Завдання розробки перспективних управлінських рішень

Розробка перспективних управлінських рішень пов’язана з формуванням стратегії розвитку досліджуваного об’єкта.

Однією з найважливіших складових управлінського потенціалу є процес формування управлінських ідей. Даний процес передує процесу прийняття управлінських рішень. За умов глобалізації економіки, швидких темпів змін ринкової ситуації та потреб соціальної сфери, зростанні вимог до інтелектуальної й психологічної складової бізнесу все більшу роль в управлінні потенціалом підприємства відіграватиме експертне передбачення перспектив його розвитку.

При формуванні нових організаційних структур або їх реорганізації важливо синхронізувати розробку проекту перебудови структури організації із формуванням програми підготовки працівників до майбутніх змін (злиття, реорганізації, впровадження нових технологій), зокрема, з допомогою методу управління організаційними змінами (Change Management). Успішний досвід минулого потенційно сприяє перспективним досягненням підприємства. Окрім того, у керівництва має бути сформоване нове, системне бачення потенціалу маркетингу на основі сегментації ринку і визначення основних ринкових цілей, інформації про запити споживачів та сформованих цінової і торгівельної стратегій, а також стратегії просування. Все це має забезпечити успіх підприємства на ринку.

Передбачити наслідки прийняття різних варіантів стратегічних рішень з великим ступенем ймовірності достатньо важко. Тому прийняття конкретного управлінського рішення на перспективу потребує значної сміливості від керівника, широ­кого погляду на проблему і переконання, що перевірені (апробовані) прийоми не здатні вирішити посталі перед підприємством нові проблеми. Можливий позитивний вплив управлінських рішень, які передбачають значні зміни в діяльності підприємства на попередніх етапах часто недо­оцінюється. Це пов’язане із певною інертністю людського мислення, що часто наносить шкоду інноваційній діяльності, а отже використанню потенційних можливостей розвитку підприємства.

Для тривалого успіху компанії використовують, як правило, всі можливості для зміцнення свого стану, нарощування конкурентних переваг шляхом розширення масштабів діяльності на ринку за рахунок інвестицій у перспективні технології. У сучасних умовах стратегічна діяльність підприємств спрямована на пошук нових перспективних ринків, випуск нових видів продукції, формування позитивного іміджу. Це висуває нові підвищені вимоги до менеджменту компаній, який повинен вміти приймати з одного боку нестандартні, а з другого – виважені стратегічні рішення щодо шляхів розвитку конкретної компанії. З даною метою першочергова увага звертається на науково-технічний потенціал і завдання його нарощування, зокрема, за рахунок підвищення кваліфікації працівників та підтримки їх інноваційної діяльності.

Стратегічні завдання є пріоритетними в діяльності підприємства. При цьому важливо досягати оптимального поєднання різних підходів до вирішення завдань діяльності підприємства у тривалій перспективі. Для цього важливо уміло долати перешкоди на шляху перспективних змін системи управління підприємством, до яких І.Ансофф зараховує:

1) конфлікти у процесі встановлення пріоритетності робіт, що веде до пригнічення стратегічної активності на користь поточної виробничо-госпо­дарської діяльності;

2) стратегічне перевантаження, що створює вузькі місця і веде до порушення графіків робіт та збіль­шення витрат;

3) стратегічну некомпетентність, яка шкодить процесу розробки і реалізації стратегії.

Особливу увагу у нинішніх умовах звертають на ключові компетенції менеджерів підприємства, які створюють необхідні умови для формування його конкурентних переваг.

Рівноважний збалансований розвиток підприємства може розглядатись як рух з врахуванням обмежень, що накладаються економічним середовищем з метою оптимізації процесів досягнення цілей підприємства. З врахуванням можливостей розвитку конкуренцію підприємств можна представити як боротьбу за економічний потенціал (ресурсний та позиційний). У даних процесах має забезпечуватися рівноважна позиція на ринку зростаючого підприємства за рахунок своєчасного і якомога більш повного задоволення потреб споживачів.