Привод робочої гальмівної системи

На машині застосований гідравлічний гальмівний привод із пневматичним підсилювачем Привод двоконтурний. Він складається з гальмівної педалі 3 (мал. 13.1), двох паралельно розташованих головних циліндрів 1 із пневматичними підсилювачами, гальмового крана 4, зрівнювача 9 тиску в контурах, колісних гальмівних механізмів 2, трубопроводів і шлангів.

Від лівого головного циліндра приводяться в дію гальмівні механізми перших і третіх коліс машини (контур I), від правого - других і четвертих коліс (контур II).

При виході з ладу одного з контурів на щитку приладів загоряється сигнальна лампа ГАЛЬМА. Другий контур при цьому забезпечує працездатність системи, але з меншою ефективністю гальмування.

Пневматичне устаткування привода підключене до повітряного балону пневматичного устаткування машини через клапан 5 обмеження падіння тиску. Установка привода робочої гальмівної системи показана на мал. 13.3.

Головні циліндри 1 закріплені на кронштейні гальмівної педалі 5. На кожному з головних циліндрів закріплений пневмопідсилювач.

У верхній частині корпуса 1 (мал. 13.4) головного циліндра є порожнина для гальмівної рідини, закрита зверху кришкою 7, у якій установлена пробка 6 з фільтром.

Фільтр служить для запобігання потраплянню механічних домішок в порожнини циліндра при заливанні гальмівної рідини. Пробка закривається пластмасовою кришкою 5 з ущільнювальним кільцем 4.

Для підтримки в головному циліндрі атмосферного тиску в кришці 5 є отвір. Порожнина корпуса з`єднується із циліндром через два отвори: пропускний б і компенсаційний а. Усередині циліндра переміщується поршень 8, у головці якого зроблене шість наскрізних отворів в, що прикривають гумовою манжетою 22.

 

 

Рис. 13.3. Будова привода робочої гальмівної системи

1 — головний циліндр; 2 - відтяжна пружина; 3 — буфер упору педалі; 4— стрижень штовхача; 5 -педаль; 6 — вісь; 7 — контргайка; 8 — штовхач; 9 — тяга привода гальмівного крана; 10 — нижня тяга; 11 — компенсаційна пружина; 12 — клапан обмеження падіння тиску; 13 — зрівнювач; 14 — трубка підведення повітря в гальмівний кран; 15 — гальмівний кран; 16 — шланг підведення повітря від гальмівного крана в підсилювачі; 17 — регулювальна вилка; 18 — трубка випуску повітря в атмосферу

 

 

 

1 — корпус циліндра; 2 і 3 — прокладки; 4 — ущільнювальне кільце; 5 — кришка; 6 — пробка з фільтром; 7 — кришка корпуса; 8 — поршень циліндра; 9 і 22 — ущільнювальні манжети; 10 — штовхач поршня підсилювача; 11 — пружина; 12 і 15 — войлочні ущільнювачі; 13 — корпус підсилювача; 14 і 18 — гумові ущільнювальні кільця; 16 — штовхач поршня підсилювача; 17 — поршень підсилювача; 19 — стопорное кільце; 20 — шайба; 21 — фільтр; 23 — шайба; 24 — зворотня пружина; 25 — пружина клапана; 26 — впускний клапан; 27 — випускний клапан; 28 — гідравлічний вмикач стоп-сигналу; а — компенсаційний отвір; б — пропускний отвір; в — отвір у поршні

Рис. 13.5. Гальмовий кран:

1 — регулювальний гвинт; 2 — стопорне кільце; 3 — шайба діафрагми; 4 — зворотня пружина діафрагми; 5 — кришка; 6 — регулювальна прокладка; 7 — сідло впускного клапана; 8 — ущільнювальна прокладка; 9 — пробка; 10 — впускний клапан; 11 - зворотня пружина клапана; 12 — випускний клапан; 13 — гайка; 14 — сідло випускного клапана; 15 — діафрагма; 16 — шайба врівноважувальної пружини; 17 — врівноважувальна пружина; 13 - корпус крана; 19 - стакан; 20 – п`ятка; 21 - важіль; а - отвір для випуску повітря із пневмопідсилювача; б - отвір подачі повітря в пневмопідсилювач

