Попередження й виправлення помилок у процесі навчання

Протягом усього процесу навчання виконання учнями фізичних вправ може супроводжуватися відхиленнями фактичної техніки вправ від заданого зразка.

Характер і ступінь відхилень можуть бути різними. До помилок відносяться як невиконання або істотне перекручування частин рухових дій, так і малоефективні рухи, що вимагають подальшого поліпшення.

Відомо, що більш вигідно при браку часу, зусиль і засобів попереджати помилки, які виникають у процесі навчання. Закріплюються помилки відносно швидко. На виправлення помилок потрібно в 2-3 рази більше часу, ніж на формування.

Стосовно фізичної культури, то помилка – це неточність у виконанні рухових дій відповідно до просторових, часових і динамічних характеристик.

Залежно від значення, характеру і розповсюдженості помилок їх можна розподілити відповідно на три групи:

1) Грубі, значні й незначні.

2) Нестабільні й стабільні.

3) Нетипові й типові.

Грубими вважаються ті помилки, які порушують основу техніки рухових дій (недостатнє випрямлення ноги, що відштовхується; відсутність виносу стегна махової ноги в момент відштовхування).

Значноюпомилкою вважається невиконання деталей техніки (приземлення на ногу, що відштовхується, потім на махову; нахил тулуба вперед або назад у момент відштовхування; крок назад після приземлення; приземлення на прямі ноги).

Незначноюпомилкою вважається неточне виконання деталей техніки, що призводить до зниження ефективності дії (невелике вповільнення швидкості розбігу перед відштовхуванням; мах недостатньо зігнутою ногою).

Нестабільніпомилки – ті, які виникають у процесі оволодіння фізичною вправою через недостатню координацію зусиль дітьми або через вплив тимчасових чинників, що збивають (шум, виконання вправи в інших умовах, звук і глядач). Вони зникають відразу після вживання заходів, що їх усувають.

Стабільні помилки – закріплені в навичку помилки. Вони виникають у результаті багаторазового повторення неправильних рухів в умовах практичного застосування дії.

Нетипові – помилки, що виникають епізодично (при бігу на дистанцію – надмірний нахил тулуба вперед).

Типові – це масові помилки, про які вчитель заздалегідь знає, що вони завжди повторюються (при низькому старті – високе піднімання тазу).

Причинами помилок при навчанні учнів фізичній вправі є:

1) Невідповідність досліджуваного зразка техніки особливостям фізичної підготовленості даного складу учнів (наслідування техніки чемпіонів при відсутності необхідного рівня розвитку рухових якостей).

2) Невірна послідовність навчання різним рухових дій, що мають однакові й схожі елементи (методична неграмотність учителя).

3) Передчасне створення цілісного рухового уявлення про фізичну вправу, що потребує одночасного керування багатьма рухами без урахування підготовленості тих, хто навчається, і в результаті створюється невірне уявлення про спосіб досягнення практичної мети дії.

4) Недостатня інформація, що надається учню в процесі навчання про дійсні відхилення від заданих параметрів рухів і дій. Як правило, учні сприймають свої уявлення як правильні й керуються ними.

5) Невідповідність запропонованих навчальних завдань та умов організації діяльності, а також здатності тих, хто займається, виконувати рухову дію (учні можуть виконувати вправу лише зосереджуючи увагу на його складових елементах, а їм пропонують виконувати ці вправи в естафеті, тобто в умовах змагань на швидкість).

6) Неуважність учнів, підвищена втома.

При виконанні фізичних вправ причинами помилок можуть бути:

1) Недостатній рівень розвитку окремих фізичних якостей великої кількості учнів.

2) Невпевненість учнів у своїх силах, страх падіння та болючих відчуттів.

3) Недостатня усвідомленість навчальних завдань і звідси неправильне розуміння рухового завдання, недосконалість розумового проекту і рішення.

4) Несприятливі умови зовнішнього середовища, а також невідповідний особливостям тих, хто займається, інвентар та устаткування.

5) Неправильний підбір засобів навчання.

6) Методична неграмотність учителя фізичної культури.

Заходи щодо попередження помилок:

1) Учні повинні точно усвідомлювати завдання, структуру вправи, техніку та способи її виконання.

2) Вправа повинна відповідати можливостям учнів.

3) Вправа повинна виконуватися спочатку в полегшених умовах і з меншою швидкістю. На етапі ознайомлення основні елементи можна спочатку показати у статиці (рисунок, схема) і потім у динаміці.

4) Складна за структурою фізична вправа повинна бути розчленована на таку кількість частин, щоб виконання цих частин учнями було їм під силу.

5) Ретельне дотримання закономірностей формування рухових навичок.

6) Правильний підбір засобів, методів і послідовність навчання у вирішенні завдань у строгій відповідності з етапом процесу навчання.

7) Забезпечення надійного страхування, що переконує учнів у безпеці виконання вправ.

8) Завчасне попередження про можливі помилки при виконанні вправ.

9) Застосування словесного звіту учнів про свої рухи й дії.

