Управління процесом формування та використання потужностей підприємства

Виробничі потужності підприємства, матеріальною основою яких є сучасні системи машин, мають динамічний характер. У їхньому складі відбувають­ся як кількісні, так і якісні зміни. Освоєння виробництва нових виробів у багатьох випадках зумовлює необхідність введення нових потужностей та зміну їх структури.

Тривалий час виробнича потужність трактувалася спеціалістами як розрахунково-технічна категорія, яка не залежить від ринкового попиту та має лише прикладне значення при встановленні масштабів виробництва продукції. Проте економічна суть виробничої потужності полягає у тому, що вона характеризує взаємозв’язок потенційного сукупного попиту і максимальної продуктивної здатності (спроможності) засобів праці.

Під виробничою потужністю підприємства розуміють максимально можливий випуск продукції (обсяг виконуваних робіт чи надаваних послуг) заздалегідь визначеної номенклатури за певний період часу при найбільш повному використанні всіх видів ресурсів, що залучаються підприємством для здійснення своєї діяльності. Потужність підприємства виробничого профілю визначається як сукупний інтегральний показник потужностей його основних виробничих підрозділів, тобто тих, що випускають продукцію, виконують роботи чи надають послуги з метою подальшої їх реалізації зовнішнім споживачам. Виробнича потужність виробничих підрозділів підприємства визначається як сума виробничих потужностей встановлених в них технологічних ліній та відповідного устаткування.

Основним показником, який характеризує використання потужності є коефіцієнт використання потужності (k_N), який визначається шляхом ділення обсягів виробництва натуральному чи вартісному вимірі на відповідне значення величини потужності

k_N = Q / N (9.2)

Даний коефіцієнт застосовується у прогнозних та планових розрахунках, а також при аналізі діяльності підприємства.

Виробнича потужність може класифікуватися за такими ознаками:

1) рівнем охоплення (одиниці устаткування, групи устаткування, конкретного виробничого підрозділу (дільниці, цеху) та підприємства в цілому);

2) її видами (проектна, планова, поточна, резервна).

Проектна потужність передбачає відповідність складу і структури устаткування трудомісткості запроектованої номенклатури продукції. Планова потужність визначається із врахуванням реальних умов діяльності підприємства у конкретному періоді. Поточна виробнича потужність враховує зміни умов виробництва та проектних показників. Резервна виробнича потужність є обов’язковою у певних галузях, зокрема в електроенергетиці, газовій та нафтовій промисловості, на транспорті для покриття пікових навантажень.

Величина виробничої потужності формується на основі даних про номенклатуру, асортимент та якість продукції; кількість встановленого устаткування, розміри і придатність виробничих площ; виробничі норми і нормативи, дані про тривалість виробничих циклів тощо.

Рішення стосовно величини виробничої потужності майбутнього підприємства є найважливішим кроком при оцінюванні його перспективних можливостей. Виходячи з величини потужності, визначають величину обсягів реалізації й витрат виробництва, зокрема, собівартості одиниці продукції та питомої ваги в ній змінних і постійних витрат.

Ціну товару при певній величині потужності визначають за формулою (2.7), а вплив нецінових факторів Н_ф – за формулою (2.8)

Виробнича потужність може бути визначена у певному конкретному діапазоні. Виробничу програму підприємства визначають із врахуванням економічно доцільного резерву виробничої потужності. Пошук оптимального рішення здійснюється у наступній послідовності:

1) виділяють постійні кількісні параметри (коефіцієнти еластичності попиту за ціною товару, доходами споживачів, зміною доходів споживачів, якістю продукції, перехресною еластичністю, зміною товарної маси на ринку);

2) обирають критерії оптимізації (максимум прибутку, максимум рентабельності виробництва, максимум виторгу від продажу товарів, максимум знову створеної вартості);

3) розглядають варіанти виробничої потужності підприємства залежно від характеру поведінки змінних і постійних витрат при різних варіантах потужності;

4) визначають оптимальний рівень цін та обсягів виробництва товарів відповідно до обраного критерію оптимізації із врахуванням очікуваної сукупної пропозиції товарів на ринку.

Підвищення ефективності використан­ня потужностей підприємства вимагає значної уваги до їх складу, структури та своєчасного оновлення. Максимально можливий випуск продукції досягається внаслідок зменшенням простоїв устаткування, підви­щення коефіцієнта змінності його роботи, удосконалення організації виробництва, впровадження технічних заходів тощо. Приріст потужності за рахунок внутрішньовиробничих резервів, не завжди може забезпечи­ти випуск необхідного обсягу продукції. Тому виникає потреба у визначенні та вве­денні в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння, реконструкції або розширення підприємства.

Встановлене у виробничій програмі завдання щодо обсягу виробництва продукції може бути досягнуте за умови забезпечення необхідною кількістю ресурсів. Алгоритм розрахунку виробничої програми залежно від виробничої потужності включає:

1. Аналіз портфелю замовлень.

2. Здійснення перерахунку асортименту портфелю замовлень із врахуванням трудомісткості кожного виду продукції.

3. Аналіз використання виробничої потужності в звітному періоді із визначенням рівня її використання, рівня прогресивності використовуваної техніки та технології, досягнутого рівня організації виробництва на підприємстві.

4. Розрахунок коефіцієнта використання виробничої потужності в плановому періоді.

5. Визначення обсягів випуску продукції на основі діючих виробничих потужностей в розрізі виробів-представників із врахуванням змін номенклатури й асортименту продукції.

