Управління інноваційно-інвестиційним відтворенням потенціалу підприємства

Процес реалізації інвестиційних проектів повинен відповідати вимозі забезпечення фінансової рівноваги у процесі діяльності підприємства. Механізм забезпечення такої рівноваги базується на використанні моделі стійкого економічного зростання підприємства, основними параметрами якої є цільові стратегічні показники формування капіталу.

Процес управління проектами на підприємстві повинен здійснюватися безперервно. При плануванні інвестиційної діяльності особливо на тривалий період та у ході реалізації управлінських рішень слід дотримуватися певної послідовності.

Перший етап процесу аналізу можливостей вкладення коштів полягає у складанні вичерпного переліку варіантів проектів, в т.ч. альтернативних, які становлять інтерес для підприємства.

Процес управління проектами, як правило, вимагає створення відповідних команд, члени яких домовляються між собою про розподіл функцій та відповідальності на окремих етапах виконання проекту. При організації управління проектами часто застосовують матричну структуру, яка забезпечує можливості для кращої взаємодії учасників виконання певних етапів робіт. Переваги даного підходу полягають в обміні досвідом та в гармонійному поєднанні зусиль керівників проектів і спеціалістів різних функціональних відділів і служб. Особливу увагу в управлінні слід звертати на проекти інноваційного характеру, які є особливо чутливими до змін вихідних умов та вимагають своєчасного реагування на подібні відхилення.

Проблеми розвитку підприємства повинні розглядатися під кутом зору забезпечення найкращих можливостей для підвищення його інноваційного потенціалу на майбутнє. Це передбачає необхідність пошуку альтернативних варіантів інноваційних проектів, їх відбору, вдалого компонування між собою у часі й розподілу між виконавцями.

На підприємстві постійно повинна здійснюватися інноваційна діяльність, що передбачає зміну методів і системи управління. Принцип цілеспрямованих змін на підприємстві реалізований у концепції «кайзер» (змін на краще), яка передбачає неперервне і поступове вдосконалення діяльності завдяки активній цілеспрямованій участі всіх працівників підприємства. Успіх нововведень багато в чому визначається ефективністю зворотних зв’язків між керівниками і виконавцями. Для цього необхідна своєчасна інформація про успіхи та невдачі підприємства для мобілізації ініціативи його працівників.

Потенційні можливості інновацій залежать від стадії їх життєвого циклу (зародження ідеї, створення новації, впровадження, практичне використання, перехід у звичайний продукт).Поняття «життєвий цикл інновації» вживають, як правило, до двох взаємопов’язаних процесів. У одному випадку – це етапи створення інновації в ланцюзі наука-техніка-виробництво-споживання; в другому – життєвий цикл нововведення як продукту чи технології в циклі реалізації та задоволення попиту.

Життєвий цикл продукту показує часовий інтервал, який охоплює кілька фаз розвитку, кожна з яких відрізняється особливим характером процесу. Розрізняють повний життєвий цикл продукту і життєвий цикл продукту у сфері виробництва і споживання. У практичній діяльності найчастіше оперують поняттям життєвого циклу продукції у сфері виробництва. Цей цикл складається з певних етапів (стадій).

Тривалість життєвого циклу інновації залежить від внутрішніх факторів, що обумовлюють спроможність підприємства прискорити процес перетворення ідеї на матеріалізований продукт, придатний для комерційного впровадження, і зовнішніх, які формуються співвідношенням попиту та пропозиції і впливають на тривалість комерційного використання інновації. У сучасних умовах важливо систематично оновлювати асортимент продукції та послуг, створювати нові виробничі системи. Життєві цикли інновацій накладаються один на одне, мають ланцюговий характер.

В інноваційному циклі, як правило, задіяні багато учасників, одні з яких ініціюють створення нових виробів, інші висувають ідеї, здійснюють вибір кращих ідей та проектів, забезпечують впровадження та комерціалізацію інновацій. Оновлення продукції служить задоволенню нових суспільних потреб, водночас інноваційні процеси активізують творчий потенціал розробників щодо створення конкурентоспроможної продукції.

