ТЕМА 11. Мiжнародна економiчна iнтеграцiя

 

1. Зміст, форми й основні фактори розвитку міжнародної економічної інтеграції

2. Міжнародна економічна інтеграція в Європі. Європейський Союз.

3. Особливості регіональної економічної інтеграції в Америці, Азії й Африці.

4. Розвиток інтеграційних процесів у СНД

 

ЛIТЕРАТУРА:

 

1. Европейский Союз: новый этап интеграции. М.,1996

2. История европейской интеграции. М., 1996

3. Лавровская Т.В. Экономическая интеграция как развивающийся глобальный процесс. М.,1991

4. Лук"яненко Д.Г. Мiжнародна економiчна iнтеграцiя. К.,1996

5. Право Европейского Союза. Под ред. Безбаха В.В. М., 1999

6. Черковец О.В. Мировая экономика: проблемы интеграции. М..1995

7. Щенин Р.К. Западно-европейская интеграция. М.,1998

8. Щербанин Ю.А., Рожков К.Л. и др. Международные экономические отношения.Интеграция. М., 1997

9. Абазов Р. АСЕАН: вызов ХХI веку - “МЭиМО”, 1996, №8

10. Базилевич В. Економiко-правовi аспекти iнтеграцiйних процесiв в трансформацiйних економiках - "Фiнанси Украiни", 1999, №8

11. Баррос С. Основы южноамериканской интеграции - "Латинская Америка", 1996,№5

12. Гайдуков Л. СНД в економiчному i полiтичному просторi України - "Вiче", 1998, №3

13. Мацнев Д. Интеграционная стратегия для стран СНГ - "РЭЖ", 1997,№№5-6

14. Петряков С. Интеграционные тенденции в Индийском океане - "Международная жизнь", 1997,№1

15. Портной М. Современные тенденции мировых интеграционных процессов - “США: ЭПИ”, 1997,№8

16. Сiденко В. Прорив у Европу - яким чином - "Полiтика i час", 1997,№ 11

17. Черковец О. Европейский Союз: уроки интеграции - “Экономист”,1998, №10

18. Шапиро Н. Интеграция стран СНГ: политический и экономико-теоретический аспект -”МЭиМО”, 2000, №7

19. Якемчук Р. Украiна i ЕС - "Сучаснiсть", 1997,№10

20. Яновський В. Україна головує в ЧЕС - "Дiловий вiсник", 1997,№3

 

Зміст, форми й основні фактори розвитку міжнародної

Економічної інтеграції

 

Найважливішою рисою розвитку сучасного світового господарства є інтернаціоналізація виробництва, зростання економічної взаємозалежності держав, перехід цивілізованих країн від замкнутих національних господарств до економіки відкритого типу. Одна з форм прояву відкритості - міжнародна економічна інтеграція, яку можна розглядати як вищу форму інтернаціоналізації в економіці.

Слово "інтеграція" походить від латинських понять “ integratio”- відновлення, поповнення і “integer” - цілий. Таким чином, інтеграція означає процес об'єднання окремих частин у ціле. Термін цей застосовується в різних науках, починаючи від біології і закінчуючи філологією. В економічній теорії він використовується принаймні в двох випадках. Спочатку економісти описували за допомогою поняття "інтеграція" певнi конкретні форми концентрації і централізації виробництва і капіталу ("вертикальна" і "горизонтальна" інтеграції), здійснення яких не обов'язково передбачало вихід за рамки національного господарства. Пізніше, у міру розвитку (у першу чергу на Європейському континенті) цілого ряду процесів міжнародний аспект інтеграції починає домінувати. Саме він і цікавить нас у даний час. Необхідно також підкреслити, що міжнародний аспект економічної інтеграції у свою чергу реалізується на мікро- і макрорівнях. У першому випадку цей процес йде через взаємодію капіталу окремих підприємств прилеглих країн шляхом укладання системи економічних угод між ними, створення філій за кордоном. На макрорівні інтеграція відбувається на основі формування економічних об'єднань держав і узгодження національних політик. При цьому перший рівень створює передумови для другого. Бурхливий розвиток зв'язків мiж пiдприємствами породжує необхідність міждержавного (а в ряді випадків наддержавного) регулювання, спрямованого на забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили між країнами в рамках даного регіону, на узгодження і проведення спільної економічної, науково-технічної, соціальної, зовнішньої й оборонної політики. У результаті відбувається створення цілісних регіональних господарських комплексів з єдиною валютою, інфраструктурою, загальними економічними пропорціями, фінансовими фондами, спiльними наднаціональними чи міждержавними органами управлiння.

Таким чином, міжнародну економічну інтеграцію (МЕI) можна визначити як процес господарсько-політичного об'єднання двох чи більшої кiлькостi держав на основі розвитку глибоких і стійких економічних відносин, що веде до оптимізації їхніх економічних структур і формуванню в перспективі єдиного господарського комплексу.

