Формування конкурентоспроможного потенціалу розвитку конкретного підприємства

 

З метою практичного застосування знань та навиків у результаті вивчення даної дисципліни важливо застосувати їх при формуванні потенціалу розвитку конкретного підприємства певної галузі. Дана робота вимагає звичайно вичерпної інформації стосовно даних як фінансової звітності за тривалий період часу, так і багатьох інших нефінансових показників діяльності підприємства. Окрім того, необхідно орієнтуватися у стані ринку, сучасних наукових та технічних розробках у даній сфері діяльності.

Практичне вирішення поставлених завдань з формування потенціалу вже існуючого підприємства є дуже складним. Воно передбачає зацікавлену участь у даних процесах працівників підприємства і, як правило, залучених зовнішніх консультантів. При чому постановка завдання має включати врахування і збереження сильних сторін підприємства й набутих ним конкурентних переваг. Тому у випадку вже існуючого підприємства необхідно здійснювати інвентаризацію його потенціалу з метою його трансформації (переформатування) із врахуванням тенденцій розвитку ринку, науки і техніки, перспективних запитів споживача та інтересів керівництва й трудового колективу конкретного підприємства.

У будь-якому випадку правильно сформований (чи трансформований) потенціал розвитку підприємства повинен забезпечувати йому стійкі конкурентні переваги на ринку і швидкі темпи зростання як активів, так і доходів від ведення господарської (насамперед операційної) діяльності, прибутку і показників рентабельності, а особливо ринкової вартості підприємства, яка дає змогу залучати у процеси його розвитку практично необмежені інвестиції на достатньо вигідних умовах.

Проектуючи потенціал розвитку підприємства важливо передбачати необхідність вкладення достатніх інвестицій з метою створення передумов для його динамічного зростання. Дані інвестиції повинні бути спрямованими у перспективні проекти розвитку, які забезпечать підприємству збільшення його ринкової частки та завоювання нових конкурентних переваг. Досягти цього підприємствам виробничого профілю неможливо без переходу на новітні технології. Подібні масштабні завдання вимагають налагодження співпраці з потенційними партнерами.

Питання взаємного впливу ринкових умов, інноваційної інфраструктури, внутрішнього потенціалу розвитку підприємства на його ділову репутацію є комплексними та такими, що вимагають до себе неослабної уваги, так як постійно мають місце зміни умов діяльності підприємств, зростання вимог споживачів до якості їх продуктів і відбувається осучаснення середовища діяльності підприємств, де все більшого значення набуває своєчасне застосування результатів перспективних наукових досліджень і розробок.

Для переходу на відкритий тип інноваційної діяльності компаніям важливо внести зміни у культуру сприйняття інновацій за рахунок здійснення наступних заходів:

1) сформувати перелік стратегічних та ділових потреб;

2) визначити основні компетенції компанії;

3) дослідити проблеми розвитку;

4) сформувати стратегію нарощування інтелектуального капіталу;

5) налагодити контакти із групами впливу;

6) сформувати імідж компанії, відкритої для інновацій;

7) налагодити взаємовигідні відносини з діловими партнерами;

8) оновити базу знань із урахуванням перспективних потреб ринку;

9) налагодити постійний моніторинг у сфері інноваційної діяльності.

Слід визнати, що більшість вітчизняних підприємств на сьогодні ще не готові до переходу на нову інноваційну культуру на базі відкритих інновацій. Однак процес трансформації є неминучим у зв’язку з швидким поширенням трансферу технологій за умов глобалізації. Умовами формування нової інноваційної культури є розвиток сучасної інноваційної інфраструктури та поглиблення міжнародного співробітництва вітчизняної науки та бізнесу.

Складність і нестабільність ринкового оточення вимагають постійного вдосконалення форм і методів господарювання. Успішна адаптація внутрішнього середовища діяльності підприємства передбачає раціональний підбір елементів його потенціалу з тим, щоб забезпечити отримання ефекту синергії від їх гармонійного поєднання. Зовнішні зміни у багатьох випадках вимагають вжиття комплексних заходів з багатьох аспектів діяльності, що передбачає здійснення коригування стратегії. При цьому важливо досягти відповідності внутрішнього середовища вимогам ринку, постійно розробляючи нові та вдосконалюючи існуючі методи управління.

 

Питання для самоконтролю

1. Етапи процесу формування структури потенціалу підприємства

2. Основні риси сучасних підходів до формування потенціалу підприємства.

3. Типи рішень і ключові навики в управлінні потенціалом розвитку підприємства.

4. Особливості сучасних моделей організації діяльності підприємства.

5. Формування сприятливих умов для розвитку підприємства з допомогою управління чинниками впливу на вартість бізнесу.

6. Зміст заходів, які забезпечують зростання вартості підприємства.

7. Складові внутрішнього потенціалу розвитку підприємства.

8. Ситуаційне моделювання процесів розвитку підприємства та його роль у підвищенні його конкурентоспроможності.

