І споруд за ступенем вогнестійкості їх

Конструкції	Ступінь вогнестійкості
	І	II	III	IV	V
	Необхідна межа вогнестійкості, год.
Несучі стіни, стіни сходових кліток, колон	2,5	2,0	2,0	0,5	Не норму­ється
Зовнішні стіни з навісних панелей	0,5	0,25	0,25	0,25	Не норму­ється
Плити, настили та інші несучі конструкції міжповерхових перекриттів і горищ	1,0	0,75	0,75	0,25	Не норму­ється
Плити, настили та інші несучі конструкції покриття	0,5	0,25	-	-	Не норму­ється
Внутрішні несучі стіни (перегородки)	0,5	0,25	0,25	0,25	Не норму­ється

 

 

Тривалість (в годинах) опору будівельних конструкцій дії високої температури при пожежі до вичерпання нею своїх робочих функцій називають межею вогнестійкості. Межа вогнестійкості характеризується появою таких ознак:

- створенням в огороджувальній конструкції (стіна, пе­регородка, перекриття, покриття) наскрізних тріщин, через які можуть проникати полум'я і продукти горін­ня;

- підвищенням температури на поверхні, що не обгоряє, огороджувальної конструкції більш ніж на 140°С чи в іншому місці цієї поверхні більше ніж на 180°С порівня­но з початковою температурою або більш ніж на 220°С незалежно від початкової температури конструкції;

- втратою конструкцією несучої властивості чи стійкості (обвалення).

 

— 270 —

Введене поняття межа розповсюдження вогню (по­лум'я) по будівельних конструкціях, яка становить розмір

пошкодження конструкції протягом 15 хв. і вимірюється в сантиметрах.

За ступенем розповсюдження вогню будівельні кон­струкції поділяють на такі групи:

- перша група включає конструкції з нульовою межею розповсюдження вогню, коли в процесі теплової дії і після неї горіння і тління не припиняються, але допускаються часткові механічні руйнування в зонах нагрі­вання і контролю;

- до другої групи належать конструкції, в яких вогонь не розповсюджується за допустимі межі, причому горіння і тління в обігрівальній і контрольній зонах не виходять за межі 40 см вгору для вертикальних і понад 25 см в різні боки для горизонтальних конструкцій;

- у конструкціях третьої групи вогонь розповсюджуєть­ся за допустимі межі, причому в процесі випробуван­ня чи до повного вихолодження їх спостерігається одне з таких явищ: горіння розповсюджується в різні боки за межі зони нагрівання більш як на 40 см вгору для вертикальних і понад 25 см вбік для горизонтальних конструкцій; розкриття швів, стиків і створення на­скрізних отворів у зовнішній обшивці з наступним чи попереднім загорянням середнього шару з горючого матеріалу. Нормативні межі розповсюдження вогню по конструкціях зазначені в СНиП 11-2-80.

Нині межі вогнестійкості будівельних конструкцій ви­значають експериментальне і розрахунковими метода­ми, їх називають фактичними межами вогнестійкості. Встановлені нормами межі вогнестійкості та основних частин будівель і споруд називають необхідними межами вогнестійкості.

Умови пожежної безпеки щодо будівельних конструк­цій формулюють так: фактична група займистості повинна бути не вищою від необхідної, а фактичні межі розповсю­дження вогню — не нижчі, ніж необхідні (мінімальні).

Додержання при проектуванні й будівництві будівель і споруд наведених умов безпеки є однією з важливих умов забезпечення їх збереження під час пожеж.

— 271 —

Методи визначення вогнестійкості будівельних конструкцій. Одним з основних методів є вогневипробування конструктивних елементів натуральних розмірів, які піддають дії нормативних навантажень і реальних агре­сивних факторів, що виникають в умовах пожеж, і фіксу­ють час з початку випробування до появи однієї з ознак межі вогнестійкості.

Огороджувальні конструкції (стіни, перегородки, пли­ти перекриттів і покриттів) піддають однобічному нагріванню, балки, прогони і ригелі нагрівають з трьох боків, а ферми, колони, стовпи й стояки - по всій бічній поверхні. Несучі конструкції піддають дії нормативних навантажень (без коефіцієнта перевантаження). Конструктивні елемен­ти в процесі нагрівання випробовують на термічну стій­кість при різкому охолодженні струменями води. Межі вог­нестійкості елементів будівельних конструкцій знаходять також методами моделювання і розрахунку.

Вогнестійкість окремих видів будівельних кон­струкцій. Вивчення дало змогу встановити характер руй­нувань і межі вогнестійкості більшості будівельних кон­струкцій.

Сталеві конструкції не захищені неспалимими теплоі­золяційними матеріалами, вони прогріваються до високої температури і через 15...20 хв. після початку нагрівання втрачають надійність і стійкість. Облицювання металевих конструкцій неспалимими теплоізоляційними матеріалами значно підвищує вогнестійкість їх. Так, якщо сталеву коло­ну облицювати штукатуркою завтовшки 25 мм (по сітці), то межа вогнестійкості її становитиме 45хв, а при товщині її до 50 мм вона збільшується до 2 год. Нині застосовують фарби, що спучуються, які підвищують межу вогнестійкос­ті металевих конструкцій до 35...45 хв.

Серед кам'яних конструкцій найбільш вогнестійкі кон­струкції, виконані з глиняної цегли. Руйнуються вони при температурі 900...950°С, тоді як конструкції з бетону і си­лікатної цегли під час пожежі руйнуються при температурі 650 - 700°С, конструкції з граніту - при 600...650°С, а з вапняку - при 850 - 900°С.

Вогнестійкість залізобетонних конструкцій залежить від призначення, розмірів, зрізу їх, теплофізичних власти­востей бетону, а також від виду застосовуваної арматури.