Варто звернути увагу на особливості МЕI:

* по-перше, інтеграція являє собою більш специфічне, конкретне явище в порівнянні з міжнародним економічним співробітництвом, інтернаціоналізацією господарського життя. Як така, вона виступає в якості однієї з форм, напрямків, етапів інтернаціоналізації і міжнародного співробітництва;

* по-друге, інтеграція являє собою явище більш загального характеру, нiж такі форми міжнародних економічних відносин як, наприклад, міжнародна торгівля чи закордонне інвестування. При цьому, розгортання інтеграційних процесів здійснюється в тому числі і через вищевказані форми МЕВ;

* по-третє, інтеграція - це тривалий, поступовий процес взаємної адаптації економік різних країн. Наочним підтвердженням цього є розвиток інтеграційних процесів у Європі (майже 50 років) або в Північній Америці (де тільки скасування митних зборiв у торгівлі між США, Канадою і Мексикою займе 15 років);

* по-четверте, інтеграція носить регіональний характер. Це пояснюється тим, що інтернаціоналізація виробництва відбувається нерівномірно, і передумови для інтеграції складаються в першу чергу в тих регіонах, де найбільш тісні господарські зв'язки на мікрорівні;

* по-п'яте, МЕI - це об'єктивний процес, в основі якого лежить розвиток продуктивних сил. Звідси необхідність відповідних економічних і політичних передумов для інтеграції;

* по-шосте, інтеграція є керованим, регульованим процесом. Для реалізації наявних об'єктивних передумов потрібна наполегливість і політична воля керівників держав. Зрілі форми МЕI є результатом скоординованої економічної стратегії і тактики.

За післявоєнний період у світі було створено більш 60 інтеграційних угруповань. Основними об'єктивними передумовами для їхнього утворення були наступні:

- соціально-економічна однорідність національних господарств, що інтегруються;

- наявність достатньо високих і близьких рівнів соціально-економічного розвитку держав, що інтегруються;

- досить тривалий період взаємного економічного співробітництва країн, що входять до складу інтеграційних угруповань. Особливо важливі розвиток взаємної зовнішньої торгівлі, міждержавної виробничої кооперації, науково-технічного співробітництва.

Існують також і історичні, політичні, культурні передумови цього процесу.

МЕI має ряд форм. Найпростіша форма МЕI - зона вільної торгівлі, у рамках якої скасовуються торгові обмеження між країнами-учасницями, і насамперед мита.

Наступна форма - митний союз, передбачає поряд з функціонуванням зони вільної торгівлі встановлення єдиного зовнішньоторговельного тарифу і проведення єдиної зовнішньоторговельної політики по відношенню до третіх країн.

Більш складною формою є спiльний ринок, що забезпечує його учасникам поряд з вільною взаємною торгівлею і єдиним зовнішнім тарифом свободу пересування капіталів і робочої сили, а також узгодження економічної політики.

І, нарешті, найбільш складною (з реалізованих у даний час) формою міждержавної економічної інтеграції є економічний (і валютний) союз, що поєднує усі вищевказані форми з проведенням спiльної економічної і валютно-фінансової політики. Для цієї форми характерною є уніфікація законодавства (у т.ч. трудового, податкового, антимонопольного, інвестиційного тощо), єдині стандарти на продукцію, уніфікація монетарної політики, створення міждержавних (наддержавних) органів регулювання соціально-економічних процесів.

Теоретично можливе існування і п'ятої форми - політичного союзу держав. У цьому випадку формується конфедерація країн і відбувається передача національними урядами більшої частини своїх функцій наднаціональним органам. Фактично це означає втрату національного сувернитета.

МЕI забезпечує ряд вигод, сприятливих умов для взаємодіючих сторін. Це:

- більш широкий доступ до різного роду ресурсiв: фінансових, матеріальних, трудових, до новітніх технологій у масштабах усього регіону;

- можливість виробляти продукцію в розрахунку на більш ємний ринок всього інтеграційного угруповання;

- сприяння структурній перебудові економіки;

- привілейовані умови для фірм країн-учасниць економічної інтеграції в плані захисту їх від конкуренції з боку фірм третіх країн;

- можливість спільно вирішувати найбільш гострі соціальні проблеми, такі як вирівнювання

умов розвитку відсталих районів, пом'якшення сiтуацiї на ринку праці, надання соціальних гарантій малозабезпеченим шарам населення, подальший розвиток системи охорони здоров'я, охорони праці і соціального забезпечення;

- створення сприятливого зовнішньополітичного середовища. У результаті інтеграції зміцнюється взаєморозуміння і співробітництво в політичнiй, військовiй, соціальнiй й інших неекономічних сферах.

Одночасно існують і негативні наслідки, пов'язані з приєднанням до торгово-економічних союзів. Серед них фахівці називають:

- можливість відтоку ресурсів на користь більш сильних в економічному планi членів союзу;

- погіршення умов торгівлі для країн, що не входять у відповідні союзи.Не випадково багато експертів вважають, що зростання частки взаємної торгівлі країн, що входять в інтеграційні угруповання, у загальному обсязі товарообігу міжнародної торгівлі може загрожувати розвитку міжнародної торгівлі в цілому. Зняття торгових бар'єрів усередині угруповань одночасно означає їх, принаймні відносне, збільшення їх між блоками.

- зростання витрат країн- учасниць, призначених для утримання спiльних органів управлiння союзів, реалізації спiльних програм і т.п.