І демонтажі риштувань та помостів

Загальні вимоги. Під час виконання майже всіх видів будівельно-монтажних робіт використовують риштування та помости. Риштування встановлюють на всю висоту бу­дівлі, а помости - на змонтоване перекриття в межах од­ного поверху і тільки в разі потреби роблять другий ярус. Правилами техніки безпеки дозволяється застосовувати тільки інвентарні риштування і помости, які виготовляють за типовими проектами, оскільки вони відповідають всім вимогам роботи на висоті, а індивідуальні використовують лише з дозволу головного інженера.

Інвентарні риштування і помости повинні мати паспорт заводу-виготовлювача, що гарантує їхню якість. За типа­ми ці засоби поділяють на: риштування, помости, вишки, колиски, площадки. За способом встановлення вони бува­ють вільно стоячі, переставні, пересувні, приставні, підвісні і навісні. Засоби підмощування повинні мати рівні робочі настили з зазором між дошками не більш як 5 мм, а при розташуванні настилу на висоті 1,3 м і більше - огорожі і бортові елементи. Щити настилу можна з'єднувати один на один тільки по їхній довжині, проте кінці елементів, що стикуються, повинні бути розміщені на опорах і перекри­вати їх не менш як на 0,2 м в кожний бік.

Поверхню ґрунту, де встановлюють риштування, плану­ють, трамбують, відводять з неї поверхневі води. Зводячи риштування, їх кріплять до стін будівель. Види і місця кріп­лень вказують у ПВР. Якщо в проекті чи в інструкції за­воду-виготовлювача немає рекомендацій, то їх кріплять не менше ніж через один ярус для крайніх стояків, через два прольоти для верхнього ярусу і одного кріплення на кожні 50 м² проекції поверхні риштувань на фасад будин­ку. Риштування і помости, що їх встановлюють заново, заввишки до 4 м можна експлуатувати тільки після при­йняття їх виконробом чи майстром, реєстрації в журналі, а заввишки понад 4 м – після прийняття комісією, призна­ченою начальником будівельно-монтажного управління, і оформлення акта.

— 153 —

Кожний працюючий повинен знати максимально допустимі навантаження на помости і ри­штування, для чого на видних місцях вивішують плака­ти із схемами і допустимими навантаженнями, кількістю контейнерів, ящиків з розчином тощо. Працюючи з ри­штувань, потрібно виділити та обгородити небезпечну зону.

Через кожні 10 днів риштування оглядає виконроб чи майстер, особливо після дощу, механічних впливів. Після цього дефектні риштування виправляють і їх повторно приймає комісія. Між стінами споруджуваних будівель і робочим настилом риштувань має бути простір, який не повинен перевищувати 50 мм при цегляній кладці, 150 мм при оздоблювальних роботах. Залежно від виду викону­ваних робіт ширину настилу встановлюють у ПВР, але усі розміри помостів повинні відповідати ГОСТ 28012-89 (дивись СНІП ІІІ-4-80* стор. 340).

Щоб можна було вільно проходити по проміжному на­стилу, висота ярусу повинна становити не менш як 1,8 м.

Причини травматизму при використанні риштувань і помостів класифікують як технічні (проектні), організацій­ні і технологічні. До першої категорії належать причини, викликані незадовільним проектуванням засобів, непра­вильною методикою розрахунку і невірним вибором кое­фіцієнта запасу пружності тощо.

До другої категорії належать причини недостатнього технічного керівництва чи нагляду – перевантаження риштувань, застосування випадкових опор, не правиль­не кріплення, відсутність надійних настилів та наявність динамічних впливів елементів конструкцій, зокрема заче­плення гаками за конструкції риштувань, різке опускання вантажу на настил, вплив вібраційних навантажень під час роботи вібраторами.

Третя категорія причин пов'язана з низькою якістю ви­готовлення елементів конструкцій, відхиленнями від про­ектних розмірів при монтажі і демонтажі їх, незабезпечен­ням надійного кріплення та правильного опирання ришту­вань з урахуванням місцевих умов. Обвалення можуть бути спричинені також невідповідністю фактичних розмі­рів прольотів і висоти ярусів, заміною елементів, яких не вистачає,

— 154 —

іншими без достатнього розрахунку.

Забезпечення поздовжньої і поперечної стійкості риштувань і помостів. Основним фактором забезпечен­ня надійності цих конструкцій є правильний підбір при роз­рахунку стояків, поперечок, настилів, діагональних зв'яз­ків і розпірок. Риштування розраховують на максимальне навантаження, що залежить від виду робіт, маси засто­совуваних матеріалів, інвентаря, транспортних засобів, а також наявності людей.

