Баланси міжнародних розрахунків

 

Міжнародні валютні відносини знаходять своє узагальнене вiдображення в балансах міжнародних розрахунків. Вони являють собою співвідношення грошових вимог і зобов'язань, надходжень і платежів однієї країни стосовно інших країн. Баланси міжнародних розрахунків - це стала форма статистичної звітності про економічний розвиток держави та її фiнансовий стан. Основними їхніми видами є платіжний і розрахунковий баланс

Платіжний баланс відбиває обсяг і співвідношення сум платежів, зроблених даною країною за кордон і сум надходжень iз-за кордону за певний період часу. Перевищення надходжень над платежами утворює активне сальдо платіжного балансу. І навпаки, перевищення платежів над надходженнями складає пасивне сальдо платіжного балансу. Таким чином платіжний баланс активний, якщо валютні надходження країни перевищують її платежі. Платіжний баланс -пасивний, якщо платежі країни перевищують надходження.

Основа платіжного балансу - поєднання в групи всіх угод, результати яких викликають надходження чи відплив валюти з країни. Звичайно платіжний баланс поділяється на три частини:

I. Поточний платіжний баланс (чи баланс поточних операцій). У свою чергу поточний платіжний баланс включає надходження і платежі по наступним статтям:

1. експорту й імпорту товарів (торговий баланс). При цьому експорт і імпорт, на відміну від торгового балансу за даними митної статистики, враховуються тільки оплачені й у цінах ФОБ (тобто в ціну не включаються вартість перевезення і страхування);

2. експорту й імпорту різних послуг (баланс послуг). Сюди входять розрахунки по транспортних, поштових, телекомунікаційних, страхових, фінансових, освітніх і інших послугах; міжнародному туризму тощо;

3. балансу некомерційних платежів (т.зв. односторонні перекази чи трансферти). До цієї статті належать: утримання посольств, місій і інших представництв за кордоном; перекази грошей з-за кордону емігрантами і навпаки; перекази стипендій студентам; витрати на утримання військових баз за кордоном; безоплатна державна допомога (субсидії, дарунки) iншим країнам; перекази спадщин і пенсій та ін.;

4. розрахункам між країнами по раніше здiйсненим закордонним інвестиціям (одержання відсотків і дивідендів кредиторами й інвесторами і відповідно їхня сплата позичальниками і реципієнтами).

II. Баланс руху капіталів і кредитів. Тут відбивається співвідношення ввозу і вивозу державних і приватних капіталів, а також наданих і отриманих міжнародних кредитів. Оскільки надання капіталів і кредитів здійснюється на різні терміни, операції в цьому розділі платіжного балансу поділяються на короткострокові і довгострокові. До короткострокових операцій належать інвестиції і кредити терміном до року, змiни на поточних рахунках в іноземних банках. Довгострокові операції включають прямі інвестиції й інший довгостроковий капітал (довгострокові державні і приватнi банківські позики, виплату-одержання основної частини боргу по раніше отриманим-наданим позикам, підписку на облігації міжнародних банків і фінансових організацій, придбання нерухомості за кордоном і ін.);

III. Розрахунки по офіційним міжнародним резервам. Це - так званi компенсуючi статті, що використовуються для рівноваги платіжного балансу. Тут здiйснюється облiк змін золотого запасу країни за рахунок монетизацiї/демонетизації золота; зміни СДР на рахунку країни; зміни валютних резервів, а також кредити МВФ.

До балансiв мiжнародних розрахункiв також належить розрахунковий баланс. Його використання пов'язане з тим, що платіжний баланс не враховує всіх розрахункових відносин, що виникають між країнами, тому що він реєструє тільки оплачені за певний період чи на визначену дату вимоги і зобов'язання. У платіжному балансі не відбиваються, наприклад, кредити, надані в товарній формі. Тому для охоплення всіх розрахункових відносин між країнами використовується розрахунковий баланс. Він являє собою співвідношення на яку-небудь дату чи за певний період вимог і зобов'язань даної країни стосовно інших країн незалежно від термінів настання платежів. Такі вимоги і зобов'язання виникають у результаті експорту чи імпорту товарів, а також надання й одержання кредитів.

Вимоги до інших держав враховуються в активі розрахункового балансу і відповідно зобов'язання - у пасиві розрахункового балансу. Активний розрахунковий баланс таким чином свiдчить, що країна є нетто-кредитором, тобто вона надала кредитів більше, ніж залучила. Пасивний розрахунковий баланс показує, що країна є нетто-боржником.

Розрахунковий баланс складається з двох частин:

I. Довгострокові операції. Сюди включаються: прямі довгострокові кредити, у тому числі урядові, приватнi, кредити з використанням цінних паперів; прямі інвестиції;

II. Короткострокові операції - товарні і банківські кредити; суми на кореспондентських і поточних рахунках; іноземні готiвкові грошові знаки.

Розбiжностi між платіжним і розрахунковим балансами полягають у наступному:

1. платіжний баланс включає тільки фактично здiйснені платежі i надходження, тоді як у розрахунковому враховуються і непогашені;

2. платіжний баланс включає тільки оплачений експорт і імпорт товарів і послуг, а розрахунковий - і неоплачену частину зовнішньоторговельних операцій;

3. платіжний баланс включає тільки реально здiйснені (отримані чи видані) кредити й інвестиції, а розрахунковий - і нездійснені ще фактично;

4. кінцеве сальдо - активне чи пасивне - платіжного і розрахункового балансів не збігаються і часто протилежні. Це пов'язано з тим, що одна і та ж операція, наприклад, кредитна, записується в різних частинах балансів.