Між головкою поршня 8 і манжетою 22 установлена плоска шайба 23. Манжета 22 притискається до поршня пружиною 24 впускного клапана 26. У тарілці впускного клапана змонтований випускний клапан 27 із пружиною 25. Обидва клапани перекривають вихідний отвір, що з'єднує циліндр із порожниною відводу рідини в колісні циліндри.

У поршні 8 є напрямний фланець із гумовою ущільнювальною манжетою 9. Для втримання поршня в циліндрі служить упорна шайба 20, закріплена в циліндрі стопорним кільцем 19.

У корпусі 13 пневмопідсилювача переміщається поршень 17 підсилювача, зв'язаний штовхачем 10 з поршнем 8 головного циліндра, а штовхачем 16 — з педаллю 5 (мал. 13.3). Поршень підсилювача ущільнюється двома гумовими ущільнювачами 12 і 15. Для очищення повітря, що надходить у запоршневий простір підсилювача при розгальмовуванні, служить фільтр 21.

Гальмівний кран призначений для керування подачею повітря в пневмопідсилювачі робочої гальмівної системи.

Працює гальмівний кран у такий спосіб. При натисканні на гальмівну педаль 5 (мал. 13.3) зусилля через тягу 9 і вилку 17 передається на важіль 21 (мал. 13.5) гальмівного крана й далі через п'яту 20 на стакан 19 і пружину 17. Шайба 16, що замикає пружину, давить на сідло 14 випускного клапана 12 і змушує сідло переміщатися, прогинаючи діафрагму 15. При цьому випускний клапан, закриваючи канал сідла 14, роз'єднує пневмопідсилювач і випускну порожнину гальмівного крана, що з`єднується з атмосферою. При подальшому переміщенні сідла 14 впускний клапан 10, що сидить на одному стрижні з випускним клапаном 12, відходить від свого сідла 7 і пропускає стиснене повітря в порожнину під діафрагму 15 і далі до пневмопідсилювачів.

Величина тиску стисненого повітря, а виходить, і величина гальмівного зусилля, переданого через пневмопідсилювач до гальмівних механізмів коліс, залежать від зусилля, прикладеного механіком-водієм до гальмівної педалі.

Повітря, надходячи під діафрагму 15 гальмівного крана, протидіє переміщенню сідла 14 випускного клапана й діафрагми. У той момент, коли величина цієї протидії почне перевершувати силу, передану на стакан 19 важелем 21, діафрагма 15 прогнеться у зворотню сторону й, надавлюючи сідлом 14 на шайбу 16 врівноважувальної пружини, стисне пружину. При цьому впускний клапан 10 закриється, перекривши доступ стисненого повітря в пневмопідсилювачі. Таким чином, відбувається автоматичне регулювання величини тиску стисненого повітря, подаваного гальмівним краном до пневмопідсилювачів, залежно від зусилля натискання на гальмівну педаль. Таке регулювання називається «спостерігаючою дією» гальмівного крана.

 

 

 

 

 

1 — кришка корпуса; 2 — корпус; 3 — датчик аварійної сигналізації; 4 — кулька; 5 — ущільнювальне кільце; 6 — поршень; 7 — пружин

 

При розгальмовуванні гальмівний кран також регулює випуск повітря із пневмопідсилювачів в атмосферу. При відпущеній педалі важіль 21 звільняє пружину 17 і діафрагма 15 із сідлом 14 переміщаються у своє початкове положення. Впускний клапан 10 закривається; випускний клапан, що відкрився 12, дозволяє стисненому повітрю через отвір у сідлі 14 і випускний отвір укорпусі 18 крана вийти із пневмопідчилювачів назовні (в атмосферу). Поршні головного циліндра вертаються у вихідне положення. При цьому гальмівні механізми коліс розгальмовуються.

