ІІ. 11 вентиляція виробничих приміщень

 

Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засо­бів призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середови­ща, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції - вилучити із приміщення забруднене, вологе або нагріте повітря та подати свіже повітря.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

- за способом переміщення повітря - природна, штучна (механічна) та суміщена (природна та штучна одно­часно);

- за напрямком потоку повітря - припливна, витяжна, припливно-витяжна;

- за місцем дії - загально обмінна, місцева, комбінована;

- за призначенням - робоча, аварійна.

Припливна вентиляція слугує для подачі чистого по­вітря ззовні у приміщення. При витяжній вентиляції по­вітря вилучається з приміщення, а зовнішнє надходить через вікна, двері, нещільності будівельних конструкцій. Припливно-витяжна вентиляція поєднує першу й другу.

— 86 —

Загально обмінна вентиляція підтримує нормальне по­вітряне середовище у всьому об'ємі робочої зони вироб­ничого приміщення (цеху). За допомогою місцевої вентиляції шкідливі виділення вилучаються або розчиняються шляхом припливу чистого повітря безпосередньо у місцях їх утворення. Комбінована вентиляція поєднує загально-обмінну та місцеву.

Аварійну вентиляцію влаштовують у тих виробничих приміщеннях, в яких можуть статися аварії з виділенням значної кількості шкідливостей, а також коли при виході з ладу робочої вентиляції в повітрі можуть утворюватись небезпечні для життя працівників або вибухобезпечні кон­центрації. Аварійна вентиляція, як правило, проектується витяжною.

Природна вентиляція відбувається внаслідок тепло­вого та вітрового напорів. Тепловий напір обумовлений різницею температур, а значить і густини внутрішнього і зовнішнього повітря. Вітровий напір обумовлений тим, що при обдуванні вітром будівлі, з її повітряної сторони утво­рюється підвищений тиск, а підвітряної - розрідження. Природна вентиляція може бути неорганізованою, яка за­лежить від напрямку та сили вітру, температури зовніш­нього та внутрішнього повітря, інфільтрації просочуван­ня повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях тощо, та організована - аерація, для якої в стінах будівлі роблять отвори, для надходження повітря, а на даху бу­дівлі - ліхтарі, для видалення відпрацьованого повітря. Для збільшення природної тяги над витяжними каналами встановлюють спеціальні насадки -дефлектори.

Перевагою природної вентиляції є її дешевизна та про­стота експлуатації. Основний її недолік у тому, що повітря надходить у приміщення без попереднього очищення, а видалене відпрацьоване повітря також не очищується і забруднює довкілля.

Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від при­родної, дає можливість очищувати повітря перед його ви­кидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпо­середньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати тощо), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Окрім того, механічна вентиляція дає можливість організувати повітро- забір у найбільш чистій зоні території підприєм­ства і навіть за

— 87 —

її межами.

При штучній вентиляції повітрообмін здійснюється вна­слідок різниці тисків, що створюється вентилятором. Вона застосовується в тих випадках, коли тепловиділення у ви­робничому приміщенні недостатні для постійного (про­тягом року) використання аерації, або коли кількість чи токсичність шкідливих речовин, які виділяються у повітря приміщення є такою, що виникає необхідність постійного повітрообміну незалежно від метеорологічних умов навко­лишнього середовища.

Механічна вентиляція може бути робочою або аварій­ною. Остання повинна передбачатися у виробничих при­міщеннях, де можливе раптове надходження у повітря значної кількості шкідливих чи вибухонебезпечних речо­вин. Аварійна вентиляція повинна вмикатись автоматично при досягненні граничної концентрації небезпечних виді­лень і забезпечувати швидке їх вилучення із приміщен­ня. Як правило, аварійна вентиляція повинна забезпечу­вати 8 - 12-кратний повітрообмін за годину в приміщенні. Робоча вентиляція може бути загально обмінною, місце­вою чи комбінованою.

Загально обмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного серед­овища у всьому об'ємі робочої зони приміщення. Вона застосовується для видалення надлишкового тепла при відсутності токсичних виділень, а також у випадках, коли характер технологічного процесу та особливості виробни­чого устаткування виключають можливість використання місцевої витяжної вентиляції.