Важливим завданням планування інноваційного відтворення потенціалу підприємства є визначення межі експлуатації виробничого устаткування. Технічні засоби виробництва слід підтримувати у стані, який забезпечує дотримання всіх параметрів технологічного процесу і виготовлення продукції високої якості. Цього можна досягти профілактичними заходами і своєчасним ремонтом і модернізацією обладнання. Альтернативою капітальному ремонту та модернізації виробничого об’єкта є його заміна новим. При порівнянні даних варіантів відтворення необхідно врахувати, що у процесі заміни застарілого обладнання новим виникатимуть додаткові одноразові капітальні витрати і втрати від недонарахування амортизації старої машини, а подовження терміну служби обладнання шляхом здійснення капітального ремонту зумовлює збільшення собівартості виготовлення продукції порівняно з її величиною при використанні нового обладнання. Щоб визначити, який варіант кращий, необхідно порівняти загальну величину витрат і втрат можливостей для розвитку у першому і другому випадках

Інноваційний розвиток підприємства веде до збільшення частки постійних витрат у собівартості. При цьому зростає операційний важіль (леверідж), а отже й чутливість підприємства до змін обсягів виробництва та реалізації продукції. Правильно підібрана з врахуванням циклічності й тривалості циклу у часі інноваційна стратегія розвитку покликана сприяти досягненню цілей діяльності підприємства, забезпечуючи зміцнення його позицій на ринку.

Особливої уваги до себе вимагають перспективні розробки. При цьому слід звертати увагу на створення відповідного морально-психологічного клімату на підприємстві, який би націлював його працівників на зацікавленість у переході на нові технології, у випуску нових видів продукції тощо. Для цього система управління персоналом повинна заохочувати тих працівників, які підвищують свій професійний рівень та кваліфікацію. З метою підвищення віддачі від набутих знань та отриманих навиків необхідно попередньо готувати працівників до подібних заходів, видаючи їм конкретні завдання з індивідуального розвитку.

Формула ефективності навчання (Е_н) може бути записана у вигляді

Е_н = (Усвідомлення керівництва + Вмотивованість персоналу) · Майстерність тренера

Інвестиційний потенціал підприємства включає потенційних та дійсних інвесторів, що мають намір інвестувати в підприємство, перспективні привабливі інвестиційні проекти та програми розвитку певних галузей, сфер діяльності та територій, в яких задіяне підприємство. Найважливішим питанням при розгляді інвестиційного потенціалу підприємства є наявність перспективних ідей, реальність яких підтверджується шляхом їх втілення в інвестиційні проекти (реальні й фінансові). При цьому складаються бізнес-плани інвестиційних проектів та в подальшому формуються портфелі інвестиційних проектів.

Для оцінки можливостей реалізації інвестиційних проектів вивчають потенційні джерела залучення інвестицій, серед яких виділяють власні (частина прибутку та амортизації, внески власників тощо); залучені (лізинг та селенг, цінні папери); позичені (кредити, інша заборгованість) та структурні (за рахунок тимчасового вивільнення коштів). При цьому слід передбачати формування збалансованого портфелю інвестицій, який гармонійно поєднує здійснення конкретних проектів у просторі та часі.

 

Питання для самоконтролю

1. Стадіїї інноваційного процесу та їх роль у формуванні потенціалу розвитку підприємства.

2. Основні підходи до пошуку і генерування інноваційних ідей.

3. Характеристика методу послідовного наближення для вибору ринкових позицій підприємства.

4. Етапи планування та реалізації інноваційного проекту.

5. Підходи до оцінювання інноваційного потенціалу підприємства.

6. Характеристика відкритих та закритих інновацій.

7. Методи зниження рівня невизначеності та ризику при прийнятті інноваційних рішень.

8. Особливості формування інвестиційного портфелю підприємства, зорієнтованого на його динамічний розвиток.

9. Етапи планування інвестиційної діяльності підприємства.

10. Модель раціональної організації інвестиційного процесу на підприємстві.

11. Поняття життєвого циклу інновації та товару.

12. Організація впровадження перспективних розробок на підприємстві

 

Тестові питання

1. Організація процесу поступального руху новаторських ідей знизу вгору передбачає:

а) проведення анкетування потенційних учасників, конкурсів, ярмарків;

б) створення наглядових рад;

в) формування каталогів потенційних учасників;

г) рекламу спонсорів інвестиційних проектів;

д) немає правильної відповіді.

