До організації будівельного майданчика.

 

Продуктивність і безпечність праці багато в чому за­лежать від організації будівельного майданчика і порядку на ньому. Тому до організації будівельного майданчика, розміщення на ньому машин, транспорту, проїздів, роз­вантажувальних майданчиків, складів, майстерень, сані­тарно-побутових приміщень і пристроїв треба ставитися особливо продумано.

Щоб не допустити сторонніх осіб на територію буді­вельного майданчика, його обгороджують. Об'єкти, що будуються вздовж вулиць населених пунктів або проїздів загального користування, слід обгороджувати суцільним парканом заввишки не менш як 2 м. Огорожу в місцях масового переміщення людей обладнують суцільним за­хисним навісом завширшки не менш як 1 м, який роблять похилим під кутом 20°.

Конструкції огорож повинні відповідати вимогам ГОСТ 23407-78 (мап. III.1).

У ненаселених місцях можна ставити дротяні, капроно­ві чи канатні огорожі, в яких передбачаються ворота для проїзду автотранспорту і хвіртки - для проходу людей.

За функціональним призначенням огорожі поділяють на такі види:

- захисно-охоронні заввишки 2 м, призначені для запо­бігання доступу сторонніх осіб на території і дільниці з небезпечними і шкідливими виробничими факторами та забезпечення охорони матеріальних цінностей бу­дівництва;

- захисні заввишки 1,6 м без козирків і 2 м з козирками, які запобігають доступу сторонніх осіб на території і дільниці з небезпечними і шкідливими виробничими факторами;

- сигнальні заввишки не менш як 0,8 м, що попереджа­ють про межі території і дільниці з небезпечними і шкід­ливими виробничими факторами.

 

 

— 130 —

 

Мал.ІІІ. 1. Схеми огорож:

1 - панель огорожі, 2 - підкіс панелі, 3 - опора (лежень),

4 - панель тротуару, 5 - горизонтальний елемент перил,

6 - поручень, 7 - стойка перил, 8 - панель козирка,

9 - підкіс козирка, 10- стойка огородження, 11 - пеньковий, капроновий канат чи проволока.

 

За конструктивним рішенням огорожі поділяють на панельні, панельно-стоячні, стоячні та з добірними еле­ментами. Вони можуть бути також суцільними та роз­рідженими до 80... 100 мм. Захисно-охоронні огорожі ро­блять тільки суцільними. Перехід для пішоходів не по­винен бути меншим за 1,2 м. Поручневі огорожі кріплять до стояків з внутрішнього боку на висоті 1,1 м від рівня тротуару, а проміжний горизонтальний елемент - на висо­ті 0,5 м. На елементах і деталях огорож, особливо поруч­нях, не повинно бути гострих кромок і задирок, що спри­чинюють травмування рук. Лісоматеріал для огорож має бути з листяних та хвойних порід не вище третього сорту. Підприємство-виготовлювач огорож має супроводжувати кожну партію паспортом, робочими кресленнями. Крім того, всі елементи огорож повинні бути

 

— 131 —

промаркірованими. Будівельний майданчик, ділянки робіт, робочі місця, проїзди і підходи до них у темний час доби повинні освіт­люватись. Освітленість має бути рівномірною, не повинна осліплювати працюючих. Виконувати роботи в неосвітлених місцях забороняється. Прожектори над робочим май­данчиком встановлюють на висоті не менш як 6 м на мета­левих пересувних інвентарних опорах.

Колодязі, шурфи та інші виїмки в ґрунті у місцях мож­ливого доступу людей закривають кришками, надійними щитами чи обгороджують. У темний час доби огорожі по­мічають електричними сигнальними лампами напругою не більш як 42 V.

Складують матеріали, прокладають рейковий шлях, установлюють опори для повітряних ліній електропереда­чі і зв'язку за межами призми обвалення ґрунту котловану чи траншеї.

Місце складування будівельних матеріалів, як і весь будівельний майданчик, влаштовують відповідно до буді­вельного генерального плану.

Різні санітарно-побутові та адміністративно-господар­ські приміщення (прохідні, диспетчерська, контори інже­нерно-технічних працівників, гардеробні, душові, кімнати для приймання їжі) мають розміщуватися з боку входу на територію будівельного майданчика.

Санітарно-гігієнічні приміщення обладнують внутрішнім водопроводом, каналізацією, опаленням і вентиляцією. Біля зовнішніх входів у ці приміщення повинні бути пристрої для чищення і миття взуття. Гардеробні, вбиральні, вмивальні і душові кімнати влаштовують окремо для чоловіків і жінок. У гардеробах окремо зберігають домашній і робочий одяг.

Особливе значення для безпеки робіт мають правиль­на організація і обладнання проїздів на будівельному май­данчику. Проїзди треба розміщувати так, щоб можна було вільно під'їжджати до всіх споруджуваних об'єктів і май­данчиків для складування і зберігання матеріалів. Щоб не створювались затори і зіткнення машин, встановлюють покажчики проїздів, напрямів руху та зменшення швидко­сті руху автомобілів.