Розрізняють чотири основні схеми організації повітро­обміну при загально обмінній вентиляції: зверху вниз, зверху вверх, знизу вверх, знизу вниз.

Схеми зверху вниз та зверху вверх доцільно засто­совувати у випадку, коли припливне повітря в холодний період року має температуру нижчу температури при­міщення. Припливне повітря перш ніж досягти робочої зони нагрівається за рахунок повітря приміщення. Інші дві схеми рекомендується використовувати тоді, коли припливне повітря в холодний період року підігрівається і його температура вища за температуру внутрішнього повітря.

 

— 88 —

Припливна загально обмінна вентиляція забезпечує подачу чистого зовнішнього повітря у приміщення. При цьому видалення забрудненого повітря здійснюється че­рез вентиляційні отвори, фрамуги, дефлектори. Даний вид механічної вентиляції застосовується у виробничих приміщеннях зі значним тепловиділенням і низькою кон­центрацією шкідливих речовин. Схема припливної меха­нічної вентиляції (мал. II. 1) включає:

повітрозабірний пристрій 1; фільтр для очищення повітря 2; повітронагрівач (калорифер) 3; вентилятор 5; мережу повітроводів 4 та припливних патрубків з на­садками 6. Якщо немає необхідності підігрівати припливне повітря, то його пропускають безпосередньо у виробничі приміщення через обвідний канал 7.

Мал. ІІ.1 Схема припливної вентиляції.

 

Повітрозабірні пристрої необхідно розташовувати в місцях, де повітря не забруднене пилом та газами. Вони повинні знаходитись не нижче 2 м від рівня землі, а від ви­кидних каналів витяжної вентиляції по вертикалі - нижче 6 м і по горизонталі - не ближче 25 м.

Припливне повітря подається в приміщення, як прави­ло, розсіяним потоком, для чого використовуються спеці­альні насадки.

Витяжна загально обмінна вентиляція застосовуєть­ся у виробничих приміщеннях, в яких відсутні шкідливі речовини, а необхідна кратність повітрообміну є невели­кою, а також у допоміжних, побутових та складських при­міщеннях. Витяжна вентиляція (мал. ІІ.2) складається із очисного пристрою 1, вентилятора 2, центрального 3 та відсмоктувальних повітроводів 4.

— 89 —

 

Мал. //.2 Схема витяжної вентиляції.

 

Повітря після очищення необхідно викидати на висоті не менш ніж 1 м над гребенем даху. Забороняється робити викидні отвори безпосередньо у вікнах.

Припливно-витяжна загально обмінна вентиляція за­стосовується у приміщеннях, в яких необхідно забезпе­чити підвищений та надійний повітрообмін. При цьому виді механічної вентиляції у виробничих приміщеннях, де виділяється значна кількість шкідливих газів, парів, пилу витяжна повинна бути на 10% більшою ніж приплив, щоб шкідливі речовини не витіснялись у суміжні приміщення з меншою шкідливістю.

В системі припливно-витяжної вентиляції можливе ви­користання не лише зовнішнього повітря, але й повітря самих приміщень після його очищення. Таке повторне використання повітря приміщень називається рециркуля­цією і здійснюється в холодний період року для економії тепла, що витрачається на підігрівання припливного повіт­ря. Однак можливість рециркуляції обумовлюється цілою низкою санітарно-гігієнічних та протипожежних вимог.

Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною.

Місцева припливна вентиляція, при якій здійснюється концентрована подача припливного повітря заданих па­раметрів (температура, вологості, швидкості руху), вико­нується у вигляді повітряних душів, повітряних та повітря­но-теплових завіс.

Повітряні душі використовуються для запобігання пе­регрівання робітників у гарячих цехах, а також для утво­рення, так званих, повітряних оазисів (простір виробничої зони, що різко відрізняється своїми фізико-хімічними ха­рактеристиками від решти приміщення).

— 90 —

Місцева витяжна вентиляція забезпечує вловлюван­ня шкідливих виділень (газів, парів, пилу) безпосеред­ньо в місцях їх виділення, а відтак запобігає і поширенню в приміщенні. В промисловості застосовують різноманітні місцеві відсмоктувачі, які можна умовно поділити на відсмоктувачі відкритого типу.