Зрівнювач гальмівного привода служить для вирівнювання тиску в обох контурах при гальмуванні, а також для сигналізації про несправності гідравлічного приводу одного з контурів.

Урівнювання тиску відбувається за рахунок переміщення поршня 6 (мал. 13.6) у корпусі 2 зрівнювача під дією різниці тисків рідини в контурах, яка виникає в гідроприводі через неможливість абсолютно точно відрегулювати рівномірні зазори між гальмівними барабанами й колодками гальмівних механізмів, між штовхачами й поршнями головних циліндрів.

При порушенні герметичності одного з контурів відбувається витікання робочої рідини з контуру з падінням у ньому тиску. При цьому поршень 6 переміщається убік ушкодженого контуру, замикаючи через кульку 4 контакти вмикача сигнальної лампи ГАЛЬМА на щитку приладів.

Робота гальмівного привода. При натисканні на педаль 5 (рис. 13.3) штовхач 16 (мал. 13.4) через поршні 17 і штовхачі 10 починають переміщувати поршні 8 обох головних циліндрів.

Одночасно з переміщенням гальмівної педалі через тягу 9 (рис. 13.3) і важель 21 (рис. 13.5) відкривається впускний клапан 10 гальмівного крана забезпечуючи потрапляння через бічний отвір б повітря з повітряного балона 6 (мал. 13.1) у пневмопідсилювачі, які створюють додаткове зусилля на поршні 8 (мал. 13.4). Цим досягається зменшення зусилля, яке необхідно прикладати до педалі для гальмування машини. Таким чином, у головних циліндрах створюється необхідний тиск робочої рідини, під дією якого поршні колісних циліндрів через штовхачі розсовують колодки гальмівних механізмів, притискаючи їх до робочих поверхонь гальмівних барабанів.

При знятті навантаження з гальмівної педалі гальмівний кран випускає повітря із пневмопідсилювача; рідина, витиснута при гальмуванні в магістраль, вертається назад у головний циліндр, і гальмівна система повністю розгальмовується.

 

13.2. СТОЯНОЧНА ГАЛЬМІВНА СИСТЕМА

 

Стояночна гальмівна система призначена для загальмовування машини на стоянках і утримання її від скочування вперед на схилах. Користуватися нею як робочою гальмівною системою для зупинки машини дозволяється тільки в аварійних випадках, при виході з ладу обох контурів робочої гальмівної системи. Вона складається із двох гальмівних механізмів барабанного типу, установлених на роздавальній коробці, і механічного приводу до них.

 

13.2.1. Гальмівні механізми

 

Гальмівні механізми встановлені: передній - на кришці підшипника переднього проміжного вала роздавальної коробки, задній - на кришці підшипника вторинного вала.

Рис. 13.8. Привод стояночної гальмівної системи:

1 — проміжний важіль; 2, 3, 4, 18, 19, 20 і 29 — поздовжніі тяги; 5 — гальмівний барабан; 6 і 15 — важелі; 7 — гайка; 8 — пружина; 9 і 16 — верхні вертикальні тяги; 10 — гальмівний механізм; 11 і 17 — розтискні важелі; 12 — розтискна вилка: 13 — відбивний щиток; 14 — кульовий наконечник; 21 — регулювальна вилка; 22 — зрівнювач; 23 — кнопка; 24 — тяга важеля привода; 25 — важіль привода; 26 — кінцевий вимикач; 27 — сектор; 28 — собачка

Гальмівні механізми складаються з однакових деталей, крім щитів 1 (мал. 13.7), які відрізняються тільки розташуванням кріпильних отворів.

Колодки 4 з гальмівними накладками спираються на дві опорні осі 2 і 5, приварені до щита 1 гальмівного механізма.