 

2. Україна особливо відстає від розвинених країн у сфері захисту та використання інтелектуальних продуктів:

а) за кількістю виданих патентів на 1 млн.чол.;

б) за величиною роялті на ліцензійних виплат в розрахунку на людину;

в) за кількістю учасників НДДКР на 1 млн.чол.;

г) за потенційним економічним ефектом винаходів;

д) немає правильної відповіді.

 

3. Зміцнення інноваційного потенціалу підприємства передбачає:

а) нарощування основних засобів;

б) збільшення обсягів оборотних засобів;

в) забезпечення дотримання галузевих стандартів з охорони праці;

г) пошук альтернативних варіантів розв’язання проблем розвитку;

д) усі відповіді правильні.

 

4. Аналіз проблем альтернативного вибору варіантів управлінських рішень включає етапи:

а) визначення проблеми;

б) відбору можливих альтернативних рішень;

в) оцінювання можливих наслідків;

г) прийняття рішення;

д) усі відповіді правильні.

 

5. Релевантні витрати дорівнюють:

а) сумі дійсних і можливих витрат;

б) різниці між дійсними і можливими витратами;

в) різниці між диференційованими і нерелевантними витратами;

г) різниці повних і диференційованих витрат;

д) немає правильної відповіді.

 

6. Етапи вибору кращих інвестиційних проектів включають:

а) розробку інвестиційних проектів;

б) визначення характеру взаємодії проектів;

в) реалізацію інвестиційної програми;

г) проектування об’єктів будівництва;

д) немає правильної відповіді.

 

7. Ризик вкладення коштів у розширення підприємства на базі вже існуючих технологій:

а) є меншим за ризик вкладення коштів в охорону довкілля;

б) є більшим за ризик вкладення коштів у виробництво нових товарів;

в) є меншим за ризик вкладення коштів у виробництво нових товарів;

г) є більшим за ризик вкладення коштів в інновації;

д) немає правильної відповіді.

 

8. Інноваційний розвиток підприємства за всіх інших рівних умов веде:

а) до зменшення частки постійних витрат у собівартості;

б) до зростання фінансового важеля;

в) до зменшення чутливості підприємства до змін обсягів реалізації продукції;

г) до зростання операційного важеля;

д) немає правильної відповіді.

 

9. Значення чистої поточної вартості (та інших показників оцінки інвестицій) залежить:

а) від величини ставки, яка використовується для дисконтування;

б) від диференціації величин грошових потоків по роках періоду віддачі проекту (тобто знання про їх конкретні величини по роках)

в) від величини коефіцієнта певності (ймовірності) отримання відповідної величини грошового потоку у тому чи іншому році;

г) від вибору розрахункового року приведення;

д) усі відповіді правильні.

 

10. До основних методів управління ризиками відносять:

а) розподіл ризику між партнерами;

б) об’єднання ризиків;

в) організацію поетапної реалізації проектів;

г) диверсифікацію інвестицій в об’єкти інвестування;

д) усі відповіді правильні.

 

Література

1. Захарченко В.І., Корсікова Н.М., Меркулов М.М. Інноваційний менеджмент: теорія і практика в умовах трансформації економіки. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 448 с.

2. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: Навчальний посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Суми: ВТД “Університетська книга”; К.: ВД “Княгиня Ольга”, 2005. – 324 с.

3. Роберт Г. Купер Разработка новых товаров // Маркетинг. / Под ред. М. Бейкера. – СПб.: Питер, 2002. -1200 с.: ил. (серия «Бизнес-класс»).

4. Законодавче регулювання інноваційної діяльності в Європейському Союзі та державах-членах ЄС /за ред. Г.Авігдора, Ю.Капіци. – К.:Фенікс, 2011. – 352 с.

5. Павленко І.А. Інноваційне підприємництво у трансформаційній економіці України: Монографія. – К.: КРЕУ, 2007. – 248 с.

6. Петрович Й.М. Інноваційний потенціал управління організацією: монографія /Й.М.Петрович, Л.М.Прокопишин-Рашкевич. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010. – 184 с.

7. Рекорд С.И. Развитие промышленно-инновационных кластеров в Европе: эволюция и современная дискуссия / С.И. Рекорд. – СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 2010. – 109 с.

8. Henry Etzkowitz. The triple helix: university-industry-government innovation. – Routledge, NY, London, 2008. – 158 рр.

9. Chesbrough H. Open Business Models: How to Thrive in the New Innovation Landscape. Cambridge, Massachusetts: Harvard Business Press, 2006. – 256 pp.