Ііі. 5 заходи безпеки при забиванні паль

 

Нині в будівництві широко застосовують палеві фунда­менти, що скорочують земляні роботи, а при без підвальних спорудах їх зовсім не виконують. Використовують в основному залізобетонні забивні палі квадратного зрізу завдовжки 3...12 м. Перед початком робіт перевіряють надійність копрів, правильність підвішування молота, на­дійність канатів та розтяжок, а також надійність шлангів, по яких проходить пара чи стиснене повітря. При цьому шланги повинні витримувати тиск, удвічі більший, ніж ро­бочий. На кожній коперній установці повинні зазначатися гранична маса палі й молота і запобіжна висота підніман­ня вантажозахватного пристрою, а також влаштована зву­кова сигналізація. Обслуговуючий персонал має працюва­ти в захисних касках.

Під час забивання паль і після закінчення роботи копер закріплюють протиугінними пристроями, а при пересуван­ні їх перевіряють стан рейок. Під час перерв молот копра опускають і закріплюють, а установку розкріплюють роз­тяжками, щоб не перекинулась. Працювати з копрами при швидкості вітру 15 м/с і більше та під час грози не можна. Забороняється також піднімати молот і палі одночасно.

Заглиблюючи палі за допомогою віброзанурювача, потрібно забезпечити щільне і надійне його з'єднання з пальовим наголовником, а також вільний стан

— 141 —

підтримувальних канатів. Під час перерв механізм вимикають. Палі встановлюють безперервно, до повного їх закріплення на місці. Залишати палю висячою забороняється. Якщо палі зрізують, то треба передбачити захист від раптового па­діння їх.

ІІІ.6 ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ ЗЕМЛЯНИХ РОБОТАХ.

 

Загальні вимоги. Основними причинами травматизму під час проведення земляних робіт є: відсутність чи недо­статнє кріплення ґрунту; перевищення критичної висоти розробки ґрунту без кріплення: порушення правил роз­робки кріплень; скочування по укосу брил ґрунту на робіт­ників, які працюють у котлованах чи траншеях; рух тран­спортних засобів і механізмів у межах призми обвалень; недодержання безпечних методів навантаження ґрунту в транспортні засоби; недостатній нагляд за безпечним станом вибою, особливо в туман і нічний час; можливість падіння людей по укосу взимку внаслідок його обледе­ніння.

Земляні роботи виконують відповідно до ПВР і за наяв­ності розроблених заходів по безпечним умовам праці та письмових дозволів від організацій, комунікації яких роз­міщені в зоні робіт, а також схем з вказівками про розмі­щення і глибину закладання комунікацій. Земляні роботи повинні бути максимально механізовані. Перед початком їх встановлюють знаки, що показують розміщення підзем­них комунікацій.

З наближенням до ліній цих комунікацій земляні роботи проводять під наглядом виконавця робіт, а якщо це елек­трокабелі, то і в присутності працівників електрогосподар­ства. Ґрунт у таких місцях розробляють землекопними лопатами обережно, без ударів. Не можна користуватися ломами і кирками.

Виявивши в процесі робіт непередбачені планом під­земні комунікації, споруди, вибухонебезпечні матеріали чи боєприпаси, земляні роботи треба припинити до з'ясуван­ня їхнього характеру і одержання відповідного дозволу.

Перед початком проведення земляних робіт на ділян­ках з можливим патогенним зараженням ґрунту (звалище, скотомогильники, кладовища) потрібно мати дозвіл орга­нів

— 142 —

Державного санітарного нагляду. Якщо можлива поява шкідливих газів, то робітників треба попередити і проін­структувати про засоби захисту від нього. Будівельні ор­ганізації повинні бути забезпечені протигазами та індика­торами для визначення газу. У разі раптового виявлення газу роботи негайно припиняють і виводять робітників до повного усунення його. До початку проведення земляних робіт відводять поверхневі та ґрунтові води, відкачують їх або влаштовують дренажі. Викинутий з виїмки ґрунт роз­міщують не ближче ніж за 0,5 м від верхньої бровки кот­лованів. Для спускання і піднімання робітників у широких виїмках встановлюють трапи завширшки не менш як 0,6 м з поручнями заввишки 1 м і бортовою дошкою заввиш­ки 15 см, а для вузьких траншей застосовують приставні драбини. Спускання робітників по розпірках кріплень за­боронено. Всі виїмки треба обгороджувати на відстані 1 м від бровки, а вночі освітлювати, на огорожах треба вста­новлювати попереджувальні знаки і написи.