Стяжні пружини 3 і 6 повертають колодки в от-торможенное стан, притискаючи їх до опорних осей.

Гальмові барабани 5 (мал. 13.8) установлені на фланцях переднього проміжного й вторинного валів роздавальної коробки й кріпляться чотирма болтами кожний.

 

 

13.2.2. Гальмівний привод

 

Привод стояночної гальмівної системи механічний. Будова привода показана на мал. 13.8.

 

13.2.3. Робота стояночної гальмівної системи

 

Для того щоб загальмувати машину, необхідно відтягнути важіль 25 нагору на себе. При цьому зусилля, передане через поздовжні тяги 2, 3, 4, 18, 19, 20 і 29, зрівнювач 22, важелі 6 і 15 і верхні тяги 9 і 16, поверне розтискні важелі 11 і 17 гальмівних механізмів і жорстко закріплені з ними розтискні качани 12. Качани розсунуть гальмівні колодки, загальмують барабани гальмівних механізмів і пов'язані з ними колеса машини. Одночасно важіль 25, натискаючи на регулювальний болт 3 (мал. 13.11) кінцевого вимикача 2, включає сигнальну лампу СТОЯНОЧНЕ ГАЛЬМО. Для розгальмовування повернути важіль 25 (мал. 13.8) у попереднє (крайнє нижнє) положення. Сигнальна лампа повинна згаснути.

 

13.3. ПРОТИВОСКАТНИЙ ПРИСТРІЙ

 

Противоскатний пристрій призначений для утримання машини від скочування назад на підйомі до 30° і спрощення дій механіка-водія при рушанні машини з місця на підйомі вперед.

Противоскатний пристрій не втримує машину від скочування вперед.

Противоскатний пристрій складається із двох храпових механізмів, механічного приводу й блокувального механізму. Керування противоскатним пристроєм здійснюється рукояткою 6 (мал. 13.9) з місця механіка-водія.

 

13.3.1. Храпові механізми

 

Храпові механізми складаються із храпових коліс 16 і 26, собачок 15 і 24 і осей 19. Храпові колеса встановлені між фланцями провідних шестерень другого й третього мостів і фланцями карданних валів.

Храпове колесо другого моста відрізняється від храпового колеса третього моста напрямком зубів. Для їхньої відмінності

на фланці храпового колеса другого моста є маркування 2, а на фланці храпового колеса третього моста — маркування 3.

На осях 19, закріплених у кришках другого й третього мостів, змонтовані собачки 15 і 24.

Рис. 13.9. Противоскатний пристрій:

1 — блокувальна пластина; 2, 9, 12, 13, 17 і 20 - тяги; 3, 10 і 30 - пружини; 4, 18 і 21 - вали з важелями; 5 - сухар; 6 - рукоятка керування; 7 - опора; 8 - захисна манжета; 11 — втулка; 14 і 25 — упори; 15 і 24 — собачки; 16 і 26 — храпові колеса: 19 — вісь; 22 — шарнірний підшипник; 23 — вісь підшипника; 27 — зрівнювач; 28 — палець; 29 — важіль; 31 — блокувальний важіль; 32 - тяга перемикання передач КП; а -отвір; б - вікно

 

13.3.2. Привод храпових механізмів

 

Притиснення собачок 15 і 24 до зубів храпових коліс 16 і 26 здійснюється через систему важелів і тяг під дією зусилля, прикладеного до рукоятки 6.

Пружина 3 при вимиканні храпових механізмів забезпечує повернення привода у вихідне положення. Пружина 10 в тязі 9 дозволяє при включеному приводі прослизати собачкам по зубах храпових коліс при русі машини вперед.

 

13.3.3. Блокувальний механізм

 

Блокувальний механізм виключає можливість включення передачі заднього ходу в КП при включеному противоскатному пристрої й виключає можливість включення

противоскатного пристрою при включеній передачі заднього ходу.

