку світового господарства.

Нерівномірність обумовлена особливостями географічного положення, рiзницею в людських, сировинних і фінансових ресурсах; стихійністю ринку; конкуренцією; неpiвномipнiстю освоєння HТП; різноманітною по ефективності економічною політикою.

 

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.229.118.253 (0.008 с.)