Під час будівництва об'єкта треба якнайбільше ви­користовувати дороги постійного призначення. Якщо це

— 132 —

неможливо, то тимчасові автомобільні дороги слід роз­міщувати так, щоб автомобілі могли проїжджати по колу. При будуванні тупикових шляхів підвищується можли­вість виникнення небезпечних випадків.

Радіуси заокруглень автомобільних проїздів слід брати не менш як 12 м.

Якщо на майданчик доставляються конструкції і ма­теріали спеціальними машинами, то радіуси заокруглень повинні бути завчасно визначеними і вказаними на буд-генплані.

Перед зонами, небезпечними для руху, встановлюють спеціальні огорожі чи попереджувальні написи і сигнали. Ці попереджувальні знаки мають бути розміщені так, щоб їх було видно вдень і вночі.

Ширину проїзної частини доріг встановлюють відповід­но до проекту будівництва, вона має бути не меншою за 3,5 м для руху в один бік і не меншою за 6 м для двостороннього руху.

Найнебезпечнішими ділянками є перехрестя автомо­більних доріг із залізничними коліями. У цих місцях треба робити переїзди із суцільних настилів, що вкладаються на одному рівні з верхом головок рейок і контр рейок. Ширина проїзної частини на переїздах не повинна бути меншою за 4,5 м, ділянки автодороги до і після переїзду протягом не менш як 25 м у кожний бік повинні мати тверді покриття. Переїзди обладнують світовою сигналізацією, а при інтен­сивному залізничному русі їх обгороджують шлагбаума­ми, що охороняються.

Дороги різного призначення очищають від сміття, буді­вельних матеріалів, відходів, а взимку - від снігу та льоду і посипають піском, шлаком чи золою.

Для переїзду чи проходу через викопані котловани і траншеї роблять мости, естакади, пішохідні містки з по­ручнями та огорожами. Містки для пішоходів по винні мати ширину не менш як 0,6 м і поручні заввишки не менш як 1 м. Опори містків вкладають не безпосередньо на ґрунт, а на опорні підкладки.

При в'їзді на будівельний майданчик встановлюють схему руху транспортних засобів, а на узбіччях доріг і проїздів - дорожні знаки, які добре видно: швидкість руху автотранспорту

 

— 133 —

поблизу місця виконання робіт не повинна перевищувати 10 км/год на прямих ділянках і 5 км/год на поворотах.

Проїзди, проходи та робочі місця потрібно постійно чисти­ти, не захаращувати, а ті, що розташовані поза будівлями, взимку посипати піском чи шлаком.

ІІІ.3 НЕБЕЗПЕЧНІ ЗОНИ

НА БУДІВЕЛЬНОМУ МАЙДАНЧИКУ

 

У процесі організації будівельного майданчика, роз­міщення дільниць, робочих місць, проїздів будівельних машин і транспортних засобів, проходів для людей визна­чають небезпечні для людей зони, у межах яких постійно діють чи можуть потенціальне діяти небезпечні виробничі фактори, тобто дільниці, на яких людям перебувати не­безпечно. Небезпечні зони помічають знаками безпеки, відповідними написами, встановленої форми; вони бува­ють постійними і тимчасовими.

До зон постійно діючих небезпечних виробничих фак­торів належать такі: поблизу неізольованих струмопровідних частин електроустановок; поблизу не обгороджених перепадів заввишки 1,3 м і більше; у місцях переміщення машин і обладнання або їхніх частин і робочих органів; у місцях, де є шкідливі речовини, що перевищують гранично допустимі концентрації або діє шум, що перевищує гранично допустиму інтенсивність; у місцях, над якими переміщують вантажі вантажопідіймальними кранами.

До зон потенціальне діючих небезпечних виробничих факторів належать дільниці території поблизу споруджу­ваних будинків, поверхи, яруси та частини будівель, над якими проходить монтаж (демонтаж) конструкцій чи об­ладнання.

Тимчасовими вважають небезпечні зони, що вини­кають під час проведення робіт протягом однієї робочої зміни (вибухові роботи, монтаж крана). Небезпечні зони і їхні межі визначають проектами організації будівництва і проектами виконання робіт, їх можна уточнювати безпо­середньо на об'єктах у процесі будівництва.

 

 

— 134 —

Установлення меж небезпечних зон при різних видах і умовах робіт має велике значення, бо, як показує аналіз виробничого травматизму в будівництві, майже 20% не­щасних випадків трапляється з робітниками, які перебу­вають у небезпечних зонах. На умови роботи в цих зонах треба звертати особливу увагу інженерно-технічним пра­цівникам будівельних організацій.

Межі небезпечних зон, де може трапитись нещасний випадок від падіння будь-яких предметів, наведено в табл.ІІІ.1

Таблиця III.1