При виключеному противоскатном пристрої отвір а в пластині 1 розташовується напроти пальця 28 блокувального важеля 31, що забезпечує включення передачі заднього ходу в КП. При включенні противоскатного пристрою відбувається поворот блокувальної пластини, отвір а йде убік і при спробі включення передачі заднього ходу в КП палець 28 блокувального важеля, упирається в пластину 1, не дозволяючи включити передачу заднього ходу. При включенні передачі заднього ходу в КП палець 28 блокувального важеля, замикає блокувальну пластину 1, не дозволяючи включати противоскатний пристрій.

 

13.3.4. Робота противоскатного пристрою

 

Для постановки машини на противоскатний пристрій на підйомі необхідно загальмувати її робочою гальмівною системою й, не допускаючи скочування машини назад, витягнути нагору до відмови рукоятку 6 керування, зафіксувавши її на найближчому зубі рейки. При цьому зусилля, передане через важелі проміжних валиків 4, 18 і 21, зрівнювач 27 і тяги 9, 12, 13, 17 і 20, діючи на собачки 15 і 24, притискає їх до зубів храпових коліс 16 і 26. При відпусканні педалі робочої гальмівної системи машина, перебуваючи на підйомі, незначно переміститься назад до упору зубів храпових коліс у собачки, чим і забезпечується втримання її на підйомі.

Зняття машини із противоскатного пристрою виконувати після початку руху вперед з наступним поворотом рукоятки 6 на 90° проти ходу годинникової стрілки й опусканням її вниз до упору. При цьому собачки 15 і 24 вийдуть із зачеплення із храповими колісьми й під дією пружини 3 вийдуть від храпових коліс.

При русі машини вперед на підйомі із включеним противоскатним пристроєм пружина 10 у тязі 9 дозволяє собачкам прослизати по зубах храпових коліс, що забезпечує зупинку машини без участі механіка-водія при скочуванні її

назад у випадку зупинки або невдалої спроби рушання з місця. Проковзування собачок по зубах храпових коліс супроводжується значним тріском.

 

13.4. ДОГЛЯД ЗА ГАЛЬМІВНИМИ СИСТЕМАМИ

 

Перелік робіт, виконуваних при технічному обслуговуванні гальмівних систем, викладений у пп. 27.1. 1, 27.2. 2 і 27.2. 5.

 

13.4.1. Заповнення гідравлічного гальмового привода робочою рідиною, прокачування привода й заміна рідини

 

Заповнення привода робочою рідиною виконувати роздільно для кожного контуру привода в такій послідовності:

— підняти волновідбивний щиток (див. підрозділ 14.3); відкрити кришку на носовому листі корпуса над головними

— циліндрами привода;

— відвернути кришку заливного отвору головного циліндра й наповнити його робочою рідиною до верхньої крайки квадратного отвору пробки 6 (мал. 13.4);

— зняти захисний ковпак колеса;

— відкрити лючок у кришці гальмівного барабана й ретельно видалити пил із пропускного клапана колісного циліндра, зняти із клапана гумовий ковпачок, на пропускний клапан надягти спеціальний ключ і гумовий шланг довжиною 850 мм із ЗИП машини;

— відкритий кінець шланга опустити в робочу рідину, налиту в скляну посудину місткістю не менш 0,5 л. Рідину наливати в посудину до половини її висоти;

— відвернути на ½ - ¾ оберти пропускний клапан, після чого декілька разів натиснути на гальмівну педаль. Натискати швидко, відпускати повільно.

При цьому рідина під тиском поршня головного циліндра буде заповнювати трубопровід і витісняти з нього повітря.

Прокачувати робочу рідину доти, поки не припиниться виділення пухирців повітря зі шланга, опущеного в посудину з рідиною. Під час прокачування після кожного натискання на педаль доливати робочу рідину в головний циліндр, не допускаючи в жодному разі «сухого дна» у фільтрі, тому що при цьому в систему знову проникне повітря;

— закрутити перепускний клапан колісного циліндра й зняти шланг. Закручувати перепускний клапан при натиснутій педалі.