6. Розрахунок балансу виробничих потужностей з від­ображенням вхідної, вихідної та середньорічної потужності, введення і вибуття потужностей. На основі балансу виробничих потужностей уточнюють можливості виробництва, рівень забезпеченості потужностями виробництва випуску нових виробів, визначають коефіцієнт використання виробничих потужностей, виявляють можливості усунення внутрішньовиробничих диспропорцій, визначають необхідні інвестиції для нарощування потужностей, зміну потреб у конкретних видах обладнання виявляють ефективні варіанти спеціалізації та кооперування.

Розрахунки виробничої потужності використовуються для обґрунтування виробни­чої програми, а також для складання балансу, який відображає потужність протягом планового періоду і характеризує вихідну по­тужність (N_вих):

N_вих = N_поч + N_от + N_р ± N_н – N_вв (9.3)

де N_поч – вхідна потужність підприємства, тобто потужність на початок планового періоду; N_от – збільшення потужності впродовж планового періоду внаслідок здійснення організаційно-технічних заходів; N_р – нарощування виробничої потужності шляхом реконструкції або розширення підприємства; N_н – збільшення “+” або зменшення “–“ виробничої потужності у зв’язку зі зміна­ми у номенклатурі та асортименті виготовлюваної продукції; N_вв – зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто виведення з експлуатації технічно застарілого та фізично спрацьованого устаткування.

Баланс виробничої потужності за видами продукції на кінець планового року розра­ховується як сума величини потужності на початок року, її приросту за мінусом вибуття. Баланс виробничої потужності розраховують для кожного виду профільної продукції за схемою:

1) встановлення потужності на початок планового періоду;

2) розрахунок збільшення потужності в плановому періоді, у тому числі за рахунок введення в дію нових, розширення діючих, реконструкції, технічного переоснащення і організаційно-технічних заходів (внаслідок змін режиму роботи, змінності, внаслідок змін номенклатури продукції, трудомісткості); отримання устаткування в лізинг, оренду;

3) розрахунок зменшення потужності в плановому періоді за рахунок вибуття потужності, у тому числі внаслідок змін номенклатури продукції чи збільшення трудомісткості; змін режиму роботи, зменшення змінності чи годин роботи устаткування; вибуття в результаті старіння, вичерпання запасів; передачі в лізинг (оренду) іншим суб’єктам.

4) визначення потужності на кінець періоду;

5) розрахунок середньорічної потужності;

6) визначення обсягів виробництва продукції у плановому році;

7) розрахунок коефіцієнта використання середньорічної потужності в плановому році.

Введення і вибуття потужностей проводиться протягом усього планового періоду, що вимагає необхідність здійснення розрахунку середньорічної виробничої потужності (N_сер)

(9.4)

де N_поч - виробнича потужність на початок року; N_іввед - введена i -а виробнича потужність; t_iд - кількість місяців у році, протягом яких буде діяти i -а потужність; N_jвив - виведена j -а виробнича потужність; t_jн - кількість місяців після виведенння j -ої потужнсті; 12 - кількість місяців у році.

Освоєння виробництва нових (вдосконалених) виробів впливає на потужності підприємства. Це призводить до певних відхилень у пропускній здат­ності окремих видів обладнання і виробничої системи підприємства в цілому. При цьому пропускна здатність окремих технологічних ланок може обмежувати можливості нарощування обсягів виробництва, що веде до зниження коефіцієнта завантаження устаткування. Проте, підвищувати завантаження устаткування можна лише до певного оптимального рівня. За такий рівень можна прийняти нормативний коефіцієнт завантаження устаткування (К_нз), який відображає економічно обґрунтоване недовантаження верстатного парку і величина його подається в довідковій літературі. Цей коефіцієнт показує, що для кожної групи відповідного устаткування правильним повинно бути використання його дійсного річного фонду часу (Ф_і) не повністю, а в межах (Ф_і*К_нз). Значення Ф_і(1 – К_нз) є нормативним резервом цього фонду часу для своєчасного реагування на зміни умов діяльності та необхідність освоєння нових видів продукції.

Стосовно окремих машин поняття пропускної спроможності і виробничої потужності співпадають, але при ширшому розгляді у випадку системи машин дані поняття не є тотожними, так як необхідно враховувати наявність певних диспропорцій. Останні можуть бути викликані різницею у величині потужностей окремих видів обладнання по ходу технологічного процесу, організаційними та експлуатаційними чинниками. Пропускна здатність системи машин визначається найменшою потужністю обладнання в системі, тобто потужністю «вузького місця»

За знайденими значеннями ціни та обсягів виробництва визначають оптимальний прибуток підприємства та інші показники його діяльності при заданій величині виробничої потужності.

Від того, яка частина постійних витрат відне­сена на конкретний вид продукції, залежить її собівартість. Виробнича по­тужність підприємства по кожному виду продукції є ос­новою для визначення частини постійних витрат, які розпо­діляються між товарними позиціями. Розподіл постійних витрат може здійснюватися за доходом і за витратами.Розподіл постійних витрат за окремими елементами витрат (оплата праці, витрати матеріаль­них ресурсів, паливно-енергетичні витрати) є більш поширеним за умов диверсифікованого бізнесу.

Потужності підприємства за умов ринку мають мати певні резерви з тим, щоб при зміні кон’юнктури ринку можна було оперативно відреагувати на нові потреби та мати можливості щодо якнайкращого задоволення потреб споживача.