Монтуючи риштування, забезпечують його послідов­ність по ярусах і на всю довжину монтованої секції. Під кожну пару стояків підкладають дошки завтовшки більш як 50 мм. їх монтують тільки справними конструкціями від­повідно до специфікації. Жорсткість і стійкість риштувань забезпечуються горизонтальними в'язами та кріпленням до стін споруди, зазначеним в проектах. Наприклад, для цегляної кладки їх кріплять за допомогою анкерів, закла­дених у стінах, для опоряджувальних і ремонтних робіт - спеціальними інвентарними пробками в стінах чи іншими засобами. Інші кріплення виконують відповідно до проек­ту. Монтаж, експлуатацію і демонтаж конструкцій прово­дять під керівництвом відповідальної особи, призначеної наказом. Поблизу проїздів риштування встановлюють на відстані більш як 0,6 м від транспортних засобів.

У сучасних умовах найкраще застосовувати помости пакетні та шарнірно панельні, висоту яких можна легко змінювати завдяки рухомості опор, що дає змогу швидко переобладнати робочі місця для ведення робіт на наступ­ному ярусі.

Особливу увагу слід приділяти застосуванню інвен­тарних підвісних струнних риштувань, які підвішують до кронштейнів спеціальної конструкції, їх використовують для кам'яної кладки та опоряджувальних робіт. Ці кон­струкції можна експлуатувати лише після випробування їх статичним навантаженням, що перевищує розрахункове на 25%, та складання акта комісії. Підвісні колиски з ле­бідками підвішують тільки на сталевих канатах, опори для яких повинні спиратись на несучі стіни через укладені під опори підкладки. Встановлюючи лебідки, призначені для піднімання і спускання колисок, на землі, потрібно осо­бливу увагу приділяти їх

— 155 —

закріпленню. Після закінчення робіт колиски опускають на землю під керівництвом від­повідальної особи.

Підвісні риштування і помости можна експлуатувати після монтажу, якщо проведено випробування протягом 1 год. статичного навантаження, що перевищує норма­тивне на 20%. Підіймальні помости випробовують також на динамічне навантаження, на 10% вище від норматив­ного. Наслідки випробувань фіксують в акті приймання їх чи в журналі робіт.

Якщо швидкість вітру становить понад 10 м/с, не до­пускається переміщення риштувань і перебування на них людей чи матеріалів.

Часто на будівлях, особливо при капітальних ремон­тах, використовують випускні риштування, що спира­ються на випущені з будинку консолі (пальці), які мають відповідні розрахункові дані. При цьому риштування не повинні перевертатись і зсуватись, а при великій довжині консолей чи завантаженні риштувань їх підпирають під­косами (мал.ІІІ.5), які опирають на врубки та скріплюють скобами чи болтами. Риштування обгороджують перила­ми заввишки не менш як

1 м.

На будовах часто застосовують дерев'яні або металеві приставні драбини завдовжки не більш як 5 м. Нижні кінці драбин для їх закріплення повинні мати гострі металеві шипи для опирання, гумові кінцівки тощо. Східці мають бути врізані, не рідше ніж через 2 м їх закріплюють стяж­ними болтами. Драбини завдовжки понад 5 м, починаючи з висоти 3 м, обгороджують дугами, розміщеними на від­стані не більш як 0,8 м одна від другої і з'єднаними між собою не менш як трьома смугами.

Приставні драбини без робочих площадок застосову­ють тільки для переходу між окремими ярусами будівель і для виконання робіт, під час яких робітник неповинний упирається в конструкції.

Випробування риштувань і помостів. Основні принципи розрахунку риштувань. Сучасні методи роз­рахунків на міцність і стійкість риштувань основані на припущенні, що відповідним вибором розрахункових на­вантажень у різних з'єднаннях, а також прийняттям різ­них коефіцієнтів запасу забезпечується непорушність усієї

— 156 —

конструкції. Абсолютної непорушності не може бути, якщо навантаження перевищують розрахункові, характер їх розподілу часто змінюється, впливають різні умови ро­боти тощо. Проте слід обмежувати імовірність обвалень і руйнувань.

Мал. ІІІ.5 Випускні риштування

 

Міцність риштувань залежить від умови, коли S ≤ R, де

S - навантаження, що діє на конструкцію; R - несуча здат­ність матеріалу, з якого виготовлено конструкцію.

Враховуючи специфічні складні умови роботи ришту­вань і помостів та трудність забезпечення не руйнівності, перед застосуванням їх випробовують інженерно-технічні працівники, які складають акт.

Підвісні колиски і вишки перед початком роботи огля­дають і випробовують статичним навантаженням, що пе­ревищує розрахункове на 50%,а динамічне - на 10%, піс­ля чого складають акт.