Прокачування виконувати в наступному порядку: для контуру I (лівий головний циліндр) - правий третій, лівий третій, правий перший і лівий перший гальмівні механізми; для контуру II (правий головний циліндр) -правий четвертий, лівий четвертий, правий другої й лівий другий гальмівні механізми.

Після завершення прокачування долити рідину в головні циліндри до рівня верхньої кромки квадратного отвору пробки 6 (мал. 13.4) і щільно закрутити кришку 5.

Використану для прокачування робочу рідину можна застосовувати повторно, давши їй відстоятися до видалення пухирців повітря.

При правильних зазорах між колодками й барабанами й відсутності повітря в системі гальмівна педаль при натисканні на неї ногою не повинна переміщатися більш ніж на половину ходу, після чого нога повинна відчувати «тверду» педаль. Відчуття «м'якої» педалі, що дозволяє при незначному опорі вичавити її майже до упору, свідчить про наявність повітря в гальмівному приводі.

Заміну робочої рідини виконувати в такій же послідовності, у якій проводиться заповнення й прокачування гідравлічного приводу. При цьому після кожного натискання на педаль доливати свіжу робочу рідину в головний циліндр, не допускаючи «сухого дна» фільтра.

Витрата рідини при її заміні складе приблизно 1,5 л.

 

13.4. 2. Порядок перевірки й усунення наявності води, оливи й робочої рідини в гальмівних механізмах

 

Для перевірки відкрити лючки кришок гальмівних барабанів і переконатися у відсутності в порожнинах барабанів води, робочої рідини й оливи.

При виявленні в порожнині барабана води зняти кришку барабана, установити причину потрапляння води в барабан, протерти й просушити деталі гальмівного механізму, усунути причину потрапляння води.

При виявленні в порожнині гальмівного барабана робочої рідини з гальмівної системи або оливи з колісного редуктора зняти кришку гальмівного барабана й встановити причину витоку. Зняти гальмівний механізм, усунути причину течі, промити й насухо протерти поверхні гальмівного механізму й гальмівного барабана, зачистити поверхні фрикційних накладок шкуркою, установити на місце гальмівний механізм і кришку гальмівного барабана.

Прокачати гальмівну систему й долити оливу в колісний редуктор.

Зняття гальмівного механізму із цапфи колісного редуктора виконувати в наступному порядку:

— зняти захисний ковпак;

— зняти колесо;

— відвернути болти кріплення кришки гальмівного барабана й зняти кришку разом з ущільнювальним кільцем, трубкою й з'єднаним з нею прийомним стрижнем;

— розшплінтувати шплінт-дріт гайки;

— відвернути контргайку, зняти стопорну шайбу й відвернути гайку кріплення гальмівного механізму.

Щоб уникнути зриву ключа перед відкручуванням гайки навернути на різьблення цапфи зняту контргайку так, щоб між гайками був зазор 1-3 мм;

— відвернути спеціальним ключем із ЗИП машини гайку трубки, притримуючи ключем штуцер;

— відвернути штуцер і зняти гальмівний механізм разом із трубкою.

Якщо причиною течі сальників виявилось потрапляння повітря в порожнину редуктора, то виконати рекомендації, викладені в п. 8.7. 4 ТО.

 

13.4.3. Регулювання гальмівних механізмів робочої гальмівної системи

Регулювання гальмівних механізмів виконувати при повному ході педалі більше 180 мм і вільному ході не більше 20 мм.

Перед регулюванням переконатися у відсутності люфту підшипників веденої шестірні колісного редуктора погойдуванням піднятого колеса, тому що при наявності люфту неможливо відрегулювати гальмівний механізм колеса.

