Третій етап навчання – назва, мета, завдання, особливості, зміст

На третьому етапі забезпечується закріплення й удосконалювання техніки виконання фізичної вправи, формується здатність доцільно застосовувати рухову дію в реальних умовах практичної діяльності.

Завдання третього етапу навчання:

1) Закріпити в необхідній мірі техніку рухової дії (повторність вправ).

2) Удосконалювати досліджувану дію в поєднанні з іншими руховими діями (для гімнастики, аеробіки).

3) Сформувати додаткові варіанти техніки для доцільного виконання дії в різних зовнішніх умовах і ситуаціях (інші місця, метеоумови, рухлива гра).

4) Удосконалювати індивідуальні деталі техніки рухової дії.

5) Удосконалювати виконання дії при вольових і фізичних зусиллях, що підвищуються, аж до максимальних (додаткові ускладнення, в умовах прикидок, у змаганнях).

Для закріплення техніки рухової дії використовується такий провідний метод, як повторна вправа:

- у формі багаторазового повторення дії з повними або скороченими інтервалами відпочинку між повтореннями;

- серійні повторення вправ, тобто дія повторюється кілька разів підряд безупинно, що й становить серію. Кількість серій й інтервали відпочинку між ними можуть бути різними;

- повторне виконання при різному стані організму й психіки тих, хто займається (при виключенні зорового контролю тощо);

- повторне, безперервне виконання дії „до відмови”, тобто доти, поки зберігається правильна його техніка.

Закріплення відбувається в процесі багаторазового повторення вправи, що розучується, у відносно постійних зовнішніх умовах.

Закріплення навички й доведення її до високої стійкості буде в тих випадках, коли техніку дії не передбачається надалі змінювати; коли рухова дія й умова її виконання відносно стандартні (стройові вправи, стрибки у воду, деякі елементи в боротьбі, деякі гімнастичні елементи, стійка у волейболі); де техніка фізичної вправи повинна систематично частково перебудовуватися не варто домагатися міцного закріплення навички при оволодінні діями. Це стосується рухових дій, результат яких, у цілому, залежить від рівня розвитку спеціальних фізичних якостей. Так, техніка стрибків, метань, перегони, плавання повинні систематично перебудовуватися в деталях у міру підвищення фізичних можливостей тих, хто займається. Це особливо характерно для спортивної діяльності (вдосконалення буде відбуватися по лінії часткової переробки їхньої техніки й оволодіння її варіантами).

Паралельно здійснюється подальше вдосконалювання деталей, насамперед їх часових і динамічних характеристик.

У такий спосіб досягається необхідна міцність навички, основним критерієм якої є стабільність техніки виконання фізичної вправи.

Тривалість третього етапу залежить від мети й характеру рухової дії, підготовленості тих, хто займається й багатьох інших чинників.

Третій етап навчання не обов’язковий при розучуванні всіх вправ. Цей етап може тривати безперервно в процесі тренування висококваліфікованих спортсменів, тобто до тих пір, поки спортсмен тренується. Змінюючи рухову навичку, варто знову проходити всі етапи навчання (удосконалювати техніку, щоб досягти максимального результату, вдосконалювати техніку в нестандартних умовах).

У цілому вдосконалювання техніки виконання фізичних вправ повинне носити на даному етапі більш індивідуальний характер. Це вимагає від викладача вивчення особливостей тілобудови, рівня розвитку фізичних й інших якостей тих, хто займається.

Для того, щоб забезпечити рухливість і варіативність рухової дії, необхідно її повторювати в умовах, що відтворюють частково або повністю реальні обставини її практичного застосування. Зміст і послідовність розв’язання дидактичних завдань на третьому етапі у кожному випадку визначаються конкретною практичною діяльністю, заради якої учні засвоюють фізичну вправу.

Якщо на перших двох етапах навчання безперервність занять, на яких розучувалася рухова дія, була важливою умовою успіху в навчальному процесі, то на третьому етапі нетривалі перерви стають можливими, кількість повторень і спрямованість рухових дій зростають від заняття до заняття. Тут особливо чітко реалізується принцип розвиваючого навчання шляхом органічного злиття процесів удосконалювання техніки й спрямованого розвитку фізичних якостей, що забезпечують необхідну ефективність дії (метод сполученого впливу).

Навчання може здійснюватися в об’ємі всіх етапів або тільки одного чи двох із них. Кількість завдань навчання, що розв’язуються на кожному етапі, може бути досить різноманітною. У зв’язку із цим при побудові конкретної програми навчання виникає потреба так визначати загальні й індивідуальні освітні завдання, щоб у їхніх формулюваннях містилася зрозуміла будь-якому фахівцеві інформація про те, що саме необхідно досягти при навчанні за запланований період часу.

Якщо передбачається весь процес навчання, то формулювання загального завдання варто починати зі слова „навчити”. Наприклад, навчити опірному стрибку ноги нарізно через коня в довжину.

Якщо планується якась частина процесу навчання, то початок формулювання повинен подавати інформацію про те, яка саме частина (етап) процесу мається на увазі. Сигналом цієї інформації може стати назва відповідної частини.

Якщо в силу якихось причин викладач обмежується формуванням у тих, хто вчиться, уміння виконувати рухову дію, не закріплюючи його в навичку, то формулювання завдання варто почати зі слова «вчити».

Якщо дія вже була розучена раніше й має бути продовження навчання, то загальне завдання може починатися зі слів «закріпити» або «вдосконалювати».

Таким чином, формулювання індивідуальних завдань першого й другого етапів навчання повинні давати відповіді на питання, яку частину фізичної вправи конкретно розучувати в цей момент. Наприклад, «вчити» вихідному положенню для верхньої прямої подачі м’яча (перший етап) і «вчити» руху кисті при верхній подачі м’яча (другий етап).

При визначенні завдань, що ставляться до третього етапу, їхні формулювання повинні чітко відповідати на питання, в яких конкретно умовах ця дія вдосконалюється.

Наприклад, «удосконалювати стабільність верхньої подачі м’яча», «удосконалювати точність подачі м’яча при емоційному напруженні, що поступово підвищується».

Ґрунтуючись на закономірностях формування рухових навичок, процес навчання у фізичному вихованні будується також з урахуванням принципів дидактики й вимог теорії вправи.