Встановлюють кріплення згори донизу по мірі розробки виїмок на глибину не більш як 0,5 м, а розбирають при за­сипанні виїмок - знизу догори.

Для переходу через канави будують місточки завширш­ки 0,6 м з поручнями заввишки 1 м і бортовою дошкою і освітленням.

Категорично забороняється розміщення різних машин, а також ведення будь-яких робіт у межах призми обвален­ня ґрунту. З настанням весни чи після опадів і обігрівання ґрунту розкріплення виїмок, зроблені взимку, перекріплю­ють заново. Якщо ґрунт підігрівають димовими газами, водою чи парою, треба захистити робітників від опіків. Не можна вести інші роботи до закінчення механізованих земляних робіт.

Заходи безпеки під час робіт у водонасичених і мерзлих ґрунтах. Ці роботи проводять відповідно до ПВР, де вказують способи видалення води, види кріплень стінок траншей і котлованів та способи розробки ґрунтів, що гарантують повну безпеку праці. У пливунах, вологих лесових ґрунтах, а також при інтенсивному припливі ґрун­тових вод стінки виїмок укріплюють, забиваючи по їхніх контурах шпунтові стінки на глибину не менш як 0,75 м нижче від

— 143 —

проектної відмітки дна виїмки.

У водонасичених ґрунтах виїмки розробляють за моржуванням окремими секціями у довжину, залишаючи між ними перемички з мерзлого ґрунту завтовшки понад 0,5 м. Взимку мерзлий ґрунт спочатку розморожують або підри­вають. Заглиблювати виїмки нижче від рівня промерзання без кріплення стінок не можна. Загальна глибина відкопу­вання мерзлих грантів без кріплення не повинна переви­щувати 3,5 м. Робітники, які розробляють мерзлий ґрунт, забезпечуються окулярами в металевій оправі із сіткою.

Електропрогрівання ґрунту. Ділянки для електро­прогрівання ґрунту обгороджують. Відстань між огорожею і контурами цієї ділянки не повинна бути меншою ніж Зм. Обслуговувати електроустановки напругою до 1000 В мо­жуть лише робітники, які мають посвідчення III кваліфіка­ційної групи.

Електроустановки для прогрівання ґрунту і бетону повинні бути захищені від струму короткого замикання, а також мати звукову та світлову сигналізації. Ці роботи слід вести під цілодобовим наглядом досвідчених черго­вих, які повинні працювати в діелектричних рукавицях, калошах і мати спеціальні прилади для вимірювання напруги. Електролінію від трансформатора до ділянки, що прогрівається, виконують з ізольованих проводів, а трансформатор заземлюють. Справність електропро­водів перевіряють щодня і після кожного переміщення. Проводи не повинні торкатися землі, а підключають до­даткові електроди, замінюють запобіжники, замірюють температуру при вимкнутому струмі. На території про­грівання вивішують попереджувальні таблички і написи. Температура ґрунту не повинна перевищувати 80°С.

Заходи безпеки під час розробки виїмок з укосами і вертикальними стінками. Види кріплень стінок. Виїмки у ґрунтах природної вологості чи без неї можна розробля­ти з вертикальними стінками без кріплення на глибину, м., не більш як: у насипних, піщаних і велико обломкових ґрунтах - 1; у супіщаних - 1,25; у суглинках і глинах - 1,5.

В інших умовах виїмки можна влаштовувати з укосами чи вертикальними стінками, закріпленими на всю висоту.

 

— 144 —

Крутість укосів (відношення глибини укосу до його закла­дання) котлованів, які розробляють без кріплень, визна­чають згідно з табл.ІІІ.2

Таблиця III.2

Крутість укосу котлованів

 

Ґрунти	При глибині виїмки, м, не більш як
1,5	3,0	5,0
Насипні не втрамбовані	1:0,67	1:1	1:1,25
Піщані і гравійні	1:0,50	1:1	1:1,00
Супісок	1:0,25	1:0,67	1:0,85
Суглинок	1:0	1:0,50	1:0,75
Глина	1:0	1:0,25	1:0,50
Леси і лесоподібні	1:0	1:0,50	1:0,50

 

Примітка. У разі напластування різних видів ґрунтів крутість укосів для всіх пластів треба вибирати за найслабкішим ґрунтом.

