Ііі. 15 безпечна організація вантажно-розвантажувальних і складських робіт

 

Майданчики для вантажно-розвантажувальних ро­біт треба насамперед очистити і розпланувати так, щоб їхній уклін

— 199 —

не перевищував 5°, а ті, що розраховані на рік і більше, повинні мати покриття. Взимку їх очищають від снігу і льоду та посипають піском, золою чи шлаком. У відповідних місцях вивішують написи: «Виїзд», «В'їзд», «Розворот» та знаки безпеки. Забороняється проводити вантажно-розвантажувальні роботи на не підготовлених і захаращених майданчиках, їх обладнують спеціальним інвентарем, що гарантує безпечність робіт.

На майданчиках для укладання вантажів визначають межі штабелів, проходів і проїздів між ними. Не можна розміщувати вантажі в проходах і проїздах. Місця прове­дення вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути добре освітлені. Для робітників, зайнятих на цих роботах, влаштовують санітарно-побутові приміщення і забезпечу­ють доброякісною питною водою. Ці робітники проходять попередній і періодичний медичний огляди. Вони повинні користуватися під час роботи спецодягом, спецвзуттям, індивідуальними засобами захисту.

Вантажно-розвантажувальні роботи проводять, як пра­вило, механізованим методом згідно з Правилами вла­штування і безпечної експлуатації вантажно-підіймальних кранів. Перед підніманням і переміщенням вантажів пере­віряють стійкість та правильність їх стропування.

Лісоматеріали треба навантажувати на транспорт у паке­тах, а під час розвантаження не допускати розривання їх.

Розвантажуючи залізничні вагони, використовують сходи з дошок завтовшки не менш як 6 см і завдовжки 4,5...6,0 м з прибитими через кожні 0,5 м планками для упирання ніг. Ширина сходів повинна бути не меншою ніж 1 м для руху в один бік і 1,5 м при двобічному русі.

Сходи, призначені для піднімання на висоту понад 2 м, обгороджують поручнями з бортовими дошками. Допускається ухил сходів не більш як 1:3. Якщо по сходах переносять важкі вантажі, то під середину їх ставлять під­пори, щоб запобігти прогинанню. Інвентарні металеві схо­ди роблять з рифленої сталі завтовшки не менш як 5 мм.

Вантажно-розвантажувальні майданчики забезпечу­ють також талями, блоками, лебідками, домкратами, ло­патами, тросами, стропами, гаками, носилками, сходня­ми, ланцюгами,

— 200 —

канатами, мотузками та іншим інвентарем і обладнанням, які щоразу перед початком робіт переві­ряють на справність і випробують відповідно до чинних норм. Для безпечної роботи вночі вантажно-розвантажу­вальні майданчики освітлюють.

Вантажопідіймальні машини, вантажозахватні при­строї, засоби контейнеризації і пакетування, використову­вані під час вантажно-розвантажувальних робіт, повинні відповідати вимогам стандартів чи технічних умов.

Стропують вантаж інвентарними стропами чи спеці­альними вантажозахватними пристроями, виготовленими відповідно до затвердженого проекту (креслення). Методи стропування повинні виключати можливість падіння чи спо­взання застропованого вантажу. Вантаж, який транспорту­ють і розвантажують, повинен бути в стійкому положенні.

Під час вантажно-розвантажувальних робіт не можна стропувати вантаж у нестійкому положенні, а також змі­щувати стропувальні пристрої на трохи піднятому ван­тажі. Вантажі у скляній тарі переміщують без поштовхів та ударів, а вантажно-розвантажувальні операції з пилоподібними матеріалами (цемент, вапно, гіпс) виконують механізованим способом. Розвантажувати цемент вруч­ну, як виняток, дозволяється при його температурі не вищій за 40°С.

Перед навантажуванням чи розвантажуванням пане­лей, блоків та інших збірних залізобетонних конструкцій монтажні петлі потрібно ретельно оглянути, очистити від розчину чи бетону і в разі потреби виправити без пошко­дження конструкції. Навантажуючи транспортні засоби, слід ураховувати, що верх вантажу, який перевозять, не повинен перевищувати габаритну висоту проїздів під мос­тами, переходами і тунелями.

Не можна розвантажувати транспортні засоби естакад, що не мають відбійних брусків.

Балони з газом переміщують по будівельному май­данчику на візках або носилках (мал.ІІІ.12), а бутлі з ріди­ною - в плетених кошиках.