Регулювання гальмівного механізму кожного з коліс виконувати в наступному порядку:

— вивісити колесо;

— зняти захисний ковпак;

— відкрити лючок у кришці гальмівного барабана; обертаючи монтажною лопаткою регулювальний гвинт 8 (мал. 13.2) за виступи його зірочки (різьблення права), розвести колодки до зіткнення їх з гальмівним барабаном;

— ввернути регулювальний гвинт 8. Колесо повинне провертатися від зусилля руки в обидва боки без зачіпання барабана за колодки;

— установити прокладку, закрити лючок і встановити захисний ковпак.

При правильно відрегульованих гальмівних механізмах відчуття «твердої» педалі повинне починатися на початку другої половини її ходу, а при різкому натисканні на педаль під час руху машина повинна гальмуватися до юза коліс без заносу.

Більш точна перевірка регулювання може бути проведена при русі машини на рівній ділянці сухої шосейної дороги. При цьому гальмівний шлях машини, що йде зі швидкістю 30 км/ч, повинен бути не більше 10 м.

При відсутності необхідної ефективності гальмування виконати повторне регулювання.

При русі машини без гальмування гальмівні барабани не повинні сильно нагріватися.

 

13.4.4. Регулювання привода робочої гальмівної системи

 

Регулювання привода полягає в регулюванні зазору між штовхачами 16 (мал. 13.4) і поршнями 17 пневмопідсилювачів і в регулюванні привода включення гальмівного крана.

Регулювання зазору виконувати в наступному порядку:

— від`єднати вилку 17 (мал. 13.3) тяги 9 від важеля гальмівного крана 15;

— послабити контргайки 7 штовхачів 8 на обох пневмопідсилювачах;

— відвернути гайку кріплення осі 6 і зняти вісь;

— від`єднати стрижень 4 штовхачі 8 одного із пневмопідсилювачів від педалі 5;

— вивернути штовхач іншого пневмопідсилювача настільки, щоб він торкнувся поршня пневмопідсилювача (вільний хід педалі при цьому буде відсутній);

— навернути на два оберти штовхач 8 на стрижень 4, після чого затягти контргайку 7;

— перевірити вільний хід педалі 5, що повинен бути в межах 14—20 мм;

— від`єднати стрижень 4 відрегульовані штовхачі 5 від педалі гальма;

— приєднати до педалі 5 стрижень іншого (не відрегульованого) штовхача й виконати аналогічне регулювання;

— приєднати штовхач першого пневмопідсилювача й перевірити вільний хід педалі 5.

Регулювання привода гальмівного крана повинна бути така, щоб подача повітря в пневматичні підсилювачі починалася на початку робочого ходу гальмівної педалі, а при відпущеній педалі повітря не надходило з повітряного балона в пневмопідсилювачі.

Регулювання виконувати в наступному порядку:

— від`єднати вилку 17 від важеля 21 (мал. 13.5) гальмівного крана;

— перевірити й при необхідності відрегулювати довжину компенсаційної пружини 11 (мал. 13.3). Довжина пружини в стислому стані повинна бути 104-107 мм;

— не натискаючи на педаль, сполучити отвори вилки 17 і важеля гальмівного крана шляхом накручення або згортання вилки з тяги 10;

— з'єднати вилку 17 з важелем гальмівного крана;

— пустити двигун і, накачавши тиск у повітряному балоні 0,62—0,75 МПа (6,2—7,5 кгс/див²), перевірити робочу гальмівну систему в дії.

Помітне зусилля на гальмівній педалі 5 з різким провалом її на початку гальмування свідчить про те, що гальмівний кран вступає в роботу пізно. У цьому випадку трохи зменшити довжину тяги 9 привода гальмівного крана.

 

13.4.5. Регулювання стояночної гальмівної системи

 

Регулювання стояночної гальмівної системи виконувати у випадках, коли хід важеля привода стане недостатнім для повного гальмування через збільшені зазори між колодками й барабанами гальмівних механізмів або через підвищені зазори в з'єднаннях тяг.

