Перший етап навчання – назва, мета, завдання, особливості

Структура (умовний розподіл) педагогічного процесу навчання фізичних вправ, який ґрунтується на педагогічних і психофізіологічних закономірностях формування рухових навичок.

У побудові процесу навчання можна виділити етапи, які в педагогічних цілях розглядаються як відносно самостійні. Кожен етап характеризується, насамперед, своєрідністю пізнавальної діяльності тих, хто займається, їхньою здатністю керувати своїми рухами при виконанні вправи.

Ця загальна структура процесу навчання окремій руховій дії не повинна розглядатися як стандартна схема.

Вона може конкретизуватися й змінюватися в практиці залежно від спрямованості фізичного виховання та особливостей техніки фізичної вправи.

У системі фізичного виховання прийнята науково обґрунтована структура процесу навчання, яка складається з трьох етапів.

Для успішного формування рухової навички необхідно провести фізичну вправу через повний дидактичний цикл навчання (три етапи).

Ці етапи взаємозалежні між собою й кожен попередній етап створює умови для реалізації наступного етапу. Порушення послідовних зв’язків між етапами або перестрибування через етап призведе до зниження темпів навчання вправі і погіршення якості вивчення рухів.

Тривалість етапів може бути різною. Найменшу тривалість, як правило, серед інших етапів має перший, а найбільшу – третій етап.

Слід пам’ятати, що структура навчання – це етапність навчання окремій руховій дії, а не послідовність навчання діям, які входять до змісту уроку фізичної культури. Таким чином, на кожному уроці вчитель звертається до структури навчання руховій дії стільки разів, скільки їх заплановано на урок. Етапом для однієї рухової дії буде перший, для інших – другий або третій.

Отже, на першому етапі відбувається початкове розучування фізичної вправи, створюється вміння виконувати основу техніки рухової дії, тобто виконувати техніку в „грубій формі”, зосереджуючи увагу на її ланках.

Для досягнення цієї мети вирішуються такі завдання:

1) Створити загальну уявлення про рухову дію і надати установку на оволодіння нею.

Якщо учень після створення в нього розумової й зорової уявлення про досліджувану фізичну вправу зуміє самостійно відтворити основу її техніки, то на цьому завершується перший етап навчання. Це буває при розучуванні багатьох загальнопідготовчих, стройових та інших нескладних вправ.

Початкове розучування рухових дій, що мають складну структуру й особливо тих із них, які пов’язані незвичним переміщенням тіла в просторі або із проявом значних фізичних і вольових зусиль, вимагає вирішення додаткових завдань.

Тоді на першому етапі необхідно ставити й вирішувати такі завдання.

2) Відновити попередній досвід виконання дій, близьких за технікою до вправи, що розучується.

3) Розучити нові ланки основи техніки, вичленяючи їх із рухової дії, якщо це необхідно й можливо, або включаючи їх до складу інших, більш простих вправ, попередити виникнення грубих помилок.

4) Домагатися самостійного виконання основи техніки рухової дії в цілому; шляхом полегшення умов її виконання поступово зменшувати при цьому допомогу, що надається з боку вчителя.

При початковому розучуванні, тобто на першому етапі, недоцільно робити перерви між заняттями й не варто давати велику кількість повторень рухової дії на кожному занятті, тому що вивчення нових ланок вимагає великої уваги й значного нервового напруження.

Навчання руховій дії починається з постановки рухового завдання. Пошук і засвоєння способу його вирішення й буде становити сутність процесу навчання.

Після пояснення способу вирішення рухового завдання вчитель демонструє рухову дію ще 2-3 рази (велика кількість не поліпшує сприйняття). При цьому вчитель концентрує увагу учнів на зазначених основних елементах рухового завдання й способі його вирішення.

Доцільно тут поєднувати натуральний показ із демонстрацією кінокільцівок, що допускає уповільнення, зупинку, багаторазове повторення рухової дії. Формуванню зорово-логічної уявлення допомагає показ зображень окремих елементів рухової дії на кінограмах і фотознімках. Ці всі способи повинні орієнтувати учнів на виконання дії. Демонстрацію вчитель супроводжує словесним коментарем, причому, чим яскравіше, образніше, емоційніше мова, тим швидше й міцніше запам’ятовується учнем інформація (особливо на першому етапі навчання).

Після коментованого показу фізичної вправи учень може одержати інструкцію (усну або письмову). Вона повинна включати: завдання навчання; умови рухового завдання; способи його вирішення; систему оцінки якості вирішення завдання навчання в цілому.

В інструкції використовують тільки ті терміни, які знайомі учню і можуть створити в них чіткі уявлення. На цьому етапі здійснюється спроба виконання рухової дії.

Якщо фізична вправа є нескладною, може бути передбачене виконання її в цілому. Якщо ж рухова дія складна, то розучують її частинами. Для цього підбирають підвідні вправи.

Як підвідні вправи можуть виступати вивчені раніше фізичні вправи, частково подібні за структурою зі вправою, що розучується.

Підвідні вправи можуть спеціально створюватися викладачем для вирішення тих або інших завдань навчання. Наприклад, при навчанні лазінню по канаті можна розучувати положення того чи іншого руху при захопленні каната не у висі, а сидячи на гімнастичному коні або використовуючи замість каната гімнастичну палицю, сидячи на підлозі.

На першому етапі початкового розучування при перших спробах виконати рухову дію зустрічаються більш-менш значні відхилення від вимог техніки. Тому уже на цьому етапі необхідно попереджати такі відхилення.

На першому етапі – найбільш типові такі групи помилок:

1) Зайві, непотрібні рухи.

2) Перекручування руху за амплітудою і напрямком.

3) Порушення ритму рухів у руховій дії.

4) Виконання руху на невисокій швидкості.

5) Рухи „закріпачені”.

На першому етапі навчання ці відхилення доцільні і не розглядаються як помилки. Тому що деякі із цих помилок обумовлені закономірностями формування рухової дії, інші помилки пов’язані з відсутністю необхідних знань, треті можуть бути обумовлені недоліком у методиці викладання.

Освоєння рухової дії вимагає від учнів значних витрат фізичної, психічної й розумової енергії.

У міру зростання втоми концентрація та стійкість уваги в учнів буде помітно знижуватися. Тому приступати до початкового розучування треба, коли учні перебувають у стані оптимальної працездатності, як правило, на початку основної частини уроку.

Однак у практиці застосовують і тренують здатність учнів засвоювати навчальний матеріал на фоні втоми, а в деяких випадках (у спортивному тренуванні) контролю якості рухів в умовах наростаючої втоми навчають спеціально.

До початку навчання конкретній руховій дії частина учнів (30-35%) не готова її засвоювати. Це пояснюється таким:

1) Рівнем фізичної підготовленості та фізичного розвитку.

2) Характером сформованості та направленості спортивних інтересів дітей.

3) Відношенням учнів до предмета «Фізична культура» та вчителя фізичної культури.

4) Різницею в рівні професійно-педагогічної підготовленості вчителів фізичної культури.