Складське господарство на будівельному майданчику треба організовувати відповідно до вимог стандартів, про­типожежних норм, проектів організації будівництва і вико­нання робіт, де встановлено тип і розміри складських приміщень,

— 201 —

розриви між ними, розміри майданчиків відкритих складів для зберігання будівельних матеріалів, деталей і обладнання. Хаотичне зберігання будівельних матеріалів і виробів, розміщення їх у різних місцях проведення робіт і на складських площах можуть спричинити нещасні ви­падки.

Мал.ІІІ.12 Обладнання для транспортування балонів

з газом: а - візок, б - носилки.

 

Матеріали і вироби складують з урахуванням їхньої маси і здатності деформуватися під дією вантажу, що лежить зверху, на вирівняних площах, вживаючи заходів проти самостійного зміщення, осідання, осипання і розсу­вання складених матеріалів.

Складуючи матеріали і збірні конструкції, слід додержу­вати встановлених норм і правил укладання їх. Підкладки і прокладки в штабелях матеріалів і конструкцій розмі­щують в одній вертикальній площині, їхня товщина при укладанні панелей, блоків та інших конструкцій повинна бути більшою за висоту монтажних петель не менш ніж на 20 мм. Між штабелями на складах передбачають про­ходи завширшки не менш як 1 м і проїзди, ширина яких залежить від габаритних розмірів транспортних засобів і вантажно-розвантажувальних

— 202 —

 

механізмів. Обпирати кон­струкції чи вироби об паркани і елементи тимчасових та постійних споруд не можна. Штабелі заввишки більш як 1,5 м укладають за допомогою переносних інвентарних помостів і драбинок. Відстань від штабелів матеріалів та обладнання до бровок котлованів і траншей визначають для кожного виду розрахунком, при цьому вона має бути не меншою ніж 1 м.

Штабелі піску, гравію та інших сипких матеріалів пови­нні мати укіс, що відповідає куту природного укосу дано­го виду матеріалу. Щоб запобігти обваленню, природний укіс зберігають незалежно від зміни кількості матеріалів. Штабелі сипких матеріалів починають розробляти звер­ху, не допускаючи підкопів. Для переходу працюючих по сипкому вантажу, що має велику текучість, встановлюють трапи чи настили з поручнями на всьому шляху руху.

Методи укладання вантажів повинні забезпечувати: стійкість штабелів і пакетів, що знаходяться в них; механі­зовану розробку штабеля і піднімання вантажу навісними захватками транспортного обладнання; безпеку працю­ючих на штабелі та біля нього; можливість використання засобів захисту працюючих і пожежної техніки; циркуля­цію повітряних потоків при природній чи штучній венти­ляції зачинених складів; додержання вимог до охоронних зон ліній електропередач, вузлів інженерних комунікацій і енергопостачання.

Безладне складування і зберігання матеріалів і виробів може спричинити нещасні випадки. У зв'язку з цим вста­новлено деякі правила складування будівельних матері­алів, деталей і конструкцій, виконання яких дає змогу без­печно проводити будівельно-монтажні роботи.

Збірні залізобетонні конструкції складують у штабелі з дерев'яними прокладками (мал.ІІІ.13). Висота штабеля фундаментних блоків і блоків стін підвалів не повинна перевищувати 2,6 м. Плити перекриттів укладають у шта­белі до 2,5 м, стінові панелі - у касети чи піраміди, а пане­лі перегородок - у касети (вертикально чи похило); ригелі та балки - у штабелі заввишки до 2м; сантехнічні, вентиляційні блоки і плити - у штабелі заввишки до 2,5м. Між конструкціями кладуть дерев'яні прокладки, не тонші за монтажні петлі.

 

— 203 —

 

Мал. ІІІ.13 Схеми укладення залізобетонних деталей:

а - фундаментні блоки, б - ригелі та одноярусні ко­лони,

в - плити перекриттів, г - сходові марші.

 

Бутовий камінь укладають у штабелі вистою не більш як 1 м. постіллю вниз; цеглу, доставлену без контейне­рів, - у клітки не вище як на 1,7 м, на піддонах - не більше ніж у два яруси, а в контейнерах - в один ряд.

Теплоізоляційні матеріали зберігають у штабелях зав­вишки не більш як 1,2 м в закритих сухих приміщеннях.

Кругляк складають у штабелі заввишки не більше ніж 1,5 м і завширшки не менш, ніж його висота з проклад­ками між рядами і упорами проти розкочування.

Якщо пиломатеріали укладають рядами, то їх розміщу­ють у штабелі висотою, що дорівнює половині ширини штабеля, а якщо в клітки - не більше ширини штабеля. Азбестоцементні плитки, черепицю та інші плиткові виро­би вкладають у штабелі заввишки не більш як 1 м, нагрі­вальні прилади (радіатори тощо) - у штабелі не вище ніж 1 м. Бітум при плюсовій температурі зберігають у щільних ящиках та бочках або в спеціально обгороджених ямах.