Міжнародна статистика свiдчить, що платіжні баланси постійно знаходяться в нерівновазі. Позитивне сальдо зміцнює позиції національної валюти й одночасно дозволяє мати міцну базу для вивозу капіталу з країни. Пасивність платіжного балансу навпаки викликає падіння курсу національної грошової одиниці і підштовхує країну до залучення іноземного капіталу. А це у свою чергу веде до зростання зовнішньої заборгованості.

Значні коливання сальдо по поточних операціях також викликають несприятливі для країни наслідки. Вони вносять хаос у зовнішньоекономічні відносини держави. У зв'язку з цим важливим є аналіз факторів, що впливають на стан платіжного балансу, а також методів його державного регулювання.

Серед основних факторів, що впливають на стан платіжного балансу, виділяють:

* нерівномірність економічного розвитку держав і зміна співвідношення сил між ними;

* циклічні коливання економіки, що впливають на зовнішньоекономічну діяльність;

* зміни в закордонних державних витратах;

* зміни в міжнародній торгівлі;

* зміни масштабів експорту й імпорту капіталу;

* валютно-фінансові фактори (інфляція, девальвація і ревальвація).

Методи регулювання дефіцитів платіжних балансів поділяються на поточні і кардинальні.

До перших належать іноземні позики, одержання кредитів у МВФ. Вони носять тимчасовий характер, тому що країни-боржники повинні виплачувати відсотки, а також сплачувати кредити через деякий час.

До кардинальних методів насамперед належить використання золотовалютних резервів країни. Якщо ж золотовалютні резерви обмежені, то держава може вирішувати виниклі проблеми наступними інструментами:

- проведенням дефляцiйної політики, спрямованої на скорочення внутрішнього попиту на імпорт;

- зміною обмінного курсу національних грошей;

- використанням валютних обмежень, спрямованих на концентрацію валютних надходжень у держави;

- проведенням фінансової і грошово-кредитної політики, спрямованої на стимулювання експорту й обмеження імпорту товарів;

- зміною дисконтної ставки центрального банку, що впливає на міжнародний рух капіталів.

 

Ключові терміни:

валюта; валютні відносини; національна валютна система; міжнародна валютна система; золотовалютні резерви; резервна валюта; колективна валюта; валютний курс; режим валютного курсу; валютна інтервенція; курс покупця; курс продавця; крос-курс; конвертованість валюти; валютні обмеження; золотий стандарт; золотозливковий стандарт; золотодевiзний стандарт; СДР (спеціальні права запозичення); екю; євро; валютна операція; валютне котування; пряме і непряме котування; касова валютна операція; термінова валютна операція; спот-контракт; форвард-контракт; фьючерс; опціон; своп-контракт; валютний арбітраж; міжнародні розрахунки; умови міжнародних розрахунків; лоро-рахунок; ностро-рахунок; інкасо; акредитив; платежі по відкритому рахунку; вексельна форма міжнародних розрахунків; чекова форма міжнародних розрахунків; платіжний баланс; активний і пасивний платіжний баланс; поточний платіжний баланс; торговий баланс; баланс послуг; баланс некомерційних платежів; баланс руху капіталів і кредитів; короткострокові операції; довгострокові операції; розрахунки по офіційних міжнародних резервах; розрахунковий баланс; міжнародна заборгованість; баланс міжнародної заборгованості; дефолт; Міжнародний Валютний Фонд; Світовий Банк.

Оглядові запитання:

1. З яких елементів складається національна валютна система?

2. З яких елементів складається міжнародна валютна система?

3. Які етапи пройшла у своєму розвитку світова валютна система?

4. Яку роль у розвитку національної економіки вiдiграє валютний ринок?

5. Які чинники лежать в основі валютних курсів?

6. Які економічні наслідки зміни валютних курсів?

7. Які переваги і недолiки плаваючих і фіксованих валютних курсів?

8. Якими інструментами впливу на валютний курс володіє держава?

9. Що таке СДР (СПЗ) і які особливості їхного використання?

10. Якi розбiжностi між прямим і непрямим валютним котуванням?

11. Чим відрізняються касові від термінових валютних операцій?

12. Охарактеризуйте основні різновиди термінових валютних операцій?

13. Які різновиди кореспондентських рахунків використовуються банками для здійснення міжнародних розрахунків?

14. Які види комерційних і фінансових документів обслуговують міжнародні розрахунки?

15. Які особливості характерні для інкасової форми міжнародних розрахунків?

16. Які особливості характерні для акредитивної форми міжнародних розрахунків?

17. Розкрийте сутнiсть балансу поточних операцій?

18. Які статті використовуються для забезпечення рiвноваги платіжного балансу?

19. Які інструменти використовуються державою для регулювання платіжного балансу?

20. Які міжнародні засоби використовуються для регулювання платіжних балансів?

21. Які розбiжностi між платіжним і розрахунковим балансами?