Управління процесом використання об’єктів інтелектуальної власності

До основних форм використання об’єктів інтелектуальної власності відносять їх впровадження у виробництво та інші види діяльності; продаж; комбінація названих форм. Специфічними рисами та ознаками, які накладають відбиток на використання об’єктів інтелектуальної власності є наступні:

старіння (не сам час як такий, а поява нової інформації на протязі часу, що пройшов від створення (придбання) об’єкта інтелектуальної власності);

інваріантність стосовно матеріального носія;

непідпорядкованість правилам асоціативності, комутативності, адитивності.

Позитивним прикладом країни, що вдало використовує об’єкти інтелектуальної власності є США. Американські фірми за рахунок ліцензійних угод повертають до 50% витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки (у середньому 10-15%). Частка торгівлі послугами типу інжиніринг у загальному обсязі продажів багатьох видів прогресивного обладнання становить більше 50%. Дозвіл на використання ліцензії оформляється у вигляді угоди (договору) між сторонами, які її укладають: ліцензіатом (стороною, яка надає право іншій стороні на використання ліцензії на певних наперед визначених умовах) та ліцензіаром (стороною, яка поряд з правами на використання ліцензії бере на себе обов’язки перед ліцензіатом стосовно сплати йому певних сум відшкодувань (періодичних або поточних у вигляді твердих сум або ж фіксованих ставок та дотримання інших умов).

При використанні потенціалу нематеріальних активів підприємством вони у ряді випадків набувають статусу матеріальних активів.

Нематеріальні активи можуть виступати у вигляді:

1) прав на користування землею, водою та іншими матеріальними ресурсами;

2) товарних знаків, місця походження;

3) придбаних прав на місця на товарних чи фондових біржах;

4) вартості програмного забезпечення до комп’ютерної техніки;

5) вартості інших об’єктів промислової та інтелектуальної власності;

6) вартості ліцензій на здійснення окремих видів діяльності та оренду.

В якості показників оцінки репутації компанії звичайно використовують:

- середні показники оцінки параметрів репутації за цільовими групами;

- репутаційний індекс;

- репутаційний капітал (грошова вартість репутації).

Величину репутаційного капіталу визначають на основі величини додаткового прибутку, отриманого від набуття компанією репутаційних переваг із врахуванням життєвого циклу бренду (репутації).

Питання для самоконтролю

 

1. Характеристика системи патентно-інформаційного забезпечення у сфері інтелектуальної власності в Україні

2. Роль університетів у формуванні об’єктів інтелектуальної власності.

3. Умови успішного управління інтелектуальним потенціалом підприємства.

4. Механізми комерційної реалізації результатів інноваційних розробок.

5. Особливості обліку та оцінки нематеріальних активів підприємства.

6. Зарубіжний досвід підтримки процесів науково-технічної творчості та комерціалізації її результатів.

7. Визначальні риси концепції організації, що навчається.

8. Характеристика сучасної корпоративної культури і її ролі у розвитку підприємства.

9. Роль корпоративної репутації у сучасних умовах.

10. Складові репутаційних ризиків.

11. Основні форми використання об’єктів інтелектуальної власності.

12. Поняття репутаційного капіталу

 

Тестові питання

1. Все зростаючу цінність для сучасного підприємства мають:

а) знання та вміння працівників;

б) основні засоби;

в) оборотні засоби;

г) власний капітал;

д) усі відповіді правильні.

 

2. Найкращі умови для реалізації конкурентних переваг підприємства на ринку створюють:

а) виробничі потужності;

б) оригінальні ділові моделі;

в) машини і обладнання;

г) методи організації праці;

д) усі відповіді правильні.

 

3. Право на використання об’єктів інтелектуальної власності дають:

а) винаходи;

б) конкуренти;

в) стабільні фінансові результати;

г) ліцензії;

д) усі відповіді правильні.

 

4. До об’єктів промислової власності відносяться:

а) корисні моделі;

б) промислові зразки;

в) товарні знаки, знаки обслуговування;

г) припинення недобросовісної конкуренції;

д) усі відповіді правильні.

 

 

5. Нематеріальні активи підприємства є результатом:

а) конкуренції на ринку;

б) високої продуктивності праці;

в) інтелектуальної творчості людини;

г) технологічних змін;

д) усі відповіді правильні.

 

 

6. Нематеріальний актив відображають у балансі за умов:

а) якщо можна достовірно визначити його вартість;

б) бажання директора підприємства;

в) загрози його перехоплення конкурентами;

г) зростання конкуренції на ринку;

д) усі відповіді правильні.

 

7. Чи можуть нематеріальні активи набувати статусу матеріальних активів?

а) ні;

б) так;

в) ні за яких обставин;

г) лише на інших підприємствах;

д) тільки у практиці закордонних фірм.

 

8. Безпатентні ліцензії видають на такі нематеріальні активи:

а) винаходи;

б) корисні моделі;

в) ноу-хау;

г) товарні знаки;

д) усі відповіді правильні.

 

9. До форм використання об’єктів інтелектуальної власності відносяться:

а) впровадження у виробництво;

б) впровадження в інноваційну та інвестиційну діяльність;

в) продаж;

г) впровадження у виробництво і продаж;

д) усі відповіді правильні.

 

10. До засобів індивідуалізації учасників цивільно-господарського обороту відносять:

а) патенти;

б) винаходи;

в) відкриття;

г) фірмові найменування;

д) право промислової власності.

Література

 

1. Промислова власність у цифрах: Показники діяльності Державної служби інтелектуальної власності України та Державного підприємства «Український інститут промислової власності» за 2011 рік. – К.: Державна служба інтелектуальної власності України, Державне підприємство «Український інститут промислової власності», 2012. – 55 с.

2. М.Паладій. Максимальний економічний ефект дають саме фантастичні ідеї та винаходи / Інтернет-ресурс. Режим доступу: http://www.sdip.gov.ua/ua/commers.html

3. Iнноваційна полiтика: європейський досвід та рекомендації для України. - Том 2. Аналіз законодавства України у сфері досліджень, розробок та інноваційної діяльності та пропозиції щодо доповнень до законодавства (станом на жовтень 2011 року). – К.:Фенікс, 2011. – 352 с.

4. М. Паладій. Що заважає Україні перейти до інноваційної моделі розвитку? /Інтернет-ресурс. Режим доступу: http://human-rights.unian.net/ukr/detail/191190

5. Новий курс: реформи в Україні. 2010–2015. Національна доповідь/за заг. ред. В. М. Гейця [та ін.]. – К.: НВЦ НБУВ, 2010. – 232 с.

6. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України. Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 336 с.

7. П.Сенге. Пятая дисциплина: искусство и практика самообучающейся организации. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 1999. – 408 с.

8. Wernerfelt B. “A Resource-Based View of the Firm” /Strategic Management Journal, 5, 1984. - pp. 171-184

9. Хамел Г. Конкурируя за будущее. Создание рынка завтрашнего дня / Г. Хамел, К.К. Прахалад. – М.: ЗАО «Олимп и бизнес», 2002. – 288 с.

10. Barney J.B. Firm resources and sustained competitive advantage / J.B. Barney // Journal of Management. – 1991. – Vol. 17. – Issue 1. – Р 99–121.

11. Гребешкова О. М. Ділова репутація як стратегічний актив компанії / О. М. Гребешкова, О. В Шиманська // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право). – 2007. – № 1-2. – с.493-502.

12. Новиченкова Л. Деловая репутация – от системы к результату // Журнал “Управление компанией“. – 2007. – №2,№3. – С.17-21

 

Частина 2