— 272 —

Вогнестійкість центрально-стиснутих колон залежить від розмірів поперечного зрізу і виду крупного заповнювача в бетоні.

На вогнестійкість колон гнучка арматура не впливає, за винятком колон, що мають армування більш як 3,5%, з жорсткою і спіральною арматурою. Це відбувається вна­слідок того, що гнучка арматура при взятих у будівництві величинах захисного шару в умовах пожежі швидко прогрівається до критичної температури і виходить з ладу, тоді як для прогрівання бетону до критичної температури потрібно значно більше часу.

Вогнестійкість порожнистих колон значно нижча, ніж вогнестійкість колон суцільного зрізу.

Вогнестійкість колон з армуванням 3,5% і більше, що застосовується в багатоповерхових будинках, визначаєть­ся виведенням з ладу робочої арматури, внаслідок чого такі колони мають більш низькі межі вогнестійкості (порів­няно із слабко армованими).

Межі вогнестійкості позацентрово-стиснутих колон з малим ексцентриситетом значно нижчі від меж вогнестій­кості центрально стиснутих колон, що мають такі самі роз­міри зрізу і запаси надійності.

Вогнестійкість балок, прогонів ригелів і плит залежить від виду робочої арматури, товщини захисного шару бе­тону і статичної схеми роботи. Більш високі межі вогне­стійкості мають статично невизначені конструкції, що зу­мовлено явищем перерозподілу зусиль при нагріванні їх. Попередньо напружена арматура знижує вогнестійкість цих конструкцій.

Вогнестійкість залізобетонної ферми визначається вогнестійкістю одного з її елементів, що має найменші розміри поперечного зрізу і мінімальний запас надійнос­ті. Більшість залізобетонних ферм мають межі вогнестій­кості 0,75... 1,50 год.

Вогнестійкість суцільних залізобетонних стін і перего­родок залежить від їхньої товщини і виду бетону.

Вогнестійкість стін і перегородок значно знижується, якщо вони заповнені спалимими матеріалами. Панелі, заповнені спалимими пінопластами, вважаються важко-спалимими, хоча їхня шкаралупа і спалима. Це поясню­ється

— 273 —

тим, що навіть нетривале нагрівання конструкції при пожежі спричинює горіння заповнювача і поширює вогонь по всьому будинку.

Вогнестійкість несучих стін сучасних будинків зале­жить від розмірів зрізу значно менше, оскільки руйну­вання їх при пожежі визначається не прогріванням про­тилежної від вогню поверхні до небезпечних темпера­тур, а змінами напруженого стану в процесі нагрівання. Це відбувається тому, що несучі стіни великопанельних будинків не виконують функцій теплозахисних огорож і тому мають невелику товщину (12...14 см). Внаслідок цього і межі вогнестійкості цих стін значно знижуються.

Конструкції з дерева і пластмас спалимі. Спалимі та­кож багато ізоляційних, акустичних і облицювальних ма­теріалів з застосуванням дерева і пластмас: поропласт поліуретановий, мінераловатні плити на бітумному в'я­жучому, деревоволокнисті й деревостружкові плити, полістирольні плитки, поліетиленові й поліхлорвінілові плівки, склопластики. Значним недоліком конструкцій і матеріалів із пластмас є те, що при їх горінні виділяються високотоксичні продукти термічного розпаду.

Щоб підвищити опірність конструкцій з дерева і пласт­мас впливу вогню, використовують різні способи вогнезахисту. Деревину піддають поверхневій і глибинній обробці вогнезахисними сполуками (фарбування теплостійкими сполуками, штукатурення, глибинне просочення рідкими вогнезахисними сполуками). У деякі види пластмас при виготовленні їх додають добавки, зменшуючи горючість конструкцій.

Вогнестійкість конструкцій при проектуванні будівель і споруд вибирають за умови, що фактична межа вогне­стійкості конструктивного елемента має бути не менша від необхідної межі вогнестійкості.

Вогнестійкість будівель і споруд визначається вогне­стійкістю протипожежних стін (брандмауерів), несучих стін, стін сходових площадок, колон, зовнішніх стін з навісних панелей і зовнішніх фахверкових стін, несучих конструкцій міжповерхових і горищних перекриттів, несучих конструкцій покриттів, внутрішніх не несучих стін (перегородок).

— 274 —

ПРОТИПОЖЕЖНІ РОЗРИВИ

МІЖ БУДІВЛЯМИ І СПОРУДАМИ

 

Щоб виключити або знизити небезпеку розповсю­дження пожежі на сусідні об'єкти і забезпечити умови для успішної її ліквідації, між будівлями і спорудами встанов­люють безпечні відстані, що називаються протипожежни­ми розривами.

При визначенні протипожежних розривів ураховують основний фактор, що сприяє виникненню пожеж чи ви­бухів на сусідніх об'єктах, - дії променевої теплоти. Фактори, що сприяють можливості поширення пожежі при вибухах на технологічних установках, а також метео­рологічні умови при визначенні протипожежних розривів не враховують.

Основним показником, що визначає протипожежні роз­риви, є ступінь вогнестійкості будівель та споруд. Тому, щоб скласти генеральний план, потрібно насамперед встановити фактичний ступінь вогнестійкості будівлі чи споруди.

Протипожежні розриви встановлюють залежно від призначення будівель і споруд, фактичного ступеня вог­нестійкості їх, категорії пожежної небезпеки виробничих процесів тощо. Норми протипожежних розривів між ви­робничими будівлями, спорудами, закритими складами і допоміжними будівлями, розміщеними на території під­приємств і новобудов регламентуються СНиП ІІ-89-80 та ДБН Б.2.4-3-95 і зазначені в табл. ІV.2.

 

Таблиця ІV.2

Протипожежні розриви