10) Створення умов неминучості перевірки й оцінювання результатів навчальної праці протягом кожного заняття й усього процесу навчання.

Не варто виправляти всі помилки відразу. Спочатку треба виправляти помилку, що спотворює техніку фізичних вправ (важливу роль тут відіграє «термінова інформація»).

Як можна виправити помилки:

1) Зіставити неправильне й правильне виконання фізичної вправи за допомогою розбору і пояснення.

2) Виконання вправи в полегшених умовах.

3) Застосування підвідних вправ.

4) Припинення на деякий час виконання фізичної вправи, щоб заморозити непотрібні умовно-рефлекторні зв’язки, а потім почати з першого етапу.

5) Проходження правила «від простого до складного через більш складне». Наприклад, припинити розучування даної фізичної вправи, розучити більше важку, але подібну з нею за структурою, а потім перейти до розучування більш легкої вправи.

На уроках фізичної культури рекомендують використовувати такі правила виправлення помилок:

1) Виконання вправи в іншу сторону, іншою рукою, з іншої ноги.

2) Проговорювання вголос технічно правильного змісту руху перед повторним виконанням.

3) Виправлення спочатку істотних (тих, що викривляють основу техніки), а потім несуттєвих помилок.

4) Почергове виправлення помилок, а не одночасне виправлення декількох помилок.

5) Зменшення складності досліджуваного руху (за рахунок його розчленовування, полегшення снаряду, вихідного положення, уповільненого виконання).

6) Застосування додаткового орієнтира.

7) Підвищення сили тих м’язових груп, які приймають основне навантаження.

Широкий перелік цих правил свідчить про те, що немає універсального способу усунення помилок, також, як немає єдиної причини появи їх при навчанні. При існуючій методиці навчання важко організувати безпомилкове оволодіння рухами з перших спроб, але прагнути до цього необхідно. Адже переучування набагато складніше у фізіологічному, психологічному і педагогічному плані, ніж споконвічно правильне вивчення.

Важливим засобом попередження і виправлення помилок у засвоєнні фізичної вправи є надання своєчасної допомоги учням з боку вчителя та товаришів.

Однією із форм надання допомоги учням під час виконання навчальних завдань на уроках фізичної культури є страхування – комплекс заходів щодо забезпечення безпеки, попередження травм і нещасних випадків. Учитель несе особисту моральну і правову відповідальність за життя кожного учня.

Страхування особливо необхідне на етапі розучування нової вправи. Згодом наступає момент, коли учні впевнено, надійно і невимушено виконують вправу самостійно.

З метою профілактики травм і нещасних випадків на кожному уроці необхідно дотримуватися таких вимог:

1) Вивчати тільки одну нову вправу, вправи на інших снарядах повинні бути в стадії ознайомлення, закріплення або вдосконалення.

2) На початковому етапі навчання страхування повинен здійснювати сам учитель, на етапі закріплення руху функції вчителя зі страхування виконує спочатку командир відділення, а потім і самі учні (самострахування).

3) Забезпечувати на уроках заходи щодо попередження травм (настил біля кожного снаряда з матів, визначити «коридор» для метання, черговість при зборі інвентарю, справність інвентарю).

4) Постійно зміцнювати й розігрівати опірно-руховий апарат школярів.

5) Забезпечити функціональну підготовку органів і систем (серцево-судинної, дихальної та опорно-рухової).

6) Систематично знайомити учнів зі способами попередження травм, правилами контролю за навантаженням.

Запам’ятовування рухової дії пов’язане з кількістю повторень і величиною інтервалів між повтореннями.

У наукових дослідженнях показано, що при вивченні складних за координацією, але які не потребують більших витрат енергії, рухових дій (елементів фігурного катання на ковзанах) початківці поліпшують дії на 5-6 спробі, потім якість дії стабілізується до 10-12 спроб, після чого виконання погіршується (при оптимальному інтервалі відпочинку 60 секунд).

Початківцям краще виконувати рухову дію серіями по 5 повторень із трихвилинними інтервалами відпочинку між серіями, усього 3-4 серії. Спортсмени середньої кваліфікації можуть виконувати 3-4 серії по 6 спроб підряд у серії, а висококваліфіковані – 4-5 серій з інтервалами відпочинку по 1 хвилині між серіями (збільшення кількості роботи при зменшенні інтервалів відпочинку пов’язано, мабуть, з високим рівнем спеціальної витривалості у більш кваліфікованих спортсменів).

Інтервал між заняттями також впливає на міцність запам’ятовування. Найбільше зростання кількості помилок відбувається в перші 24 години після заняття: середня величина збільшується на 48,7%. При більш незначних перервах кількість помилок збільшується повільніше: через 48 годин – до 52,9%, через 4 доби – до 55%, через 10 діб – до 56,8%. Для ефективного засвоєння рухової дії її необхідно повторити ще 1-2 рази протягом однієї доби з моменту початку її вивчення. З цією метою варто планувати самостійне повторення пройдених елементів рухової дії, якщо дозволяють умови, дії в цілому. При цьому велике значення має регулярне повторення рухової дії з проговорюванням схеми вголос.