 

Тестові питання

 

1. Управління процесами формування потенціалу підприємства має передбачати:

а) досягнення якісно нових пропорцій окремих елементів потенціалу для досягнення ефекту синергії;

б) пріоритет кількісних параметрів розвитку над якісними;

в) застосування перевірених практикою бюрократичних структур управління;

г) надання всім працівникам права розпоряджатися власністю підприємства на власний розсуд;

д) немає правильної відповіді.

 

2. Застосування моделей в управлінні потенціалом підприємства з метою отримання цінних для покращення його діяльності результатів:

а) вимагає їх щорічного перегляду;

б) передбачає їх використання спільно із неформальними методами;

в) вимагає обов’язкового залучення до управління підприємством зовнішніх консультантів;

г) передбачає обов’язкове створення віртуального середовища для спілкування;

д) немає правильної відповіді.

 

3. Серед типів рішень відповідно до відносної складності вирішуваних проблем за М Вудкоком і Д. Френсісом розрізняють:

а) рішення з планування, організування, стимулювання та контролю;

б) фінансові, інвестиційні та інноваційні рішення;

в) рутинні, селективні, адаптивні та інноваційні рішення;

г) виробничі, маркетингові та соціальні рішення;

д) усі відповіді правильні.

 

4. Ефективний стиль керівництва підприємством передбачає:

а) застосування формалізованих підходів до управління трудовим колективом;

б) запровадження «залізної» трудової дисципліни;

в) застосування дисциплінарних стягнень до працівників, що несвоєчасно виконують свої завдання;

г) вирішення проблем на робочих місцях виконавцями;

д) немає правильної відповіді.

 

5. Процес прийняття управлінських рішень базується:

а) на обмеженні прав користування майном;

б) на методі середньозваженої вартості капіталу;

в) методі «ефективного віку»;

г) вмінні завойовувати та зберігати авторитет;

д) на балансі логіки, інтуїції та досвіду;

 

6. До нових типів моделей організації відносяться:

а) моделі трилистого типу;

б) моделі функціональної спеціалізації;

в) модель багаторівневої структури;

г) воєнізована командна модель;

д) усі відповіді правильні.

 

7. Зменшення кількості рівнів управління підприємством притаманно системі:

а) TQM;

б) BPR;

в) BSC;

г) ASC;

д) немає правильної відповіді.

 

8. При використанні якої моделі аналізу діяльності підприємства вважають, що кожне наступне рішення не залежить від попереднього:

а) генерації ідей;

б) раціонально-дедуктивної моделі;

в) дискретно-інкрементальної моделі;

г) моделі універсального передбачення;

д) усі відповіді правильні.

 

9. Індикаторами досягнення поставлених цілей при управлінні процесами використання потенціалу підприємства виступають:

а) уміння делегувати повноваження;

б) нагромадження грошової одиниці за період;

в) величина виплат інвесторам;

г) показники ефективності використання можливостей розвитку та ресурсів;

д) немає правильної відповіді.

 

10. До складових процесу оцінювання використання потенціалу підприємства відносяться:

а) вибір критеріїв та показників оцінювання потенціалу підприємства;

б) вибір інтервалу (часових меж) оцінки;

в) визначення відповідальних осіб та виконавців;

г) складання графіку робіт з проведення діагностики потенціалу підприємства;

д) усі відповіді правильні.

Література

 

1. Федонін О. С., Рєпіна І. М., Олексюк О. І. Потенціал підприємства: формування та

оцінка: Навч.- метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2005. – 261 с.

2. Добикіна О.К. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навчальний посібник. / О.К. Добикіна, В.С. Рижиков, С.В. Касьянюк та ін. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 208 с.

3. Друкер, П.Ф. Задачи менеджмента в XXI веке.: Пер. с англ.: - М.: Издательский дом «Вильямс», 2004. – 272 с.

4. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер - Москва: Дело, 1991 – 320 с.

5. Дерлоу, Дес. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень: Пер. з англ. – К.: Всеувито, Наукова думка 2001. – 242 с.

6. Koch, Richard, and Godden, Ian, Managing Without Management: A Post-Management Manifesto for Business Simplicity. - Nicholas Brealey Pub., 1996. – 248 c.

7. Гвардин С.В. Выход из бизнеса с максимальной прибылью. Российский опыт /С.В.Гвардин. – М.: Эксмо, 2008. – 208 с.

8. Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч. посібник. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: ЦУЛ, 2002. – 360 с.

9. Деєва Н.М., Олійник В.Я., Григораш Т.Ф. та ін. Управління корпоративними фінансами. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 200с.

10. Лемберт Т. Ключові проблеми керівника. 50 перевірених способів вирішення проблем: [пер. з англ.] / Т. Ламберт. – К.: Всеувито, Наук. думка, 2001.–304 с.

11. Градов А.П. Экономическая стратегия фирмы: Учеб. пособие. - Изд. 3-е перераб. и доп. – СПб., 2000. - 400 с.

12. Таун Ф. Правило № 1 успешного инвестора. Как стать богатым за 15 минут в неделю. – Спб.: Питер, 2007. – 334 с.

 

 

Практикум