Сталеві труби діаметром до 300 мм треба складати у штабелі заввишки до 3 м з прокладками та кінцевими упорами, діаметром понад 300 мм - заввишки до 3 м у сідло без прокладок, чорний прокатний метал (листова сталь) - швелери, двотаври тощо - заввишки до 1,5 м.

— 204 —

Усі види горючих і легкозаймистих рідин (гас, бензин тощо), а також мастильні матеріали тримають тільки в не­горючих приміщеннях (надземних чи підземних), влашто­вуючи які слід додержувати правил пожежної безпеки.

Пісок, гравій, щебінь та інші сипкі матеріали зберігають у штабелях з укосами, що відповідають куту природного укосу для даного матеріалу. Порошкоподібні матеріали (цемент, гіпс тощо) засипають у бункери та інші закриті по­судини.

Особливих заходів безпеки слід додержувати, зберіга­ючи в умовах будівельного майданчика токсичні матеріали і речовини, що мають шкідливі і небезпечні якості. Отруйні речовини можна зберігати тільки в окремих закритих, до­бре вентильованих приміщеннях, віддалених від житла, їдалень, питних колодязів та водойм. У цих приміщеннях вивішують попереджувальні написи про небезпечність ви­користовуваних матеріалів.

Балони із стисненими газами (киснем, ацетиленом, воднем), що перебувають під тиском, зберігають у верти­кальному положенні в закритих провітрюваних приміщен­нях, захищених від дії сонячних променів і опадів та ізо­льованих від джерел відкритого полум'я і місць зварюван­ня. Зберігати в одному приміщенні барабани з карбідом кальцію та балони із стисненими газами, а також мастила і балони з киснем, ацетиленом та іншими вибухонебезпеч­ними і горючими газами не можна.

Щоб уникнути випадкового утворення вибухонебез­печної суміші, балони для кожного газу фарбують у різ­ний колір: балони для кисню - у блакитний чи світло-синій з чорним написом, для ацетилену - в білий з червоним написом, для метану й інших горючих та вибухонебезпеч­них газів - у чорний з жовтим написом, для аміаку - в жов­тий з чорним написом, для нафтогазу - в сірий з червоним написом.

Барабани з карбідом кальцію укладають у стелажі, ниж­ню полицю яких розміщують на відстані 20 см від підлоги. Карбідний пил, що нагромаджується на складі, періодично (не рідше 1 разу на добу) збирають сухими ганчірками, щітками і засипають у герметичну тару.

 

 

— 205 —

Усі кислоти (соляна, сірчана, карболова і фенол) у зв'язку з особливою небезпечністю їх (можливість опіків, отруєнь) зберігають у скляних обплетених бутлях, уста­новлених на підлозі в один ряд. Кожний бутель познача­ють биркою з назвою кислоти та її концентрацією. Побиті і порожні бутлі з під кислот зберігаються у таких самих умо­вах, як і повні.

Особливих заходів безпеки вживають, зберігаючи хлорне вапно. Його зберігають у щільно закритій стан­дартній тарі, в сухому закритому провітрюваному примі­щенні окремо від мастил, балонів із стисненими газами. Температура повітря на складі повинна бути не нижчою від 10° С і не вищою від 26°С.

Комори для зберігання лакофарбових матеріалів вла­штовують в окремих приміщеннях з вогнетривких конструк­цій. Ці приміщення повинні бути сухими, затемненими і мати температуру, яка не перевищує 15°С. Нітрофарби і нітролаки зберігають у герметичне закритій тарі.

Виробнича тара, яку використовують у будівництві для перевезення і зберігання виробів і матеріалів, повинна від­повідати вимогам безпечної експлуатації. Слід проводити регулярні технічні огляди її і використовувати в справно­му стані. Відповідальні за безпечну експлуатацію тари інженерно-технічні працівники повинні вести журнал її технічного стану. Переміщувати і перекидати тару слід спеціальними пристроями чи вантажопідіймальними ме­ханізмами. Майданчики для зберігання тари повинні бути рівними, мати тверде покриття і визначатися лініями або огорожами. У разі переміщення тари машинами чи меха­нізмами з вилочними та телескопічними захватами опорна поверхня її повинна розміщуватися надійно, без перекосу і перевісу вбік.

Висовувати вила навантажувачів за габаритні розміри тари не допускається. Якщо на навантажувачах немає ого­рож, тару на вилах встановлюють в один ярус. Періодично оглядають тару перед початком її експлуатації, а також че­рез кожні 6 місяців та після ремонту. На тару, що пройшла технічний огляд, наносять дату його проведення.

 

— 206 —