Сталеві канати для підняття колисок розраховують на дев'ятикратне напруження. Не можна працювати на ко­лисках та вишках при швидкості вітру понад 10 м/с (5 ба­лів)і під час грози.

Риштування і помости розраховують на максимальне навантаження, яке залежить від виду робіт, фактичної маси матеріалів, інвентаря, транспортних засобів, а також від кількості людей, що працюють. Настили і поперечки, що їх підтримують, в риштуваннях для кам'яних та штука­турних робіт перевіряють на дію зосередженого вантажу масою 130 кг (маса людини з вантажем), та розраховують на рівномірно розподіляюче навантаження: для кам'яної кладки - 2500 Н/м², для штукатурних робіт - 2000 Н/м² і для монтажних - 1000 Н/м².

— 157 —

Несучі поперечки розраховують аналогічно: розрахунок балок на двох опорах з консоллю як статично визначальна система, при цьому зв'язок консольного кінця поперечки з анкерним кріплен­ням не враховують.

Розрахунок стояка складний. У разі необхідності пере­тин стояка і напруження а в ньому позацентрово стисну­того елемента підбирають за формулою:

 

σ = Р_розр/F + M/W ≤ σ,

де Р_розр – навантаження, що передається на стояк з попе­речки

через вузловий хомут, кг;

М – згинальний момент у стояку (М=Р_розр е), кг·см;

е – ексцентриситет прикладення навантаження, см.

 

У загальному вигляді розрахункову стискальну силу Р_розр визначають за рівнянням (для нижчого ярусу стояка):

 

Р_розр = k [n (Р_пост + m P_наст) + SP _тим ]

де к = 2 – коефіцієнт перевантаження; п кількість ярусів;

Р_пост – постійне навантаження на стояк від власної маси в кожному ярусі, Н;

m – кількість усіх настилів;

Р_наст – навантаження на один настил, Н;

S – кількість робочих настилів;

P_тим – тимчасове навантаження, Н.

 

Маса елементів огорож та діагональних зв'язків, що приходяться на один стояк, входить в Р_пост як сумарна маса, поділена на кількість ярусів.

При нормативній кількості робочих і захисних настилів розрахункові формули матимуть такий вигляд:

для кам'яних робіт (нижчий ярус стояка)

 

Р_розр = k (n Р_пост + 2 Р_пост + P_тим);

для оздоблювальних робіт (нижчий ярус стояка)

 

Р_розр = k (n Р_пост + 6 Р_пост + 3P_тим);

 

— 158 —

При Ре < Р_розр стояк буде ненадійним, тому потрібно вжити конструктивних заходів щодо поліпшення його на­дійності. Особливу увагу при цьому приділяють тиску віт­ру. Металеві риштування до стін закріплюють за допомо­гою анкерів - планок, дерев'яних пробок, гвинтів та гаків, що вкручуються в конічну муфту пробки. Після закінчення робіт ці гаки легко викручуються.

Захист риштувань від грози. Дія блискавки поділя­ється на первинне і повторне її проявлення. До первинних належить безпосередній контакт блискавки з риштування­ми, до повторних - електростатична індукція, електромаг­нітний вплив струму грозового розряду та електромагнітні хвилі, що спричинюють виникнення високих потенціалів, шкідливих для людей. У цьому випадку для захисту лю­дей передбачають блискавковідводи, що складаються з блискавкоприймачів, струмовідводів і заземлювачів.

Для блискавкоприймачів застосовують металеві труби діаметром 60 мм та завдовжки не менш 3,5 м, які з'єдну­ють з верхніми кінцями стояків. Кінець труби сплющують та заварюють. Струмовідводами є стояки риштувань, а та­кож можуть бути стрижньові і тросові блискавкоприймачі. Кількість блискавкоприймачів встановлюють з урахуван­ням загальної довжини риштувань, висоти блискавковід­водів та захисної зони, яка дорівнює не менше ніж 2 м над рівнем робочого настилу, а відстань між блискавкоприймачами не перевищує 20 м.

Якщо немає постійних заземлювачів, то ними можуть бути металеві труби діаметром 60...70 мм, які забивають у землю та з'єднують між собою дротом та смуговою стал­лю завтовшки не менш як 6 мм. Кількість труб та глибина, на яку їх заглиблюють, залежить від характеру і вологості ґрунту. Опір заземленню для металевих трубчастих ри­штувань повинен бути не більше як 10...20 Ом. Якщо стояк металевих риштувань знаходиться в землі і цим створю­ється опір заземленню не більш як 15 Ом, то виконувати спеціальне заземлення не обов'язково.

 

— 159 —