 

Крутість укосу повинна бути такою, щоб запобігти об­валюванню ґрунту. На мал. ІІІ.2 показано, як визначити крутість укосу К, що є відношенням його глибини Н до за­кладання а, причому глибина завжди дорівнює одиниці:

 

К=Н/а.

Мал. ІІІ.2. Визначення крутості відкосів виїмок

— 145 —

Дані табл.ІІІ.2 стосуються виїмок завглибшки не більш як 5 м і ґрунтів звичайної вологості. Крутість похилів виїмок завглибшки як 5 м встановлюють проектом. Виконувати роботи у зволожених ґрунтах можна тільки після вжиття застережних заходів проти обвалення, зокрема:

 

- майстер повинен старанно оглядати стан грунту перед початком кожної зміни і робити штучне обвалення його в місцях нависання або тріщин біля бровок та на уко­сах;

- тимчасово припиняти роботи у виїмці до осушення ґрунту, коли очевидна небезпека обвалення;

- зменшувати крутість похилів на ділянках виїмки, де проводяться роботи;

- забороняти рух транспорту і механізмів поблизу верх­ніх бровок виїмок.

Про всі заходи вжиті проти обвалення ґрунту виконроб повинен скласти акт і зробити записи в журналі.

Робітникам, які працюють на укосах виїмок і насипів завглибшки понад 3 м і крутістю понад 1:1, а при вологій поверхні - на укосах крутістю понад 1:2, видають запо­біжні пояси. У разі виявлення тріщин на укосах вживають заходів проти довільного обвалювання ґрунту і виводять робітників з небезпечних місць.

Щоб прискорити розробку ґрунту, іноді роблять підко­пи. Що дуже небезпечно. Способи кріплення стінок виїмок обов'язково зазначають у проектах робіт. Якщо немає інвентарних і типових деталей для кріплення виїмок, то застосовують кріплення, виготовлені за індивідуальними проектами Верхні дошки кріплень випускають над бров­ками не менш як на 15 см.

Під час розбирання кріплень обов'язково повинен бути присутній виконроб чи майстер. У місцях, де розби­рання кріплень може спричинити пошкодження або об­валення суміжних споруд, а також у сипких і насичених водою ґрунтах кріплення можна частково або зовсім не розбирати.

За станом кріплень потрібно стежити систематично, а результати нагляду заносити в журнал робіт.

 

 

— 146 —

 

Мал. ІІІ.3 Кріплення стінок траншей і котлованів:

а - інвентарне металеве кріплення траншей; б - анкерне кріплення котловану; в - підкосне кріплення котловану;

г - розпірне кріплення траншей із зазорами; д - суцільне розпірне кріплення траншей; е - шпунтова огорожа. 1 - стояки; 2 - гвинт для розсування рам; 3 - розпірки; 4 - інвентарні щити; 5 - анкерна паля; 6 - дерев'яна від­тяжка; 7 - горизонтальні дошки; 8 - підкіс; 9 - вертикаль­ні дошки; 10- підкладки; 11 - тимчасова прокладка; 12- маякові палі; 13- шпунтини.

 

— 147 —

Кріплення поділяють на такі види:

- інвентарне металеве (мал.ІІІ.За), яке застосовують під час риття виїмок уздовж вертикальних укосів; викону­ють його встановленням готових інвентарних метале­вих або дерев'яних щитів, що розкріплюються різними інвентарними пристроями; інвентарні кріплення бува­ють різні і залежать від характеру роботи;

- анкерне кріплення (мал.ІІІ.Зб) — надійне і дає змогу віль­но, без перешкод, вести будівельні роботи у виїмках;

- підкісне кріплення (мал.ІІІ.Зв), де замість анкерів і затя­жок для розкріплення щитів застосовують відкоси, які вго­рі впираються в стояки, а внизу — в забиті в ґрунт клини;

- розпірне кріплення (мал. ІІІ.Зг,д) менш зручне, бо за­важає працювати в розкріплених траншеях; воно по­лягає в тому, що разом із щитами або окремими до­шками для їх розкріплення і щільного притискання до вертикальних стінок траншей встановлюють брущаті або круглі розпірки на відстані 1 м одна від одної по вертикалі і 1,5 м - по горизонталі; розпірки закріплю­ють спеціальними деталями, які прибивають до стояків цвяхами;

- дерев'яну шпунтову огорожу (мал.III.Зе) застосовують в водонасичених ґрунтах.

