Поняття про рухову навичку, його ознаки, правила її формування

Рухова навичка – такий ступінь володіння технікою рухової дії, при якому управління рухами відбувається автоматизовано.

Близько 99% всіх рухів людини є руховими навичками різної складності.

Автоматизованість рухів не означає, що рухові дії виконуються без контролю свідомості. По-перше, свідомо приймаються рішення здійснити або зупинити рухову діяльність. По-друге – зберігається можливість, якщо це необхідно, свідомо втручатися в протікання рухового акту з метою його корекції. По-третє, заздалегідь взяти під контроль свідомості виконання якої-небудь відповідальної фази або деталі техніки дії.

Характерні ознаки рухової навички:

1) Автоматизоване управління рухами.

2) Рухи стають точнішими, усуваються зайві рухи.

3) Удосконалюється міжм’язова координація.

4) Свідомість учнів спрямована на оцінку зовнішніх умов та результатів рухової діяльності, на аналіз окремих частин рухової дії.

5) Злитість виконання рухової дії (об’єднання окремих рухів у цілісний рух – підвищується точність, ритм, коротшає час виконання руху в цілому).

6) Спостерігається стабільність та пластичність рухової навички, тобто рухова дія може виконуватися з меншими порушеннями в інших умовах (в іншому спортивному залі, на інших спортивних снарядах, при дії інших дратівних чинників – глядачів, сильного шуму, підвищення температури).

Стабільність рухової навички – це багаторазове виконання руху без зниження якості виконання.

Зі стабілізацією пов’язана можливість тривалого збереження навички без вправи. Наприклад, навички їзди на велосипеді, плавання, пересування на лижах, ковзанах. Вони зберігаються в основних рисах протягом усього життя.

Установлено, що здатність нервової системи до тривалого збереження слідів (закріплені умовні рефлекси, також як і динамічний стереотип) зберігається тривалий час.

Установлено, що після 10 днів перерви вироблений динамічний стереотип відновлюється; після 2,5 місяців перерви відтворюється не у виразній формі, але відновлюється швидко за 2-3 повторення.

Пластичність – уміння відтворити рух в умовах, що змінюються.

Значення рухових навичок:

- з найменшими витратами сил досягати намічену мету;

- рухову навичку можна з успіхом використовувати в трудовій, військовій і спортивній діяльності;

- при сформованій руховій навичці є можливість концентрувати увагу на результатах рухової діяльності, на умовах виконання рухової дії (футболіст оцінює ігрову ситуацію, а не зосереджується на замаху ногою й ударі).

Правила формування рухової навички:

1. Автоматизація руху наступає лише при багаторазовому його виконанні в стандартних умовах.

2. В навчальному процесі застосовувати різні методи навчання рухових дій (словесні, наочні, практичні).

3. Наявність зворотного зв’язку. Відомо, що перед початком рухової діяльності з ЦНС до м’язів надходять нервові імпульси. М’язи починають скорочуватися. Сигнали від рецепторів, які розміщені в м’язах і зв’язках поступають знову до ЦНС. Вони несуть інформацію про діяльність нервово-м’язового апарату, ступені її відповідності рухових дій. Центральні відділення кори головного мозку синтезують цю зворотну інформацію і на її основі корегують м’язову роботу (П.Н.Анохін).

4. Сформовану у стандартних умовах рухову навичку треба вдосконалювати в нестандартних, екстремальних умовах (гра, змагання).

5. Облік вікових та індивідуальних особливостей формування рухової навички (темпи формування рухової навички у різних учнів одного віку і статі не однакові, на різних етапах спостерігається нерівномірне формування навички).

Ігнорування правилами або неправильне їх застосування призводить до зниження темпів та ефективності засвоєння рухів, кількості помилок і т.д.

Рухова навичка формується на основі фізіологічної закономірності формування динамічного стереотипу.

Динамічний стереотип – це ланцюг умовних рефлексів або системність у роботі великих півкуль головного мозку. Системність роботи кори головного мозку починає створюватися на перших етапах навчання руху й завершується в стадії автоматизованої рухової навички.