Підходи до управління потенціалом інтелектуальної власності підприємства

Для успішного управління інтелектуальним потенціалом підприємства воно має знаходитися у сприятливому середовищі, яке попри конкуренцію надає необхідні можливості для інноваційного розвитку.

Активізувати процеси впровадження в господарський обіг об’єктів інтелектуальної власності можуть кластери завдяки диверсифікації та зменшення ризиків у процесі спільного впровадження інновацій їх учасниками. Ефект від формування кластерів проявляється при сформованій конкурентній моделі економіки, в якій суб’єкти господарювання досягають переваг ринковими методами. Саме така модель економіки є базовою передумовою продуктивного використання об’єктів інтелектуальної власності для зміцнення конкурентних позицій вітчизняних підприємств.

На даний час о сновна проблема активізації інноваційної діяльності в Україні на базі впровадження об’єктів інтелектуальної власності полягає в тому, що наукова сфера не націлена на підготовку результату у виді, який потрібен виробничій сфері, а виробнича сфера не має оборотних коштів та кадрового потенціалу для впровадження нових результатів, отриманих у ході наукових досліджень та розробок. Існуючий стан виживання у науково-технічній сфері практично зруйнував ланку між наукою та виробництвом: галузеві НДІ працюють неефективно, зменшили обсяги своєї діяльності дослідні заводи політехнічних університетів. Виробнича сфера тільки починає формувати свій інноваційний потенціал.

Більшість керівників підприємств, організацій, установ мають слабке уявлення про можливості комерційного використання об’єктів права інтелектуальної власності. Цими питаннями повинні займатися фахівці, які пройшли відповідну підготовку, мають необхідні знання і, головне, можуть прогнозувати розвиток подій у сфері інноваційної діяльності хоча б на декілька років уперед. Наші бізнесмени орієнтовані на «швидкі гроші», а новітні технології, як правило, забезпечують реальну віддачу через п’ять і більше років. Тому комерційна реалізація результатів інноваційних розробок має здійснюватися через формування спеціальних комплексних структур, які б стали безпосередніми учасниками процесу створення об’єктів права інтелектуальної власності (венчурні фонди, наукові та інтелектуальні містечка тощо), здійснювали експертну оцінку їх комерційної привабливості, досліджували кон’юнктуру ринку, а також мали змогу надавати інноваційним розробкам дієву маркетингову та фінансову підтримку [4].

Частиною широкої гамми різних видів бізнесу у фінансово-інвестиційній сфері у світі є венчурні фонди. Однак бізнес не поспішає вкладати кошти у дані фонди у зв’язку із спекулятивним характером української економіки, в якій для отримання високого рівня прибутку використовуються різні «тіньові» схеми. У даному випадку слід звернути увагу на досвід Польщі, де проблему структурної перебудови економіки на інноваційні рейки вирішують шляхом повернення підприємцю частини здійсненої інвестиції по факту проведених робіт. А безпосереднє фінансування інвестиції здійснюється з власних коштів підприємця, або банківського кредиту.

Частка ВВП, яка витрачається на наукові дослідження в Україні, у декілька разів менша, ніж у провідних країнах світу. Не відповідає вимогам часу парк наукових приладів та устаткування університетів та науково-дослідних організацій. Відсутність сучасної матеріально-технічної бази є чи не головною перешкодою ефективного використання інтелектуального потенціалу вітчизняних дослідників.

Формування ефективної системи управління інтелектуальною власністю передбачає нарощування запасів знань та їх оперативне поширення. Сприяти цьому повинна копітка робота з перегляду Постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, від 19 вересня 2007 р. № 1148 «Про внесення змін до Порядку сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності» з метою встановлення ставок зборів, реальних для сплати підприємствами України, а також розробки нових нормативних актів для налагодження трансферу технологій відповідно до Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій». Важливо запровадити таку систему стимулювання винахідницької діяльності, яка би включала механізм фінансової підтримки зарубіжного патентування винаходів.

Україна повинна побудувати конкурентну модель економіки, в якій суб’єкти господарювання досягають переваг ринковими методами. У першу чергу державної підтримки потребує саме сфера високих технологій, адже тут важливо домогтися переходу від дослідних зразків до промислових продуктів.

Отже для успішного управління інтелектуальною (промисловою) власністю керівники та працівники підприємств повинні мати глибокі знання законодавчих норм у даній сфері діяльності та розуміння щодо їх ефективного застосування із врахуванням тенденцій розвитку інноваційної сфери діяльності, умов формування інтелектуального потенціалу розвитку з тим, щоби обирати раціональні підходи до вирішення проблем успішного розвитку підприємств на засадах використання об’єктів інтелектуальної власності. Застосування новітніх підходів до управління потенціалом інтелектуальної власності, в основі яких має бути розуміння необхідності справедливого розподілу ризиків між учасниками інноваційного процесу, злагоджених спільних дій щодо проведення різних етапів робіт, налагодження обміну інформацією та взаємодії зі всіма зацікавленими сторонами дасть змогу вже в недалекому майбутньому значно наростити потенціал високотехнологічного розвитку вітчизняних підприємств.