Уздовж траншей по верху незалежно від способів кріп­лення вертикальних стінок залишають очищену смугу за­вширшки 0,5 м для руху робітників, а також для тимчасо­вого зсипання ґрунту, що викидається, і укладання мате­ріалу для кріплення. При частковому видаленні кріплень розпірки переставляють так, щоб вони були закріплені в кінці стояків, що залишаються. Це треба робити до ви­далення дошок, які лежать нижче від ряду, що його розби­рають. Засипають ґрунт шарами завтовшки не більш ніж 20...30 см, ущільнюючи кожний шар.

Техніка безпеки під час ручної і механізованої роз­робки ґрунту. Земляні роботи переважно механізовані, а якщо їх треба провести вручну, то вертикальні стінки необхідно кріпити у такому порядку: вийнявши ґрунт на глибину, встановлену правилами безпеки для виїмок без кріплень,

— 148 —

встановлюють перший ярус кріплень; потім роз­робляють ґрунт; у піщаних і гравійних ґрунтах - до 0,4 м; у супісках - до 0,6 м; у суглинках, глинах і сухих лісо-подібних ґрунтах - не більш як до 0,8 м; в особливо щіль­них - до 1 м.

Вийнявши ґрунт нижче від першого ярусу встановле­них кріплень, треба відразу встановити кріплення другого ярусу. Розробляти ґрунт нижче треба в такому самому по­рядку. Починаючи з другого ярусу, розпірки у виїмках вста­новлюють вручну. Якщо ґрунт викидають з глибини понад 1,8 м, то влаштовують спеціальні настили, полиці з борто­вою дошкою заввишки 15 см. У глибоких виїмках роблять кілька таких полиць у розбіг. Полиці повинні бути вільни­ми. З робітниками проводять інструктаж, ознайомлюють з правилами техніки безпеки та сигналами, що можуть подаватися. При механізованому копанні стінки кріплять готовими щитами, не допускаючи пошкоджень кріплень, а також забезпечуючи машини звуковою сигналізацією.

Найчастіше ці роботи виконують одноковшевим екс­каватором, під час руху якого стрілу встановлюють чітко в заданому напрямі, а спорожнений ківш піднімають на 0,5...0,7 м від землі. Для роботи екскаватора роблять на­дійний майданчик, а при переміщенні через міст, естакаду беруть дозвіл від організацій, яким ці споруди належать перевіряють стійкість цих споруд.

Кожний екскаватор повинен мати паспорт, де зазна­чено найбільший кут похилу, при якому можна провадити його спускання і піднімання. Якщо кут буде більший за пас­портний екскаватор переміщують за допомогою трактора або лебідки в присутності керуючого роботами. Ґрунти розробляють відповідно до ПВР і технологічних карт на земляні роботи.

Під час роботи екскаватора не повинно бути людей під ковшем або стрілою, а інші роботи можна виконувати лише на відстані, більшій за радіус дій екскаватора, плюс 5 м. Будь-які роботи з боку вибою заборонені, не допус­кається створення «козирків» з ґрунту. У радіусі дій екс­каватора не повинно бути електропроводів, не можна від­ривати ковшем примерзле до землі каміння, колоди, бал­ки та інші предмети, бо екскаватор може перекинутися. Навантажувати ґрунт екскаватором на автомашини можна лише збоку або ззаду при відсутності у зоні

— 149 —

робіт людей.

По закінченні робіт і під час перерви стрілу потрібно відвести від забою, а ківш опустити на землю. Під час три­валих перерв екскаватор відводять на 2 м від виїмки, а під гусениці з обох боків кладуть підкладки.

Якщо роботи ведуть скреперами, ними не можна на­ближатись менш як на 0,5 м до бровки виїмки і ближче як на 1 м до бровки укосу насипу.

Коли працює бульдозер, відвал його не повинен вису­ватися на бровку укосу виїмки, щоб бульдозер не переки­нувся, а великі камені та пеньки слід прибрати.

Робота скреперів і бульдозерів при похилах, більших, ніж зазначені в паспорті, заборонена, а відстань між скреперами при одночасній роботі має бути не менша ніж 10 м.

При ущільненні ґрунту котками товщина шару має бути не менша ніж 30 см, а відстань між котками — по­над 20 м.

Вибираючи ґрунт за допомогою бадей, треба роби­ти захисні навіси-козирки для оберігання робітників. Одностороннє засипання пазух у свіжо викладених підпір­них стін і фундаментів допускається після здійснення за­ходів, що забезпечують надійність конструкцій при даних роботах.