Управління процесом відбору проектів розвитку

Інноваційна та інвестиційна діяльність вимагає вкладення значних коштів. Інвестиційна діяльність підприємства є головною формою реалізації його економічної та інноваційної стратегії, забезпечення розвитку та зростання підприємства. Проте інвестиційній діяльності підприємства притаманні значні ризики та значний «лаг запізнення» в отриманні віддачі від інвестицій.

Успішна робота підприємства залежить від того, як організований процес експертизи та відбору інвестиційних проектів. При відборі проектів важливо створити умови для раціонального розподілу ресурсів між короткостроковими високодохідними проектами і інвестиціями в довгострокові перспективні проекти.

Проблема вибору кращих інвестиційних проектів розвитку підприємства включає в себе ряд завдань. На першому етапі визначають характер взаємодії проектів, тобто чи є вони взаємодоповнюючими, незалежними чи взаємовиключними. Виходячи з цього формують пакети проектів. На другому етапі визначають ефективність інвестування у кожний з проектів, в результаті чого відбирають кращі з них для подальшого перегляду та відбору. На третьому заключному етапі відбору з кращих проектів формують відповідні пакети, які включають в інвестиційну програму. На даному етапі вирішують завдання підходу до формування інвестиційної програми. Основними є два підходи:

1) бюджетний (лімітний), коли встановлюються обмеження на суму інвестицій;

2) на основі порівняння рівня прибутковості інвестицій у здійснення проектів з досягнутим рівнем прибутковості капіталу підприємства (для цього, як правило визначають середньозважену вартість капіталу). У даному випадку обмеження на суму інвестицій у проекти немає.

Підприємства звичайно встановлюють фінансові норми прибутку для проектів. Прийнятні для здійснення на конкретному підприємстві проекти повинні забезпечувати відповідну норму прибутку. Дані норми є орієнтиром для попереднього відбору проектів. Тому підприємство повинно обрати відповідний коефіцієнт дисконтування, який називається ціною (вартістю) капіталу підприємства, з допомогою якого здійснюватиметься перевірка на принципову можливість їх реалізації.

Існує два основних підходи до визначення даного коефіцієнта. Перший передбачає використання власних ресурсів, а другий - залучення коштів інвесторів. У першому випадку орієнтиром є показник рентабельності використання активів підприємства (Ра), а у другому очікуваний рівень віддачі від вкладення інвестицій інвесторами (Рв)

Ра = Пч / Ак (8.1)

Рв = Рс + Пс (8.2)

де Пч – чистий прибуток підприємства; Ак – величина активів підприємства; Рс – вільна від ризику ставка; Пс – страхова премія.

Чим більш рентабельною (прибутковою) є діяльність підприємства, тим більші вимоги ставляться ним до відбору проектів при застосуванні першого підходу, так як здійснення проектів з нижчим від досягнутого підприємством рівнем рентабельності, веде до зниження загального рівня рентабельності на підприємстві загалом.

При застосуванні другого підходу при визначенні ставки дисконтування велику роль відіграють зовнішні фактори, зокрема, рівень інфляційних очікувань, загальна економічна ситуація. На відбір проектів впливає і ряд інших факторів. Так, якщо підприємство загрожує довкіллю, то воно зобов’язане здійснювати так звані вимушені інвестиції з нульовим значенням ставки дисконту.

Для здійснення відбору проектів у ринковій економіці підприємства застосовують ряд показників оцінки ефективності інвестицій у проекти, серед яких можна виділити такі як: строк окупності (Ток), індекс доходності (Ід), чиста поточна вартість (ЧПВ) та внутрішня норма прибутку (рентабельності) (ВНП). Якщо термін інвестування у проекти та віддачі від них не перевищує 1-2 років, то в багатьох випадках для їх порівняння достатньо здійснити підрахунок основних показників без їх приведення по фактору часу. У загальному випадку інвестиції у проект та майбутні грошові потоки по проекту приводять до єдиного моменту часу. Приведення грошових потоків до поточної (теперішньої) вартості по роках експлуатації проекту (Т) здійснюють з допомогою ставки дисконту i - процентної ставки, яка застосовується до величини грошових потоків по роках у майбутньому, щоб врахувати ризик і непевність, пов’язану з фактором часу

_T

ГП_пр = ∑ ГП_і = ГП₁ / (1 + і)¹ + ГП₂ / (1 + і)² + … + ГП_т / (1 + і)^Т (8.3)

^і=1

При значній тривалості періоду інвестування необхідно здійснювати приведення як вкладень у здійснення проекту, так і надходжень (грошових потоків) по ньому.

