Досвід управління потенціалом нематеріальних активів підприємства

З розвитком світової економіки, інтелектуальна власність і нематеріальні активи стали однією з найбільш важливих складових частин активів підприємства. У високотехнологічних галузях нематеріальні активи за вартістю подекуди перевищують матеріальні і є основним ресурсом компаній у конкурентній боротьбі.

Нематеріальні активи утворюються переважно внаслідок розумової інтелектуальної творчості людини, спрямованої на створення якісно нових об’єктів. Інтелект (лат.) – пізнання, розум, здатність до мислення (творчості). Творчість у свою чергу поділяють на духовну і науково-технічну. У ряді випадків відбувається їх органічне поєднання. Так при постановці чи відтворенні творів мистецтва у сучасних умовах використовують досягнення техніки.

Нематеріальні активи підприємства являють собою частину загального капіталу підприємства, проте відображаються у активі балансу (існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена). Дані активи на кінець свого амортизаційного терміну можуть залишатися придатними до подальшого використання або й ставати більш цінними.

Серед об’єктів інтелектуальної власності розрізняють наступні три групи:

1) результати наукової, літературної та художньої творчості (охороняються авторським правом та суміжними правами);

2) результати науково-технічної творчості (патентне право або право промислової власності);

3) засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту (фірмові найменування, товарні знаки, місця походження тощо).

Дві останні групи є безпосередньою основою формування нематеріальних активів підприємств. На право користування об’єктами інтелектуальної власності видають ліцензії. Підприємства повинні вести активний пошук та забезпечувати ефективне використання об’єктів промислової власності (винаходів; корисних моделей; промислових зразків; товарних знаків, знаків обслуговування; місць походження; припинення недобросовісної конкуренції).

У балансі нематеріальні активи відображають за собівартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та збитків від зменшення їх корисності або за переоціненою сумою (справедливою вартістю) на час складання балансу. Первісну вартість нематеріальних активів слід збільшувати на суму витрат, пов’язаних з їх удосконаленням, збільшенням їхніх можливостей і терміну використання, які сприяють отриманню додаткових економічних вигод.

Облік нематеріальних активів ведеться за групами:

1. Право користування ресурсами (надрами та іншими природними ресурсами).

2. Право користування майном (земельною ділянкою, будівлями, спорудами тощо).

3. Право на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки).

4. Право на об’єкти промислової власності (винаходи, промислові зразки, ноу-хау).

5. Авторські та суміжні права (літературні, музичні твори, комп’ютерні програми).

6. Гудвіл.

7. Незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи.

8. Інші нематеріальні активи (провадження діяльності, використання певних привілеїв).

Питання оцінки нематеріальних активів виникає при внесенні частки у статутний капітал іншого підприємства у вигляді нематеріальних активів, при створенні підприємства, його розширенні; при продажу права користування (ліцензії) або при залученні фінансування, продажу бізнесу чи його частки тощо.

Оцінка вартості нематеріальних активів вимагає визначення потоку додаткових доходів, що виникають за рахунок їх використання.

Згідно Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 38 (МСБО 38) до нематеріальних відносяться немонетарні активи із строком використання більше одного року, які можуть бути відокремлені від підприємства. Таким чином, нематеріальним активом визнається немонетарний актив, який не має фізичної субстанції, може бути ідентифікований, утримується підприємством для виробництва або постачання товарів (послуг), для передавання в оренду іншим особам або для адміністративних цілей. Типовими прикладами таких активів є ліцензії, товарні знаки, патенти, комп’ютерне програмне забезпечення, авторські права. Нематеріальні активи можуть мати форму матеріальних носіїв інформації (дискет, компакт-дисків, паперу, на якому відображаються схеми, креслення, текст, зокрема, відповідних угод).

Бухгалтерський облік нематеріальних активів здійснюється за їх первісною вартістю. Норма зносу нематеріальних активів у податковому обліку визначається виходячи з нормативного строку служби 10 років. У бухгалтерському обліку залежно від характеру відповідного виду нематеріальних активів термін їх служби може бути продовжено до 20 років або ж до передбачуваного терміну діяльності підприємства.

При купівлі чи об’єднанні підприємств значну увагу звертають на гудвіл (добре ім’я, імідж) підприємства. Вартість підприємства (компанії, фірми) з позитивною репутацією є значно вищою за вартість підприємства, яке є невідомим на ринку. У ряді випадків в обліку відображають так званий негативний гудвіл, коли вартість частки покупця і зобов’язань підприємства перевищує вартість придбання даного підприємства на дату купівлі.

За кілька останніх десятиліть частка нематеріальних активів промислових компаній розвинутих країн збільшилася у середньому з 30% до 50% суми балансу. У Японії цей показник ще вищий.