Регулювання виконувати в наступному порядку:

— поставити важіль перемикання передач у роздавальній коробці в нейтральне положення й виключити передні мости;

— установити важіль 25 (мал. 13.8) привода в переднє крайнє положення;

— підняти домкратом одне з коліс третього моста для полегшення провертання барабана переднього гальма;

— зменшити довжину тяги 9 регулювальною гайкою 7 так, щоб гальмові колодки торкнулися гальмівного барабана;

— збільшити довжину тяги 9, відвернувши регулювальну гайку 7 так, щоб барабан почав обертатися без зачіпання колодок;

— затягти контргайку регулювальної гайки 7;

— опустити колесо машини;

— підняти домкратом одне з коліс четвертого моста для забезпечення провертання барабана заднього гальмівного механізму;

— зменшити довжину тяги 16 регулювальною гайкою 7 так, щоб гальмові колодки торкнулися гальмівного барабана;

— відвертаючи гайку 7, збільшити довжину тяги 16 так, щоб барабан почав обертатися без зачіпання колодок;

— затягти контргайку регулювальної гайки 7;

— опустити колесо машини.

Якщо вкорочені до межі тяги 9 і 16 не забезпечують гальмування, то переставити їх у наступні отвори розтискних важелів 11 і 17 і зашплінтувати. Після цього виконати регулювання привода гальмівних механізмів, як зазначено вище.

Після регулювання при додатку до важеля 25 зусилля 50—60 даН (50—60 кгс) собачка 28 повинна переміститися на 9—10 зубів сектора 27.

Рис. 13.11. Будова кінцевого вимикача контрольної лампи стояночного гальма:

1 — важіль привода стояночного гальма; 2— кінцевий вимикач; 3— регулювальний гвинт; 4 — натискний упор; 5 — контргайка

 

За допомогою болта 3 (мал. 13.11) відрегулювати при необхідності кінцевий вимикач 2 так, щоб сигнальна лампа СТОЯНОЧНЕ ГАЛЬМО загорялося при переміщенні важеля 25 (мал. 13.8).

 

13.4.6. Регулювання привода противоскатного пристрою

 

Регулювання привода противоскатного пристрою полягає у встановленні необхідного зазору між зубом собачок і зубами храпових коліс при виключеному противоскатному пристрої. Зазор повинен бути в межах 10— 12 мм. При цьому собачки повинні стосуватися упорів 14 (мал. 13.9) і 25. Регулювання виконувати при нижньому положенні рукоятки 6 зміною довжини тяг 12, 17 і 20, а при необхідності й тяг 9 і 13.

13.4.7. Регулювання блокувального механізму

 

Регулювання блокувального механізму полягає в правильній взаємній установці пальця 28, що блокує важеля й блокувальної пластини 1.

Механізм відрегульований правильно, якщо при нейтральному положенні важеля перемикання передач у КП між пальцем 28 блокувального важеля, і блокувальною пластиною 1 є зазор 3-5 мм, а також якщо при включенні передачі заднього ходу в КП палець 28 вільно входить в отвір а блокувальної пластини 1, а при включенні третьої й п'ятої передач палець вільно входить у вікно б блокувальної пластини.

Для регулювання блокувального механізму:

— перевірити й при необхідності відрегулювати привод перемикання передач у КП;

— послабити затягування клемового затискача блокувального важеля 31;

— встановити між пальцем 28 блокувального важеля і блокувальною пластиною, зазор 3-5 мм;

— від`єднати тягу 2 від валика 4;

— включаючи передачу заднього ходу в КП, повернути блокувальний важіль 31 і блокувальну пластину 1 до сполучення пальця 28 блокувального важеля з отвором а в пластині, після чого повністю включити передачу;

— зцентрувати палець 28 в отворі а й затягти клеммовий затискач блокувального важеля;

— з`єднати тягу 2 з валом 4 і перевірити правильність регулювання.