Період окупності (Т_ок) інвестицій (І) в проект з урахуванням фактору часу

Т_ок = І * Т / ГП_пр (8.4)

Індекс доходності (І_д)

І_д = ГПпр / І (8.5)

Чиста поточна (теперішня) вартість (ЧПВ)

ЧПВ = ГП_пр – І_пр (8.6)

Внутрішня норма прибутку (рентабельності) (ВНП) визначається нормою дисконту в процентах, при якій ЧПВ = 0, тобто іншими словами ВНП представляє собою міру прибутковості проекту. Якщо ВНП проекту більша за граничну ставку, то даний проект розглядається як прийнятний до здійснення на конкретному підприємстві.

За умов інвестування в інноваційні проекти ризик інвестування (інвестиційний ризик), під яким розуміють ймовірність виникнення непередбачених фінансових втрат (прибутку, доходу, капіталу) є достатньо високим. Це стримує інноваційну діяльність, так як ступінь невизначеності щодо майбутніх результатів є достатньо великою.

Ризики класифікують за наступними ознаками:

1) сферами прояву (економічний, політичний, соціальний, екологічний та ін.);

2) формами інвестування (реального та фінансового);

3) джерелами виникнення: систематичний ризик (внаслідок змін законодавства, стадій інвестиційного циклу) та несистематичний ризик (через некваліфіковане керівництво, нераціональну структура вкладень у проекти тощо).

Інші підходи до класифікації та оцінювання ризиків наведені у пп. 6.4.

Для аналізу забезпечення проекту фінансовими ресурсами доцільно використати підхід, який дозволяє оцінити ефективність їх залучення з урахуванням альтернативних варіантів фінансування. Умовами оптимальності конкретного варіанта структури джерел інвестицій у проект для їх одержувача є максимізація прибутку (П_і) або мінімізація ризику (Р_і) відносно отримуваного прибутку, а також максимізація співвідношення прибутку від проекту до вкладених у нього інвестицій (І_і)

При цьому повинна дотримуватися умова стосовно достатності обсягів надходження інвестицій з різних джерел у конкретний інноваційний проект.

З погляду конкретного інвестора умовами прийнятності інвестування в інноваційний проект є дотримання його конкретних вимог стосовно ефективності інвестицій (норми прибутку) у проект (скажімо не менше як 0,25) та/чи можливого рівня ризику (δР_і), а отже пов’язаних з цим втрат) з обов’язковим урахуванням необхідності приведення різночасових грошових потоків

(8.10)

(8.11)

При прогнозуванні тривалості життєвого циклу нового товару і його етапів слід брати до уваги, що період окупності Т_ок нового товару повинен бути не більш тривалий, ніж період його життєвого циклу (Т_жц)

(8.12)

Для оцінки впливу інновацій на укріплення ринкових позицій підприємства слід застосовувати методи матричного аналізу (БКГ, Мак-Кінсі), що дозволить порівняти існуючі ринкові позиції підприємства з прогнозованими після впровадження інновацій. Залежно від змін ситуації після впровадження інновацій приймають рішення про доцільність реалізації інноваційного проекту.

При здійсненні остаточної оцінки доцільності вкладень в інновації оцінюють конкурентоспроможність нової продукції порівняно з продукцією конкурентів та шанси на збільшення власної частки ринку, а також вплив інновацій на зміну іміджу підприємства.

Правильно сформований збалансований інвестиційний портфель дає змогу забезпечити його достатню ліквідність, високі темпи зростання капіталу та доходів, мінімізувати інвестиційний та підприємницький ризики.